Бігус Денис Станіславович — Вікіпедія

Денис Бігус
Народився 15 жовтня 1985(1985-10-15) (38 років)
Вінниця
Громадянство Україна Україна
Місце проживання м. Київ
Діяльність журналіст, ведучий, редактор
Відомий завдяки журналістські розслідування
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Знання мов українська і російська
Учасник російське вторгнення в Україну (з 2022)
Посада редактор та ведучий «Наші гроші з Денисом Бігусом»
У шлюбі з Катерина Соболєва
Діти Ксенія, Аліса
Нагороди
Сайт bihus.info
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бігус.

Денис Станіславович Бігус (нар. 15 жовтня 1985(19851015), Вінниця, Українська РСР) — український журналіст, автор ідеї, редактор та ведучий телепередачі «Наші гроші з Денисом Бігусом» (з 2013), кореспондент міжнародної мережі журналістів-розслідувачів OCCRP (з 2013), викладач Української медіа-школи та школи журналістики «Української правди» (з 2015). Після початку повномасштабного вторгнення рф пішов добровольцем в ЗСУ[1].

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Денис Бігус народився 1985 року у Вінниці.

У 2000—2004 роках навчався на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «історія слов'ян».[2][неякісне джерело]

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Ще під час навчання у ВНЗ з квітень по червень 2002 року Денис Бігус писав тексти до видання «Мій комп'ютер» про інтернет-сервіси та комп'ютерні ігри. У серпні 2002 року був обраний прес-секретарем Культурно-просвітницького центру «Дружба» при Міністерстві культури України. Після звільнення у березні 2003 року декілька тижнів молодий журналіст виконував обов'язки редактора «Київський капіталіст» Медіагрупи РІА. Далі навчаючись на історика у 2004 році і далі займався журналістикою. Спочатку під час виборів редактором районної газети «Дніпрянська правда» (передвиборчий проєкт забудовника з Дніпровського району Києва), а потім позаштатним кореспондентом газети «Вечірні вісті».

Після закінчення вишу у вересні 2004 року був призначений на посаду кореспондента політичного відділу інформаційного агенства «Інтерфакс-Україна». Активно підтримував Помаранчеву революцію в Києві. Відповідно, у лютому 2005 року перейшов до 5-го каналу кореспондентом програми «Новий час». Також одночасно він працював нічним випускаючим редактором ІА «Інтерфакс-Україна» (до січня 2008 року).

У березні 2006 року Денис Бігус був призначений редактором новин порталу Сьогодні. Потім — кореспондентом сайту «Економічна правда», а також журналістом відділу політики газети «Час», редактором відділу політики газети «Українська газета», позаштатним кореспондентом телеканалу КРТ.

У серпні 2006 року дещо змінив профіль журналістської діяльності. Денис Бігус був призначений редактором відділу новин, а потім головним редактором інформаційного агенства «Друга смуга». Але у січні 2008 року взагалі покинув журналістику.

Торгівля та бізнес[ред. | ред. код]

В 2008 році втомився від фауни та втік до флори - вирощував ялинки, - так охарактеризував цей період життя Денис Бігус.

З січня по листопад 2008 року організував свій стартап під час економічної кризи 2008 року. Він займався торгівлею автохімією PRO TEC. Потім, у жовтні 2008 року організував "Центр ландшафтного дизайну «Дивосвіт», який працював до серпня 2010 року.

Телевізійні журналістські розслідування[ред. | ред. код]

У вересні 2010 року Денис Бігус повернувся до журналістики. І відразу у трьох ЗМІ — редактором стрічки новин видання «Главред» (до серпня 2011), редактором та диктором новин «Перша радіогрупа», а також спеціальним кореспондентом телеканалу ТВі. Остання діяльність згодом перемогла і він майже три роки пропрацював у програмах розслідувань «Знак оклику» та «ТендерНьюз». Відмовився від роботи на каналі у травні 2013 році після рейдерського захоплення каналу.

У травні 2013 року він перейшов на посаду кореспондента міжнародної мережі журналістів-розслідувачів OCCRP, де працює й зараз. Денис Бігус публікує свої розслідування у виданнях Kyiv Post та «Українська правда».

У липні 2013 Денис Бігус став автором та ведучим програми антикорупційних розслідувань «Наші гроші» (проєкт Bihus.info), яка була створена за його ініціативи. Також у цей час брав активну участь у Революції Гідності. У січні 2014 року організував склад з розподілу ліків «Фізразтров».

Вперше став відомим у лютому 2014 року після того, як Віктор Янукович покинув свою резиденцію Межигір'я, а в озері було втоплено його чорну бухгалтерію. Тоді Денис Бігус брав участь в проєкті ЯнуковичЛікс з відновлення та розшифруванням втоплених документів Януковича. Через місяць організував волонтерів для відновлення шредованих документів з офісу Сергія Курченка. Так постав новий проєкт Канцелярська сотня з допомогою якого наприкінці 2014 року було запущено проєкт Декларації. Потім — на початку 2015-го — проєкт ГарнаХата з подальшими проєктами з відкриття державних даних.

Денис Бігус засновник та власник ТОВ «Пітерфальк бюро», а також громадських організацій ТОМ 14 та «Канцелярська сотня». Його програма антикорупційних розслідувань «Наші гроші» (проєкт Bihus.info) виходить на телеканалах «24» та Перший національний.

