Буяло Віктор Андрійович — Вікіпедія

Буяло Віктор Андрійович

Буяло Віктор Андрійович — український педагог, директор Станіславського учительського інституту.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 травня 1907 року в місті Остерське Чернігівської області. У 1923 р. закінчив Остерську семирічну школу, згодом продовжив навчання в місцевому педагогічному технікумі. В Остерську спершу працював робітником, у 1923—1929 роках — у сільськогосподарській комуні. До призову в Червону армію в 1929 році, пропрацював інструктором районного відділу освіти, викладав у механічному технікумі Остерська. Після демобілізації працював у Володарському технікумі, пізніше був директором Овручівської середньої школи й інспектором райвідділу народної освіти в Житомирській області. Вищу освіту здобував у Московському комуністичний університет ім. Свердлова, пізніше навчався на географічному факультеті Київського педінституту. До початку радянсько-німецької війни в 1941 році працював заступником директора Житомирського педагогічного інституту. Під час війни у складі радянської армії дослужився до посади командира стрілецького полку. За час служби — двічі поранений, а в 1945 році звільнений у запас у званні підполковника. Після війни працював директором Конотопського учительського інституту Сумської області. У 1949 році призначений ректором Станіславського учительського інституту.

Діяльність на посаді директора Станіславського учительського (педагогічного) інституту[ред. | ред. код]

Відомості про роботу В. Буяла в Станіславському учительському інституті обмежені. Особова справа в архіві навчального закладу відсутня. Попри короткий період його керівництва, в цей час в історії інституту відбулася важлива подія: 23 серпня 1950 року Станіславський учительський інститут реорганізовано в педагогічний. Розпочалася підготовка вчителів вищої кваліфікації. Сучасники відзначали суворість і вимогливість директора^[1], він був єдиним керівником закладу, який займався суто організаційними справами, не викладаючи жодного навчального предмету. На думку дослідників, можливою причиною нетривалого перебування В. Буяла на посаді ректора стала зміна в статусі інституту, який вимагав керівника із науковим ступенем. До цього додавалося проблеми зі здоров'ям В. Буяла та численні скарги до Міністерства освіти УРСР на директора інституту^[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Останній директор Станіславівського учительського інституту. Університет (видання Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника). 2009. № 14. Квітень–травень. С. 2–3.
• Угорчак Ю. Ректори Станіславського учительського та Станіславського (Івано-Франківського ім. В. Стефаника) педагогічного інститутів / Краєзнавець Прикарпаття. Регіональний науково-методичний альманах. 2012. № 19. січень-червень. С. 19 — 26.