Вашингтонський метрополітен — Вікіпедія

Вашингтонський метрополітен
Опис
КраїнаСША США
МістоВашингтон
Дата відкриття27 березня 1976 року
Щоденний пасажиропотік801 400 [1]
Річний пасажиропотік182 000 000 ± 999 999[2], 175 000 000 ± 999 999[2] і 229 600 000 ± 50 000
Сайтwmata.com/service/rail/
ВласникWashington Metropolitan Area Transit Authorityd
ОператорWashington Metropolitan Area Transit Authorityd
Маршрутна мережа
Кількість ліній6
Кількість станцій91
Довжина мережі171 км
Схема маршрутів

CMNS: Вашингтонський метрополітен у Вікісховищі

Вашингто́нський метрополіте́н (англ. Washington Metro, Metrorail) — система ліній метрополітену у Вашингтоні та околицях. Другий за завантаженістю метрополітен у США (після Нью-Йоркського).

Опис

[ред. | ред. код]
Станція Metro Center — важливий пересадний вузол системи

Лінії метрополітену проходять через два штати (Вірджинія та Меріленд) і федеральний округ Колумбія. Щоденний пасажиропотік оцінюється в 800 тисяч чоловік (початок 2009).

Перші поїзди метро були пущені 27 березня 1976 року.

Всього 91 станцій, загальна довжина — 189,6 км[3]. Перший проєкт, який передбачав будівництво 83 станцій і шляхів протяжністю 165,5 км, був завершений 13 січня 2001 року. Під землею пролягає 80 км залізниць, а також 47 станцій з 86, на поверхні землі — понад 74 км та 33 станції, над землею — понад 14 км та 6 станцій.[3]

Станції глибокого залягання були побудовані тільки в центрі міста, в районах історичної забудови. Більша ж частина вашингтонського метрополітену — наземна (або надземна), що нагадує берлінський Stadtbahn або московське легке метро. Наземні перегони між станціями метро дуже довгі (особливо в передмістях) і практично не охороняються: рейки обгороджені тільки дротяною сіткою. Потяги рухаються із середньою швидкістю 53 км/год.[3]

Найглибші станції знаходяться на північно-східному краї Червоної лінії: Wheaton (тут встановлено найдовший ескалатор в Західній півкулі — довжиною 70 м), і найглибша станція — Forest Glen (на глибині 60 м — замість ескалаторів тут використовуються високошвидкісні ліфти, за допомогою яких підняття здійснюється за 20 секунд).

Історія

[ред. | ред. код]
Поїзд рухомого складу на станції Cheverly
Карта метро відповідно до масштабу

Протягом 1960-х років існували плани щодо створення масової автострадної системи у Вашингтоні, але ця ідея зіткнулася зі спротивом[en]. Гарланд Бартоломео[en], який очолював Національну комісію з планування капіталу[en], вирішив, що залізнична транзитна система ніколи не буде самостійною через низьке покриття та загальне зменшення вантажообігу.[4] Нарешті, було погоджено на змішаній концепції Capital Beltway[en] разом з радіальними лініями. Beltway було повністю профінансовано; фінансування системи Inner Loop Freeway було частково перерозподілено на користь спорудження системи метрополітену.[5]

1960 року федеральний уряд створив національне транспортне відомство задля розробки швидкісної залізничної системи. 1966 року федеральним урядом, округами Колумбія та Мериленд було прийнято законопроєкт про створення WMATA[6] з електропостачанням за допомогою NCTA[en].[7]

WMATA затвердила плани на будівництво 158-кілометрової системи у 1968 році[7] і почала будівництво 9 грудня 1969. Система відкрилася 27 березня 1976 року з 7 кілометрами ділянки на Червоній лінії та 5 станціями від Rhode Island Avenue до Farragut North, всі в окрузі Колумбія. Округ Арлінгтон було приєднано до системи 1 липня 1976 року; округ Монтгомері, Меріленд — 6 лютого 1978; округ Принца Джорджа, Меріленд — 20 листопада 1978; округи Ферфакс та Александрія (Вірджинія) — 17 грудня 1983 року.[6]

У лютому 2006 року шляхом відкритого змагання обрано Ренді Міллера, робітника автомагазину з Вудбриджу, на запис нових оголошень про відкриття та закриття дверей та нагадування про заборону притулятися до них. Оголошення до цього були озвучені Сенді Керролл і записані 1996 року.[8]

Пасажиропотік

[ред. | ред. код]

Найвищий денний пасажиропотік було зареєстровано в день інавгурації Барака Обами, 20 січня 2009 року, який склав 1 120 000 пасажирів. Минулий рекорд був за день до цього, з 866 681 поїздкою.[9] Деякі рекорди, пов'язані з пасажиропотоком, було встановлено в червні 2008 року: рекордний місячний пасажиропотік у 19 729 641 пасажирів, рекорд з середнього денного потоку за тиждень (772 826), також у цей місяць зареєстровано 5 з 10 днів з рекордним пасажиропотоком, та 12 робочих днів, у які пасажиропотік перевищив 800 000 поздок.[10]

Лінії

[ред. | ред. код]

Червона лінія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Червона лінія (Вашингтонський метрополітен)


Йде з округу Монтгомері, Меріленд, через ділову частину міста назад в округ Монтгомері — найбільш завантажена лінія. Відкрита 29 березня 1976 року, містить 27 станцій. Єдина лінія, яка не має спільних ділянок з іншими. В години пік використовує 44 потяги (10 восьмивагонних та 34 шестивагонних).[11][12]

