Вернер Лоренц — Вікіпедія

Вернер Лоренц
нім. Werner Lorenz
Народився	2 жовтня 1891(1891-10-02) Wykroty, West Pomeranian Voivodeshipd, Померанія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	13 березня 1974(1974-03-13) (82 роки) Гамбург, ФРН
Країна	Німецька імперія  Третій Рейх  ФРН
Діяльність	політик, льотчик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	СС[1]
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd
Військове звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал поліції (15 серпня 1942),  генерал військ СС (9 листопада 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Діти	Rosemarie Springerd
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Ве́рнер Ло́ренц (нім. Werner Lorenz; 2 жовтня 1891 — 13 березня 1974, Дюссельдорф) — один з вищих офіцерів СС, начальник Головного управління СС з репатріації етнічних німців «Фольксдойче міттельштелле» (ФОМІ), обергруппенфюрер СС (9 листопада 1936), генерал поліції (15 серпня 1942), генерал військ СС (9 листопада 1944), гамбурзький державний радник.

Біографія[ред. | ред. код]

Син землевласника. Освіту здобув в елітному кадетському корпусі. У 1912 році добровольцем вступив в полк польової артилерії принца Августа Прусського. З квітня 1913 року — фанен-юнкер драгунського полку № 4. Учасник Першої світової війни. Вже на початку війни за бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 2-го класу. У 1915 році перевівся з кавалерії в авіацію. Пізніше служив штабним офіцером, незадовго до кінця Першої світової війни отримав Залізний хрест 1-го класу. Після закінчення війни з 1918 року був командиром ескадрону прикордонної охорони на кордоні з Польщею.

У березні 1920 року демобілізувався. Став власником маєтку під Данцигом. 1 грудня 1930 року вступив у НСДАП (партквиток №397 994), 31 березня 1931 року — в СС (квиток №6 636). З 31 березня 1931 року — начальник штабу 2-го абшніта СС (Хемніц), з 9 листопада 1931 по 12 лютого 1934 року — командир 7-го абшніта СС (Данциг-Марінзе, з 1 липня 1933 року — Кенігсберг). У 1933 році був обраний депутатом ландтагу Пруссії. 12 листопада 1933 року обраний депутатом Рейхстагу від Східної Пруссії. З 15 грудня 1933 року — командир оберабшніта СС «Північний Схід» (Кенігсберг), з 12 лютого 1934 по 1 березня 1937 року — оберабшніта СС «Північ» (Гамбург/Альтона). Одночасно був уповноваженим з питань зовнішньої політики в Штабі заступника фюрера.

1 лютого 1937 роки очолив ФОМІ управління СС з репатріації етнічних німців, яке займалося пропагандою і захистом інтересів німців, що живуть за межами Третього рейху — в основному в сусідніх з Німеччиною країнах. Зіграв велику роль в підготовці аншлюсу Австрії і в підготовці окупації Судетської області. У веденні ФОМІ була і організація «п'ятих колон» в зарубіжних країнах. Під час Другої світової війни був ініціатором переміщення німецького населення в Польщі на окуповані території СРСР. 15 червня 1941 року о системі СС ФОМІ отримало статус Головного управління.

Восени 1942 року, перебуваючи в Боснії, потрапив в автокатастрофу і отримав важкі поранення. Залишався на чолі ФОМІ до лютого 1945 року, коли був направлений в групу армій «Вісла» і отримав в своє підпорядкування зведений загін з частин сухопутних військ і моряків.

У травні 1945 року заарештований союзниками. 20 жовтня 1947 постав перед судом Американського військового трибуналу у справі расових установ СС. 10 березня 1948 року засуджений до 20 років тюремного ув'язнення, потім термін знижений до 15 років. 21 січня 1954 року звільнений.

Звання[ред. | ред. код]

• Однорічний доброволець (1 жовтня 1912)
• Фанен-юнкер (квітень 1913)
• Лейтенант (1 листопада 1914)
• Обер-лейтенант (1919)
• Манн СС (31 січня 1931)
• Штурмбаннфюрер СС (31 березня 1931)
• Штандартенфюрер СС (7 липня 1931)
• Оберфюрер СС (9 листопада 1931)
• Бригадефюрер СС (10 липня 1933)
• Группенфюрер СС (1 листопада 1933)
• Обергруппенфюрер СС (9 листопада 1936)
• Генерал поліції (15 серпня 1942)
• Генерал військ СС (9 листопада 1944)

Нагороди[ред. | ред. код]

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
• Пам'ятний знак пілота (Пруссія)
• Німецький орденський щит у пам'ять східної прикордонної охорони
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія)
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
• Спортивний знак СА в бронзі
• Золота плакета Німецького закордонного інституту (14 серпня 1937)
• Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1938)
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста 1-го класу із зіркою
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий офіцерський хрест (Італія)
• Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест
• Орден Заслуг (Угорщина), великий хрест
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Почесний знак гау Данциг (9 листопада 1939)
• Данцизький хрест 1-го класу (30 листопада 1939)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами
  • 1-го класу з мечами (1 грудня 1941 або 30 січня 1942)
• Почесний знак гау Вартерланд
• Орден Корони короля Звоніміра 1-го класу з мечами і зіркою (Хорватія) (січень 1944)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)

Література[ред. | ред. код]

• Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 251. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.

• Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 432. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); isbn 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).

• Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 324—325. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.

• Эрих Штокхорст (Erich Stockhorst): «5000 руководителей — Кто был кем в Третьем Рейхе» («5000 Köpfe — Wer war was im Dritten Reich»). Издательство Арндта, Киль 2000, ISBN 3-88741-116-1.

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
   d:Track:Q63098423