French
DeutschВеликі Каленичі — Вікіпедія
| село Великі Каленичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район |  Шепетівський район |
| Громада | Полонська міська громада |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1615 |
| Населення | 316 |
| Площа | 0,902 км² |
| Густота населення | 350.33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30521 |
| Телефонний код | +380 3843 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′26″ пн. ш. 27°19′06″ сх. д. / 50.07389° пн. ш. 27.31833° сх. д.Координати: 50°04′26″ пн. ш. 27°19′06″ сх. д. / 50.07389° пн. ш. 27.31833° сх. д. |
| Водойми | річка Скрипівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30501, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 114 |
| Карта | |
  Великі Каленичі | |
 Великі Каленичі | |
| Мапа | |
 | |
Великі Каленичі — село в Україні, у Полонській міській громаді Шепетівського району Хмельницької області.
Село розміщене на лівому березі річки Скрипівки між великими пагорбами. До міста Полонне — 20 км, до найближчої залізничної станції Полонне — 25 км.
Історія[ред. | ред. код]
На початку XVII ст. село входило до складу маєтностей православного князівського українського роду Острозьких. Село тоді відносилось до Полонської волості. В Інвентарі 1620 р. маєтностей князя Олександра Острозького, який було складено після татарського набігу, фігурують і Каленичі. Тут «Інвентар» описує посесорську маєтність, яка складалась зі світлиці з алькиром, пекарні, бровара з солодовнею, стайні та кількох господарських приміщень. Отже, вже тоді в селі не тільки обробляли землю і розводили худобу, а й варили пиво. Крім посесорської садиби в Каленичах було 32 двори, з яких заселеними було лише 18. Решту або забрали в ясир татари, або вони пішли самі. Також зафіксовано стави, млин, корчму, бджільну десятину. Вирощували коноплі. Промовистою був запис: «Сіна буває 6 скирт і могло б бути більше, якщо було б кому робити».
Після зруйнування Запорізької Січі багато козаків оселилося на Волині, зокрема й в Каленичах. За сільськими переказами, першим був Нестор Бученко. На сільському цвинтарі знаходяться козацькі могили XVIII ст. Вціліли кам'яні козацькі хрести мальтійського типу на шести з них.
В 1787 році в Каленичах була побудована церква Трьох Святителів: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста. Церква, як і більшість церков краю, була дерев'яною, дзвіниця стояла окремо. Священником був в кінці XIX ст. Аркадій Кушпітовський. Церква була закрита комуністами в 1934 році, відкрита у 1941, зруйнована (згоріла) під час військового наступу Червоної армії в 1944 році.
В кінці XIX ст. було 118 дворів та 930 мешканців, на початку XX ст. — 218 дворів і 1060 мешканців (дані по Великих і Малих Каленичах). У 1911 році в Каленичах було кредитне товариство, випозичальня сільськогосподарських машин, водяний млин та кооператив.
У 1906 році село Хролинської волості Ізяславського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 46 верст, від волості 12. Дворів 111, мешканців 591[1].
Великі Каленичі пережили Визвольні змагання 1917—1921 років (багато мешканців села воювали в лавах армії УНР), Голодомор, сталінські репресії та Другу світову війну.
В селі також були млини на річці Скрипівці, сьогодні існує декілька ставів загальною площею понад 70 га.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Полонської міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Полонського району, село увійшло до складу Шепетівського району.[3]
Пам'ятки, об'єкти туризму[ред. | ред. код]
На сільському цвинтарі збереглися кам'яні хрести мальтійського типу на могилах українських козаків.
В центрі села знаходиться пам'ятний знак односельчанам — жертвам Голодомору та репресій та пам'ятник односельчанам, що загинули під час Другої світової війни.
Музей історії села роташований у приміщенні Великокаленицької школи І-III ступенів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література[ред. | ред. код]
- Н. И. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии», т.3, Почаїв, 1888.
- І.Ворончук. «Володіння князів Острозьких на Східній Волині». Київ-Старокостянтинів, 2001.
- Цинкаловський Олександр, «Стара Волинь і Волинське Полісся», Вінніпеґ, 1986
Посилання[ред. | ред. код]
- Паспорт Великокаленицької сільської ради[недоступне посилання з березня 2019]
- Списки жертв Голодомору (в тому числі і в Великих Каленичах)
- Погода в селі Великі Каленичі [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Каленичі у «Географічному словнику Королівства Польського» [Архівовано 11 січня 2019 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
