Брилліант Григорій Давидович — Вікіпедія

Брилліант Григорій Давидович
Народився	23 травня 1897(1897-05-23) Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	20 листопада 1950(1950-11-20) (53 роки)
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	лікар
Alma mater	Київський медичний інститут
Заклад	Свято-Михайлівська клінічна лікарня і ВНМУ

Брилліант Григорій Давидович (23 травня 1897, Вінниця^[1] — 20 листопада 1950) — лікар, директор Вінницького державного медичного інституту (1935—1937).

Життєпис[ред. | ред. код]

Григорій Давидович Брилліант народився в сім'ї службовців. За національністю — єврей.

У 1922 р. закінчив Київський медичний інститут. Працював головним лікарем Київської міської клінічної лікарні імені Жовтневої Революції.

У 1930—1932 рр. працював завідувачем міського відділу охорони здоров'я Києва, а з 1932 р. по 1935 р. — завідувачем Вінницького обласного відділу охорони здоров'я.

У 1935 р. Г. Д. Брилліанта було призначено на посаду директора Вінницького державного медичного інституту. За час його перебування на посаді були збудовані морфологічний корпус, студентський гуртожиток, будинок для професорсько-викладацького складу, терапевтичне відділення обласної лікарні ім. М. І. Пирогова.

27 липня 1937 р. Г. Д. Брилліант, за сфабрикованою справою, був звинувачений у приналежності до антирадянської троцькістської терористичної організації і арештований. Григорій Давидович, під впливом тортур та погроз застосування репресій до членів сім'ї, був змушений обмовити себе та визнати свою провину. Він був звинувачений за ст. 54–7, 20–54–8, 54–11, КК УРСР і за вироком Верховного суду СРСР 16 жовтня 1937 р. засуджений на 20 років виправно-трудових робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років і з конфіскацією всього особистого майна^[2].

27 грудня 1937 р., за зв'язок з «ворогом народу», було засуджено на 5 років до адміністративної висилки в Казахстан, дружину Григорія Давидовича — Міну Натанівну Рутберг-Брилліант. До арешту вона працювала асистентом очної клініки Вінницького медичного інституту і за сумісництвом — лікарем робітничої поліклініки. Реабілітована 11 липня 1957 р.^[3].

Г. Д. Брилліант відбував покарання у Норильському таборі, куди прибув 15 серпня 1939 р. із Соловків. Працював завідувачем медпункту шахти «Надежда». За бездоганну роботу й високі виробничі показники рішенням Особливої Наради при НКВС СРСР строк відбування покарання був зменшений на 2 роки та 6 місяців. 2 грудня 1948 р. Г. Д. Брилліанта було переведено до Олександрівської в'язниці МДБ СРСР.

Помер Г. Д. Брилліант 21 листопада 1950 р. в тюремній лікарні внаслідок гострої серцевої недостатності. Реабілітований 23 січня 1958 року.

Джерела[ред. | ред. код]

• Брилліант Григорій Давидович // Імена в медицині у відгомоні часу. 2012 рік: календар знамен. та пам'ят. дат. — Київ, 2014. — С. 66.
• Ганіткевич Я. Брилліант Григорій Давидович / Я. Ганіткевич // Українські лікарі: біобібліогр. довід. — Львів, 2008. — Кн. 3 : Учасники національно-визвольної боротьби та українського державотворення. Репресовані та реабілітовані лікарі України. — С. 247.
• Давидюк А. Слідча справа Г. Д. Брилліанта // Реабілітовані історією: у 27 т. — Вінниця, 2007. — Кн. 2 : Вінницька область. — С. 36–42.
• Давидюк А. Доля ректорів Вінницького медуніверситету довоєнних років (1934—1941 рр.): [згадується про Г. Д. Брилліанта] / А. Давидюк // Тези доповідей і повідомлення вісімнадцятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції, 3 лют. 1988 р. — Вінниця, 1998. — С. 79–80.
• Держ. архів Вінниц. обл., ф. Р. 6023, оп. 1, спр. 7159, арк. 285.
• Пагор В. В. Вінницький медичний інститут: кадри, студентський контингент, матеріальна база (1934—1939 рр.) / В. В. Пагор // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. пр. — Кам'янець Подільський, 2012. — Т. 19. — С. 127.
• ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 3008, арк. 4–5.

Примітки[ред. | ред. код]