Веселин Ханчев — Вікіпедія

Веселин Ханчев
Веселин Ханчев
Ім'я при народженні	Веселин Симеонов Ханчев
Народився	4 квітня 1919(1919-04-04)[1] Стара Загора, Третє Болгарське царство
Помер	4 листопада 1966(1966-11-04)[1] (47 років) Софія, Народна Республіка Болгарія ·злоякісна пухлина
Поховання	Центральний цвинтар Софіїd
Країна	Болгарія
Діяльність	поет, публіцист, драматург і перекладач
Alma mater	Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів	болгарська
Роки активності	1934–1966
Напрямок	реалізм
Жанр	лірика, драматургія, критика
Нагороди	Димитровська премія, 1959, 1962

Весели́н Симео́нов Ха́нчев (болг. Веселин Симеонов Ханчев, * 4 квітня 1919, Стара Загора, Болгарія — † 4 листопада 1966, Софія, Болгарія) — болгарський поет, публіцист, драматург, перекладач і критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Симеона Ханчева і Невени Азманової Ханчевої^[2]. Закінчивши гімназію в Старій Загорі, Веселин Ханчев навчався на юридичному факультеті Софійського університету (1941—43). З 1944 року він вступив у Болгарську комуністичну партію^[3]. Взяв участь у Другій світовій війні (1944—45), був на посаді помічника редактора (1938—1943) в газеті «Литературен глас» («Літературний голос»), керівника відділу літератури і мистецтва в «Радіо „Софія“» (1945), редактора (від 1958) журналу «Пламък» («Пломінець») і драматурга в Народній опері (1949—51) та в Софійському театрі сатири. Працював радником у питаннях культури при болгарському посольстві у Варшаві (1962—64) та Парижі (1964—66). У 1963-му Ханчеву дали звання заслуженого діяча культури Болгарії. Двічі (1959 і 1962) він ставав лауреатом Димитровської премії^[4]. Був одружений, мав двох дочок — Елку і Рум'яну^[5]. В останні роки життя дуже важко хворів на рак^[5], але писав вірші до самого кінця.

Творчість[ред. | ред. код]

Уперше надрукувався 1934 року. Співпрацював з газетами «Час» («Година»), «Литературен глас» («Літературний голос»), а після 1944 року — з усіма літературними періодичними виданнями. У своїй першій збірці віршів «Испания на кръст» («Іспанія на хресті»), яка присвячена громадянській війні в Іспанії, переважають пацифістські настрої, протест проти війни. В образі розп'ятої Іспанії прочитувалась Болгарія, керована антинародним урядом^[6]. Новим етапом творчого розвитку стала збірка «Стихове в паласките» («Вірші в патронташах») — лірична оповідь про героїзм і мужність болгарських солдатів у Другій світовій війні. У Веселина Ханчева завжди були в єдності та гармонії громадянське і особисте. Йому вдалось обійти притаманні соціалістичному реалізму декларації й гасла. Любов до людей пережита й усвідомлена поетом як необхідна умова індивідуального творчого життя. Лірика Ханчева драматична, але має в собі напрочуд багато світла, віри в перемогу доброти над ненавистю^[6]. Уже смертельно хворий, він творив хоч і пронизані болем, але все ж таки життєлюбні вірші. «Люди, ось діагноз моєї хвороби — я живу», написано у вірші «Жив съм» — «Я живу». Один із прощальних творів поета — це короткий місткий вірш «Постъпване в болницата» — «Прибуття в лікарню» (переклав українською Олег Король):

Веселин Ханчев відомий також як драматург. Він написав п'єси «Злато» («Золото»), «Отровен гълъб» («Отруєний голуб»), «Двамата и смъртта» («Двоє і смерть»), а також сценарій фільму (не реалізований) «Крали Марко» («Кралі Марко»). Переклав «Героїчну комедію» Ростана (1961), твори французьких (Жак Превер) і російських поетів. Вірші Веселина Ханчева перекладено німецькою, польською, румунською, російською, українською, угорською, французькою, чеською, японською та іншими мовами.

Нагороди і почесті[ред. | ред. код]

• 1959, 1962 — Димитровська премія
• 1963 — звання заслуженого діяча культури Болгарії
• 1963 — звання почесного громадянина Старої Загори^[7]
• З 1984-го у Старій Загорі щороку влаштовують Національний молодіжний конкурс поезії імени Веселина Ханчева^[8]. У ньому можуть взяти участь поети у віці 14 — 25 років, які ще не видали ні одної поетичної збірки. Нагородою переможцеві стає публікація його першої збірки поезій^[9].
• Іменем Веселина Ханчева названо середні школи № 142 і № 9 відповідно в Софії та Старій Загорі, а також вулиці в тих же містах.
• У Старій Загорі, в будинку № 41 на вулиці Сави Сілова, де жив Веселин Ханчев, відкрито його меморіальну кімнату^[10].

