Вальтер Функ — Вікіпедія

Вальтер Функ
нім. Walther Funk
Народився	18 серпня 1890(1890-08-18)[1][2][…] Тракенен, Східна Пруссія
Помер	31 травня 1960(1960-05-31)[1][2][…] (69 років) Дюссельдорф, ФРН[4]
Країна	Німеччина
Діяльність	журналіст, банкір, економіст, політик
Alma mater	Лейпцизький університет і HU Berlin
Знання мов	німецька[1]
Заклад	Банк міжнародних розрахунків[5] і Райхсбанк[6]
Посада	депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і директор
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Автограф
Нагороди
IMDb	ID 0298753
Медіафайли у Вікісховищі

Вальтер Еммануель Функ (нім. Walther Emanuel Funk; 18 серпня 1890, Тракенен — 31 травня 1960, Дюссельдорф) — німецький журналіст, нацистський міністр економіки, президент Рейхсбанку.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї підприємця. Дядько Вальтера — піаніст Альфред Райзенауер, улюблений учень Ференца Ліста.

У 1908—1912 рр. вивчав право, літературу, музику і економіку в Лейпцигу та Берліні. Працював в газетах «Berliner National-Zeitung» і «Leipziger Neueste Nachrichten». У 1915—1916 рр. служив в армії, був комісований як негідний до військової служби.

З 1921 року був редактором «Берлінської біржової газети», з 1927 року — головою прес-служби Берлінського біржового суспільства і Берлінської промислової і торговельної палати, з 1928 по 1932 рік — керівним членом правління «Товариства німецької промислової і соціальної політики».

З травня 1931 року працював редактором видання «Політико-економічна прес-служба НСДАП». З лютого 1933 був особистим прес-референтом Гітлера. У березні 1933 року був призначений статс-секретарем міністерства народної освіти і пропаганди і в цій якості став також прес-секретарем уряду. 15 листопада 1933 був обраний заступником президента імперської палати культури.

4 лютого 1938 роки після відставки Шахта був призначений імперським міністром економіки. З 19 січня 1939 року — президент Рейхсбанку, з серпня 1939 року — членом ради міністрів щодо захисту рейху, відповідальним за військово-економічні заходи.

У 1940 році відмовив євреям у праві на власність, яка зберігалася в банках та інших установах.

4 лютого 1943 розпорядився закрити всі підприємства, які не мають відношення до військової економіки. У вересні того ж року став членом центрального штабу планування міністра озброєнь Альберта Шпеєра, якому, незважаючи на бомбардування союзників, вдалося підвищити військове виробництво.

У 1944 році Функ втратив свій вплив, оскільки Альберт Шпеєр був незадоволений його неефективною роботою.

У червні 1945 року був арештований британськими військами в Рурській області.

1 жовтня 1946 року на процесі в Нюрнберзі був засуджений Міжнародним військовим трибуналом до довічного тюремного ув'язнення і в листопаді того ж року доставлений у в'язницю Шпандау.

16 травня 1957 року Функ був достроково звільнений за станом здоров'я.

У грудні 1958 року його засудили до виплати штрафу в розмірі 10 900 німецьких марок.

Вальтер Функ помер 31 травня 1960 року в Дюссельдорфі.

Нагороди[ред. | ред. код]

• Почесний хрест ветерана війни
• Золотий партійний знак НСДАП
• Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям
• Медаль «За вислугу років у НСДАП»
• Орден «Святий Олександр» 1-го ступеню (Болгарія) (12 жовтня 1938)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го (21 вересня 1940) класу
• Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1942)
• Почесне кільце міста Відня (1944)

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Вальтер Функ вручає Францу Гайлеру Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг (серпень 1944)
• 
  Вальтер Функ під час Нюрнберзького процесу (1945)

Джерела[ред. | ред. код]

