Взаємні займенники — Вікіпедія

Взає́мні займе́нники (дав.-гр. άλληλοπαθητική, англ. reciprocal pronouns) — розряд займенників за лексичним значенням, включає займенники, що вказують на взаємну спрямованість дії, наприклад: один одного, один другого.

Визначення[ред. | ред. код]

Взаємні займенники — це морфологічні зрощення, що вказують на суб'єкти, кожний з яких є носієм дії, процесу чи стану і водночас об'єктом, адресатом тієї ж дії, процесу чи стану з боку іншого суб'єкта[1][2]. Вони посилаються на ім'я чи множину імен, які позначають об'єкти, що пов'язані взаємними відносинами, вираженими предикативним словом, наприклад:

Марічка навряд чи порівнювала Миколу й Петра одного з одним[3].

Взаємні займенники вказують на зворотний перехід з суб'єкта на об'єкт, унаслідок чого творець дії є одноразово об'єктом тієї ж дії з боку іншого творця чи творців дії[4].

Взаємні, відносні, зворотні, вказівні (залежно від їхньої функції) та особові займенники 3-ї особи належать до анафоричних заменників[3] — займенників, які відсилають до раніше сказаного[5][6].

Українська мова[ред. | ред. код]

В українській мові до взаємних займенників належать займенники:

  • один одного,
  • один другого,
  • кожен кожного

Взаємні займенники мають в однині форми трьох родів, а також форму множини: один одного, одна одну, одно/одне одного, одні одних, наприклад: Хлопці й дівчата були варті одні одних.[7]

Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела?

Перша частина займенника незмінна, а друга відмінювана і узгоджується в реченні з керуючим дієсловом, наприклад:

Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала.
Хвилину стояли так один проти одного Нана й Евмахос і дихали злістю та помстою.
— Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту»
Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми

Дуже часто форма середнього роду вживається з іменниками будь-якого роду й числа, наприклад:

Обоє молодят поглядали одне на одного[7].

Взаємні займенники в формі однини можуть узгоджуватися як з одниною, так і з множиною:

  • один одного вартий та один одного варті,
  • один одному на голову лізе та один одному на голову лізуть

(Інші приклади наведено нижче у розділі Фразеологія)

Фразеологія[ред. | ред. код]

В українській мові зворотні займенники є частиною декількох фразеологізмів[8].

Ідіома Значення Приклади
  • оди́н без о́дного дихну́ти не мо́жуть (не мо́же)
 багато часу проводити разом, дружити, бути нерозлучними
  • А вже школа, навчання так зблизили хлопців, що стали вони, як то кажуть, нерозлийводою, дихнути один без одного не могли (І. Власенко).
  • оди́н від о́дного недале́ко відбі́г(ли) / відско́чили
 невелика різниця між ким-небудь у чомусь; схожі чимсь, однакові
  • Вони один від одного недалеко відбігли.
  • оди́н на о́дному сидя́ть / сиди́ть
 багато когось, чогось; дуже тісно, густо
  • За ложі ми вже нічого не кажемо: там, як ото говорять, один на одному сидять (З журналу).
  • оди́н о́дного ва́рті / ва́ртий
 у чомусь схожі, однакові
  • А ви коло неї [Ганни] Вакуленка намалюйте, один одного варті (О. Корнійчук).
  • оди́н о́дному [пря́мо] на го́лову лі́зуть  / лі́зе
 велика кількість кого-небудь; багато
  • Людство до біса розплодилось, аж страх бере. Один одному прямо на голову лізе (Переклад С. Масляка).
  • оди́н з-пе́ред о́дного
  • одне́ пе́ред / попере́д о́дного
  • одна́ пе́ред дру́гою
 не дотримуючись порядку, черговості; навперебій
  • Усі були збуджені, рухливі і один з-перед одного викладали почуті новини (П. Панч);
  • Ті [люди] сунули з хати, один перед одного, аж штовхаються в дверях (Панас Мирний);
  • Одне поперед одного хотіли [діти] чимось прислужитись офіцерам (О. Гончар).
  • оди́н в оди́н
  • одна в одну
 також оди́н у о́дного
1) чимось схожі між собою, хороші зовні
  •  — Гляньте-но, скільки в'юнів наловили. Та все один в один (М. Стельмах);
  •  — Ось крашанки. Одна в одну. Карбованець за десяток (Григір Тютюнник);
  • І вродилися ті дев'ять синів, як дев'ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Марко Вовчок).
2) усі без винятку
  • Двадцять два зали йшли анфіладою — коли б відчинити двері, їх видно було б один в один (Ю. Смолич);
  • Дівчата в неї завжди такі чисті, та вбрані, та гарні — одна в одну (Нар. оповідання).
3) з дієсловами руху (стояти, йти, летіти) поряд, впритул
  • одне́ (одно́) до о́дного.
 указує на поступове наростання чого-небудь, переважно неприємного, небажаного
  • Народжуються ж люди: усе одне до одного — і постать типового невдахи, і прізвище — знахідка для гумориста (В. Дрозд);
  • Одно до одного — й журба Хри́стина ширшала, вищала, глибшала… (Панас Мирний).

