Висвітлення у засобах масової інформації пандемії коронавірусної хвороби 2019 — Вікіпедія

Висвітлення у засобах масової інформації перебігу пандемії коронавірусної хвороби 2019 відрізнялося залежно від країни, періоду часу та засобу масової інформації. Засоби масової інформації одночасно інформували читачів про поточні події, пов'язані з пандемією, і могли також сприяти появі дезінформації або фейкових новин.

Пандемія COVID-19[ред. | ред. код]

Коронавірусна хвороба 2019, або скорочено COVID-19 — це захворювання, яке викликається коронавірусом SARS-CoV-2. У більшості людей, які заразилися коронавірусом, спостерігаються слабкі симптоми хвороби, але в частини хворих спостерігається важкий перебіг хвороби.[1] Люди похилого віку та люди з низкою хронічних захворювань мають більший шанс важкого перебігу. На кінець 2022 року зареєстровано низку вакцин проти COVID-19, які допомагають запобігти хворобі, зокрема в США зареєстровано 4 вакцини: «Pfizer», «Moderna», «Novavax» і «Johnson & Johnson».[2] Відомо, що ці вакцини безпечні, ефективні та знижують ризик важких захворювань. Вірус поширюється, коли інфікована людина видихає краплі та дуже дрібні частинки, які містять вірус.[1]

Висвітлення в засобах масової інформації в США[ред. | ред. код]

Пандемія COVID-19 відкрила нові двері для соціальних мереж і збереження психічного здоров'я, яких ніколи раніше не було. Психічне здоров'я повинно бути на першому плані, оскільки на нього дуже сильно вплинула пандемія. Стан людей, які вже страждали від проблем із психічним здоров'ям, погіршуються через ізоляцію. Вплив соціальних мереж значно не висвітлювалися, навіть якщо вони відіграли таку важливу роль, незалежно від того, у позитивному чи негативному світлі. Люди змогли знайти онлайн-спільноти, які допомагали їм під час ізоляції, але це також було негативно, тому що вони відчували себе більш відокремленими від усіх навколо. Це також не допомагає, тому що всі настільки захоплені своїми соціальними мережами, що забувають спілкуватися з оточуючими людьми особисто. Проблеми психічного здоров'я, пов'язані з COVID-19, можуть виникати через непрямий досвід зараження вірусом (наприклад, втрата близької людини; соціальна ізоляція та самотність; невизначеність; соціально-економічні труднощі) або через особисте зараження.[3] Низка засобів масової інформації описували смерті противників вакцинації проти COVID-19[4][5][6][7][8] , що призвело до суперечок щодо доцільності такого висвітлення.[9][10][11][12][13]

Рівень і характер висвітлення[ред. | ред. код]

Пандемія COVID-19 завдала величезного тиску на населення, ресурси та економіку багатьох країн у всьому світі. Це включало заходи соціального дистанціювання, заборони на поїздки, самоізоляцію та закриття підприємств, які змінюють саму структуру суспільств у всьому світі.[14] Через те, що люди були вимушені не відвідувати громадські місця, велика частина розмов про цю пандемію та наслідки відбувалася в Інтернеті та на платформах соціальних мереж.

Протягом січня 2020 року, першого повного місяця, коли було відомо про спалах хвороби, журнал «Time» зареєстрував 41 тисячу англомовних статей, які містили термін «коронавірус», з яких 19 тисяч потрапили в заголовки. Це порівняли з епідемією гарячки Ебола в Ківу, яка мала 1800 статей і 700 заголовків у серпні 2018 року. Дослідник у галузі комунікацій та медіа-досліджень Пол Левінсон пояснив цю велику різницю негативною реакцією через сприймання надмірного висвітлення спалаху гарячки Ебола в 2014 році в поєднанні із занепокоєнням висвітленням спалаху під випливом китайської цензури.[15]

17 березня сайт «Recode» повідомив, що з 3 тисяч новинних сайтів із високим відвідуванням близько 1 % опублікованих статей пов'язані з епідемією хвороби, але ці статті генерують близько 13 % усіх переглядів із такими підтемами, як соціальне дистанціювання, згладжування кривої, та особливо популярною була самоізоляція. Загальна кількість переглядів статей була приблизно на 30 % вищою в середині березня 2020 року, порівняно з серединою березня 2019 року.[16]

Аналіз приблизно 141 тисячі заголовків англомовних новин, пов'язаних із коронавірусом, з 15 січня 2020 року по 3 червня 2020 року виявив, що 52 % заголовків викликали негативні настрої, тоді як лише 30 % викликали позитивні настрої.[17] Автори припускають, що заголовки посилюють страх і невпевненість, що має негативні наслідки для здоров'я та економіки. Інші дослідження в різних контекстах і зосереджені на різних засобах масової інформації виявили, що новини не зображують стратегії подолання та поведінку щодо здоров'я настільки, наскільки могли б.[18][19] Інші автори припускають, що висвітлення новин призвело до політизації пандемії[20], що підтверджує надмірну стурбованість ефективністю політичних діячів щодо надання наукової інформації про хворобу, та інформації про власну ефективність під час пандемії[19], та сильно поляризоване висвітлення пандемії.[21]

