French
DeutschВеликий Тріанон — Вікіпедія
| Великий Тріанон | |
|---|---|
 | |
| 48°48′ пн. ш. 2°06′ сх. д. / 48.800° пн. ш. 2.100° сх. д. | |
| Тип | maison de plaisanced |
| Країна |  Франція |
| Розташування | Франція, Версаль |
| Тип будівлі | Палац |
| Архітектурний стиль | Французьке бароко |
| Архітектор | Жуль Ардуен-Мансар, Луї Лево і Андре Ленотр |
| Будівник | Луї Лево; Жуль Ардуен-Мансар |
| Засновник | Людовик XIV |
| Засновано | 1687 |
| Будівництво | 1670 — 1708 |
| Власник | Crown of Franced |
| Сайт | chateauversailles.fr/en/121_The_Grand_Trianon.php |
  Великий Тріанон (Франція) | |
 | |
 Великий Тріанон у Вікісховищі | |
Великий Тріанон — палац Людовика XIV, збудований поблизу Версаля у прилеглому парку. Зовні будівля декорована рожевим мармуром, через що й отримала одну з назв — Тріанон з мармуру («Trianon de marbre»). З 1979 року включений до складу світової спадщини ЮНЕСКО.
Історія[ред. | ред. код]
У 1670 році Людовик XIV придбав Тріанон — село на околиці Версаля — і доручив архітекторові Луї Лево створити проект порцелянового павільйону (Trianon de porcelaine), який мав бути там збудований.
Фасад оздобили білою та блакитною делфтською порцеляновою (керамічною) плиткою з французьких мануфактур в Руані, Лізьє, Невері та Сен-Клу. Будівництво розпочали 1670 року та завершили 1672 року.
Вже до 1687 року крихка керамічна плитка зносилась до такого стану, що Людовік XIV наказав знести павільйон, замінивши його будівлею з міцнішого матеріалу. Роботи з її створення доручили архітекторові Жулю Мансару. Нова будівля, збудована Жулем Мансаром, була вдвічі більшою за Порцеляновий павільйон, а в її будівництві використали червоний мармур з Ланґедоку[1].
Розпочавши роботи у червні 1687 року, нову будівлю (якою ми бачимо її сьогодні) завершили у січні 1688 року, її відкрив Людовік XIV з дружиною маркізою де Ментенон влітку 1688 року.
Великий Тріанон часто відіграв роль резиденції для короля і його дружини. З 1703 до 1711 року був резиденцією для сина короля і був улюбленим маєтком герцогині Бургундської, дружини внука Людовіка Бургундського, матері Людовика XV.
Пізніше Тріанон став резиденцією дружини Філіпа I — брата короля. Її син, Філіп Орлеанський, регент при Людовику XIV, жив тут з матір'ю. Людовик XIV наказав додати два великі крила до Великого Тріанону, будівництво яких розпочалось 1708 року під керівництвом Мансара; це крило, так званий Тріанон-су-Буа, дім Орлеанської сім'ї, зокрема і Франсуази Бурбонської.
Наймолодший онук короля Чарльз[fr] і його дружина Марія-Луїза Елізабет Орлеанська також проживали там. Після Орлеанської сім'ї, яка проживала у Версальському палаці, тут поселилась сестра Франсуази — Марія; остання — Луїза-Франсуаза[fr] жила у Тріаноні, а пізніше побудувала Бурбонський палац у Парижі, дизайн якого подібний до Тріанонського палацу.
У 1717 році Петро I, який гостював у Версалі, зупинявся у Великому Тріаноні; Петергоф, резиденція Петра І, був побудований на взірець Версаля.
.jpg)
Людовик XV не вніс жодних змін до Великого Тріанону. У 1740 і 1743 році його батько, Станіслав Лещинський — колишній король Польщі, перебував тут під час своїх візитів до Версалю.
Як і його попередник, Людовик XVI не вніс жодних змін до Великого Тріанону. Його дружина, королева Марія-Антуанетта, віддавала перевагу саме Малому Тріанону, давши кілька театральних вистав у galerie des Cotelle, галереї, де були розміщені картини Жана Коттеля[fr], на яких зображені боскети Версаля і Тріанона[2].
Під час Французької революції 1789 року Великий Тріанон був залишений напризволяще, ним ніхто не опікувався. А впродовж Першої Французької імперії Наполеон зробив його однією зі своїх резиденцій, обставивши її у стилі ампір. Він жив тут зі своєю другою дружиною Марією-Луїзою Австрійською.
Наступними монархами, які жили в Тріаноні, був король Луї-Філіпп I і його дружина-італійка Марія Амалія; він — нащадок регента Філіпа Орлеанського, вона — племінниця Марії-Антуанети.
У жовтні 1837 року в Тріаноні відбулось весілля Принцеси Марі (дочки Луї-Філіппа I) з Олександром Вюртемберзьким[de].
У 1920 році Великий Тріанон став місцем підписання Тріанонського договору, який залишив Угорщину без половини її території. Ще й досі слово «Тріанон» символізує для угорців одну з найбільших національних трагедій.
У 1963 році Шарль де Голль наказав реконструювати будівлю.
У наш час це одне з найвідвідуваніших туристами місць Версаля, є також однією з президентських резиденцій, яку використовують для приймання іноземних делегацій.
Список жителів[ред. | ред. код]
- 1690—1703 : Людовик XIV
- 1703—1711 : Людовик Великий Дофін, син Людовика XIV
- з 1708 : Елізабет Шарлотта Пфальц
- 1711—1712 : Людовик, дофін Франції, герцог Бургундії і його дружина — Принцеса Марія Аделаїда Савойська
- 1712—1714 : Шарль, герцог Беррі (1686-1714)[fr] і його дружина — Марія-Луїза Елізабет Орлеанська
- 1717 : Петро I
- 1720 : Луїза Франсуаза де Бурбон[fr]
- 1740 і 1743 : Станіслав Лещинський
- 1774 : Людовик XV
- 1810—1814 : Наполеон і його дружина — Марія-Луїза Австрійська
- 1830—1848 : Луї-Філіпп I і його дружина — Марія Амалія
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Archéomatériaux: marbres et autres roches: ASMOSIA IV, Bordeaux-Talence, 9-13 octobre 1995: actes de la IVe Conférence internationale de l'Association pour l'étude des marbres et autres roches utilisés dans le passé. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудня 2009. Процитовано 7 квітня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Charles Philippe d'Albert, duc de Luynes, Memoires vol. 3 pp. 197, 201, 207 and vol. 4 pp. 474 and 477
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великий Тріанон |