Справа Свинарчуків[ред. | ред. код]

25 лютого 2019 року були оприлюднені матеріали журналістського розслідування[3] Bihus.info про розкрадання в оборонній сфері, за якими Олег Гладковський і його 22-річний син Ігор (раніше обидвоє носили прізвище Свинарчук) причетні до «багаторічної схеми вимивання сотень мільйонів гривень»[4] із українського оборонного комплексу[5].

3 липня 2020 року Подільський районний суд міста Києва визнав недостовірним, та таким, що порушує особисті немайнові права Ігоря Гладковського відеосюжет Bihus.info стосовно розкрадань у оборонній промисловості[6][7].

19 серпня 2020 року Денис Бігус заявив, що його внесли до бази сайту «Миротворець»[8] через матеріал про схеми розкрадання в оборонному комплексі України[9][10][11]. Наразі його сторінка видалена з сайту Миротворця.

Після повномасштабногго вторгнення[ред. | ред. код]

В кінці лютого 2022 Денис доєднався до ЗСУ[1] з травня став оператором розвідувального БПЛА[12] EOS C VTOL[13].

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

Навесні 2015 року також став працювати викладачем Української медіа-школи (спільний проєкт ДойчеВеллє та Національної асоціації мовників), а також школи журналістики «Української правди»[14].

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина: Катерина Ігорівна Соболєва. Її дядько: Олег Соболєв — колишній контррозвідник ФСБ, нині займається великим бізнесом. А його син Андрій Соболєв (двоюрідний брат Катерини) — підполковник ФСБ Росії. Однак за словами журналіста вони не спілкувались з 2012 року[15].
  • Доньки: Ксенія та Аліса.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2013 — «Честь професії» в номінації Найкраще розслідування (розслідування для ТендерНьюз про крадіжки на закупівлях Укртрансгазу).
  • 2014 — «Честь професії» в номінації «Найкраще розслідування» (розслідування в співавторстві з Аліною Стрижак для «Наші гроші» (ЗІК) про маєток Юрія Іванющенка).
  • 2014 — відзнака «Фаворит телепреси» (Телекритика, друге місце).
  • 2015 — Спеціальна міжнародна відзнака Global Shining Awards (проєкт ЯнуковичЛікс).
  • 2016 — The Bobs — «Найкраща інновація» та «Громадянська журналістика в мережі» (проєкт «Декларації»).
  • 2017 — Democracy Award-2017 — за визначний внесок у боротьбу з корупцією.
  • 2017 — Open Data Media Award — за найкращу ініціативу у сфері використання відкритих даних в журналістиці (Канцелярська сотня).
  • 2018 — премія «Високі стандарти журналістики-2018» — у категорії «За сталий, якісний медійний проєкт», медіа — Bihus.info[1] [Архівовано 8 січня 2019 у Wayback Machine.].

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бігус Денис Станіславович

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Скляревська, Марина Баранівська, Сергій Денисов, Ольга Жук, Гала (23 лютого 2023). «На фронті зрозуміло, що ти можеш зробити. І всі можливості є». Журналісти, що стали військовими, — про себе, країну, перемогу. detector.media (укр.). Процитовано 7 травня 2023.
  2. ↑ Денис Бігус - Ведучі - Перший канал. 1tv.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  3. ↑ Друзі Президента крадуть на оборонці (секретні переписки, ч.1-2)/// Наші гроші №257-258 (2019.02.25) на YouTube
  4. ↑ Оточення Порошенка курує розкрадання оборонки – ЗМІ lang=uk. pravda.com.ua. Українська Правда. 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  5. ↑ Відкати і Росія: що відомо про розкрадання в Укроборонпромі (англ.). 26 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2020.
  6. ↑ "Справа Свинарчуків": суд зобов'язав спростувати матеріали про розкрадання в "оборонці". epravda.com.ua. Економічна правда. 8 липня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  7. ↑ Категорія справи № 758/2931/19: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:. reyestr.court.gov.ua (укр.). 07.07.2020. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  8. ↑ Бігус Денис Станіславович. Myrotvorets Research Center. 13 липня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  9. ↑ Журналіста Бігуса внесли до бази "Миротворця". ukrinform.ua. Укрінформ. 19.08.2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  10. ↑ Бігуса внесли в базу "Миротворця" через сюжет про Свинарчуків (укр.). Українська Правда. 19 серпня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  11. ↑ “Дивно, що не раніше” – Денис Бігус про “Миротворець”. bihus.info. Bihus.Info. 20 Серпня 2020. Процитовано 202106-10.
  12. ↑ Денис Бігус про розслідування СБУ, крінжового Тищенка та за ким стежить bihus.info | Шоу 20:23 #27 (uk-UA) , процитовано 8 лютого 2024
  13. ↑ Про найжирнішу ціль, френдлі фаєр, історію з СБУ та як «літати на дрончику» – Денис БІГУС (uk-UA) , процитовано 10 березня 2024
  14. ↑ Денис Бігус. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  15. ↑ Бигус подтвердил, что брат его жены российский чиновник. Он подполковник ФСБ (рос.). Архів оригіналу за 18 квітня 2019.
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бігус_Денис_Станіславович&oldid=41988901