Василик (Карпенюк) Любов Іванівна — Вікіпедія

Василик (Карпенюк) Любов Іванівна
Народилася 16 січня 1957(1957-01-16) (67 років)
Нижній Вербіж
Громадянство Україна Україна
Діяльність педагог
Alma mater ЧНУ імені Юрія Федьковича
Мова творів українська

Василик (Карпенюк) Любов Іванівна (* 16 січня 1957, Нижній Вербіж) — українська поетеса, педагог. Член Національної спілки письменників України від 1997 року. Лауреатка літературної премії ім. Надії Попович.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народилася 16 січня 1957 року в селі Нижній Вербіж, що на Коломийщині, Івано-Франківської області. Навчалася в Коломийській середній школі №1, Коломийському педагогічному училищі, згодом, в Чернівцях і закінчила біологічний факультет Чернівецького державного університету. Присвятила себе педагогіці та поезії. Проживає й викладає в місті Надвірній.

Творчість[ред. | ред. код]

Друкуватися Василик (Карпенюк) Любов зачала республіканському альманасі «Вітрила», обласній та районній пресі — журналі «Перевал», надвірнянських альманахах «Страгора», «Жниво на стерні», альманасі «Коломийська хвиля».

Автор збірок поезій:

  • «Молитва дерев» (1997);
  • «Межень»

 
"Круті" під Крути не підуть,
"Круті" - ті крутяться деінде.
Я не накаркую біду
Й не насміхаюсь, Україно.
Але подумай: в крайній скруті
Кого покличеш ти під Крути?[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. лірика від Любові Василик. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 19 січня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]