Валяєв Сергій Валентинович — Вікіпедія

Сергій Валяєв
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Валентинович Валяєв
Народження	16 вересня 1978(1978-09-16) (45 років)
	Макіївка, УРСР
Зріст	181 см
Вага	71 кг
Громадянство	Україна
Позиція	правий півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1996—1997 «Шахтар» М 1 (0) 1997—2005 «Дніпро» Д 100 (13) 1997—2003 →  «Дніпро-2» 62 (20) 2001—2002 →  «Дніпро-3» 3 (2) 2004 →  «Кривбас» 6 (0) 2005—2012 «Металіст» 166 (11) 2012 «Говерла» 1 (0) 2012—2013 «Арсенал» К 12 (0) 2013 «Геліос» 7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2008—2009  Україна 3 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2016 «Нікополь-НПГУ» 2016—2018 «Металіст Юніор» 2018 «Металіст 1925» 2020 «Кристал» Х
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 31 листопада 2020.
Сергій Валяєв у Вікісховищі

Сергій Валентинович Валя́єв (нар. 16 вересня 1978, Макіївка) — український футбольний тренер і колишній футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Біографія[ред. | ред. код]

Клубні виступи[ред. | ред. код]

Вихованець макіївського футболу. У 10-річному віці батьки привели Сергія в школу Макіївського металургійного комбінату «Кіровець». У цій школі Валяєв провів шість років, потім потрапив у донецький спортінтернат.

Професійну кар'єру розпочав у місцевому «Шахтарі», а вже влітку 1997 року у віці 19 років перейшов у вищоліговий дніпропетровський «Дніпро»^[1]. Проте, майже весь перший сезон Сергій провів у складі дублюючої команди і лише 28 квітня 1998 року дебютував у вищій лізі в матчі проти тернопільської «Ниви», який дніпропетровська команда програла з рахунком 0-3, а Валяєв вийшов на поле на останніх 15 хвилин матчу.

Вже з другого сезону Валяєв став набагато частіше грати за основну команду і лише зрідка виступав за дублюючу команду, якій у сезоні 1999—00 допоміг виграти групу В другої ліги і кваліфікуватись в першу. Завдяки цьому з наступного сезону до другої ліги заявився третій клуб дніпропетровців — «Дніпро-3», за який Валяєв теж зіграв кілька ігор. Дана ситуація тривала два роки, поки «Дніпро-2» не вилетів з першої ліги, після чого дніпряни знову залишись з одним фарм-клубом, за який інколи грав і Валяєв.

Наступного сезону Валяєв здобув свою першу медаль чемпіонатів України, ставши бронзовим призером чемпіонату України сезону 2000—01, що дозволило команді вперше за чотири роки потрапити у єврокубки.

20 вересня 2001 року Валяєв дебютував у єврокубках у рамках матчу першого раунду Кубка УЄФА сезону 2001—02 проти італійської «Фіорентини», який завершився в нічию 0-0. Сергій вийшов у старті і на 65 хвилині був замінений на Сергій Матюхіна. У матчі-відповіді в Флоренції, який Валяєв відіграв повністю, українська команда програла з рахунком 2-1 і припинила виступи в єврокубках.

З 2001 року, після того як команду очолив Євген Кучеревський, Валяєв поступово втратив місце в команді і грав за «Дніпро» все менше, тому на початку 2004 року він був відданий до кінця сезону в «Кривбас», за який зіграв шість матчів у чемпіонаті і допоміг криворіжцям зайняти високе 10 місце у чемпіонаті.

Проте, після повернення до Дніпропетровська у сезоні 2004-05 Валяєв не зіграв за основну команду жодного матчу, тому відразу після його закінчення влітку 2005 року перейшов на правах вільного агента у харківський «Металіст»^[2].

У першому ж сезоні сезоні Валяєв став часто виходити на поле і допоміг новому клубу здобути 5 місце у чемпіонаті, після чого, ставши одним з лідерів команди, шість разів поспіль здобував разом з командою бронозві медалі чемпіонату і двічі доходив до півфіналу національного кубку.

Влітку 2012 року, після завершення контракту, покинув харківський клуб^[3].

