Васильєв-Борогонський Сергій Степанович — Вікіпедія

Васильєв-Борогонський Сергій Степанович
Народився 25 вересня 1907(1907-09-25)
Якутський округd, Якутська область, Російська імперія
Помер 11 травня 1975(1975-05-11) (67 років)
Країна  СРСР
Діяльність письменник, поет
Мова творів якутська
Нагороди
орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Сергій Степанович Васильєв-Борогонський (нар. 25 вересня 1907, І-й Соттинський наслег — пом. 11 травня 1975) — якутський радянський поет, публіцист; член Спілки письменників СРСР з 1938 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 [25] вересня 1907(19070925) року в І-му Соттинському наслезі Якутської області Російської імперії (тепер Усть-Алданський улус, Республіка Саха, РФ) в бідній сім'ї. Протягом 19261930 років навчався в Якутському педагогічному технікумі.

Член ВКП(б) з 1931 року. Працював головою виконавчого комітету районних Рад, виконкому Якутської міської ради. Був відповідальним секретарем правління Спілки письменників Якутії[1]. Обирався депутатом Верховної Ради Якутської АРСР І-го скликання[2].

Помер 11 травня 1975 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Почав друкуватися з 1929 року. Автор збірок віршів і поем:

  • «Артіль Романа» (1929);
  • «Зграя журавлів» (1935);
  • «Мэнгэлэр хайа урдүгэр» / «Мегінци на горі» (1935—1939);
  • «Ньурба биэрэгэр» / «На берегах Нюрба» (1935—1939);
  • «Андабар» / «Клятва» (1941);
  • «Поема про шаблю» (1943);
  • «Слава» (1943);
  • «Сир уустара» / «Мастера землі» (1951);
  • «Звільнена вода» (1953);
  • «Поради пернатих» (1956, казка для дітей);
  • «Аччыгый уол» / «Молодший син» (1960);
  • «Священний Ільмень» (1968).

Відзнаки, пам'ять[ред. | ред. код]

Іменем поета названа Соттинська середня школа Усть-Алданського улусу[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]