Стаття Національного бюро економічних досліджень від листопада 2020 року під назвою «Чому всі новини про COVID-19 — погані новини?» виявили, що 91 % історій великих американських засобів масової інформації про COVID-19 мають негативний відтінок у порівнянні з 54 % у великих ЗМІ за межами Сполучених Штатів і 65 % у наукових журналах.[22]

Проблеми з дезінформацією та фейковими новинами призвели до розробки CoVerifi, платформи, яка має потенціал для боротьби з «інфодемією» COVID-19.[23]

Стверджувалося, що розширене та тривале висвітлення пандемії могло сприяти інформаційній втомі про COVID-19, що ускладнювало передачу оновленої інформації.[24] Медіа-експерти повідомляли, що для деяких засобів масової інформації проблема полягає в тому, щоб точно донести до громадськості нюанси перебігу пандемії. Після появи дельта-варіанту вірусу, який призводить до стрімкого зростання випадків захворювання серед невакцинованих, населення просили відновити носіння масок у частині американських штатів.[25]

Дезінформація[ред. | ред. код]

У січні 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я заявила, що «інфодемія» неправдивої інформації сприяє поширенню вірусу. Вчені швидко задокументували поширення фейкових новин та іншої дезінформації та теоретизували це в певних національних і транскультурних контекстах і тенденціях (таких як «політика постправди»).[26][27][28] Численні засоби масової інформації та організації, від традиційної журналістики до соціальних медіа, які висвітлювали пандемію COVID-19, напевно, виявляться джерелом дезінформації та плутанини, пов'язаної з інформацією про поширення вірусу, національною та державною політики. Директор департаменту глобальної готовності до інфекційних небезпек Всесвітньої організації охорони здоров'я доктор Сільві Бріан зазначила, що однією з головних проблем, пов'язаних із проблемами комунікації, є роль соціальних медіа. Бріан заявила, що ВООЗ ретельно стежить за інфодемією коронавірусу в соціальних мережах за допомогою штучного інтелекту.[29] За даними Дослідницького центру П'ю, найпопулярнішими джерелами новин для дорослих у США є веб-сайти новин і соціальні мережі.[30] Крім того, серед інших соціальних медіа Твіттер має найбільшу кількість користувачів, орієнтованих на новини.[31] Румунська вчена Софія Брату провела дослідження, у якому враховували сприйняття окремими людьми джерела фейкових новин, опитавши майже 5 тисяч громадян США та проаналізувавши дані «The Economist», Інституту Ґеллапа, дослідницького центра П'ю, YouGov та інших авторитетних опитувальних організацій. Вчені припускають, що дезінформація є причиною загострення стресових реакцій, погіршення фізичного та психічного здоров'я, пов'язаного зі стресом, і збільшення навантаження на медичні заклади хворими, які насправді не мають симптомів, або виявляють симптоми як побічну реакцію на сфальсифіковані ліки та методи лікування.[32][33] Однак Брату згадувала, що телевізійні інтерв'ю з людьми, які пережили COVID-19, насправді можуть допомогти пом'якшити стрес, паніку та страх смерті.[32]

Частина оглядачів стверджують, що редакції засобів масової інформації повинні відігравати певну роль у фільтрації дезінформації, перш ніж пускати її в публікацію.[34] Хоча не всі фейкові новини ставлять під загрозу здоров'я та безпеку людей, інформація, пов'язана з COVID-19, може представляти загрозу здоров'ю. Агентство «Niemen Reports» пропонувало, що деякі редакції співпрацювали для висвітлення послідовних повідомлень, які пов'язані з неправдивою та неточною інформацією, ретельно вибираючи заголовки, формулювання та зображення.

Прикладом фейкових новин, пов'язаних із пандемією COVID-19, було те, що коронавірус може поширюватися через 5G.[35] Інша фейкова інформація, що коронавірус був створений штучно в лабораторії за розпорядженням уряду[36][37], або що вживання діоксиду хлору вилікує або буде запобігати розвитку хвороби.[38] Інша дезінформація щодо хвороби включає факти про те, що вітамін С і часник можуть вилікувати хворобу, хоча це твердження ніколи не було підтверджено медичними працівниками.[36] Дезінформація також призвела до расової дискримінації та проявів ксенофобії по відношенню до китайців через віднесення хвороби до «китайського вірусного пандемоніуму»[39] або «вірусу Ухань» або «китайського вірусу».[40] Унаслідок поширення цієї дезінформації з'явилося кілька веб-сайтів перевірки фактів, які використовують інформацію Центрів з контролю та профілактики захворювань і ВООЗ для спростування поширеної фейкової інформації про коронавірус.[41][42][43]