У статусі вільного агента Валяєв відправився на перегляд у «Ворсклу»^[4], проте через конфлікт з керівництвом не підписав контракт^[5] і 17 липня 2012 року підписав контракт з ужгородською «Говерлою»^[6] і 21 липня дебютував за західноукраїнський клуб у матчі чемпіонату проти донецького «Шахтаря», вийшовши на заміну на 56 хвилині замість Давіда Одонкора^[7].

Проте вже 24 липня Валяєв перейшов до київського «Арсеналу», який того сезону вперше в своїй історії стартував у єврокубках^[8]. 29 липня 2012 року дебютував за київський клуб у третьому турі чемпіонату України в матчі проти луганської «Зорі», в якому «каноніри» виграли з рахунком 3-1, а Валяєв вийшов на заміну на 70 хвилині замість Євгена Шахова^[9].

Наприкінці серпня 2013 року перейшов до харківського «Геліоса», який виступає у Першій лізі України^[10]. Дебютував за харків'ян 31 серпня 2013 року, в матчі проти охтирського «Нафтовика-Укрнафти». У листопаді 2013 покинув харківський клуб^[11], провівши лише вісім матчів в чемпіонаті.

Збірна[ред. | ред. код]

Почав викликатись до збірної у 30-ти річному віці. Дебютував у складі збірної України 19 листопада 2008 року у товариському матчі зі збірною Норвегії, який завершився перемогою українців з рахунком 1-0, а сам Валяєв відіграв весь матч^[12].

А вже у другому матчі за збірну, що відбувся 10 лютого 2009 року, Валяєв забив свій єдиний гол за збірну в товариському матчі зі збірною Словаччини, відкривши рахунок на десятій хвилині гри^[13].

Останній третій раз Валяєв у збірній зіграв проти збірної Англії на стадіоні «Вемблі» 1 квітня 2009 року в рамках матчу кваліфікаії на ЧС-2010. Валяєв вийшов у стартовому складі одним з трьох опорних півзахисників і був замінений на 61 хвилині на атакувального півзахисника Сергія Назаренка, так як збірна України на той момент програвала з рахунком 0-1.

У 2010 році вирішив припинити брати участь у матчах збірної в зв'язку зі станом здоров'я^[14].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

5 лютого 2016 року стало відомо, що Валяєв працює головним тренером клубу «Нікополь-НПГУ»^[15], але вже влітку того ж року залишив команду^[16].

Восени 2016 року очолив молодіжну команду ФК «Металіст 1925» — «Металіст Юніор»^[17]. Разом з цією командою у 2018 році виграв Зимовий Чемпіонат Харківської області.

8 травня 2018 року призначений на посаду головного тренера «Металіста 1925»^[18]. Команда на той момент була в кризі, але новий тренер зміг мобілізувати колектив та вивів «Металіст 1925» до Першої ліги, завоював бронзові медалі Другої ліги України. 11 вересня того ж року був відсторонений від виконання обов'язків головного тренера харківського клубу^[19].

