French
DeutschБілоконь Максим Віталійович — Вікіпедія
| Максим Білоконь Максим Віталійович Білоконь | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 1 квітня 1997 Ромни, Сумська область, Україна | |
| Смерть | 27 лютого 2022 (24 роки) Чернігів | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.І. Харитоненка і Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Максим Віталійович Білоконь (1 квітня 1997, м. Ромни, Сумська область — 27 лютого 2022, біля м. Чернігів) — український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Максим Білоконь народився 1 квітня 1997 року в місті Ромнах на Сумщині.
Закінчив Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (2015), Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді, що базується у смт Гончарівське Чернігівського р-ну Чернігівської обл. Брав участь в операції Об'єднаних сил на Сході України.
Під час нападу російських військ брав участь в обороні Чернігова, знищив диверсійно-розвідувальну групу та 2 танки противника. Загинув 27 лютого 2022 року при обороні міста Чернігів від російських окупантів разом зі своїм танковим екіпажем[1].
Похований 25 березня 2022 року в родинному місті[2].
У Максима залишилася мати, сестра, дві доньки, та дружина, яка також військова.
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
- вулиця Максима Білоконя в м. Чернігів. Перейменовано вул. Брестську. за рішенням міської ради від. 21 лютого 2023 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Президент вручив ордени «Золота Зірка» українським захисникам і рідним військовослужбовців, удостоєних звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 14 липня.
- ↑ На Сумщині попрощалися з Героєм України Максимом Білоконем. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 2 березня 2022 року № 94/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
Джерела[ред. | ред. код]
- При обороні Чернігова загинув екіпаж танку першої Сіверської бригади [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] // Голос українською — Україна. — 2022. — 6 березня.
- Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників — звернення Президента України [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 3 березня.
- Роменчанину Максиму Білоконю посмертно присвоєне звання Героя України [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 6 березня.
- Пам'яті Героя України Максима Білоконя [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.] // Сумський історичний портал. — 2022. — 4 березня.
- Ковальська, О. «Мій Максимко планував весілля…» Спогади про старшого лейтенанта Максима Білоконя, якому присвоїли звання Героя України [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.] // Експрес. — 2022. — 10 березня.
- Коваленко, С. Йому було лише 24… [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 12 березня.
|
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |