Бук-М3 — Вікіпедія

Бук-М3 індекс ГРАУ 9K317M
Тип Зенітний ракетний комплекс ППО СВ
Походження Росія
Історія використання
На озброєнні 2016
Оператори  Сухопутні війська Російської Федерації
Історія виробництва
Розробник з 2007
Виробник Науково-дослідний інститут приладобудування імені В. В. Тихомирова
Виготовлення з 2016
Варіанти 9K317 «Бук-М2»
Характеристики
Бук-М3 у Вікісховищі

9K317M «Бук-M3» (9K37M3, НАТО: SA-17 Grizzly) — комплекс ППО сухопутних військ середньої дальності. Призначений для боротьби з маневруючими аеродинамічними цілями, обстрілу радіоконтрастних наземних цілей і ураження надводних цілей в умовах інтенсивної протидії як вогневої, так і радіоелектронної. [1][2]

Історія проєкту[ред. | ред. код]

Робота зі створення комплексу активно ведеться з 2007 року.[3][4] За основу взято комплекс «Бук-М2» з переходом на нові електронні компоненти[5]. Передбачалося прийняти комплекс на озброєння в 2009 році, але ці плани не були реалізовані. Потім в першій половині 2013 року планувалося почати серійне виробництво засобів комплексу, але в кінці року в ЗМІ було заявлено, що надходження ЗРК «Бук-М3» в ЗС Росії планується на 2016 рік[6].

Надходження ЗРК «Бук-М3» на держвипробування на полігон Капустін Яр і їх завершення очікується в 2015 році. Ухвалення на озброєння комплексу «Бук-М3» планувалося до кінця 2015 року[7]. Прийняття на озброєння комплексу «Бук-М3» планувалося до кінця 2015 року[8][9].

У 2015 році вказувалося на можливість всеракурсного пуску ракет з ЗРК «Бук-М3», як з вертикального положення, так і з похилого ТПК.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Шасі для СВУ розробляється Митищинським машинобудівним заводом. Складання першого примірника шасі ГМ-5969 (7 котків) для СВУ планувалося завершити в березні-квітні 2013 року і приступити до його випробувань. На шасі використана гідромеханічна трансмісія третьої серії з електронним блоком управління. Розроблено новий внутрішній інтер'єр і система захисту екіпажу від підриву. Збільшена вантажопідйомність шасі під більшу кількість ракет (шість в транспортно-пускових контейнерах, проти чотирьох у «Бук-М2» встановлених відкрито). Артилерійська частина пускового пристрою розроблена на НПП «Старт» у 2006 році[6].

Порівняльні кресленики ЗКР 3М9, 9М38М1, 9М317 і 9М317МЕ
На передньому плані 9С36М з висунутим радаром
Пускова установка (ПУ) 9А316М
Пускова установка на військовому параді на червоній площі 24.06.2020 р.

Зенітний дивізіон «Бук-М3» матиме 36 цільових каналів[10]. Як і ЗРК «Бук-М2» новий ЗРК «Бук-М3» містить РПН, що дозволяє виявити крилату ракету на висоті 10 м і дистанції 40 км[11].

Комплекс здатний вражати повітряні цілі, що летять зі швидкістю до 3 км/с на відстанях від 2,5 до 70 км і висотах від 15 м до 35 км. Телетепловізійна система використовується для виявлення цілей, їх захоплення і пасивного супроводу в автоматичному режимі в будь-який час доби.

Комплекс буде комплектуватися ракетами 9Р31М[5] (9М317М) з уламково-фугасної бойовою частиною розробки концерну «Алмаз-Антей» виробництва Довгопрудненського НВП[6], має більш високу швидкість і витримує великі бічні перевантаження в порівнянні з ракетою комплексу «Бук-М2».

Ракета оснащена інерційною системою керування з активною радіолокаційною ГСН, що дозволяє атакувати високоманеврені цілі в умовах сильної радіопротидії, вражати всі існуючі аеродинамічні цілі, наземні й надводні цілі або оперативно-тактичні ракети. Двигун ракети стартує на основному дворежимному (старт—марш) РДТТ.

Встановлено систему об'єктивного контролю, яка створена на базі сучасного програмного забезпечення з використанням новітнього ЦОК.

Багатофункціональна РЛС для СВУ 9А317М створена на ДКР «Авторитет», розробник — НДІП ім. В. В. Тихомирова. Транспортно-заряджаюча машина (ТЗМ) 9Т243М розроблена і виробляється на НВП «Старт».

Майже всі системи ЗРК «Бук-М3» побудовані на новій елементній базі[9][12].

Для зв'язку на комплексі встановлені сучасні цифрові засоби зв'язку, що забезпечують безперебійний обмін як мовною інформацією, так і кодованими даними цілерозподілу і цілевказівки.

В одному з варіантів виконання — колісне шасі сімейства МЗКТ-6922 для комплексу «Бук-М3» буде вироблятися у Білорусі на Мінському заводі колісних тягачів (Volat)[1].

