Бої за Горлівку (1918) — Вікіпедія

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (липень 2017)

Бій за Горлівку — військові дії між Армією УНР та частинами радянської маріонеткової «Донецько-Криворізької республіки» за контроль над одним з найбільших політичних і економічних центрів Донбасу — Горлівкою, що тривали 25–27 квітня 1918 року. Протистояння відбувалось в ході боїв за Донецький басейн.

Історія[ред. | ред. код]

23 квітня 1918 головнокомандувач 3-ї армії РСЧА Чакванай вислав з Горлівки ненадійні для більшовиків частини до Луганська. Навколо міста і селищ була створена лінія оборони: Олександрівка, Іванопілля, Олександрово, Зайцеве, Климовські хутора. 24 квітня 1918 частини Слов'янської групи військ УНР під командуванням генерала Володимира Сікевича підійшли до околиці Горлівки і зупинилися на відпочинок в одній з балок. У напрямку до Горлівці був висланий розвідувальний загін на чолі з хорунжим Бабенко. Ближче до 15 години розвідувальний загін повернувся в розташування і доповів генералу Володимиру Сікевичу:

У напрямку до Горлівки з Дебальцевого йшла велика група військ колишньої Російської імператорської армії яка перейшла на бік більшовиків, нею командували Єгоров і Лазарєв, група налічувала приблизно 40 тисяч. Також більшовики вели переговори з шахтарями, щоб ті перейшли на їхній бік, навколо Горлівки, Микитівки розставлена артилерія готова вести вогонь прямою наводкою.

Після цього відбулися збори групи, на яких більшість командирів і козаків підтримали ідею наступу на Горлівку. Після зборів Сікевич разом з командиром артилеристів Одинцем обрали позиції в околицях Горлівки для ведення дальнього і ближнього артилерійського вогню. Кінноті під командуванням Ляховича Сікевич наказав приготуватися до майбутнього бою[1]. Для кожної групи було дано наказ зайняти Горлівку, Микитівку, Ртутний завод.

Вночі розвідка донесла, що більшовики знають розташування Слов'янської групи та чекають її наступу, і збираються на світанку кіннотою чисельністю тисячі вершників вдарити по позиції козаків. Тільки почало світати, кіннота під командуванням Ляховича виступила на зустріч більшовицький кінноті з криками:

За Україну! За її свободу! За славу козацьку!

Бій тривав півгодини, кіннота більшовиків відступила. Розгромивши ворожу кінноту, козаки оточили з усіх боків ліве крило ворожих позицій і продовжували переслідування. Відразу після початку бою була пошкоджена залізниця, що завадило противнику відступити потягами[2]. Почалася артилерійська перестрілка, водночас німці повели наступ бойовим строєм на позиції більшовиків в Микитівці, по них був відкритий вогонь з кулеметів. Зустрівши запеклий опір на укріплених позиціях в Микитівці, козаки обійшли її і почали займати Горлівку. В цей час, з метою перешкоджання козакам, які збирались зайняти Горлівку, більшовики відкрили вогонь по місту з артилерії. Сікевич наказав відкрити вогонь з гармат по артилерійських позиціях більшовиків у Микитівці. Придушивши артилерію, частини Армії УНР зайняли Микитівку.[3]

Бій ще тривав на Ртутному заводі, захисники якого не здавалися. Сікевич вислав туди підкріплення дорошенківців і за короткий час ворог вивісив білий прапор.[4]

26 квітня, отримавши підкріплення, червоноармійці за підтримки артилерії почали наступати на позиції української армії, яка перебувала на станції Микитівка. Група Сікевича разом з німцями контратакувала противника. Після тригодинного бою червоноармійці відступили, козаки захопили багато вагонів з майном артилерії і кулеметами.

27 квітня 6-та сотня Дорошенківського полку, яка перебувала на правому крилі німецьких частин, відбила атаку червоноармійців, які глибоко обійшли це крило. На чолі з сотником Коваленко вони розбили більшовиків, при цьому 26 вояків противника було вбито, 9 — взято в полон, захоплено багато кулеметів. Переслідуючи противника, козаки увірвалися в Горлівку і захопили потяги, які були готові до від'їзду[5].

Сили противників[ред. | ред. код]

Армії УНР в Горлівці протистояла 3-тя РСЧА під командуванням Чекваная. Також, в районі Горлівки сили більшовиків загалом складалися з озброєних ро­бітників, які з огляду на ліквідацію  підприємств були змушені записуватись до Червоної армії. Але серед них були і козачі відділи[6].

Втрати[ред. | ред. код]

В околиці Горловки була вирита братська могила де всіх і загиблих в бою козаків поховали. Втрати 25 квітня .

німці

  • 16 убитих
  • 49 поранених
  • при визволенні міста від більшовиків в квітні 1918 року загинув уродженець Сілезії 1886 року народження Йозеф Лангер.[7]

1-й Запорізький імені гетьмана Петра Дорошенка піхотний полк (командир — полковник А. Загродський)

  • Вбито 2 старшини, і 5 козаків.
  • Поранено 3 старшини, 9 козаків.

