Бруно III фон Берг — Вікіпедія

Бруно III фон Берг
Народився 1140
Помер 1200[1]
Діяльність католицький священник, католицький єпископ
Посада Архієпископ Кельна[d] і архієпископ
Конфесія католицька церква[2]
Батько Adolf II of Bergd[3]
Мати Irmengarde von Dießen-Schwarzenbergd[3]
Брати, сестри Adolf III of Bergd, Arnold von Bergd, Eberhard I, Count of Berg-Altenad, Фрідріх II фон Берг, Engelbert I, Count of Bergd, Adolf I of Werdend і Adolf von Bergd

Бруно III фон Берг (нім. Bruno III. von Berg; бл. 1140 —бл. 1200) — церковний діяч Священної Римської імперії, 30-й архієпископ Кельна і 2-й герцог Вестфалії в 11911193 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду Берг-Альтена. Четвертий син Адольфа II, графа Берга, і його другої дружини Ірмгард фон Шварценбург-Вассербург. Народився близько 1140 року. Замолоду був визначений для церковної кар'єри, чому сприяли родинні зв'язки: його стрийком був кельнський архієпископ Бруно II фон Берг, сам Бруно був внучатим племінником з материнського боку іншого кельнського архієпископа Фрідріха I фон Шварценбурга.

Після здобуття доволі ґрунтовної освіти увійшов до складу соборного капітулу Кельна. 1156 року призначено пробстом церкви Св. Георга в Кельні, після того як його брат Фрідріх став архієпископом Кельнським. 1168 року обирається пробстом Старого Кельнського Собору. Не виявляв політичної активності.

1190 року супроводжував архієпископа Кельнського Філіппа І в італійському поході Генріха VI Гогенштауфена. 1191 року після смерті Філіппа I біля Неаполя під тиском імператора став архієпископом Кельна.

1192 року увійшов до коаліції світських і духовних князів, що виступила на підтримку Річарда I Плантагенета, короля Франції, що перебував в полоні імператора Генріха VI. Завдяки цьому зірвався план підпорядкування Англії Священній Римській імперії.

Втім вже 1193 року склав з себе поноваження архієрея, пішовши до монастиря Альбенберг, де помер близько 1200 року. Замість нього Кельнську кафедру очолив його небіж Адольф фон Альтена.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lewald, Ursula, 'Die Ezzonen. Das Schicksal eines rheinischen Fürstengeschlechts', in Rheinische Vierteljahrsblätter 43 (1979) pp. 120—168
  • Wilhelm Janssen: Das Erzbistum Köln im späten Mittelalter 1191—1515. Erster Teil (Geschichte des Erzbistums Köln. Bd. 2,1). Köln 1995, S. 123.