Білик-Пошивайло Анастасія Савівна — Вікіпедія

Білик-Пошивайло Анастасія Савівна
Народження 22 серпня 1930(1930-08-22)
Опішня, Зіньківський район, Полтавська область
Смерть 2010
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність художниця
Вчитель Демченко Трохим Назарович
Працівник Завод «Художній керамік»
Член Спілка радянських художників України
Нагороди
Заслужений майстер народної творчості УРСР

Анастасі́я Савівна Бі́лик-Пошива́йло (нар. 22 серпня 1930, Опішня — пом. 2010) — українська майстриня малярства по кераміці; член Спілки радянських художників України з 1971 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 22 серпня 1930 року в смт Опішні (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). Здобула середню освіту. Малярству по кераміці навчалася у своєї сестри Варвари Іващенко та майстра художньої кераміки Трохима Демченка. 1957 року підвищувала кваліфікацію в Керамічній майстерні при Академії архітектури УРСР.

Протягом 1954—1995 років працювала у творчій лабораторії на опішнянському заводі «Художній керамік». Жила у Опішні в будинку на вулиці Коцюбинського, № 5а[1]. Померла у 2010 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала в галузі декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка). Створювала іграшки-свищики у вигляді птахів, звірів, вершників, скульптуру малих форм, тематичні композиції на історичні, літературні та казкові сюжети, декоровані традиційними опішнянськими рослинними і геометричними орнаментами. Відтворювала образи з творів видатних українських письменників: Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Тараса Шевченка і Панаса Мирного.[2]

Серед робіт:

іграшки-свищики
  • «Олень»;
  • «Вершник»;
скульптури
  • «Парубок» (1969);
  • «Бариня» (1970);
  • «Чорти-музики» (1971);
  • «Сорочинський ярмарок» (1973);
  • «Кінь» (1974);
  • «Весілля» (1975);
  • «Бандуристки» (1977);
  • «На ярмарок» (19790;
  • «Вершниця» (1980);
  • «Партизани» (1985);
  • «Весілля» (1987).

Була учасницею багатьох вітчизняних і міжнародних виставок та симпозіумів кераміки: Угорщина (1956, 1965), Україна (1957, 1969), Болгарія (1958, 1976, 1982), Бельгія (1958, 1960), Росія (1960, 1972), Німеччина (1965), Канада (1967), Італія (1971), Югославія (1974, 1979), США (1977)[3].

Твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Канівському музеї народного декоративного мистецтва, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Полтавському художньому музеї та інших вітчизняних і закордонних музеях, а також у приватних колекціях[3].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Білик-Пошивайло Анастасія Савівна / Довідник членів Спілки художнків України. Київ. 1998. С. 14.
  2. Виставка Насті Білик-Пошивайло • Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. opishne-museum.gov.ua (укр.). 23 червня 2020. Процитовано 26 лютого 2024.
  3. а б Виставка Насті Білик-Пошивайло / Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.

Література[ред. | ред. код]