За країною[ред. | ред. код]

Канада[ред. | ред. код]

Перший підтверджений випадок COVID-19 в Канаді, за повідомленням Канадської мережі охорони здоров'я, зареєстрований 25 січня 2020 року в чоловіка з Торонто, який нещодавно повернувся з китайського міста Ухань.[44] Про перший випадок хвороби повідомлено в твіттері офіційних осіб охорони здоров'я Торонто.[45]

Китай[ред. | ред. код]

Китайський уряд отримав значну порцію критики за цензуру масштабів спалаху. Відразу після початкового карантину в Ухані та прилеглих містах державні засоби масової інформації Китаю, такі як «Женьмінь жибао», спочатку заохочували публікації в соціальних мережах громадян із проханням про допомогу на таких платформах, як Weibo.[46] Кілька журналістів пізніше опублікували матеріали розслідувань, які суперечать офіційним заявам і повідомленням у засобах масової інформації, вказуючи, що кількість випадків в Ухані значно більша, ніж повідомляється.[47]

Німеччина[ред. | ред. код]

Перші випадки COVID-19 були виявлені в Німеччині в січні 2020 року.[48] Через статтю, опубліковану німецькою газетою «Handelsblatt» у січні 2021 року, спалахнула суперечка. У статті стверджувалося, що вакцина AstraZeneca не ефективна для людей похилого віку[49], але багато хто відповів, що газета надала невірні дані.[50]

Мексика[ред. | ред. код]

Дослідження медіа-фреймування COVID-19 у Мексиці стверджують, що випуски новин і газети зосереджені на політичній стороні пандемії, а не на наданні наукової інформації та інформації, правдивість якої підтверджено.[19] Телебачення було засобом, який найчастіше використовували мексиканці для отримання інформації про COVID-19. Активні користувачі соціальних мереж частіше вірили фейковим новинам і не довіряли засобам масової інформації.[51]

Швеція[ред. | ред. код]

Перший випадок COVID-19 був виявлений у Швеції 4 лютого 2020 року. Найбільше висвітлення в засобах масової інформації перебігу поширення хвороби у Швеції припало на початок березня.[52] Швеція отримала велику увагу засобів масової інформації, оскільки вважалося, що країна використовує власний план, «шведську модель» колективного імунітету. Дослідження розглядали характер висвітлення в засобах масової інформації та те, як вони висвітлювали політику Швеції. Дослідниця зі Швеції Рейчел Ірвін виявила шість основних тем: «(1) Життя в Швеції нормальне, (2) Швеція має стратегію колективного імунітету, (3) Швеція не дотримується порад експертів, (4) Швеція не дотримується рекомендацій ВООЗ (5) шведський підхід є неефективним і (6) шведи довіряють уряду».[53] Дослідниця коментувала, що не вся інформація була оформлена правильно. Вона написала листа до «British Medical Journal», в якому заявила, що засоби масової інформації неправильно описують політику щодо COVID-19 у Швеції та не мають плану «колективного імунітету».[54] Інша стаття припускає, що в міру того, як інші країни запровадили іншу політику, шведська політична модель перетворилася зі «сміливої» на відхилену.[55]

Велика Британія[ред. | ред. код]

Перший підтверджений випадок хвороби у Великій Британії, за повідомленням урядового сайту gov.uk, зареєстрований 30 січня 2020 року. У звітах про спалах британські бульварні газети, такі як «The Sun» і «Daily Mail», використовували формулювання, описані як «вселяючі страх».[56] Відповідно до Барометра довіри Едельмана, журналісти були найменш довіреним джерелом інформації про пандемію у Великій Британії: 43 % опитаних довіряли їх повідомленням, після урядових чиновників (48 %) і «найбільш постраждалих країн» (46 %). Це сталося незважаючи на те, що зазвичай ЗМІ були основним джерелом інформації про пандемію у Великобританії.[57]

Дослідження, проведене в травні 2020 року спільно з Оксфордським університетом, показало, що громадськість Великої Британії демонструє зниження довіри до уряду як джерела інформації. Лише 48 % оцінили уряд як гідний довіри, що нижче порівняно з 67 % шістьма тижнями раніше. Крім того, 38 % осіб заявляли, що їх турбує неправдива або оманлива інформація про коронавірус від уряду, а 6 тижнів раніше цей показник становив лише 27 %.[58]

США[ред. | ред. код]

За повідомленням Центрів з контролю та профілактики захворювань, перший підтверджений випадок коронавірусної хвороби у США стався 22 січня 2020 року.[59] Висвітлення новин у США було більш негативним, ніж в інших країнах[60], але також допомогло просувати безпечну поведінку, зокрема соціальне дистанціювання.[61] Місцеві новини відігравали важливу роль в інформуванні громад, у тому числі в сільській місцевості.[62]

