Власов Сергій Опанасович — Вікіпедія

Власов Сергій Опанасович
	Зображення
Дата народження	7 липня 1958 (65 років)
Місце народження	Абакан, Хакаськая автономна область, Красноярський край, Російська РФСР, СРСР
Громадянство	Росія
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Професія	актор
Кар'єра	1979 — дотепер
	Шаблон:Медаль В пам'ять 300-ліття Санкт-Петербурга
IMDb	ID 0900633

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Власов.

Сергій Опанасович Власов (нар. 7 липня 1958(19580707), Абакан, Хакаськая автономна область, Красноярський край, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, Заслужений артист Російської Федерації (1993).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Абакан Хакаської автономної області Красноярського краю. У 1965—1967 роках вступив і навчався в школі № 19 м. Абакана. У 1979 році закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (клас Аркадія Кацмана, старший викладач Лев Додін). Співавтор і виконавець разом зі своїми однокурсниками гучних легендарних вистав Навчального театру на Моховій — «Брати і сестри» (1978) за романами Федора Абрамова, «Безплідні зусилля любові» (1979) Шекспіра, «Якби… якби» (1978), «Двадцять нас» (1979).

У 1979—1980 роках проходив службу в лавах Радянської Армії, в складі агітаційно-мистецького загону «політбоєць»^[1].

З 1981 року — актор Ленінградського (нині — Санкт-Петербурзького) Малого драматичного театру — Театру Європи.

Заслужений артист Росії (1993). Лауреат Державної премії РФ в області мистецтва і літератури за 2002 рік.

Театральні роботи:

Малий драматичний театр-Театр Європи:

«Панове офіцери» за Купріним — Підпоручик Ромашов (постановка Падве)
«Інцидент» Бауера — Телінджер (пост. Падве)
«Фієста» Хемінгуея, — Омре і гарсон (пост. Падве)
«Брати і сестри» Ф. Абрамова — Егорша (пост. Л. Додін)
«Біси» Ф. М. Достоєвського — Шатов (пост. Л. Додін)
«Повелитель Мух» Голдінга -Ерік; Джек (з 1996) (пост. Додін)
«Муму» І. С. Тургенєва — Мужик (пост. В. Фільштинський)
«Попелюшка» Ш. Перро — Принц
«Вишневий сад» А. П. Чехова — Яша
«Поспішаючі мандрівники» А. Казанцева — Роман (реж. В. Туманов)
«Зимова казка» В. Шекспіра — Автолик (пост. Д. Доннеллан)
«Зоряний хлопчик» О. Вайльда — Другий лісоруб (реж. Г. Дитятковський)
«Московський хор» Л. Петрушевської — Саша (реж. І. Коняєв)
«Король Лір» В. Шекспіра — Герцог Корнуолл і Граф Кент (пост. Л. Додін)
«Три сестри» А. П. Чехова — Федір Кулигін

В інших театрах і компаніях:

2001 «Танець смерті» Стріндберга (обидві частини п'єси) - Курт (пост. Іванов і Прикотенко)
2001 «Доктор Чехов» Івана Латишева- Антон Чехов (пост. Латишев і Козлов)
2018 «Людина з Подольська» Дмитра Данилова — Перший поліцейський (пост. Бичков)

Фільмографія[ред. | ред. код]

