Бунда Юхим — Вікіпедія

Юхим Бунда
 Сотник
Загальна інформація
Народження невідомо
с. Білі Береги, Володимир-Волинський повіт
Смерть червень 1941
Володимир-Волинський
Громадянство  УНР
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181921
Приналежність  УНР
Вид ЗС  Армія УНР
Війни / битви Радянсько-українська війна

Юхим Бунда (*?нар. Білі Береги, Володимир-Волинський повіт — пом. червень 1941 Володимир-Волинський) — український військовик, сотник Армії УНР, діяч Просвіти.

Життєпис[ред. | ред. код]

Штаб Володимир-Волинського бойового загону Армії УНР в Горохові. Травень 1919 року. Зліва на право сидять — начальник повітової міліції в Володимирі Микола Баламут і сотник Юхим Бунда; стоять — Микола Панасевич (писар), Юрко Бунда (начальник постачання), Гуща (курінний), Харитон Радчук (осаул), і Федір Тарасюк (старшина для доручень).

Народився у с. Білі Береги, Володимир-Волинського повіту, Волинської губернії (нині - м. Володимир, Волинська область).

Меморіальний комплекс на Лодомирському кладовищі у Володимирі-Волинському, на могилі 10 або 12 вояків Армії УНР, що загинули у бою за Володимир-Волинський у січні 1919 р. та 19 невпізнаних в'язнів Володимирської в'язниці, розстріляних НКВС 22 червня 1941 р.

Мешкав в м. Володимир-Волинський Волинської області. Був сотником Армії УНР, брав участь у боях з поляками за Володимир-Волинський в січні 1919 року, вибиваючи ворога з міста кілька разів.

У міжвоєнний період організатор Просвіти на Володимирщині.

Керівник Фронту Національної Єдности 1930-ті роки.

Арештований у 1940 році органами НКВС, замордований в червні 1941 року під час допитів у Володимир-Волинській в'язниці.

Перепохований у братській могилі на Ладомирському цвинтарі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Володимирі є вулиця названа на честь Юхима Бунди.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Добко О. Коли диявол зійшов на землю… — Луцьк,2009. — С. 115
  • Антонюк Я. Український визвольний рух в постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930—1955). Торонто, 2014.
  • Журнал «Літопис Червоної Калини» Ч. 7 від липня 1930 року. — С. 16, 17, 18

Посилання[ред. | ред. код]