Веркор — Вікіпедія

Веркор
фр. Jean Marcel Adolphe Bruller[1]
Псевдонім Vercors[1] і Joë Mab
Народився 26 лютого 1902(1902-02-26)[2][3][…]
XV округ Парижа, Париж
Помер 10 червня 1991(1991-06-10)[2][4][…] (89 років)
I округ Парижа, Париж
Поховання цвинтар Монпарнас
Країна  Франція[6][1]
Діяльність письменник, ілюстратор, драматург, художник-гравер, учасник французького Руху Опору, графік
Alma mater Ельзаська школаd, ESIEE Paris і Особлива військова школа Сен-Сір
Заклад Мінюї (видавництво)
CMNS: Веркор у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Веркор (Жан Марсель Брюллер (фр. Jean Marcel Bruller) *26 лютого 1902 — †10 червня 1991) — французький письменник, художник-ілюстратор. Псевдонім «Веркор» отримав в час німецької окупації Франції, коли діяв в підпіллі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Жан Марсель Брюллер народився 26 лютого 1902 року в Парижі. У 1923 році закінчив École Breguet, отримав диплом інженера-електротехніка, проте обрав кар'єру художника-ілюстратора.

У період німецької окупації Франції, влітку 1941 року, Брюллер написав повість «Мовчання моря», присвячену поету Сен-Поль-Ру.

Народився в Парижі в родині видавця Людовика Брюллера і Ернестіни Бурбон. У 1923 році він закінчив École Brequet, отримав диплом інженера-електротехніка, однак надав перевагу кар'єрі художника-ілюстратора та гравера. З 1921 року і до початку Другої світової війни випускає ряд альбомів з малюнками і естампами на злободенні теми, співпрацює як ілюстратор з журналами «Le Rire», «Paris-Flirt», «Frou-Frou», «Fantasio», «La Quinzaine critique», «Marianne», «Annales» та рядом інших, ілюструє твори Андре Моруа, Кіплінга, Сильвестра де Сасі. В деяких альбомах малюнки супроводжувалися досить розлогими текстами, які стали першою пробою пера майбутнього письменника. У 1932 році він стає головним редактором журналу «Allo Paris». З 1935 року співпрацює з тижневиком Народного фронту «Vendredi».

З початком Другої світової війни, в 1939 році, Брюллера призвали до резервного батальйону, демобілізований він був після перемир'я в 1940 році. У період окупації Франції, влітку 1941 року, Брюллер написав присвячену загиблому поетові Сен-Поль Ру повість «Мовчання моря» («Silence de la mer»), яка мала бути опублікована в підпільному журналі П'єра де Лескюра «La Pensée libre», однак здійсненню цього проекту завадив обшук, влаштований гестапо. Тоді де Лескюр і Брюллер прийняли рішення створити власне видавництво. 20 лютого 1942 року вони спільно заснували в Парижі підпільне видавництво «Мінюї» (Les Éditions de Minuit), що стало рупором французького Опору. Логотип видавництва був розроблений Брюллером. «Мовчання моря», віддруковане тиражем 250 примірників, стало першою публікацією видавництва, і першим же твором Брюллера, підписаним псевдонімом «Веркор» (за назвою лісистого передгір'я Альп, де діяв Рух Опору) і сприйнятий сучасниками як маніфест нескореної Франції.

З 1942 по 1944 р. в «Мінюї» було опубліковано 27 книг, у тому числі повість Веркора «Хід із зіркою», «Військовий льотчик» Антуана Сент-Екзюпері, твори Франсуа Моріака, Луї Арагона, Ельзи Тріоле, Поля Елюара. Після звільнення Франції видавництво продовжило свою роботу, а Жан Марсель Брюллер залишався на посту головного редактора до 1948 року.

Пацифіст за своїми переконаннями, після війни Веркор вів активну громадську діяльність, ставши членом Національної та Світової рад світу. У 1952 році Брюллер був обраний на пост голови Національного комітету письменників Франції, проте в 1956 р, обурений придушенням повстання в Угорщині, подав у відставку (як наслідок з'явилася його збірка есе «Заяву про звільнення», або «П. П. К.»). У лютому 1957 року Веркор опублікував есе «Чому я йду» («Pour Prendre Congé»), і оголосив про свою відмову від громадської діяльності, хоча надалі все ж виступав з критикою воєн в Алжирі та В'єтнамі.

Помер 10 червня 1991 року Парижі.

Вплив[ред. | ред. код]

У 1999 році мережа книгарень Франції «FNAC» і французька газета «Монд» провели опитування серед читачів, в ході якого пропонувалося назвати найкращі книги XX століття. «Silence de la mer» опинилася в цьому списку під номером 42.

У 1949 році на основі своєї повісті Веркор написав однойменну п'єсу.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • «Люди чи тварини?» (фр. Les Animaux denatures, 1952)
  • «Гнів» (фр. Coleres, 1956)
  • «Сільва» (фр. Sylva, 1961)
  • «Квота, або Прихильники достатку» (фр. Quota ou les Plethoriens, 1966) в співавторстві з Коронель
  • «Пліт „Медузи“» (фр. Le Radeau de la Meduse, 1969)
  • «Як брат» (фр. Comme un frere, 1973)
  • «Ніжний крах» (фр. Tendre naufrage, 1974)
  • «Коні часу» (фр. Les Chevaux du temps, 1977)
  • «Анверский тигр» (фр. Le Tigre d'Anvers, 1986)

Повісті і оповідання[ред. | ред. код]

  • «Мовчання моря» (фр. Le Silence de la Mer, 1942)
  • «Хода із зіркою» (фр. La Marche a l'Etoile, 1943)
  • «Зброю ночі» (фр. Les Armes de la nuit, 1946)
  • Збірник новел — «Друкарня „Верден“» (фр. L'Imprimerie de Verdun,1947)
  • Збірник новел — «Очі і світло» (фр. Les Yeux et la lumiere, 1948)
  • «Могутність дня» (фр. La Puissance du jour, 1951)
  • Трилогія — «На цьому березі» (фр. Sur Ce rivage, 1958—1960);
  • «Битва мовчання» (фр. La Bataille du silence, 1967);
  • «Вовчий капкан» (фр. Le Piege a loup, 1979);

Есе[ред. | ред. код]

  • Більш-менш людина (фр. Plus ou moins homme, 1950)
  • Видумки француза в Китаї (фр. Les Divagations d'un Francais en Chine, 1956)
  • П. П. К. Чому я йду (фр. P. P. C. Pour prendre conge, 1957)
  • У що я вірю (фр. Ce que je crois, 1975)
  • Анна Болейн (фр. Anne Boleyn, 1985);

П'єси[ред. | ред. код]

  • Мовчання моря (фр. Le Silence de la Mer, 1949)
  • Зоопарк або вбивця філантроп (фр. Zoo ou l’assassin philanthrope, 1963)
  • Залізо та оксамит (фр. Le Fer et le Velours, 1969)
  • Театр (фр. Theatre, 1978);

Переклади[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France Record #11927913s, Record #16763019k // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. ↑ Lambiek Comiclopedia — Lambiek, 1999.
  6. ↑ а б LIBRIS — 2012.
  7. ↑ Fichier des personnes décédées

Посилання[ред. | ред. код]

  • Веркор // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 271. — ISBN 966-692-578-8.
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2015)
Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Веркор&oldid=34211731