Брескаленко Геннадій Семенович — Вікіпедія

Геннадій Семенович Брескаленко
Народився 12 червня 1968(1968-06-12) (55 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Дипломат

Геннадій Семенович Брескаленко (12 червня 1968, Київ) — український дипломат. Радник з консульських питань Посольства України в Росії. Радник-посланнику Посольства України в Державі Ізраїль. Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу (2023)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1968 року в Києві.

Працював другим секретарем Посольства України в Республіці Білорусь.[2]

Був начальником відділу Договірно-правового департаменту Міністерства закордонних справ України.

Очолював українську делегацію Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії.[3]

Радник з консульських питань Посольства України в Росії.

16.07.2014 року Геннадій Брескаленко з 9 спроби, домігся зустрічі з полоненою Надією Савченко, яка перебувала в російському полоні в місті Вороніж.[4] Савченко повідомила консула, що терористи відвезли її у Луганськ, а звідти з мішком на голові перевезли до Красного Луча. Вже звідти доправили до міста Богучар Воронезької області Росії.[5]

01.03.2015 року Геннадій Брескаленко зустрівся зі свідком вбивства Бориса Нємцова — українкою Ганною Дурицькою.[6]

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 22 грудня 2023 року № 843/2023 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
  2. Постанова Центральної виборчої комісії від 15 вересня 1999 року № 256 Про утворення дільничних виборчих комісій при представництвах України за кордоном. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 18 липня 2014.
  3. РОЗПОНЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 45/2006-рп Про новий склад української делегації Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії
  4. Летчица Савченко рассказала, как ее вывозили в Россию. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 18 липня 2014.
  5. Льотчиця Савченко розповіла, як її з мішком на голові вивезли на територію Росії [Архівовано 19 липня 2014 у Wayback Machine.] // ТСН, 16.07.2014.
  6. Українського консула допустили до Дурицької, на очах в якої вбили Нємцова, — джерело. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 березня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]