French
DeutschВеґнер Карл Теодорович — Вікіпедія
| Карл Теодорович Веґнер | |
|---|---|
 | |
| Народився | 12 грудня 1864 Кам'янець-Подільський |
| Помер | 1940 Берн, Швейцарія |
| Місце проживання | Харків, Москва |
| Діяльність | травматолог |
| Alma mater | Дерптський університет |
| Галузь | медицина |
| Заклад | Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України" |
| Посада | директор |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
Карл Теодо́рович (Фе́дорович) Ве́ґнер (* 12 грудня 1864, Кам'янець-Подільський — † грудень 1940, Берн, Швейцарія) — ортопед-травматолог. Доктор медицини (1914).
Творець радянської школи ортопедів-травматологів.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народився у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької області). 1894 року закінчив медичний факультет Дерптського університету (нині Тарту, Естонія). Працював у лікарнях Донбасу, зокрема в місті Юзівка (нині — Донецьк).
1907 року відряджено до Німеччини для вивчення особливостей організації медичної допомоги робітникам при нещасних випадках і здійснення експертизи працездатності. На основі набутого досвіду розробив план створення медико-механічного інституту в Харкові[1] (нині Інститут патології хребта та суглобів Академії медичних наук України). Очолював цей інститут до 1926 року. Одночасно у 1921–1926 роках — завідувач кафедри ортопедичної хірургії Харківського медичного інституту.
1926 року переїхав до Москви, де до 1929 року працював завідувачем ортопедичного відділення Московського інституту фізіатрії та ортопедії.
Від 1929 року жив і працював у Швейцарії. Помер у м. Берн.
Наукові дослідження[ред. | ред. код]
Досліджував проблеми кістково-суглобового туберкульозу та обґрунтував функціональний метод лікування переломів кісток (за допомогою постійного витягування).1 Уперше в Росії застосував скелетне витягнення та металоостеосинтез для лікування переломів.
Ідеї функціонального лікування травм вчений переніс і до арсеналу комплексної терапії хворих на кістково-суглобовий туберкульоз. Цій проблемі присвячено три його наукові роботи. Вегнера по праву слід вважати одним із піонерів функціонального напрямку в остеофтизіології.
Доктор медицини (у 1914 році захистив дисертацію «Закрытые переломы диафиза бедра»), професор (1916).
На початку Першої світової війни (13 вересня 1914 р.) у Харкові було відкрито лазарет на 225 ліжок для лікування поранених. Завідувачем та керівником медичної частини лазарета став К.Т. Веґнер. Медико-механічний інститут разом з лазаретом був потужним лікувальним закладом. Інститут мав у своїй структурі палати для хворих, рентгенкабінет, гімнастичний зал, операційну, перев’язувальну, спеціальні кабінети для масажу, виготовлення гіпсових моделей, власну бактеріологічну лабораторію. По досвід сюди приїжджали медики з Катеринослава, Києва, Смоленська, Саратова. В інституті молоді спеціалісти згодом ставали видними медиками. Учні К. Ф. Вегнера створили дві провідні школи вітчизняних травматологів-ортопедів: М. І. Ситенко - харківську, а В. Д. Чаклін - свердловську »[3].
Автор понад 60 праць і статей з травматології.
Видав посібник для вищих медичних навчальних закладів «Переломи та їх лікування» (1926).
Основні публікації Веґнера[ред. | ред. код]
- К вопрому о происхождении ложного сустава. — Харьков, 1909.
- Закрытые переломы диафиза бедра. — Харьков, 1914.
- Принципы функционального лечения при повреждениях и заболеваниях конечностей // Русский врач. — 1916. — № 16.
- Методика функционального лечения повреждений конечности. — Москва, 1917.
- Переломы и их лечение. — Москва; Ленинград, 1926.
Пам'ять[ред. | ред. код]
У жовтні 2017 року, в Харкові, у приміщенні Інституту патології хребта та суглобів ім. М. І. Ситенка, відкрито меморіальну дошку на честь К.Т. Веґнера зтаким написом: «Тут працював з 1907 по 1926 рік організатор та перший директор інституту, фундатор вітчизняної ортопедичної травматології, професор Карл Федорович Веґнер».
Література[ред. | ред. код]
- Голубєва І. В. Веґнер Карл Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X. — С. 191.
- Сильвай К. К., Галица Т. П. Карл Фёдорович Вегнер (1864–1940) // Ортопедия, травматология и протезирование. — 1970. — № 12. — С. 71—76.
- Бржеський В. Поповнив рід Ескулапа: Наші славетні // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1981. — 22 серпня. — С. 4. — (Народився 1862).
- Мазурик Є. Професор Вегнер: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1990. — 1 вересня. — С. 3.
- Професор К. Вегнер — уродженець Кам'янця-Подільського // Мазурик Є. В. Нариси про минуле і сьогодення медицини Кам'янця-Подільського та Хмельниччини. — Кам'янець-Подільський, 1999. — С. 140—141.
- Будзей Олег. Мандрівний син золотоволоски: Наші славетні // Подолянин. — 2009. — 11 грудня. — С. 7.
- Синчук В. И. Уроженец Каменец-Подольского — профессор медицины Карл Федорович Вегнер // Поділля в житті, діяльності і творчості Юхима Сіцінського та Володимира Січинського: Збірник матеріалів Міжнародної науково-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський, 2010. — С. 250—253.
Джерела[ред. | ред. код]
|
- ↑ Корж М.О., Диннік О.А. (2019). Витоки інституту імені професора М.І. Ситенка (українська). Харків: РА "ІРІС". с. 104. ISBN 978-617-7753-00-0.