Білоруська абетка — Вікіпедія

Білоруська абетка; Беларускі алфавіт
Вид	Алфавіт
Мови	Білоруська мова
Період	з 1918
Походження	Єгипетські ієрогліфи Фінікійська писемність Грецька абетка Церковнослов'янська кирилична абетка Білоруська абетка; ; ; ;
Сестринські системи	білоруська латинка, російська абетка, українська абетка
Напрям	Зліва направо
Юнікод	U+0400…U+04FF
	Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Кириличні абетки

Слов'янські:
Білоруська
Болгарська
Сербська
Македонська
Російська
Українська
Чорногорська
Неслов'янські:
Казахська
Киргизька
Монгольська
Таджицька
Історичні:
Старослов'янська абетка
Румунська кирилиця
Молдовська абетка
* Зазначені тільки офіційні алфавіти держав-членів ООН. Детальніше тут.

Білоруська абетка базується на кириличній основі, втім існують також латинський та арабський відповідники.

Білоруська кирилиця походить від старослов'янської азбуки й сучасної форми набула після 1918 року. Сьогодні абетка складається з 32 літер. У порівнянні з українською у білоруській абетці немає літер Є, И, Ї та Щ. Літера Ґ функціонує у традиційному правописі як рекомендована^[1], в офіційному її вживання не передбачено^[2]. На відміну від української абетки в білоруській функціонують літери Ы, Э, Ё та Ў; остання приблизно відповідна українській В на кінці слова, наприклад любов.

Білоруська латинка була доволі популярною в дорадянські часи. У 21 столітті її використовують окремі видання, з мистецькою метою, а також як офіційну систему романізації білоруської мови. Арабицю використовували у 16-17 ст. литовські татари.

Білоруська абетка
Буква	Назва	Вимова	Український відповідник
А а	а /a/	/a/	а
Б б	бэ /bɛ/	/b/	б
В в	вэ /vɛ/	/v/	в
Г г	гэ /ɣɛ/	/ɣ/	г
(Ґ ґ)	ґе /gʲe̞/	/g/	ґ^[3]
Д д	дэ /d̪ɛ/	/d̪/	д
Е е	е /jɛ/	/jɛ, /ʲe̞/	є
Ё ё	ё /jɔ/	/jɔ/, /ʲɔ/	йо^[4], ьо^[5]
Ж ж	жэ /ʐɛ/	/ʐ/	ж
З з	зэ /zɛ/	/z/	з
І і	і /i/	/i/, /ʲi/, /ji/	і
Й й	і нескладовае	/j/	й
К к	ка /ka/	/k/	к
Л л	эл /ɛɫ̪/	/ɫ̪/	л
М м	эм /ɛm/	/m/	м
Н н	эн /ɛn̪/	/n̪/	н
О о	о /ɔ/	/ɔ/	о
П п	пэ /pɛ/	/p/	п
Р р	эр /ɛr/	/r/	р
С с	эс /ɛs/	/s/	с
Т т	тэ /t̪ɛ/	/t̪/	т
У у	у /u/	/u/	у
Ў ў	у нескладовае /u ɲesklaˈdovaje/ у кароткае /u kaˈrotkaje/	/w/	в^[6]
Ф ф	эф /ɛf/	/f/	ф
Х х	ха /xa/	/x/	х
Ц ц	цэ /ts̪ɛ/	/ts̪/	ц
Ч ч	чэ /ʈʂɛ/	/ʈʂ/	ч
Ш ш	ша /ʂa/	/ʂ/	ш
Ы ы	ы /ɨ/	/ɨ/	и^[7]
Ь ь	мяккі знак /ˈmʲakkʲi znak/	/ʲ/	ь
Э э	э /ɛ/	/ɛ/	е
Ю ю	ю /ju/	/ju/, /ʲu/	ю
Я я	я /ja/	/ja/, /ʲa/	я
’	апостраф /aˈpostraf/	—	’ (твердий знак)

Білоруський латинський альфабет[ред. | ред. код]

Докладніше: Білоруська латинка

A a	B b	C c	Ć ć	Č č	D d	Dz dz	Dź dź
Dž dž	E e	F f	G g	H h	Ch ch	I i	J j
K k	L l	Ł ł	M m	N n	Ń ń	O o	P p
R r	S s	Ś ś	Š š	T t	U u	Ŭ ŭ	V v
Y y	Z z	Ź ź	Ž ž

З XVII століття використовувалась також писемність на латинській основі — «латинка», спочатку побудована за моделлю польської писемности. Існувало кілька варіантів цієї писемности, останній варіант використовує досвід чеської мови. У даний час «латинка» (як і «класичний правопис білоруської мови») має поширення серед білоруської діаспори, особливо в США і Канаді, і в політичному середовищі.

Слід відрізняти білоруську латиницю (як ортографічну систему) від латинської транслітерації білоруської кирилиці і від різних систем білоруського трансліта.

Сучасна білоруська латиниця являє собою традиційний латинський алфавіт з додаванням букв č, š, ž, ć, ś, ź, ń, ŭ, ł.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Беларускі клясычны правапіс. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 15 січня 2010.
↑ Правілы беларускай арфаграфіі і пунктуацыі. Архів оригіналу за 30 липня 2008. Процитовано 15 січня 2010.
↑ Літера ґ присутня тільки в класичному правописі білоруської мови як необов'язкова, на відміну від української, де вона є обов'язковою, і такою була до репресії Ха. Передає звуки [g] і [gʲ].
↑ На початку слів, після голосних та апострофа.
↑ Після приголосних.
↑ Відповідний звук існує в українській мові на початку слова перед приголосними, у середині слова після голосного перед приголосним, і в кінці слова після голосного: (пор. укр. вгору і біл. ўгару, укр вовк і біл. воўк, укр. любов і біл. любоў).
↑ Білоруське ы відповідає російському ы — голосний заднього ряду. Натомість українське и є голосним середнього ряду.

Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Беларускі клясычны правапіс. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 15 січня 2010.

[2] Правілы беларускай арфаграфіі і пунктуацыі. Архів оригіналу за 30 липня 2008. Процитовано 15 січня 2010.

[3] Літера ґ присутня тільки в класичному правописі білоруської мови як необов'язкова, на відміну від української, де вона є обов'язковою, і такою була до репресії Ха. Передає звуки [g] і [gʲ].

[4] На початку слів, після голосних та апострофа.

[5] Після приголосних.

[6] Відповідний звук існує в українській мові на початку слова перед приголосними, у середині слова після голосного перед приголосним, і в кінці слова після голосного: (пор. укр. вгору і біл. ўгару, укр вовк і біл. воўк, укр. любов і біл. любоў).

[7] Білоруське ы відповідає російському ы — голосний заднього ряду. Натомість українське и є голосним середнього ряду.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]