• Oestreich Paul. Walther Funk. München: Eher, 1940 (офіційна біографія).
• Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М..: Астрель, 2002. — 944 с. — ISBN 5-17-015753-3.
• Ronald Smelser, Enrico Syring, Rainer Zitelmann. Die braune Elite II. 21 weitere biographische Skizzen. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1993. — С. 91—102. — 278 с. — ISBN 3-534-80122-9.
• Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2005. — С. 172. — 732 с. — ISBN 3-596-16048-0.  (нем.)
• Hermann Weiß. Biographisches Lexikon zum Dritten Reich. — Frankfurt am Main: S. Fischer Verlag, 1998. — С. 136—137. — 512 с. — ISBN 3-10-091052-4.
• Wohlfromm, H-J & Wohlfromm,G: "Und morgen gibt es Hitlerwetter!" Anaconda. 2017.
• Heinrich Doehle: Die Auszeichnungen des Grossdeutschen Reichs. Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. 5. Auflage. Erdmenger, Berlin 1945.

Примітки[ред. | ред. код]

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Filmportal.de · Internet Movie Database Генеалогія та некрополістика Find a Grave · WikiTree Література та бібліографія Архів преси XX століття Тематичні сайти SNAC · Архів Єльського університету · Дипломатичні документи Швейцарії Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Proleksis Encyclopedia Довідкові видання Deutsche Biographie · Google Arts & Culture · Munzinger IBA · NNDB · SNAC Нормативний контроль BNF: 13518136v · CONOR.SI: 48592739 · FAST: 269581 · Freebase: /m/0177tf · GND: 116874058 · ICCU: MSEV030216 · ISNI: 0000000108769365 · J9U: 987007279651905171 · LCCN: n90647853 · NKC: skuk0000441 · NLI: 000502855 · NTA: 071841717 · NUKAT: n2008126268 · SUDOC: 050171135 · VIAF: 19835895 · WorldCat: lccn-n90647853

п о р Члени кабінету Гітлера Адольф Гітлер (рейхсканцлер та фюрер)  · Генріх Гіммлер (рейхсфюрер-СС) Герман Герінг · Франц фон Папен · Константін фон Нейрат · Йоахім фон Ріббентроп · Мартін Борман · Пауль Йозеф Геббельс · Вільгельм Фрік · Рудольф Гесс · Людвиг Шверин фон Крозиг · Альфред Хугенберг · Курт Шмітт · Ялмар Шахт · Вальтер Функ · Франц Зельдте · Франц Гюртнер · Франц Шлегельбергер · Отто Георг Тірак · Вернер фон Бломберг · Вільгельм Кейтель · Пауль фон Ельц-Рюбенах · Юліус Дорпмюллер · Вільгельм Онезорге · Ріхард Дарре · Герберт Бакке · Бернгард Руст · Фріц Тодт · Альберт Шпеєр · Альфред Розенберг · Ганс Керрл · Герман Мюс · Отто Мейснер · Ганс Генріх Ламмерс · Карл Герман Франк · Ернст Рем Усі члени кабінету належали до НСДАП, за виключенням тих, хто номінально вважався незалежним

п о р Нюрнберзький процес Смертна кара Мартін Борман (заочно) • Герман Герінг (покінчив з собою) • Фріц Заукель • Артур Зейсс-Інкварт • Альфред Йодль • Ернст Кальтенбруннер • Вільгельм Кейтель • Йоахім фон Ріббентроп • Альфред Розенберг • Ганс Франк • Вільгельм Фрік • Юліус Штрайхер Довічне позбавлення волі Рудольф Гесс • Еріх Редер • Вальтер Функ • 20 років ПВ Бальдур фон Ширах • Альберт Шпеєр 15 років ПВ Константін фон Нейрат 10 років ПВ Карл Деніц Виправдані Франц фон Папен • Ганс Фріче • Ялмар Шахт Рішення не прийнято Густав Крупп • Роберт Лей Внесені до списку обвинувачених, але не постали перед судом Мартін Борман (пропав безвісти) • Густав Крупп (за станом здоров'я) • Роберт Лей (покінчив з собою)