French
DeutschБялик Микола Іванович — Вікіпедія
| Микола Іванович Бялик | |||
|---|---|---|---|
| Народився | 24 травня 1952 с. Осламів, Віньковецький район, Хмельницька область | ||
| Помер | 8 червня 2013 (61 рік) | ||
| Громадянство |  СРСР  Україна | ||
| Місце проживання | Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область | ||
| Діяльність | інженер-технолог, керівник, політик | ||
| Alma mater | Одеський державний аграрний університет | ||
| Нагороди |
| ||
Микола Іванович Бялик (нар. 24 травня 1952, с. Осламів, Віньковецький район, Хмельницька область — пом. 8 червня 2013[1]) — голова правління ВАТ «Радсад» (з 03.1996); депутат Миколаївської обласної ради.
Першим серед жителів Миколаївської області отримав звання Героя України[2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Новоушицький технікум механізації сільського господарства (1971); Одеський сільськогосподарський інститут (1979—1984), вчений агроном.
1971 — майстер виробничого навчання Говорівського СПТУ Хмельницької області. З 1971 — служба в армії, з 1974 — старший інженер-технолог, завідувач майстерні з ремонту комбайнів Мирівського відділення «Сільгосптехніки» Кагарлицького району Київської області.
З 1975 — прийомоздавальник Смілянського районного відділення «Сільгосптехніки» Черкаської області З березня 1977 — заступник директора, з січня 1991 — директор радгоспу (КСП) «Радсад» Миколаївської області (селище Радісний Сад, Миколаївський район).
Помер 8 червня 2013 року після тривалої хвороби — хронічної ниркової недостатності[4]. Похований на кладовищі селища Радісний Сад.
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько Іван Миколайович (1928—2004); мати Антоніна Василівна (1930—1973); дружина Олена Макарівна (1952) — економіст ВАТ «Радсад»; син Андрій (1975) — заступник голови правління ВАТ «Радсад»; син Павло (1987) — студент Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (13 листопада 2001; знак ордена № 33) — за визначний особистий внесок в організацію та забезпечення одержання найвищих показників з виробництва сільськогосподарської продукції, розвиток соціальної сфери[5]
- Орден «За заслуги» III ст. (2 грудня 1998) — за сумлінну працю, вагомі досягнення в професійній діяльності[6]
- Медаль «За ефективне управління» (02.2004). Почесна орден. відзнака «Суспільне визнання» III ст. (10.2003). Диплом Міжнародної академії рейтингу популярності і якості «Золота фортуна» (2002).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Умер глава правления ЗАО «Радсад» Николай Бялик // НикВести [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Они были первыми // Всеукраинский общественно-политический журнал «Имена». Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Кавалеры первых украинских наград на Николаевщине // Газета Миколаївської обласної ради «Рідне Прибужжя». Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 21 березня 2013.
- ↑ Умер Герой Украины, глава правления ЗАО «Радсад» Николай Бялик
- ↑ Указ Президента України № 1077/2001 від 13 листопада 2001 року «Про присвоєння звання Герой України». Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 9 червня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 1323/98 від 2 грудня 1998 року «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ, організацій». Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 9 червня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бялик Микола Іванович // Сайт «Герої України» [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
|