1980 — Рафферті — Едді, син Джона Рафферті
1981 — Други ігрищ та забав — Костя, син Худякова
1982 — Тарантул
1983 — Я тебе ніколи не забуду — офіцер з гармошкою
1985 — У глушині, що стріляє
1985 — Кримінальний талант
1985 — Переступити межу — Льоша Сажин, син слідчого
1987 — Золоте весілля
1987 — Холодне літо п'ятдесят третього. . . — Вітьок, бандит
1988 — Будні та свята Серафими Глюкиної — хокейний уболівальник на вулиці біля телевізора
1988 — Небезпечна людина — бюрократ, бородань, який грав у настільний теніс
1989 — То чоловік, то жінка — Віктор, чоловік Олени, дочки актриси Наді
1991 — Без правосуддя
1996 — Полуничка (16-а серія «Я пам'ятаю чудну мить») — мужик
1996 — Сильна, як смерть, любов — оперуповноважений
1998 — Забуте танго
1998 — Вулиці розбитих ліхтарів (12-а серія «Підставка») — Сергій Сергійович Гуня — «Гуня»
2000 — 2004 — Вовочка — професор стоматології
2001 — Перше травня
2002 — 2003 — Забійна сила 4 (фільм 6 «Принцип провини») — Корнілов
2003 — Агент національної безпеки-4 (39-40 серії «Королева мечів») — Джон Дьорбін, американський агент
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 4. Арештант (3-6 серії) — Валентин Кравцов
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 6. Журналіст (2-3 серії) — Валентин Кравцов
2004 — 72 метри — офіцер військово-морського флоту РФ
2004 — Гра on-line — доктор
2004 — Втратили сонце — Артур Геннадійович Вишегородський
2004 — Сестри — Вадим, чоловік Алли
2004 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-6 (17 серія «Ігри для дорослих») — Буров
2005 — Панове присяжні — Анатолій Коні
2005 — Принцеса і жебрак — Смичков, підполковник
2006 — Перше правило королеви — Олександр Петрович Ястребов, великий бізнесмен
2007 — На шляху до серця — Мясожніков
2007 — Бурштиновий барон — письменник Федоров
2008 — Адмірал — співробітник політради
2008 — Біси — Шатов Іван Павлович
2008 — Даішники (фільм № 4 «Аварія») — Петро Островський, батько Насті
2008 — 2011 — Дорожній патруль — Саша Мартинов
2008 — Каменська 5 (фільм 3 «Виють пси самотності») — санітар психлікарні, (фільм 5 «Співавтори») — Єгор Віталійович Сафронов
2008 — Ливарний, 4 (6 серія «Календар смерті») — Андрій Валерійович Саранцев, сходознавець, власник центру єдиноборств
2008 — Підприємець — Рамунас Аксас, президент Литви
2009 — Адмірал — капітан Нестеров, представник Политцентра
2009 — Десантура (7-в серія) — особист з Москви
2009 — Коли розтанув сніг — Дмитро Васильович Давидов, білоемігрант
2009 — Любов під грифом «Цілком таємно» -3 — генерал
2009 — Московський хор — Саша, син
2010 — Людина біля вікна — майор міліції
2010 — Прощай, «макаров»! — Валентин Шепелєв, полковник ФСБ
2011 — Літо вовків (Краплі крові на квітучому вересі) — Горілий-Сапсанюк, ватажок банди, колишній поліцай
2011 — Маяковський. Два дня — Франц Шехтель
2011 — Термінал — Ілля Петрович Давидов, полковник
2012 — Мандри Синдбада (фільм 2 «Шлях на захід») — Цезар
2013 — Хлопчики — каптрі Слава
2014 — Внутрішнє розслідування — Геннадій Денисович Щука, полковник поліції, начальник УСБ
2014 — Серце ангела — Микола Вікторович Кольцов
2019 — Союз порятунку — Іван Дибич

Озвучування фільмів[ред. | ред. код]

1984 — Філадельфійський експеримент (США) — Джим Паркер (роль Боббі Ді Чікко)
1984 — Ва-банк 2 (Польща)
1985 — Бирюзовое намисто (Румунія)
1985 — Срібна маска (Румунія)
1986 — Коротке замикання (США)
2004 — Подорож по Індії
2004 — Скарб нації (США) — Ян Хау (роль Шона Біна)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Съёмки фильма «Холодное лето пятьдесят третьего». МирТесен. 5 квітня 2017. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Сергій Власов на сайті rusakters.ru [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.]

[1] Съёмки фильма «Холодное лето пятьдесят третьего». МирТесен. 5 квітня 2017. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.

[1]