1 жовтня 2020 року став головним тренером херсонського «Кристалу»^[20]. 21 листопада того ж року клуб і тренер припинили співпрацю^[21].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1995-96	«Шахтар» (Макіївка)	1Л	1	0	КУ	0	0	—	—	—	—	—	—	1	0
1996-97		1Л	0	0	КУ	0	0	—	—	—	—	—	—	0	0
1997-98	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	3	0	КУ	0	0	—	—	—	—	—	—	3	0
1997-98	«Дніпро-2»	2Л	26	6	КУ	1	0	—	—	—	—	—	—	27	6
1998-99	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	17	1	КУ	2	0	—	—	—	—	—	—	19	1
1998-99	«Дніпро-2»	2Л	8	1	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	8	1
1999-00	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	27	2	КУ	2	0	—	—	—	—	—	—	29	2
1999-00	«Дніпро-2»	2Л	3	1	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	3	1
2000-01	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	21	3	КУ	3	3	—	—	—	—	—	—	24	6
2000-01	«Дніпро-2»	1Л	13	4	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	13	4
2000-01	«Дніпро-3»	2Л	1	1	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	1	1
2001-02	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	17	6	КУ	5	1	КУЄФА	2	0	—	—	—	24	7
2001-02	«Дніпро-2»	1Л	4	4	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	4	4
2001-02	«Дніпро-3»	2Л	2	1	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	2	1
Усього за «Дніпро-3»			3	2		—	—		—	—		—	—	3	2
2002-03	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	12	1	КУ	3	0	—	—	—	—	—	—	15	1
2002-03	«Дніпро-2»	2Л	3	2	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	3	2
2003-04	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	3	0	КУ	4	0	—	—	—	—	—	—	7	0
2003-04	«Дніпро-2»	2Л	5	2	КУ	—	—	—	—	—	—	—	—	5	2
Усього за «Дніпро-2»			62	20		1	0		—	—		—	—	62	20
2003-04	«Кривбас»	ВЛ	6	0	КУ	0	0	—	—	—	—	—	—	6	0
2004-05	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	ВЛ	0	0	КУ	0	0	—	—	—	ДУБ	2	0	2	0
Усього за «Дніпро»			100	13		19	4		2	0	—	2	0	123	17
2005-06	«Металіст»	ВЛ	18	3	КУ	0	0	—	—	—	ДУБ	1	1	19	4
2006-07		ВЛ	23	1	КУ	5	0	—	—	—	ДУБ	1	0	29	1
2007-08		ВЛ	26	2	КУ	0	0	КУЄФА	2	0	—	—	—	28	2
2008-09		ПЛ	26	2	КУ	3	0	КУЄФА	9	1	—	—	-	38	3
2009-10		ПЛ	28	2	КУ	1	0	ЛЄ	1	0	—	—	—	30	2
2010-11		ПЛ	25	1	КУ	2	1	ЛЄ	9	1	—	—	—	36	4
2011-12		ПЛ	20	0	КУ	1	0	ЛЄ	7	0	МОЛ	1	0	29	0
Усього за «Металіст»			166	11		12	1		28	2	—	3	1	209	14
2012-13	«Говерла»	ПЛ	1	0	КУ	0	0	—	—	—	—	—	—	1	0
2012-13	«Арсенал»	ПЛ	12	0	КУ	0	0	ЛЄ	0	0	—	—	—	12	0
2013-14	«Геліос»	1Л	7	0	КУ	0	0	—	—	—	—	—	—	7	0
Усього за кар'єру			358	46		32	5		30	2		5	1	425	54

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну —  Україна

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки[22]
19/11/2008	Дніпропетровськ	Україна	1 – 0	Норвегія	товариський матч	-
10/02/2009	Лімасол	Словаччина	2 – 3	Україна	товариський матч	1	76'
1/04/2009	Лондон	Англія	2 – 1	Україна	Відбір до ЧС 2010	-	61'
Усього		Матчів	3		Голів	1

Особисте життя[ред. | ред. код]

Хобі — подорожі, більярд.

Одружений, дружина Софія, дочка — Дарина 2002 р.н.

Досягнення[ред. | ред. код]

• Бронзовий призер чемпіонату України: 2001, 2007, 2008^[23], 2009, 2010, 2011, 2012
• Переможець групи В другої ліги: 2000