Хронологія

[ред. | ред. код]
Дата Подія Кількість станцій Довжина, км
29 березня 1976 Відкриття лінії від Farragut North до Rhode Island Ave-Brentwood 5 7,4
15 грудня 1976 Gallery Pl-Chinatown відкривається між існуючими станціями 6 7,4
1 січня 1977 Продовження до станції Dupont Circle 7 9,2
6 лютого 1978 Продовження до станції Silver Spring 11 18,3
5 грудня 1981 Продовження до станції Van Ness-UDC 14 21,7
25 серпня 1984 Продовження до станції Grosvenor-Strathmore 19 32,7
15 грудня 1984 Продовження до станції Shady Grove 23 43,9
22 вересня 1990 Продовження до станції Wheaton 25 49,1
25 січня 1998 Продовження до станції Glenmont 26 51,3
20 листопада 2004 New York Ave-Florida Ave-Gallaudet U відкривається між існуючими 27 51,3
  • Станція Bethesda
    Станція Bethesda
  • Станція Dupont Circle, дисплей
    Станція Dupont Circle, дисплей
  • Станція Rockville
    Станція Rockville
  • Станція Van Ness – UDC
    Станція Van Ness – UDC

Блакитна лінія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Блакитна лінія (Вашингтонський метрополітен)

Йде з округу Ферфакс через Александрію та Арлінгтон, далі разом з Помаранчевою та Срібною лініями крізь Вашингтон, в напрямку округу Принца Георга у Меріленді. Містить 27 станцій, лише 3 з яких не належать іншим лініям. Використовує 23 шестивагонних потяги в години пік.

Лінія відкрилася 1 липня 1977 року з 18 станціями від National Airport в Арлінгтоні до Stadium-Armory у Вашингтоні — перше приєднання Вірджинії до системи метрополітену. 22 листопада 1980 року лінія була продовжена на три станції до Addison Road. Розширення лінії за аеропорт почалося 15 червня 1991 року з відкриттям станції Van Dorn Street. Початковий план для лінії був виконаний з продовженням її до Franconia-Springfield 29 червня 1997 року. Дві нові станції в Меріленді — Morgan Boulevard та Largo Town Center — відкриті 18 грудня 2004.

Від відкриття Помаранчевої лінії 20 листопада 1978 року до 11 грудня 1979 Помаранчева лінія була сполучена з Блакитною від National Airport до Stadium-Armory, з продовженням Помаранчевої на схід від Stadium-Armory до New Carrollton. З 11 грудня 1979 року Помаранчева лінія була відведена в бік заходу зі станції Rosslyn до Ballston. Зараз Блакитна і Помаранчева лінії залишаються сполученими від Rosslyn до Stadium-Armory, а Срібна лінія проходить тим же маршрутом до східної кінцевої станції.

  • Станція Smithsonian
    Станція Smithsonian
  • Вхід до станції Eastern Market
    Вхід до станції Eastern Market
  • Станція Largo Town Center
    Станція Largo Town Center
  • Станція Van Dorn Street
    Станція Van Dorn Street

Помаранчева лінія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Помаранчева лінія (Вашингтонський метрополітен)

Йде з округу Ферфакс (англ. Fairfax County), Вірджинія в округ Арлінгтон (англ. Arlington County), Вірджинія, через центр міста, і далі в округ Принца Георга (англ. Prince George's County), Меріленд. Відкрита 20 листопада 1978 року, містить 26 станцій. Половина станцій спільна з Блакитною лінією, і більше двох третин зі Срібною. В години пік лінія використовує 9 восьмивагонних потягів та 21 шестивагонний.

  • Станція Landover
    Станція Landover
  • Станція New Carrollton
    Станція New Carrollton
  • Станція Federal Triangle
    Станція Federal Triangle
  • Потяг на станції West Falls Church
    Потяг на станції West Falls Church

Жовта лінія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Жовта лінія (Вашингтонський метрополітен)

Йде вздовж Блакитної лінії, далі в напрямку Пентагону на інший берег річки Потомак через міст Фенвіка[en], закінчуючись у діловій частині міста. Відкрита 30 квітня 1983 року, містить 17 станцій. В години пік використовує 10 шестивагонних потягів.

  • Станція Braddock Road
    Станція Braddock Road
  • Станція Pentagon City
    Станція Pentagon City
  • Станція Huntington
    Станція Huntington
  • Підземний перехід станції U Street/African-American Civil War Memorial/Cardozo
    Підземний перехід станції U Street/African-American Civil War Memorial/Cardozo

Зелена лінія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Зелена лінія (Вашингтонський метрополітен)

Проходить через округ Принс-Джорджес, Меріленд та округ Колумбія. Відкрита 11 травня 1991 року, містить 21 станцію. В години пік використовує 19 поїздів (10 восьмивагонних та 9 шестивагонних).[13][14] Має дев'ять спільних станцій з Жовтою лінією (в години пік використовуються всі, в інший час — 4), по одній з Помаранчевою та Синьою та дві з Червоною.

  • Станція Greenbelt
    Станція Greenbelt
  • Станція Anacostia
    Станція Anacostia
  • Станція West Hyattsville
    Станція West Hyattsville

Срібна лінія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Срібна лінія (Вашингтонський метрополітен)