Деяких журналістів у США похвалили за висвітлення пандемії COVID-19, зокрема Еда Йонга та Гелен Брансвелл. Серед медіа-науковців багато елементів зусиль звичайних журналістів, спрямованих на адаптацію до пандемії та надання достовірної інформації своїй аудиторії, отримали високу оцінку, але деякі з них піддавалися критиці. Пишучи для урналу «The Atlantic», Ед Йонг зазначив, що з плином поширення пандемії, «журналісти, захоплені новинками, дали кисень маргінальним протестам проти карантину, тоді як більшість американців тихо сиділи вдома». Він також звинуватив, що ці журналісти «написали всі недоведені наукові твердження, навіть ті, які не були перевірені або рецензовані».[63]

Президент Дональд Трамп спочатку звинуватив такі засоби масової інформації, як CNN, у тому, що вони «роблять усе можливе, щоб навіяти страх у людей», цю заяву повторив виконуючий обов'язки глави апарату Білого дому Мік Малвейні.[64] Те, звідки люди отримують новини, відігравало важливу роль у ставленні та поведінці людей щодо COVID-19.[65] Опитування сайту Axios, проведене з 5 по 9 березня 2020 року, показало, що 62 % прихильників республіканців вважають, що висвітлення спалаху в засобах масової інформації є перебільшеним, порівняно з 31 % прихильників демократів і 35 % незалежних.[66] Опитування Дослідницького центру П'ю, проведене з 20 по 26 квітня 2020 року, показало, що 69 % респондентів у США вважають, що засоби масової інформації висвітлюють спалах «дуже добре» або «дещо добре», і що кількість респондентів у США, які вважають, що ЗМІ перебільшують інформацію про COVID-19, дещо знизилилося. Опитування також показало, що 68 % прихильників республіканців вважають, що засоби масової інформації перебільшують ризики COVID-19, у порівнянні з 48 % дорослих американців і 30 % прихильників демократів.[67] Загалом висвітлення пандемії COVID-19 у США було значно негативнішим, ніж в інших частинах світу, незалежно від того, чи вважалося це видання правим чи лівим.[68][69][70][71][72] Ретроспективно можна вважати, що дослідження Анхеля Торреса та його співробітників щодо дезінформації під час пандемії показує, що потрібен подальший прогрес щодо прозорості процесу перевірки незалежними сторонніми викладених у засобах масової інформації фактів.[73]

Ведучі та гості консервативного ЗМІ Fox News спочатку применшували значення спалаху хвороби, а деякі гості звинувачували інші засоби масової інформації в перебільшенні поширення хвороби з політичних міркувань.[74] Трамп також використовував інтерв'ю на цьому каналі, щоб пропагувати свої перші спроби применшити значення коронавірусу.[75][76] Одна з ведучих «Fox Business» Тріш Ріган заявила у своєму шоу «Trish Regan Primetime», що висвітлення COVID-19 у ЗМІ було навмисно створено Демократичною партією як «масова істерія для сприяння розпродажу на ринку», і було «черговою спробою імпічменту президента». Пізніше її програма була скасована.[77] Спочатку телеведучий Такер Карлсон зайняв набагато серйознішу позицію щодо хвороби, критикуючи інших ведучих, які порівнювали її зі звичайним сезонним грипом, і заявив 9 березня 2020 року, що «люди, яким ви довіряєте — люди, за яких ви, ймовірно, голосували — витрачали тижні на мінімізацію того, що є явно дуже серйозною проблемою».[78][79][80] Пізніше експерти мережі почали підтримувати твердження про те, що гідроксихлорохін є ефективним засобом лікування симптомів COVID-19[81], критикувати носіння масок для боротьби з поширенням хвороби[82][83][84], і позитивно висвітлювати протести проти карантину.[85][86]