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Профіль на сайті істориії та статистики ФК «Металіст». Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
2. ↑ Сергей Валяев рассказал о своем будущем · Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 1 серпня 2012.
3. ↑ Валяев: «Переговоры по новому контракту с Металлистом не веду». Архів оригіналу за 4 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
4. ↑ Сапай и Валяев на просмотре в Ворскле. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
5. ↑ Валяев: «Из Ворсклы уехал сам». Архів оригіналу за 14 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
6. ↑ Валяев перешёл в «Говерлу». Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
7. ↑ Шахтер разбирается с Говерлой. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
8. ↑ Валяев сменил «Говерлу» на «Арсенал». Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
9. ↑ Дубль Шацких помогает Арсеналу увезти три очка из Луганска. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
10. ↑ Валяєв і А.Бойко перейшли в «Геліос». Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 9 березня 2014.
11. ↑ Мінус вісім. Архів оригіналу за 1 грудня 2013. Процитовано 9 березня 2014.
12. ↑ Mykhailychenko called up three players from Metalist [Архівовано 24 липня 2011 у Wayback Machine.] — UA-Football.com
13. ↑ Cyprus tournament: Slovakia v Ukraine [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] — UkrainianSoccer
14. ↑ Мирон Маркевич: «Результат — принципиален». Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 1 серпня 2012.
15. ↑ Сергій Валяєв: «Прийняв рішення, що в футболі потрібно залишатися». Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 5 лютого 2016.
16. ↑ Валяєв покинув «Нікополь-НПГУ». Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
17. ↑ Валяєв: «Керівники зацікавлені у виході „Металіста 1925“ на колишній рівень». Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016.
18. ↑ Призначено нового головного тренера Металіста 1925. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 17 травня 2018.
19. ↑ Олександр Горяінов — виконувач обов'язків головного тренера ФК «Металіст 1925». Офіційний сайт ФК «Металіст 1925». 11 вересня 2018. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.
20. ↑ Сергій Валяєв – головний тренер МФК Кристал!. mfckrystal.com. Офіційний сайт МФК Кристал Херсон. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
21. ↑ МФК Кристал припинив співпрацю з Сергієм Валяєвим. mfckrystal.com. Офіційний сайт МФК Кристал Херсон. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 2020-11-31.
22. ↑ Ігри у збірній України гравця — Сергій Валяєв:. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
23. ↑ Рішенням ФФУ «Металіст» був позбавлений бронзових медалей "за договірний матч із «Карпатами» (Львів) на підставі попередніх свідчень гравця «Карпат». Також «Металіст» повинен був розпочати сезон 2011—2012 рр. із — 9 очками, проте рішення було призупинене, так як «Металіст» і «Карпати» подали апеляцію до Міжнародного арбітражного спортивного суду у Лозанні (Швейцарія).

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сергій Валяєв

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Валяєв Сергій Валентинович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Валяєв Сергій Валентинович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Валяєв Сергій Валентинович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)

У соціальних мережах Instagram Спорт allplayers.in.ua · BDFA · eu-football.info · FBref · Footballdatabase.eu · FootballFacts.ru · National-Football-Teams.com · Soccerway · Transfermarkt.de · Transfermarkt.de · worldfootball.net · Українська асоціація футболу Словники та енциклопедії Prabook Нормативний контроль Freebase: /m/04f1n9r

п о р «Кристал» (Херсон) – Тренери Теляк (1946) · Пузиревський (1947–1948) · Заворотний (1949–1952) · Сабо (1958–1959) · Холодков (1960–1961) · Лавров (1962) · Голяков (1963–1965) · Лук'яненко (1966–1970) · Смирнов (1971) · Кириченко (1972–1973) · Черкаський (1974) · Блінов (1975) · Лемешко (1976) · Лукашенко (1977–1979) · Слатенко (1979–1980) · Гулевський (1980–1982) · Зубков (1982–1984) · Поляков (1985–1986) · Черненко (1986–1987) · Садирін (1988) · Булгаков (1989) · Байдачний (1990–1991) · Старцев (1991) · Гамула (1992) · А. Лебідь (1992) · Маслов (1993) · Сапельняк (1993) · Балан (1993) · А. Лебідь (1993–1994) · Федоренко (1994–1995) · Шевченко (1995–1999) · Малишев (2000–2003) · Олефіренко (2003–2004) · Поліщук (2004) · Пучков (2004–2005) · Поліщук (2005) · Мартинов (2005–2006) · В. Лебідь (2006) · Ніченко (2006) · Терлецький (2011) · Новиков (2011–2012) · Кручер (2012) · Люкенс (2012–2013) · Шевцов (2013–2016) · Якименко (2016–2017) · Шевцов (2018–2019) · Кононенко (2019) · Хавров (2019–2020) · Валяєв (2020) · Шевцов (2020) · Євтушенко (2021) · Куліш (2021–2022)

п о р ФК «Металіст 1925» – Тренери Призетко (2016–2017) · Іванов (2017–2018) · Ралюченко (в.о., 2018) · Валяєв (2018) · Горяїнов (2018–2019) · Демченко (2019–2020) · Хруслов (в.о., 2020) · Кривенцов (2020–2022) · Едмар (2022–2023) · Голодюк (в.о., 2023) · Скрипник (2023–т. ч.)