French
DeutschЧервоній Василь Михайлович — Вікіпедія
| Василь Червоній | |
|---|---|
 | |
| Голова Рівненської ОДА | |
| 4 лютого 2005 — 18 травня 2006 | |
| Президент | Віктор Ющенко |
| Попередник | Микола Сорока |
| Наступник | Віктор Матчук |
| Народився | 24 серпня 1958 Погорілівка, Березнівський район |
| Помер | 4 липня 2009 (50 років) Клевань, Рівненський район |
| Похований | Рівне |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Політична партія | Українська народна партія |
| Професія | політик |
| Релігія | УПЦ-КП |
| Нагороди |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Василь Михайлович Червоній (нар. 24 серпня 1958 — пом. 4 липня 2009) — український політик, народний депутат перших чотирьох скликань, голова Рівненської ОДА (2005—2006). Активіст громади віруючих УПЦ Київського Патріархату.
Біографія[ред. | ред. код]
Василь Червоній народився 24 серпня 1958 року в селі Погорілівка (Поліське) Березнівського району Рівненської області. Українець, православний.
У 1975 році закінчив Грушківську середню школу Ульянівського району Кіровоградської області.
У 1981 році закінчив хіміко-технологічний факультет («Основні процеси хімічного виробництва і хімічна кібернетика») Київського політехнічного інституту, за фахом «Інженер-хімік-технолог».
1981—1991 рр. — працював інженером АСУВ, старшим апаратником цеху Рівненського ВО «Азот».
Двоє дітей. Проживав із сім'єю у м. Рівне.
Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]
1988 року створив перший на Рівненщині осередок Товариства української мови. В 1989 р. створив перший осередок Народного Руху України.
Обирався головою Рівненської крайової організації НРУ (1991—1999), членом Президії Центрального проводу НРУ (1997—1999), головою Рівненської обласної організації Української народної партії (1999—2008)[2].
Депутат Рівненської обласної ради (1990 та 2006) І та VI скликань.
Обраний у 1990 році депутатом Верховної Ради України 1(12) скликання від міста Рівне, округ № 332.Член комітету з питань оборони і державної безпеки.[1][недоступне посилання з травня 2019]
1994—1998 — народний депутат України 2-го скликання, обраний від Дубенського округу № 335. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки.[2][недоступне посилання з травня 2019]
З березня 1998 по квітень 2002 — народний депутат України 3-го скликання за списком НРУ № 17. Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією [3][недоступне посилання з травня 2019]
З квітня 2002 по березень 2005 — народний депутат України 4-го скликання, обраний за списками Виборчого Блоку В. Ющенка «Наша Україна» (№ 55). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією [4][недоступне посилання з травня 2019]
З лютого 2001 член спеціальної ради "Громадської ініціативи «Форум національного порятунку».
Керівник виборчого штабу Віктора Ющенка в Рівненській області у 2002 та 2004.
4 лютого 2005 — голова Рівненської облдержадміністрації[3]. З 18 травня 2006 — у відставці[4].
З 2008 — голова фракції Української народної партії у Рівненській обласній раді. Кошовий отаман підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ».
30 листопада 2008 р. брав участь у виборах міського голови міста Рівного. Жителі міста віддали перевагу Володимиру Хомку (32 % виборців), а Василь Червоній із 16 % голосів зайняв друге місце.
Член президії Федерації мотоспорту України, президент професійно-спортивного мотоклубу «Волинь-Мотор-Січ».
Церковна діяльність[ред. | ред. код]
Член Вищої церковної ради УПЦ Київського Патріархату, староста Свято-Покровського кафедрального собору (м. Рівне), збудованого під його керівництвом.
Нагороди[ред. | ред. код]
Державні нагороди України:
- Орден Свободи (18 листопада 2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність (посмертно)[5]
Нагороджений орденами:
- Христа Спасителя
- Рівноапостольного св. Князя Володимира I та II ступенів
- Архистратига Михаїла
Нагороджений Почесною грамотою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
4 липня 2009 рибалив із родиною на ставку на околиці села Деражне Костопільського району Рівненської області. Близько 12:00 почало гриміти, блискавка влучила у Червонія В. М. Постраждалий доставлений до Рівненської ЦРЛ (смт. Клевань). Помер у лікарні. Похований біля Свято-Покровського кафедрального собору у Рівному[6][7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2005 року № 2479-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Червонія В.М.»
- ↑ Коломис М. Василь Червоній як феномен інтелектуальної ідеології // Волинь. - 2017. - № 26, 30 черв. - С. 1,3
- ↑ Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 182/2005 «Про призначення В. Червонія головою Рівненської обласної державної адміністрації»
- ↑ Указ Президента України № 411/2006 «Про звільнення В. Червонія з посади голови Рівненської обласної державної адміністрації». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 21 червня 2010.
- ↑ Указ Президента України № 939/2009 від 18 листопада 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи». Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ Василя Червонія вбила блискавка [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи, Вівторок, 07 липня 2009 07:13
- ↑ Блискавична смерть [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] // Рівне Вечірнє: Новини Рівного та області, 07.07.2009 10:10
Посилання[ред. | ред. код]
|