Згідно з дослідженням, опублікованим видавництвом «Cambridge University Press» у травні 2020 року, висвітлення COVID-19 правими засобами масової інформації сприяло поширенню дезінформації про пандемію.[87]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б CDC (11 лютого 2020). COVID-19 and Your Health. Centers for Disease Control and Prevention (англ.). Процитовано 12 грудня 2021.
  2. ↑ CDC (9 грудня 2022). COVID-19 Vaccination. Centers for Disease Control and Prevention (англ.). Процитовано 19 грудня 2022.
  3. ↑ Czeisler, Mark É.; Howard, Mark E.; Rajaratnam, Shantha M. W. (лютий 2021). Mental Health During the COVID-19 Pandemic: Challenges, Populations at Risk, Implications, and Opportunities. American Journal of Health Promotion. 35 (2): 301—311. doi:10.1177/0890117120983982b. ISSN 0890-1171. PMID 33554624. (англ.)
  4. ↑ Ali, Shirin (2грудня 2021). More and more conservative media leaders are dying from COVID-19 after advocating against vaccines. The Hill. (англ.)
  5. ↑ Farhi, Paul (1 вересня 2021). Four conservative radio talk-show hosts bashed coronavirus vaccines. Then they got sick. Washington Post. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021. (англ.)
  6. ↑ Gabbatt, Adam (21 вересня 2021). Dangerous transmissions: anti-vax radio shows reach millions in US while stars die of Covid. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021. (англ.)
  7. ↑ At least 7 conservative radio hosts and anti-mask advocates have died from COVID-19 after bashing the vaccines. Business Insider. 14 вересня 2021. (англ.)
  8. ↑ Politi, Daniel (29 серпня 2021). Marc Bernier Becomes Third Anti-Vax Radio Host to Die of COVID-19. Slate. (англ.)
  9. ↑ Judkis, Maura (7 жовтня 2021). What do all these stories of vaccine denial deaths do to our sense of empathy?. The Washington Post. (англ.)
  10. ↑ Sicha, Choire (16 серпня 2021). How Mean Should We Be to Each Other?. Intelligencer (англ.). Процитовано 5 вересня 2021.
  11. ↑ Levin, Dan (27 листопада 2021). They Died From Covid. Then the Online Attacks Started. The New York Times. (англ.)
  12. ↑ Hiltzik, Michael (10 січня 2022). Column: Mocking anti-vaxxers' COVID deaths is ghoulish, yes — but may be necessary. Los Angeles Times. (англ.)
  13. ↑ Richman, Jackson (10 січня 2022). LA Times Under Fire For Column on Mocking Deaths of Anti-Vaxxers. Mediaite. (англ.)
  14. ↑ Chen, Emily; Lerman, Kristina; Ferrara, Emilio (10 квітня 2020). Tracking Social Media Discourse About the COVID-19 Pandemic: Development of a Public Coronavirus Twitter Data Set (Preprint). dx.doi.org. doi:10.2196/preprints.19273. Процитовано 12 грудня 2021.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  15. ↑ How News Coverage of Coronavirus in 2020 Compares to Ebola in 2018. Time (англ.). 7 лютого 2020. Процитовано 19 березня 2020.
  16. ↑ Molla, Rani (17 березня 2020). It's not just you. Everybody is reading the news more because of coronavirus. Recode. Vox Media. Процитовано 15 квітня 2020. (англ.)
  17. ↑ Aslam, Faheem; Awan, Tahir Mumtaz; Syed, Jabir Hussain; Kashif, Aisha; Parveen, Mahwish (8 липня 2020). Sentiments and emotions evoked by news headlines of coronavirus disease (COVID-19) outbreak. Humanities and Social Sciences Communications (англ.). 7 (1): 1—9. doi:10.1057/s41599-020-0523-3. ISSN 2662-9992. (англ.)
  18. ↑ Basch, Corey H.; Hillyer, Grace Clarke; Erwin, Zoe Meleo-; Mohlman, Jan; Cosgrove, Alison; Quinones, Nasia (серпень 2020). News coverage of the COVID-19 pandemic: Missed opportunities to promote health sustaining behaviors. Infection, Disease & Health (англ.). 25 (3): 205—209. doi:10.1016/j.idh.2020.05.001. PMC 7229940. PMID 32426559. (англ.)
  19. ↑ а б в Rodelo, F. V. (2021). Framing of the Covid-19 pandemic and its organizational predictors. Cuadernos.info. 50 (1): 91—112. doi:10.7764/cdi.50.37525. (англ.)
  20. ↑ Abbas, Ali Haif (3 липня 2020). Politicizing the Pandemic: A Schemata Analysis of COVID-19 News in Two Selected Newspapers. International Journal for the Semiotics of Law - Revue internationale de Sémiotique juridique (англ.). 35 (3): 883—902. doi:10.1007/s11196-020-09745-2. ISSN 0952-8059. PMC 7332744. PMID 33214736.
  21. ↑ Hart, P. Sol; Chinn, Sedona; Soroka, Stuart (жовтень 2020). Politicization and Polarization in COVID-19 News Coverage. Science Communication (англ.). 42 (5): 679—697. doi:10.1177/1075547020950735. ISSN 1075-5470. PMC 7447862.