Твори[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

• Испания на кръст, 1937 — «Іспанія на хресті» (збірка віршів)
• Избрани стихове, 1948 — «Вибрані вірші» (збірка віршів)
• Знаме на дружбата, 1952 — «Знамено дружби» (збірка віршів для піонерів)
• Луиджи, 1953 — «Луїджі» (поема)
• Стихове в паласките, 1954, (1957, 1960) — «Вірші в патронташах» (збірка громадянської лірики)
• Смешен пантеон, 1957 — «Смішний пантеон» (збірка віршів)
• Лирика, 1960 — «Лірика»
• Машината на времето, 1960 — «Машина часу» (збірка віршів)
• Роза на ветровете, стихотворения, 1960 — «Роза вітрів» (збірка віршів)
• Чудната врата, 1960 — «Дивовижні двері» (збірка віршів для дітей)
• Лирика, 1961 — «Лірика»
• Стихотворения, 1962 — «Вірші»
• Пъстро ято, 1963 — «Строката зграя» (збірка віршів для юнацтва)
• За да останеш, 1965 — «Щоб ти залишилася» (вибрана лірика)
• Свирепият славей, сатирични стихотворения, 1965 — «Лютий соловей» (збірка сатиричних віршів)
• Стихотворения, 1966 (II изд. на Библиотека за ученика) — «Вірші» (ІІ видання, «Бібліотека учня»)
• Стихотворения, 1966 — «Вірші»
• Избрани произведения, 1969 — «Вибрані твори» (під редакцією і з передмовою Е. Петрова)
• Избрани творби, 1976 (1980, 1986) — «Вибрані твори»
• Жив съм, стихове, 1987 — «Я живий» (збірка віршів)
• Вірш Веселина Ханчева «Останній лист»
• Вірш Веселина Ханчева «Під бузком»

Драматургія[ред. | ред. код]

• «Малки пиеси за големи сърца» — «Маленькі п'єси для великих сердець» (одноактна п'єса, опублікована посмертно в 1967)
• «Злато» — «Золото» (п'єса)
• «Отровен гълъб» — «Отруєний голуб» (п'єса)
• «Двамата и смъртта» — «Двоє і смерть» (п'єса)
• «Крали Марко» — «Кралі Марко» (не реалізований сценарій фільму)

Сценарії[ред. | ред. код]

• «Години за любов» («Роки для кохання»), художній фільм, кіностудія «Бояна» (Болгарія), 1957

Переклади творів Ханчева українською[ред. | ред. код]

• Добірка віршів Веселина Ханчева в книжці «Антологія болгарської поезії» (переклав Дмитро Павличко), Київ, «Основи», 2006, стор. 250 — 265
• Вірш Веселина Ханчева «Ленін» із видання «Автографи». Одеса, «Маяк», 1988 (перекладач Анатолій Глущак)

Джерела[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Веселин Ханчев (болг.)

• Основу цієї статті становить переклад відповідника у болгарській Вікіпедії, базованого на матеріалах статті Мартина Мітова на сайті «Словото» — «Слово»
• Веселин Ханчев, Елка Ханчева. «Десетте лица на щастието: Избрана лирика; Непубликувани творби; Спомени за приятеля и поета» Рисунки / Веселин Ханчев; Подбор и състав. Елка Ханчева. — София: Хемус, 2000 г., 343 стр.
• Вихрен Чернокожев. «Речник по нова българска литература 1878—1992». — София: Хемус, 1994 г., 395 стр. ISBN 954-428-061-8
• Документальний фільм «Спомен за моите деца» («Спогад для моїх дітей») про Веселина Ханчева та інших поетів — уродженців Старої Загори.(болг.)
• http://www.aba.government.bg/files/ek/1291391168.pdf [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Архів образотворчого мистецтва (Чехія) Література та бібліографія Open Library Нормативний контроль BNF: 13606174w · CONOR.BG: 12793445 · FAST: 273183 · GND: 11895718X · GKG: /g/12143_qx · ISNI: 0000000109015442 · J9U: 987007423718405171 · LCCN: n90676531 · MAK: 9810575977605606 · NKC: xx0029553 · NLA: 1513740 · NTA: 06814959X · NUKAT: n2002071835 · SHARE: 699016 · SUDOC: 069347824 · VIAF: 52488882 · WorldCat: lccn-n90676531