3-й Гайдамацький піхотний полк (полковник В. Сікевич, потім сотник О. Волох)

  • Убитий 1 старшина, 9 козаків.
  • Поранено 22

3-й Запорізький імені гетьмана Богдана Хмельницького піхотний полк (полковник А. Шаповал)

  • Поранено 2

артилерія

  • Вбито 2.
  • Поранено 3.[8]

Втрати 26 квітня

  • Вбито 1
  • Поранено 12 з них 2 старшин.[9]

Військові трофеї[ред. | ред. код]

  • 11 гармат
  • 22 кулемети
  • 445 гвинтівки
  • 49 обозних возів
  • 1000 полонених

Захоплених німцями партизан відправили до Німеччини. На станції захоплено 1152 завантажених вагони з вугіллям і 1 млн пудів незавантаженого вугілля. Вагони відправили до Києва, німці собі забрали 500 вагонів антрациту[8].

Відзначилися в бою[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7. С. 12.
  2. ↑ Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7. С. 13—14.
  3. ↑ Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6. С. 39.
  4. ↑ Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7. С. 14.
  5. ↑ Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим: Спогади». С. 219—220.
  6. ↑ Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим: Спогади». Стор. 220.
  7. ↑ https://digi.landesbibliothek.at/viewer/!fulltext/AC08513816_Verlustliste_Nr_0670/29/
  8. ↑ а б в Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6. Стор. 40.
  9. ↑ Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим»: Спогади Стр 219

Джерела[ред. | ред. код]

  • Монкевич Б. «Похід Болбочана на Крим»: Спогади / Редактор-упорядник Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; Київ, «Наш формат», 2014. — 272 с.; іл.. — (Серія «Українська воєнна мемуаристика». — Кн. 7). Наклад 2000 пр. Обкладинка тверда, повнокольорова, повнокольорові форзаци, 127 світлин та 11 карт.
  • Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6.
  • Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 7.
Перша (грудень 1917 - лютий 1918)
Бій за станцію Лозова (13-14 грудня 1917) • Повстання Чугуївської юнацької школи (14-15 грудня) • Ультиматум Раднаркому (17 грудня) • Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові (14-19 грудня) • Другий бій за станцію Лозова (16 - 17 грудня) • Падіння Харкова (23 грудня) • Захоплення Олександрівська (2 січня 1918) • Початок наступу російської армії чотирма групами (7 січня) • Захоплення більшовиками Катеринослава (11 січня 1918) • Окупація більшовиками Полтави (18 січня) • Бій під Крутами (29 січня) • Більшовицьке повстання робітників на заводі «Арсенал» (29 січня - 4 лютого) • Захоплення більшовиками Одеси (31 січня 1918) • Захоплення Києва більшовиками (8 лютого) • Захоплення Правобережжя України більшовиками (лютий) • Берестейський мир(9 лютого) • Захоплення Єлисаветграда більшовиками (26 лютого) • Звільнення Правобережжя армією УНР разом з німецькими і австрійськими частинами (22 лютого -1 березня) • Звільнення Лівобережжя УНР від більшовиків (1918) (Березень - квітень) • Кримська операція Петра Болбочана (13 - 25 квітня) • Прелімінарний мир більшовиків з Українською Державою (12 червня)
Друга (листопад 1918 - серпень 1919)
Створення Тимчасового робітничо-селянського уряду України в Курську (28 листопада 1918) • Оборона північно-східної України (листопад - грудень) • Ноти протесту Директорії УНР більшовицькому уряду (31 грудня - 9 січня) • Захоплення більшовиками Чернігова (12 січня) • Оголошення Директорією УНР війни радянській Росії (16 січня 1919) • Літківський бій (2 лютого) • Захоплення більшовиками Києва (5 лютого) • Бої на Правобережжі (Березень - липень) • Повстання проти більшовиків (Травень) • Визволення Кам'янця-Подільського (6 червня) • Перемони армії УНР над більшовиками (липень) • Київська катастрофа (30-31 серпня) • Контрнаступ об'єднаного війська УНР і ЗУНР (липень - вересень)
Третя (листопад 1919 - 1922)
Трикутник смерті (вересень - грудень 1919) • Захоплення Києва більшовиками (16 грудня) • Перший зимовий похід (6 грудня 1919 — 6 травня 1920) • Варшавський договір (22 квітня 1920) • Польсько-радянська війна (25 квітня 1920 — 18 березня 1921) • Проголошення Галицької СРР (15 липня - 21 вересня 1920) • Перехід Армії УНР за Збруч (1920) (21 листопада 1920) • Ризький мир (18 березня 1921) • Другий зимовий похід (жовтень - листопад 1921) • Холодноярська республіка (1919-1922) • Літківська республіка (1920-1922)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бої_за_Горлівку_(1918)&oldid=42235703