  22. ↑ Sacerdote, Bruce; Sehgal, Ranjan; Cook, Molly (23 листопада 2020). Why Is All COVID-19 News Bad News?. National Bureau of Economic Research (англ.). doi:10.3386/w28110. S2CID 229469159.
  23. ↑ Kolluri, Nikhil L.; Murthy, Dhiraj (березень 2021). CoVerifi: A COVID-19 news verification system. Online Social Networks and Media (англ.). 22: 100123. doi:10.1016/j.osnem.2021.100123. ISSN 2468-6964. PMC 7825993. PMID 33521412.
  24. ↑ Skulmowski, Alexander; Standl, Bernhard (2021). COVID-19 information fatigue? A case study of a German university website during two waves of the pandemic. Human Behavior and Emerging Technologies. 3 (3): 350—356. doi:10.1002/hbe2.260. PMC 8239648. PMID 34222832. (англ.)
  25. ↑ Homan, Timothy R. (4 серпня 2021). White House voices frustrations over pandemic media coverage. TheHill (англ.). Процитовано 12 грудня 2021.
  26. ↑ Harsin, Jayson (1 грудня 2020). Toxic White masculinity, post-truth politics and the COVID-19 infodemic. European Journal of Cultural Studies (англ.). 23 (6): 1060—1068. doi:10.1177/1367549420944934. ISSN 1367-5494. S2CID 225426716.
  27. ↑ Solomon, Daniel H.; Bucala, Richard; Kaplan, Mariana J.; Nigrovic, Peter A. (2020). The "Infodemic" of COVID-19. Arthritis & Rheumatology (англ.). 72 (11): 1806—1808. doi:10.1002/art.41468. ISSN 2326-5205. PMC 7435516. PMID 32741134.
  28. ↑ Richtel, Matt (6 лютого 2020). W.H.O. Fights a Pandemic Besides Coronavirus: An 'Infodemic'. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 27 листопада 2021.
  29. ↑ A Voice from the frontline: the role of risk communication in managing the COVID-19 Infodemic and engaging communities in pandemic response. Journal of Communication in Healthcare. 13 (1): 6—9. 2 січня 2020. doi:10.1080/17538068.2020.1758427. ISSN 1753-8068. (англ.)
  30. ↑ Jurkowitz, Mark; Mitchell, Amy; Shearer, Elisa; Walker, Mason (24 січня 2020). U.S. Media Polarization and the 2020 Election: A Nation Divided. Pew Research Center's Journalism Project. (англ.)
  31. ↑ Sharma, Karishma; Seo, Sungyong; Meng, Chuizheng; Rambhatla, Sirisha; Liu, Yan (2020). «COVID-19 on social media: analyzing misinformation in Twitter conversations». arXiv:2003.12309 [cs.SI].  (англ.)
  32. ↑ а б The Fake News Sociology of COVID-19 Pandemic Fear: Dangerously Inaccurate Beliefs, Emotional Contagion, and Conspiracy Ideation. Linguistic and Philosophical Investigations. 19: 128. 2020. doi:10.22381/lpi19202010. ISSN 1841-2394. (англ.)
  33. ↑ Garfin, Dana Rose; Silver, Roxane Cohen; Holman, E. Alison (травень 2020). The novel coronavirus (COVID-2019) outbreak: Amplification of public health consequences by media exposure. Health Psychology. 39 (5): 355—357. doi:10.1037/hea0000875. ISSN 1930-7810. PMC 7735659. PMID 32202824. (англ.)
  34. ↑ What Role Should Newsrooms Play in Debunking COVID-19 Misinformation?. Nieman Reports. Процитовано 23 жовтня 2020. (англ.)
  35. ↑ Ahmed, Wasim; Vidal-Alaball, Josep; Downing, Joseph; Seguí, Francesc López (2020). COVID-19 and the 5G Conspiracy Theory: Social Network Analysis of Twitter Data. Journal of Medical Internet Research (англ.). 22 (5): e19458. doi:10.2196/19458. PMC 7205032. PMID 32352383.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  36. ↑ а б Mian, Areeb; Khan, Shujhat (18 березня 2020). Coronavirus: the spread of misinformation. BMC Medicine. 18 (1): 89. doi:10.1186/s12916-020-01556-3. ISSN 1741-7015. PMC 7081539. PMID 32188445.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  37. ↑ COVID: No, Coronavirus Wasn't Created in a Laboratory. Genetics Shows Why. American Council on Science and Health (англ.). 15 вересня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  38. ↑ Reimann, Nicholas. Some Americans Are Tragically Still Drinking Bleach As A Coronavirus 'Cure'. Forbes (англ.). Процитовано 23 жовтня 2020.
  39. ↑ Wen, Jun; Aston, Joshua; Liu, Xinyi; Ying, Tianyu (16 лютого 2020). Effects of misleading media coverage on public health crisis: a case of the 2019 novel coronavirus outbreak in China. Anatolia (англ.). 31 (2): 331—336. doi:10.1080/13032917.2020.1730621. ISSN 1303-2917. S2CID 213455169. (англ.)
  40. ↑ Vazquez, Marietta. Calling COVID-19 the "Wuhan Virus" or "China Virus" is inaccurate and xenophobic. medicine.yale.edu (англ.). Процитовано 23 жовтня 2020.
  41. ↑ COVID-19 Fact Check. COVID-19 Fact Check (англ.). Процитовано 23 жовтня 2020.
