Бялик Михайло Григорович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бялик.
Михайло Григорович Бялик
рос. Михаи́л Григо́рьевич Бя́лик
Основна інформація
Дата народження 13 березня 1929(1929-03-13)
Місце народження Київ, Українська РСР, СРСР
Дата смерті 16 жовтня 2022(2022-10-16) (93 роки)
Місце смерті Гамбург, Німеччина
Громадянство СРСР СРСР → Росія Росія
Професії музикознавець, піаніст
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструменти фортепіано
Заклад Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Нагороди

Орден Дружби

Заслужений діяч мистецтв РРФСР

Михайло Григорович Бялик (13 березня 1929, Київ — 16 жовтня 2022, Гамбург) — радянський і російський музикознавець та піаніст. Заслужений діяч мистецтв РРФСР. Почесний член Філармонічного товариства Санкт-Петербурга. Професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Київську консерваторію як музикознавець (1951, по класу Г. Л. Кисельова) і як піаніст (1953, по класу Е. М. Співака і А. М. Луфера), аспірантуру Науково-дослідного інституту театру та музики в Ленінграді (1958, по класу Ю. В. Келдиша).

Кандидат мистецтвознавства (1969).

У 1951—1954 — викладав у Дніпропетровському музичному училищі.

Професор Санкт-Петербурзької державної консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова та Санкт-Петербурзької державної академії театрального мистецтва.

Секретар Спілки композиторів Росії. Член правління, голова секції критики та музикознавства Спілки композиторів Санкт-Петербурга і член правління Спілки театральних діячів Санкт-Петербурга.

Автор монографічних книг і нарисів про російських композиторів, диригентів та співаків, статей в російських та зарубіжних енциклопедіях. Постійно виступав з рецензіями, оглядами та статтями про музично-театральне життя.

Був одружений, виховав дочку. Важко переживав російське вторгнення в Україну, виступав з його різким засудженням[1]. Помер уві сні на 94-му році життя 16 жовтня 2022 року.

Звання, нагороди[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Бялик М. Г. Георгий Никифорович Носов. Критико-биографический очерк. — Л., 1957.
  • Бялик М. Г. В. Чистяков. «Песнь труда и борьбы». — Л., 1958.
  • Бялик М. Г. Н. Червинский. Балет «Родные поля». — Л., 1958.
  • Бялик М. Г. Л. Н. Ревуцкий: Очерк жизни и творчества. — М., 1963.
  • Бялик М. Г., Чернов А. А. О легкой музыке. О джазе. О хорошем вкусе. — М. — Л., 1965.
  • Бялик М. Г. Музыка и музыканты Ленинграда. — Л., 1965. 2-е изд.: Л., 1969.
  • Бялик М. Г. Евгений Мравинский. Творческий портрет. М., 1977; 2-е изд.: М., 1982.

Статті[ред. | ред. код]

  • Бялик М. Ново, талантливо, но… // Сов. музыка. 1962. № 1.
  • Бялик М. Еще раз о песне // Сов. музыка. 1972. № 11.
  • Бялик М. Рыцарь музыки // Муз. жизнь. 1973. № 12.
  • Бялик М. Г. Песня // История музыки народов СССР, V том, 1956—1967. М.: Сов. композитор, 1974. С. 320—347.
  • Бялик М. Обреченность зла // Сов. балет. 1985. № 2.
  • Бялик М. Об Алексее Николаеве [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.] // Алеша Николаев. Произведения для фортепиано. Ленинград, «Советский композитор», ленинградское отделение. 1986.
  • Бялик М. Уроки мастера // Сов. музыка. 1989. № 12.
  • Бялик М. «Я считаю свою жизнь счастливой» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Сов. музыка. 1990. № 10.
  • Бялик М. Наш человек в Париже // Муз. академия, 1992. № 1.- С. 137—139.
  • Бялик М. Г. Оперное творчество Вебера в России // Ф. Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профессионализма: Сборник научных трудов / Сост. Г. И. Ганзбург. — Харьков, 1995. — C. 90 — 103.
  • Бялик М. Стравинский — не «по-стравински» // Муз. академия, 1996. № 2.- С.62-64.
  • Бялик М. Лятошинский, Мравинский и др. // Муз. академия, 1996. № 1.- С. 39-43.
  • Бялик М. О Гарри Купфере // Муз. академия, 1998. т. № 2.- С.78-85.
  • Бялик М. Глинка — Щедрин: художественные параллели // Муз. академия, 2005. № 2. — С. 79-83.
  • Бялик М. Выбирая из множества смыслов // Муз. академия, 2006. № 3.- С.159-163.
  • Бялик М. и Е. Для нас он остается живым // Муз. Академия, 2009.- С. 174—178.
  • Бялик М. Осень еще не пришла к патриарху // Муз. Академия, 2009.-С. 100—102.
  • Бялик М. Заметки небеспристрастного критика // Муз. Академия, 2009.-С. 1-6.
  • Бялик М. Режиссура в дирижерском театре // Муз. Академия, 2010.- С. 7-12.
  • Бялик М. По Булгакову // Муз. Академия, 2011.- С. 74-77.
  • Бялик М. Покровский вчера, сегодня, завтра // Муз. академия, 2012.- С. 49-60.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Михайло Бялик — Валентина Кузик: листування у дні війни
  2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 30 января 2003 года № 89 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 21 липня 2013.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2014)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бялик_Михайло_Григорович&oldid=40354477