Біг на 400 метрів з бар'єрами — Вікіпедія

Легка атлетика
Біг на 110 метрів з бар'єрами
Жіночий забіг на 400 метрів з бар'єрами
Умови проведення
Місце просто неба
Поверхня бігова доріжка
Рекорди (чоловіки)
світу Карстен Варгольм
Норвегія Норвегія
45,94 (2021)
Європи Карстен Варгольм
Норвегія Норвегія
45,94 (2021)
України Олег Твердохліб
48,06 (1994)
Рекорди (жінки)
світу Сідні Мак-Лафлін
США США
51,46 (2021)
Європи Фемке Бол
Нідерланди Нідерланди
52,03 (2021)
України Анна Рижикова
52,96 (2021)

Біг 400 метрів з бар'єрами це легкоатлетичне змагання з бар'єрного бігу. Вони присутні в олімпійській програмі легкої атлетики з 1900 року для чоловіків та з 1984 року для жінок.

На звичайному легкоатлетичному стадіоні, 400 метрів — це довжина внутрішньої бігової доріжки. Бігуни залишаються на своїх доріжках всю дистанцію після старту і повинні подолати десять бар'єрів, рівномірно розташованих по дистанції. Бар'єри розташовані та зважені так, щоб вони падали вперед, якщо на них налетіли з достатньою силою, щоб запобігти травмуванню бігунів. Попри те, що за їх збиття вже не передбачено жодного покарання, бігуни воліють проходити бар'єри чисто, оскільки дотик до них під час бігу уповільнює рух.

Найкращі спортсмени-чоловіки можуть бігти на 400 м з бар'єрами за близько до 47 секунд, тоді як найкращі спортсменки-жінки за 53 секунди. Нинішніми світовими рекордсменами серед чоловіків та жінок є Карстен Варгольм (45,94) секунд та Сідні Мак-Лафлін - 51,46 секунд. У порівнянні з бігом на 400 метрів, біг з бар'єрами займають у чоловіків приблизно на три секунди довше, а у жінок — на чотири секунди.

Змагання з бігу на 400 м з бар'єрами було проведено на першому чемпіонаті світу з легкої атлетики IAAF. Перший чемпіонат для жінок відбувся на Чемпіонаті світу з легкої атлетики 1980 року, який проходив тільки одного разу через відсутність забігів на літніх Олімпійських іграх 1980 року.

Історія[ред. | ред. код]

Перші змагання в бігу на 400 метрів з бар'єрами мали місце в 1860 р., коли в Оксфорді, Англія, проводився забіг на 440 ярдів (402,336 м). На дистанції учасникам довелося подолати дванадцять дерев’яних бар’єрів, понад 100 сантиметрів заввишки, які були розміщені з рівними інтервалами.

Щоб зменшити ризик отримання травм, в 1895 році були введені дещо легші конструкції, які бігуни могли проштовхнути. Однак до 1935 року бігуни дискваліфікувалися, якщо вони збили понад три бар'єри в перегонах, і рекорди були офіційно прийняті лише в тому випадку, якщо бігун залишив усі бар'єри стояти.

Біг на 400 метрів з бар'єрами став олімпійським видом на літніх Олімпійських іграх 1900 року в Парижі, Франція. Водночас дистанцію було стандартизовано, щоб можна було проводити фактично однакові перегони та час фінішу порівнювати між собою. В результаті офіційна відстань була встановлена на 400 метрів, або один круг стадіону, а кількість бар'єрів зменшили до десяти. Їх офіційна висота була встановлена на 91,4 см (3 фути) для чоловіків і 76,20 см (2 фути, 6 дюймів) для жінок. Тепер бар'єри були розміщені на трасі зі стартовою ділянкою до першого бар'єра в 45 метрів, відстань між бар'єрами 35 метрів кожна, а фінішна пряма простягалася від останнього бар'єра до фінішу на 40 метрів.

Перший задокументований забіг на 400 метрів з бар'єрами серед жінок відбувся в 1971 р. В 1974 р. Міжнародна федерація легкої атлетики (IAAF), офіційно представила ці змагання як дисципліну, хоча на Олімпійських іграх вона проходила лише в 1984 р. Чемпіон світу був коронований роком раніше на першому чемпіонаті світу з легкої атлетики. Спеціальний жіночий забіг на 400 метрів з бар'єрами відбувся на Чемпіонаті світу з легкої атлетики IAAF у 1980 році у відповідь на те, що жіночі забіги на 400 метрів з бар'єрами не були включені в бойкотовані Олімпійські ігри 1980 року в Москві та турнір "Ліберті Белл Классік".

Багато спортивних коментаторів та чиновників часто висловлювали ідею підняти висоту бар'єрів у бігу на 400 метрів серед жінок, для більшої вимоги щодо навичок здолання перешкод.

Чільна десятка бігунів усіх часів[ред. | ред. код]

Чоловіки[ред. | ред. код]

Станом на серпень 2021

Місце Час Спортсмен Країна Дата Місце
1. 45,94 Карстен Варгольм Норвегія Норвегія 03 серпня 2021 Токіо
2. 46,17 Рай Бенджамін США США 03 серпня 2021 Токіо
3. 46,72 Аліссон душ Сантущ Бразилія Бразилія 03 серпня 2021 Токіо
4. 46,78 Кевін Янг США США 06 серпня 1992 Барселона
5. 46,98 Абдеррахман Самба Катар Катар 30 червня 2018 Париж
6. 47,02 Едвін Мозес США США 31 серпня 1983 Кобленц
7. 47,03 Браян Бронсон США США 21 червня 1998 Новий Орлеан
8. 46,72 Кайрон Макмастер Британські Віргінські Острови Британські Віргінські Острови 03 серпня 2021 Токіо
9. 47,10 Семюел Матете Замбія Замбія 07 серпня 1991 Цюрих
10. 47,19 Андре Філліпс США США 25 вересня 1988 Сеул

Жінки[ред. | ред. код]

Станом на липень 2023

Місце Час Спортсменка Країна Дата Місце
1. 50,68 Сідні Мак-Лафлін США США 22 липня 2022 Юджин
2. 51,45 Фемке Бол Нідерланди Нідерланди 23 липня 2023 Лондон
3. 51,58 Далайла Мухаммад США США 04 серпня 2021 Токіо
4. 52,34 Юлія Печонкіна Росія Росія 08 серпня 2003 Тула
5. 52,39 Шам'є Літтл США США 04 липня 2021 Стокгольм
6. 52,42 Мелейн Вокер Ямайка Ямайка 20 серпня 2009 Берлін
7. 52,47 Лашинда Демус США США 01 вересня 2011 Тегу
8. 52,61 Кім Баттен США США 11 серпня 1995 Гетеборг
9. 52,62 Тоня Буфорд-Бейлі США США 11 серпня 1995 Гетеборг
10. 52,70 Наталія Антюх Росія Росія 08 серпня 2012 Лондон
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Біг_на_400_метрів_з_бар%27єрами&oldid=39997122