Вир (притока Сейму) — Вікіпедія

Вир
Річка Вир у Білопіллі
50°57′56″ пн. ш. 34°11′48″ сх. д. / 50.96561000002777320° пн. ш. 34.19672000002777423° сх. д. / 50.96561000002777320; 34.19672000002777423
Витік	у селі Тучному
• координати	50°57′56″ пн. ш. 34°11′48″ сх. д. / 50.96561000002777320° пн. ш. 34.19672000002777423° сх. д. / 50.96561000002777320; 34.19672000002777423
Гирло	Сейм
• координати	51°13′43″ пн. ш. 34°08′50″ сх. д. / 51.22870000002777857° пн. ш. 34.14740000002777265° сх. д. / 51.22870000002777857; 34.14740000002777265
Басейн	басейн Десни
Країни:	Україна Сумська область
Регіон	Сумська область
Довжина	62 км
Площа басейну:	1250
Притоки:	Локня, Локняняка, Куянівка (ліві); Коршачина, Крига (права)

Вир — річка в Україні, в межах Сумського району Сумської області. Ліва притока Сейму (басейн Дніпра).

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки 62 км, площа басейну 1250 км². Долина трапецієподібна, асиметрична, завширшки до 4 км. Річище звивисте, завширшки у нижній течії від 10 до 17 м. Похил річки 0,39 м/км.

У XVI-на початку XVII століття вздовж Виру пролягав шлях, яким користувалася путивльська прикордонна сторожа. У місці впадіння Виру в Сейм розташовувалася Дороголивська переправа, навпроти якої у селі Нові Вирки стояла середньовічна фортеця. Після того маршрут йшов на південь лівим берегом Виру до місця злиття з річкою Крига, де поблизу тогочасної переправи розміщується городище літописного міста Вир. Наявність тут земляних укріплень забезпечувала умови для організації прикордонної сторожі. Далі шлях продовжувався суходолом до річки Псел.^[1]

Розташування[ред. | ред. код]

Вир бере початок у селі Тучному. У витоку річка називалася Вирчик. Спершу тече на південний схід, від смт Миколаївки повертає на північ та (частково) північний схід, від села Вири тече переважно на північний захід (завдяки таким поворотам річка у плані нагадує величезний гак). Впадає до Сейму на північний захід від села Нові Вирки.

Основні притоки: Локня, Локняняка, Куянівка (ліві);
Коршачина, Крига (праві).

На річці — смт: Улянівка та Миколаївка, міста: Білопілля та Ворожба.

Річку перетинає автомобільна дорога Р61.

• Пригирлова частина річки розташована в межах Середньосеймського заказника.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 95. — (№ 1592).

Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.