Бунчуковий товариш — Вікіпедія

Бунчуковий товариш — спочатку третій, згодом найвищий, ранг Значного військового товариства в Гетьманщині XVII—XVIII століть.

Опис[ред. | ред. код]

Перша згадка «бунчукового товариства» датується 1685-м, відколи під бунчук до Самойловича було узято старшин полтавського полку Левенців. Відносно масовим явищем такий протекціонізм став за часів його наступника — Мазепи. Спочатку за статусом посідали третє місце, після військових та значкових товаришів. На відміну від двох останніх рангів, які надавалися за заслуги перед Військом Запорозьким, бунчуковими ставали за вислугу перед власником бунчука — гетьманом. Лише після смерті Скоропадського, «взяття під бунчук» Малоросійською колегією стало помітним і впливовим явищем^[1].

У походах бунчукові товариші перебували під командою генерального бунчужного. Рангом вони вважалися трохи нижчими під полковників і, при потребі, заступали полковників у командуванні полком. Кількість їх не була визначена і цілковито залежала від Гетьмана, який набирав їх із визначніших козацьких родин.

Привілеї[ред. | ред. код]

Привілеї бунчукового товариша, як особи, що перебувала «в особливій гетьманській протекції», полягали в тому, що він звільнявся від місцевого суду і судився в генеральному суді.

Скасування звання[ред. | ред. код]

Після скасування гетьманства титул бунчукового товариша ще залишався певний час для поважніших осіб.

Див. також[ред. | ред. код]

• Товариш (козак)
• Значковий товариш
• Військовий товариш

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Бунчуковий товариш // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 116. — 1000 екз.
• В. Панашенко. Бунчукові товариші // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.

Посилання[ред. | ред. код]

• Панашенко В. В.. Бунчукові товариші [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 406. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Плецький С. Ф. Бунчукові товариші // Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — С. 52—53. — ISBN 966-504-244-6.

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.