Білгородська орда — Вікіпедія

Бі́лгородська орда́ (Орда малих ногаїв, або Буджацька та Добруджська орда) — об'єднання напівкочових ногайських племен, що сформувалося у 2-му десятиріччі 14 столітті та зайняло степи між гирлами Дністра й Дунаю від Білгорода (нині Білгород-Дністровський) до Кілії. Степи сягали понад 200 км довжини і близько 150 км ширини. Наприкінці 15 століття ця територія потрапила під владу Османської імперії.

1569 року із прикаспійських степів до Білгородської орди переселилося 30 тисяч астрахансько-ногайських родин, яких з часом стали називати буджацькими татарами.

Білгородська орда дістала назву від міста Білгорода (тепер — Білгород-Дністровський). Кочувала в південноукраїнських степах між гирлами Дністра й Дунаю. Заснована тюркськими кочовиками — ногайськими татарами (20 000—30 000 чоловік).

Головний напрям господарства — екстенсивне скотарство. Великий прибуток давала торгівля бранцями, заради чого орда постійно здійснювала напади на Україну й Польщу та південь Московії, продаючи в неволю захоплених у полон людей. Проти Білгородської орди ходили в походи запорозькі козаки. У 20-х роках XVII століття Білгородська орда переходить у підданство Османської імперії.

На початку 1711 р. орда бере участь у поході гетьмана Пилипа Орлика на Правобережну Україну проти російської влади. Але, не витримавши важких умов, татари зрадили гетьмана, що призвело до невдачі всього походу.

У 1770 році, після завоювання Південної України і Молдовського князівства російськими військами, Білгородська орда перейшла під протекторат Російської імперії. Більшість кочовиків царський уряд переселив у приазовські степи між річкою Кам'янкою і містом Азовом відповідно до Карасубазарського трактату, ліквідувавши цим Білгородську орду.

Джерела[ред. | ред. код]

• Панашенко В. В. Білгородська орда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Панашенко В. Білгородська орда // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Білгородська орда // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Див. також[ред. | ред. код]

• Аккерманський санджак

п о р Державні утворення тюркських народів Держави  Азербайджан (Нахічевань) •  Казахстан •  Киргизстан •  Туреччина • Північний Кіпр1 •  Туркменістан •  Узбекистан (Каракалпакстан) Територіальні утворення у складі інших держав  Іран (Зенджан • Південний Азербайджан) •  Монголія (Баян-Улегейський аймак) •  КНР (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) •  Молдова (Гагаузія) •  Росія (Алтай • Башкортостан • Дагестан • Кабардино-Балкарія • Карачаєво-Черкесія • Саха • Татарстан • Тива • Хакасія • Чувашія) •  Україна (АР Крим) Історичні держави Аварський каганат •  Ак-Коюнлу • Астраханське ханство •  Алаш-Орда • Біла Орда • Білгородська орда •  Бухарське ханство • Велика Орда • Волзька Булгарія • Джамбуйлуцька орда • Єдисанська орда • Єдичкульська орда •  Золота Орда •  Казанське ханство •  Казахське ханство •  Кара-Коюнлу • Караханідська держава • Карлуцький каганат • Касимовське ханство • Кимацький каганат • Кипчацький каганат • Киргизький каганат •  Кокандське ханство • Кок-Орда • Конійський султанат •  Кримське ханство • Монгольська імперія •  Ногайська орда •  Османська імперія • Огузька держава • Сибірське ханство • Стара Велика Болгарія •  Східний Туркестан •  Тимуридська Імперія • Туркестанська автономія • Тюменське ханство • Тюргеський каганат • Тюркський каганат (Західний • Перший східний • Другий східний) • Узбецьке ханство • Уйгурський каганат •  Хівинське ханство • Хозарський каганат • Чагатайський улус 1 Турецька Республіка Північного Кіпру визнана лише Туреччиною | 2 Неповний суб'єктивний список