  42. ↑ COVID-19 Archives. FactCheck.org (англ.). Процитовано 23 жовтня 2020.
  43. ↑ PolitiFact | Coronavirus. www.politifact.com. Процитовано 23 жовтня 2020. (англ.)
  44. ↑ COVID-19: A Canadian timeline | Canadian Healthcare Network (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 23 жовтня 2020.
  45. ↑ Glauser, Wendy (18 лютого 2020). Communication, transparency key as Canada faces new coronavirus threat. Canadian Medical Association Journal (англ.). 192 (7): E171—E172. doi:10.1503/cmaj.1095846. ISSN 0820-3946. PMC 7030882. PMID 32071113. (англ.)
  46. ↑ How the Coronavirus Outbreak Played out on China's Social Media. The Diplomat. 31 січня 2020. Процитовано 19 березня 2020. (англ.)
  47. ↑ Critics Say China Has Suppressed And Censored Information In Coronavirus Outbreak. NPR (англ.). 8 лютого 2020. Процитовано 19 березня 2020.
  48. ↑ Germany: coronavirus cases change. Statista (англ.). Процитовано 19 лютого 2021.
  49. ↑ Einen Moment bitte, die Ausgabe wird geladen... epaper.handelsblatt.com. Процитовано 19 лютого 2021. (нім.)
  50. ↑ Boytchev, Hristio (12 лютого 2021). Why did a German newspaper insist the Oxford AstraZeneca vaccine was inefficacious for older people—without evidence?. BMJ (англ.). 372: n414. doi:10.1136/bmj.n414. ISSN 1756-1833. PMID 33579678.
  51. ↑ Muñiz, C., ред. (2021). Medios de comunicación y pandemia de Covid-19 en México. Tirant Humanidades. ISBN 978-84-18656-32-3. (ісп.)
  52. ↑ Sweden: COVID-19 reports 2020. Statista (англ.). Процитовано 19 лютого 2021.
  53. ↑ Irwin, Rachel Elisabeth (грудень 2020). Misinformation and de-contextualization: international media reporting on Sweden and COVID-19. Globalization and Health (англ.). 16 (1): 62. doi:10.1186/s12992-020-00588-x. ISSN 1744-8603. PMC 7356107. PMID 32660503.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  54. ↑ Irwin, Rachel E (3 серпня 2020). Misleading media coverage of Sweden's response to covid-19. BMJ (англ.). 370: m3031. doi:10.1136/bmj.m3031. ISSN 1756-1833. PMID 32747388. (англ.)
  55. ↑ Simons, Greg (12 листопада 2020). Swedish Government and Country Image during the International Media Coverage of the Coronavirus Pandemic Strategy: From Bold to Pariah. Journalism and Media (англ.). 1 (1): 41—58. doi:10.3390/journalmedia1010004. ISSN 2673-5172.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  56. ↑ Wahl-Jorgensen, Karin (14 лютого 2020). Coronavirus: how media coverage of epidemics often stokes fear and panic. The Conversation. Процитовано 22 березня 2020. (англ.)
  57. ↑ Tobitt, Charlotte (20 березня 2020). Coronavirus: Public distrust journalists despite relying on news media for daily updates, survey shows. Press Gazette. Процитовано 22 березня 2020.
  58. ↑ Fletcher, Richard; Kalogeropoulos, Antonis; Nielsen, Rasmus Kleis (1 червня 2020). Trust in UK Government and News Media COVID-19 Information Down, Concerns Over Misinformation from Government and Politicians Up (англ.). Rochester, NY.
  59. ↑ Calgary, Open. United States COVID-19 Cases and Deaths by State over Time | Data | Centers for Disease Control and Prevention. data.cdc.gov (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  60. ↑ Goldstein, Steve. U.S. media is far more pessimistic in covering the coronavirus pandemic than anyone else. MarketWatch (англ.). Процитовано 26 лютого 2021.
  61. ↑ Jiang, Xiaoya; Hwang, Juwon; Shah, Dhavan V.; Ghosh, Shreenita; Brauer, Markus (13 січня 2021). News Attention and Social-Distancing Behavior Amid COVID-19: How Media Trust and Social Norms Moderate a Mediated Relationship. Health Communication (англ.). 37 (6): 768—777. doi:10.1080/10410236.2020.1868064. ISSN 1041-0236. PMC 9107940. PMID 33438450.
  62. ↑ Kim, Eunji; Shepherd, Michael E.; Clinton, Joshua D. (8 вересня 2020). The effect of big-city news on rural America during the COVID-19 pandemic. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 117 (36): 22009—22014. doi:10.1073/pnas.2009384117. ISSN 0027-8424. PMC 7486744. PMID 32820075.
  63. ↑ Yong, Ed. How the Pandemic Defeated America. The Atlantic. № September 2020. Процитовано 2 вересня 2020. (англ.)
  64. ↑ Karni, Annie (28 лютого 2020). Trump Criticizes Media for Coverage of Coronavirus. The New York Times. Процитовано 19 березня 2020. (англ.)
  65. ↑ Cable TV and Coronavirus: How Americans perceive the outbreak and view media coverage differ by main news source. Pew Research Center's Journalism Project (англ.). 1 квітня 2020. Процитовано 26 лютого 2021.