Синонім[ред. | ред. код]

В українській мові взаємність дії також передають взаємно-зворотні дієслова: змагатися, листуватися, розлучитися, отже зворотне дієслово може бути синонімічним за значення незворотному дієслову з взаємним займенником, наприклад:

Вони обійнялися.
Вони обійняли одне одного.

Латина[ред. | ред. код]

В латинській мові взаємний займенник (reciprocum) окремо не виділявся, іншомовні взаємні займенники перекладалися на латину виразами лат. inter sē «між собою» та alius aliud «інший інше».

Грецька мова[ред. | ред. код]

Давньогрецька[ред. | ред. код]

У давньогрецькій мові вживався взаємний займенник (άλληλοπαθητική) дав.-гр. ἀλλἠλων, утворений шляхом подвоєння основи займенника άλλος «інший»[9]: з *άλλ-αλλο- після подовження α в η та спрощення двох останніх λλ до λ виникла основа άλληλο-, від якої утворюються форми взаємного займенника для трьох родів лише в непрямих відмінках множини[10]:

  m f n
gen. άλλήλ-ων άλλήλ-ων άλλήλ-ων
dat. άλλήλ-οις άλλήλ-αις άλλήλ-οις
acc. άλλήλ-ους άλλήλ-ας ἄλληλ-ο

Від давньогрецького взаємного займенника ἀλλἠλων походять слова паралель та паралельний (від дав.-гр. παρὰ ἀλλήλοις «один біля одного, один при другому»).

Новогрецька[ред. | ред. код]

У новогрецькій мові до взаємних займенників належать три сполучення зі значенням «один одного» — грец. ένας/µια/ένα та три зі значенням «між собою, серед, з-поміж нас, вас, них» — κάποιος/α/ο, µερικοί/ές/ά, κάτι/κατιτί. Взаємні займенники новогрецької мови утворюються сполученням двох неозначених займенників або прислівників та особових займенників.[11]

Російська мова[ред. | ред. код]

В російській мові до взаємних (рос. взаимные местоимения) відносять займенники: друг друга, друг дружку, один другого, каждый каждого.

Англійська мова[ред. | ред. код]

В англійській мові до взаємних займенників (англ. reciprocal pronouns) належать: one another та each other. Як в українській мові, вони можуть вживатися з прийменниками, однак в англійській мові прийменник ставиться перед першою частиною займенника («from each other» — «один від одного»), а також у присвійному відмінку. Наприклад:

They all said «Hello» to one another («Усі привіталися одне з одним»): They looked into each other's eyes for a silent moment («Вони якусь мить мовчки дивились у вічі одне одному» М. Вілсон)

Взаємні займенники іноді вживаються як підмет підрядного речення, наприклад[12][13][14]:

Miss С. and I are going to find out what each other are like («Пані С. та я збираємося з'ясувати, що ми за люди»): The twins wanted to know what each other were/was doing (Близнюки жадали знати, що робив кожен із них).

Німецька мова[ред. | ред. код]

У німецькій мові до взаємних займенників (нім. Reziprokpronomen) відносять einander і множинні форми зворотних займенників (uns, euch, sich), проте лише einander є однозначним без уточнюючих слів selbst/selber «себе» чи gegenseitig «взаємно, обопільно, двобічно», відповідно без контексту.