Ескіз ракети 9М317МЕ

Стартові та наземні засоби комплексу[ред. | ред. код]

  • Командний пункт 9С510М — число цільових каналів дивізіону — 36.
  • Станція виявлення і цілевказівки 9С36М — супровід цілей в діапазоні: дальності від 2,5 до 70 км; висоти від 0,015 до 35 км; швидкості до 3000 м/с.
  • Радіолокаційна станція 9С18М3 — трикоординатна когерентно-імпульсна оглядова РЛС сантиметрового діапазона з електронним скануванням променя у вертикальній площині.
  • Гусенична самохідна вогнева установка (СОУ) 9А317М — несе 6 ракет в ТПК на підйомній рампі з багатофункціональною РЛС.
  • Транспортно-пускова установка (ТПУ) 9А316М — несе 12 ракет в ТПК на підйомній рампі.
  • Транспортно-заряджальна машина (ТЗМ) 9Т243М.
  • Ракета 9М317М для знищення всіх типів цілей в повітрі в умовах сильної протидії, зокрема таких, що складно та інтенсивно маневрують, а також розташовані на воді й на землі.[13][14]

Імовірність ураження цілі однієї ракетою[ред. | ред. код]

  • для літака — 0.95;
  • для тактичної балістичної ракети — 0.7;
  • для крилатої ракети — 0.8

Варіанти[ред. | ред. код]

  • «Ураган» — Корабельний варіант комплексу з морським варіантом ракети 9М317МЕ у ТПК МС-487 для ВМС Росії.
    • «Штиль-1» — Експортне виконання корабельного комплексу.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

У 20-х числах березня 2022 року в соціальних мережах стали з'являтись відео складових комплексу 9К317М «Бук-М3» в Україні або ж неподалік кордону. Також відомо про знищення 5 березня 2022 року РЛС 9С18М1-3. Хоча він може бути використаний разом із попередніми версіями комплексу[15].

Наприкінці листопада 2022 року про пересування пускової установки ЗРК «Бук-М3» у тимчасово окупованій Кадіївці стало відомо з поширеного фото та відео у соціальних мережах[16].

Знищені одиниці

В першій декаді грудня 2022 року у мережі було оприлюднене фото зі знищеним російським комплексом Бук-М3 у Запорізькій області[джерело?].

13 березня з'явилася інформація про знищення ще одної одиниці ЗРК 9К317М "Бук-М3" 44-ю окремою артилерійською бригадою імені гетьмана Данила Апостола

31 серпня 2023 з'явилася інформація про знищення ППО Бук-М3 "Вікінг" на Херсонщині.[17] Російська техніка була знищена розрахунком РСЗВ HIMARS.

Див. також[ред. | ред. код]

Бук (ЗРК)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Вооружения, Военная Техника, Современное Состояние, История Развития Опк [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] // Военно-Технический сборник «Невский Бастион»
  2. ↑ Все равно получается автомат Калашникова [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / «Эксперт Урал» № 3-4 (585), апрель 2014: «Модернизация промышленных мощностей связана с подготовкой к началу серийного производства (сроки пока неизвестны) перспективного ЗРК „Бук-М3“, который, по мнению экспертов, не будет иметь в своем классе мировых аналогов (максимальная дальность поражаемых целей — 70 км, высота — 35 км, скорость движения — 3 тыс. метров в секунду).»
  3. ↑ Новейшие комплексы ПВО «Тор-М2» и «Бук-М3» будут приняты на вооружение ВС РФ в 2008—2009 годах [Архівовано 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // Роспром, ИТАР-ТАСС, 21 сентября 2007 года
  4. ↑ НИИП им. В. В. Тихомирова [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] // Жуковские вести, 16 марта 2008 года
  5. ↑ а б Бук-М3, самоходный ЗРК [Архівовано 29 вересня 2016 у Wayback Machine.] // ИА «Оружие России»
  6. ↑ а б в 9К317М Бук-М3, ракета 9М317М. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  7. ↑ Источник рассказал о возможностях комплекса «Бук-М3» [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Газета «Взгляд», 20 мая 2015 года
  8. ↑ Российские военные вновь пообещали принять на вооружение «Бук-М3» [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Lenta.ru
  9. ↑ а б НИИП им. Тихомирова: госиспытания Т-50 начнутся в марте-апреле [Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.] // РИА Новости
  10. ↑ Год ПВО. Итоги 2007 года [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Вестник ПВО, Саид Аминов
  11. ↑ Бук-М3 самоходный ЗРК [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] // Огнестрельное оружие России
  12. ↑ Облик армии XXI века [Архівовано 8 листопада 2009 у Wayback Machine.] // «Национальная оборона» № 5 май 2009 года
  13. ↑ Новый «Бук» получит «всеядную» ракету — Российская газета. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  14. ↑ Зенитный ракетный комплекс средней дальности 9К317М "Бук-М3" (рос.). Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 9 квітня 2202.
  15. ↑ Thomas Newdick (21 березня 2022). Russia’s New Buk-M3 Air Defense Missile System Now Appears To Be In Ukraine (Updated). The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  16. ↑ Росія посилює ППО на Луганщині комплексами «Бук-М3». Мілітарний. 28 листопада 2022.
  17. ↑ Цензор.НЕТ (31 серпня 2023). Знищення рідкісного ворожого комплексу ППО Бук-М3 "Вікінг" на Херсонщині. ВIДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 31 серпня 2023.


{{{alt}}} Це незавершена стаття про ракетну зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бук-М3&oldid=41334265