  66. ↑ Republicans are twice as likely as Democrats to view coronavirus coverage as exaggerated. Axios. 10 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020. (англ.)
  67. ↑ Jurkowitz, Mark; Mitchell, Amy (6 травня 2020). Fewer Americans now say media exaggerated COVID-19 risks, but big partisan gaps persist. Pew Research Center. Процитовано 31 березня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  68. ↑ Sacerdote B, Sehgal R, Cook M. (листопад 2020). Why Is All COVID-19 News Bad News? (PDF). NBER Working Paper Series. National Bureau of Economic Research. doi:10.3386/w28110. Процитовано 24 травня 2021. (англ.)
  69. ↑ Goldstein, Steve (23 листопада 2020). U.S. media is far more pessimistic in covering the coronavirus pandemic than anyone else. MarketWatch. New York, NY. Процитовано 24 травня 2021. (англ.)
  70. ↑ Colvin, Geoff (29 листопада 2020). U.S. news coverage of COVID has been more negative than in other countries, researchers find. Fortune. New York City, NY. Процитовано 24 травня 2021. (англ.)
  71. ↑ Lamparski, John (24 березня 2021). Bad News Bias. The New York Times. New York, NY. Процитовано 24 травня 2021. (англ.)
  72. ↑ Altaffer, Mary (24 березня 2021). Covid coverage by the U.S. national media is an outlier, a study finds. The New York Times. New York, NY. Процитовано 24 травня 2021. (англ.)
  73. ↑ Torres-Toukoumidis, Angel; Lagares-Díez, Nieves; Barredo-Ibáñez, Daniel (2021). Accountability Journalism During the Emergence of COVID-19: Evaluation of Transparency in Official Fact-Checking Platforms. Marketing and Smart Technologies. Smart Innovation, Systems and Technologies. 205: 561—572. doi:10.1007/978-981-33-4183-8_44. ISBN 978-981-33-4182-1. (англ.)
  74. ↑ Smith, David (13 березня 2020). Fox News accused of downplaying coronavirus as it moves to protect staff. The Guardian. Процитовано 19 березня 2020. (англ.)
  75. ↑ Walters, Joanna; Aratani, Lauren; Beaumont, Peter (5 березня 2020). Trump calls WHO's global death rate from coronavirus 'a false number'. The Guardian. (англ.)
  76. ↑ Devlin, Hannah; Boseley, Sarah (13 березня 2020). Coronavirus facts: is there a cure and what is the mortality rate of the virus?. The Guardian. Процитовано 13 березня 2020. (англ.)
  77. ↑ Grynbaum, Michael M. (14 березня 2020). Fox Business Benches Trish Regan After Outcry Over Coronavirus Comments. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 квітня 2021. (англ.)
  78. ↑ Connelly, Joel (18 березня 2020). The Fox News switcheroo on COVID-19: A virus no longer downplayed. seattlepi.com. Процитовано 7 квітня 2020. (англ.)
  79. ↑ On Fox News, suddenly a very different tune about the coronavirus. The Washington Post. 16 березня 2020. Процитовано 7 квітня 2020. (англ.)
  80. ↑ Gabbatt, Adam (17 березня 2020). 'We have a responsibility': Fox News declares coronavirus a crisis in abrupt U-turn. The Guardian. Процитовано 19 березня 2020. (англ.)
  81. ↑ Rupar, Aaron (24 березня 2020). Fox News's coronavirus coverage slid back off the rails spectacularly on Monday night. Vox (англ.). Процитовано 5 квітня 2020.
  82. ↑ Srikanth, Anagha (8 липня 2020). Tucker Carlson wrongly claims coronavirus prevention measures aren't backed by science. TheHill (англ.). Процитовано 10 липня 2020.
  83. ↑ Trump baffles Sweden with crime comment, says it was based on TV report. Reuters. 19 лютого 2017. Процитовано 20 лютого 2017. (англ.)
  84. ↑ Gertz, Matt (1 липня 2020). How Fox News helped turn masks into another culture war flashpoint. Media Matters for America (англ.). Процитовано 2 липня 2020.
  85. ↑ Gertz, Matt (16 квітня 2020). Fox News is promoting protests against social distancing measures: "God bless them". Media Matters for America (англ.). Процитовано 22 квітня 2020.
  86. ↑ Fox News Gets Push-Back For Supporting Anti-Shutdown Protests. NPR.org (англ.). Процитовано 22 квітня 2020.
  87. ↑ Motta, Matt; Stecula, Dominik; Farhart, Christina (1 травня 2020). How Right-Leaning Media Coverage of COVID-19 Facilitated the Spread of Misinformation in the Early Stages of the Pandemic in the U.S. Canadian Journal of Political Science (англ.). 53 (2): 335—342. doi:10.1017/S0008423920000396. ISSN 0008-4239. PMC 7251254.
Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Висвітлення_у_засобах_масової_інформації_пандемії_коронавірусної_хвороби_2019&oldid=40314623