French
DeutschВечерний Харьков — Вікіпедія
 | ||||
| логотип газети «Вечерний Харьков» | ||||
| Тип | Міська газета | |||
|---|---|---|---|---|
| Мова | російська | |||
| Видавець | ТОВ «Редакція газети "Вечірній Харків"» | |||
| Формат | A3 | |||
| | ||||
| Засновано | 1969 | |||
| Власник | ТРК «Регіон» | |||
| Редактор | Оксана Кім | |||
| Головний редактор | Тетяна Костенко | |||
| Головний офіс | 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, 4 | |||
| Наклад | 120 024 (травень 2009 року) | |||
| Передплатний індекс (Укрпошта) | 61160 | |||
| | ||||
| vecherniy.kharkov.ua, vecherka.mobi | ||||
«Вечерний Харьков» (укр. Вечірній Харків) — російськомовна харківська газета. Заснована 1 січня 1969 року. Виходить тричі на тиждень у вівторок, четвер і суботу. Реєстраційне свідоцтво ХК № 1135 від 21 березня 2005 року. Разом з футбольною газетою «ГОЛ!» [1] та телеканалом Р1 входить до медіагрупи «Регіон», яку пов'язують з ім'ям Олександра Кагановського, зятя покійного Євгена Кушнарьова [2].
Історія[ред. | ред. код]
За радянського часу газета виходила українською мовою і представляла Харківський міськком Компартії України і міську Раду народних депутатів.[3] Навіть в епоху бурхливих 80-х і 90-х газета не змінила свою історичну назву «Вечірній Харків» (мабуть, єдина з усіх харківських газет з таким довгим стажем), залишаючись справжнім міським інформаційним виданням, що забезпечує жителів Харкова зваженою інформацією про життя регіону.
1969-1989[ред. | ред. код]
Свого часу одним із провідних співробітників і літературним консультантом газети був Олекса Марченко. Працював разом з поетами Олександром Черевченком, Аркадієм Філатовим, Робертом Третяковим. З5 років, починаючи з 1969-го працював у газеті Вадим Зубов [4]. З 1 січня 1969 року і до кінця 1989 го «Вечірній Харків» виходив шість разів на тиждень українською мовою і доставлявся в кіоски ввечері.
1990-1991[ред. | ред. код]
У січні 1990 року харків'янам було надано право вибору — читати газету російською або українською мовою: з цього часу стали виходити два ідентичних варіанти. Тоді ж періодичність виходу скоротилася до п'яти разів на тиждень, а газету стали доставляти передплатникам і в кіоски «Союздруку» вранці: на хвилі перебудови пошта зажадала додатково оплачувати їй вечірнє доставлення, і держава від цього відмовилася. До кінця 1990 року «Вечірній Харків» був органом Харківського міськкому КПУ та міськвиконкому.
Зі скасуванням міськкому КПУ з січня 1991 року його засновником став обком КПУ. Але вже після серпневого путчу і заборони КПРС журналістський колектив взяв газету в свої руки.
1992-1992[ред. | ред. код]
В середині січня 1992 року, коли розвал Союзу супроводжувався обвалом валюти, періодичність виходу скоротилася до нинішніх трьох разів на тиждень — щовівторка, четверга і суботи. У жовтні 1993 року, коли тираж російською мовою перевищив український більш ніж в десять разів, на зборах журналістського колективу було прийнято непросте рішення — відмовитися від випуску українського варіанту. Тоді ж редакція почала освоювати комп'ютерні набір і верстку газети, на які повністю перейшла в 1994 році.
1993-2008[ред. | ред. код]
У 1997 році протягом декількох місяців «Вечірній Харків» виходив чотири рази на тиждень, але з початку 1998 року знову повернувся на триразовий вихід.
З 26 квітня 2003 року газета перейшла з формату А2 на нинішній - А3 з синім логотипом.[5]
17 лютого 2005 року головним редактором газети "Вечірній Харків" був призначений харківський журналіст та медіаменеджер Ігор Байша, який до того очолював газету "Репортер", а перед тим "Службу Новин Тоніс" (СНТ), "Вечірні Новини" (зараз — АТН) та телеканал "Аларм-ТВ" (зараз - ТРК Simon). І. Байша привів з собою власну команду: Ростислав Касьяненко (заступник гол. редактора), Анна Церковна, Вадим Новак, Андрій Кравченко.[6] Разом з попереднім редактором Ігорем Тупікиним з редакції також пішли його заступники — Дмитро Шевченко та Олена Кучерова.[7]
Нинішній макет газети задіяний з березня 2008 року.
Редакторський склад[ред. | ред. код]
У різні роки головними редакторами газети «Вечірній Харків» були:
- Георгій Милюха (1969-1970)
- Валер'ян Єськов (1970-1986)
- Микола Соловйов (1986-2002, з перервами)
- Євген Маслов (1998)
- Галина Золотих (2001-2002)
- Вадим Зубов (2002-2003)
- Борис Штрассер (2003-2004)
- Ігор Тупикин (2004)
- Ігор Байша (2005)
- Ігор Костромін (2005-2007)
З травня 2008 року головним редактором газети «Вечірній Харків» є Тетяна Костенко.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Газета «Гол!» теперь выходит дважды в неделю | Вечерний Харьков. vecherniy.kharkov.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Новые собственники украинских СМИ, - «Комментарии» [Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Газета «Вечірній Харків» | Новости Харькова. web.archive.org. 24 січня 2018. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ «Вечерний Харьков»: кто и почему боялся газету. Архів оригіналу за 22 липня 2009. Процитовано 6 лютого 2012.
- ↑ Харьков. Городские новости. www.kharkov.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Харьковским Губернским Ведомостям — 15 лет. Или 170? | Восточный Дозор. kharkov.dozor.ua (RU) . Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2020.
- ↑ Игорь Байша назначен главным редактором газеты "Вечерний Харьков". Status Quo (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.