Нідерландська мова[ред. | ред. код]

В літературній нідерландській мові вживаються дві форми взаємних займенників (нід. het wederkerig voornaamwoord, reciprook pronomen): elkaar та elkander «одне одного» (друга — лише в писемній мові), наприклад:

  • Wij ontmoetten elkaar (elkander) in Amsterdam. («Ми зустріли одне одного в Амстердамі»)

Літературні форми витіснили архаїчніші й діалектні варіанти malkander та mekaar[15].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Іноді латинське слово reciprocus «взаємний, що повертається, що рухається вперед і назад»[16][17], яке вживається в багатьох мовах для позначення взаємних займенників (напр. англ. reciprocal) невірно перекладають як «зворотний»[18][19]. При цьому слово «зворотний» (пізньолат. reflexivus) в сучасних граматиках використовується для позначення іншого розряду займенників.
Це пов'язано з тим, що в латинських граматиках взаємні займенники не виділялися окремо і зворотні займенники sui, suus[20][21] називалися «взаємними» (pronomina reciproca).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вихованець І. Р. Займенникові слова // Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 400 с. — с. 197. — ISBN 966-7671-60-7.
  2. ↑ За І. Вихованцем займенники не є окремою частиною мови, в його термінології це «займенникові слова»: «займенникові іменники», «займенникові прикметники» тощо. Один одного І. Вихованець визначає як «взаємно-зворотний займенниковий іменник». Див. Вихованець І. Р. Ibidem
  3. ↑ а б (рос.) Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. — М.: Сов. энциклопедия, 1990. — 683 с. — С. 295.
  4. ↑ Взаємний // Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К. : Вища школа, 1985. — 360 с. — С. 83—84.
  5. ↑ Котнюк Л. Г. Контекстуальна залежність особових займенників [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Матвійчук Т. П. Займенникова реалізація текстових категорій [Архівовано 6 квітня 2022 у Wayback Machine.]: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. — К.: 2010. — 20 с. — С. 9—10.
  7. ↑ а б (англ.) Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Навчальний посібник. — Вінниця: Нова Книга, 2003. — 464 с. — ISBN 966-7890-27-9. — С. 229.
  8. ↑ За матеріалами видання Фразеологічний словник української мови: Книга 2 / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. — К.: Наукова думка, 1993. — 984 с. — ISBN 5-12-000635-3
  9. ↑ άλλος [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon
  10. ↑ Леся Звонська Давньогрецька мова: Підручник для філософів. — К.: Дух і літера, 2011. — 640 с. — С. 167—168. — ISBN 978-966-2302-15-8; ISBN 978-966-378-220-1
  11. ↑ Пашкова Н. І. Типологічна характеристика займенників у новогрецькій та українській мовах [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Проблеми зіставної семантики: Збірник наукових праць. — Київ: Київський національний лінгвістичний університет, 2009. — С. 330.
  12. ↑ (англ.) Jespersen Otto The Philosophy of Grammar [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — Routledge, 2007. — 368 p. — P. 224.
  13. ↑ (рос.) Есперсен О. Философия грамматики [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  14. ↑ (англ.) Haspelmath Martin Further remarks on reciprocal constructions[недоступне посилання з червня 2019] // Nedjalkov, Vladimir P. (ed.) Reciprocal constructions. 5 vols. Amsterdam: Benjamins, 2007.
  15. ↑ (рос.) Самоучитель голландского языка [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.], ч. 3.
  16. ↑ (англ.) reciprocus [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Charles Short A Latin Dictionary
  17. ↑ (англ.) reciproc- [Архівовано 22 травня 2022 у Wayback Machine.] // Latin Dictionary and Grammar Aid
  18. ↑ (рос.) «reciprocus … грам. возвратный» // [[https://web.archive.org/web/20131029195520/http://dic.academic.ru/dic.nsf/latin_rus/36402/reciprocus Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Латинско-русский словарь]], 2003.
  19. ↑ (англ.) «reciprocal … 4) (Gram.) Reflexive» // Webster's Revised Unabridged Dictionary, 1913
  20. ↑ (лат.) Golius Theophil Grammatica Latina [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — Glaseri, 1636. — P. 144.
  21. ↑ (лат.) Seiffen, G. Dorn Grammatica Latina in scholarum usum [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — Thieme, 1822. — P. 68.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Взаємні_займенники&oldid=41115090