French
DeutschВеликий зенітний телескоп — Вікіпедія
 6-метрове рідке дзеркало Великого зенітного телескопа. (Для порівняння розмірів поруч стоїть дівчина) | |
| Розташування | Канада |
|---|---|
| Координати | 49°17′17″ пн. ш. 122°34′23″ зх. д. / 49.2881000° пн. ш. 122.5731000° зх. д. |
| Організація | Університет Британської Колумбії |
| Висота | 395 м |
| Збудовано | 2003 |
| Стиль телескопа | оптичний телескоп, телескоп з рідким дзеркалом, зенітний телескоп |
| Діаметр | 6 м |
| Фокусна відстань | 10 м |
| Вебсайт | astro.ubc.ca/lmt/lzt/ |
 | |
 Великий зенітний телескоп у Вікісховищі | |
Великий зенітний телескоп (англ. Large Zenith Telescope)[1] — найбільший у світі рідкодзеркальний телескоп з діаметром дзеркала 6 метрів, що працював з 2003 по 2016 рік. Знаходився у Канаді, неподалік Ванкувера. В свій час він був третім за величиною оптичним телескопом у Північній Америці.
Створення телескопа[ред. | ред. код]
Одним з основних факторів, що визначають потужність телескопа, є розмір та якість його головного дзеркала. У класичних конструкціях телескопів використовують сферичні, параболічні або гіперболічні дзеркала, кожне з яких може вносити свої дефекти — аберації. З перерахованих типів найбільш вигідно параболічне дзеркало, оскільки воно повністю позбавлене сферичної аберації в силу своєї геометрії — воно збирає всі промені, що прийшли на його поверхню, строго в одній точці — фокусі[2]. Процес виготовлення дзеркала, поверхня якого відрізняється від ідеального параболоїда менше, ніж на чверть довжини хвилі (критерій Релея) є складною технічною задачею. Тим не менш, у неї існує витончене рішення — якщо чашу, наповнену рідиною, привести в обертання, рідка поверхня набуде параболічної форми. Саме ця ідея була реалізована під час створення Великого зенітного телескопа.
Будівництво розпочалося у 1994 році і було завершено до весни 2003 року. У ньому брали участь вчені Університету Британської Колумбії, якому належить телескоп, Університету Лаваля та Паризького астрофізичного інституту. Ключовою частиною конструкції телескопа є повітряна подушка, що підтримує тритонне головне дзеркало. За допомогою мотора воно рівномірно обертається зі швидкістю шість обертів за хвилину. Фокусування телескопа здійснюється за допомогою зміни положення дзеркала: шість опор, на яких воно закріплене, можуть змінювати свою висоту. Адаптивна система складається з набору електромагнітів, розташованих під дзеркалом та призначених для тонкого коригування його форми з метою виправлення збурень зображення атмосферою.
Особливості[ред. | ред. код]
Рідке дзеркало має ряд безперечних переваг перед твердотільними. Воно на порядок дешевше складних багатосегментних дзеркал, що використовуються у великих телескопах, оскільки не вимагає складної технічної обробки для надання йому правильної оптичної форми. Тверді дзеркала через свою величезну вагу піддаються деформації і тому мають обмеження на розмір, ртутне дзеркало може бути зроблено набагато більшим. Однак у нього є суттєві недоліки, чим і пояснюється той факт, що масового переходу до дешевих ідеально параболічних рідких дзеркал не відбувається. Вся справа в земній гравітації: якщо дзеркало відхилити від горизонтального положення, то гравітація спотворить його форму настільки, що астрономічні спостереження проводити буде не можна. Тому поле зору такого інструменту має бути спрямоване виключно в зеніт, що обмежує можливості спостереження. До того ж феромагнітна рідина на основі ртуті є високотоксичною речовиною, так що робота з телескопом вимагає підвищеної обережності.
Напрями досліджень[ред. | ред. код]
Основними науковими цілями проекту були вимірювання розподілу енергії у спектрах галактик та квазарів, їхніх червоних зміщень, пошук далеких наднових. Ці дані використовувались для побудови космологічних моделей, дослідження еволюції галактик і великомасштабної структури Всесвіту. Іншим напрямком досліджень телескопа було стеження за космічним сміттям.
Виведення з експлуатації[ред. | ред. код]
Великий зенітний телескоп був виведений з експлуатації[3][4] влітку 2016 року[5] Усю рідку ртуть було збережено для інших проектів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вибе, Д. З. Большой зенитный телескоп // Телескопы с жидкими линзами: как это работает : [арх. 9 вересня 2018]. — Популярная механика. — 2015. — № 12 (грудень).
- ↑ Мартынов Д. Я. Курс практической астрофизики. — М. : Наука, 1977.
- ↑ Physics Footnotes: Liquid Mirror Telescopes.
- ↑ Clery, Daniel (18 липня 2019). Could humanity's return to the moon spark a new age of lunar telescopes?. Science – AAAS (англ.). Процитовано 9 жовтня 2019.
- ↑ telescope Великий зенітний телескоп. Atlas Obscura. Процитовано 17 листопада 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання).