French
DeutschВодний кодекс України — Вікіпедія
| Водний кодекс України | |
|---|---|
| Закон України | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Номер: | 213-95 |
| Дати | |
| Прийнятий: | 6 червня 1995 |
| Діє/діяв з: | 20 липня 1995 |
| Остання редакція: | 1 січня 2020 |
| Статус: Чинний | |
Водний кодекс України — кодифікований закон України. Кодекс введено в дію з дня опублікування — 13 червня 1995 року — згідно з Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року N 214/95-ВР.
За своєю структурою Кодекс складається з 6 розділів, 24 глав та 112 статей.
| Номер розділу | Назва розділу | Глави | Статті |
|---|---|---|---|
| I | Загальні положення. | 1 | 1 — 11 |
| II | Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. | 2 | 12 — 41 |
| III | Водокористування. | 9 — 17 | 42 — 84 |
| IV | Охорона вод. | 18 — 21 | 85 — 108 |
| V | Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства. | 22 — 23 | 109 — 111 |
| VI | Міжнародні відносини. | 24 | 112 |
Офіційне опублікування:
- Відомості Верховної Ради України, 1995, N 24 (13.06.95), ст. 189
- Голос України, 1995, 07, 20.07.95 N 133
Преамбула[ред. | ред. код]
У преамбулі Кодексу зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також ефективнішому, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.
Водне законодавство[ред. | ред. код]
Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
Водний фонд[ред. | ред. код]
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать:
1. поверхневі води:
- природні водойми (озера);
- водотоки (річки, струмки);
- штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
- інші водні об'єкти;
2. підземні води та джерела;
3. внутрішні морські води та територіальне море.
Землі водного фонду[ред. | ред. код]
До земель водного фонду належать землі, зайняті:
- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
- береговими смугами водних шляхів.
Для правового режиму земель водного фонду характерно встановлення водоохоронних зон, зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів. Водоохоронні зони — це земельні ділянки вздовж річок, морів, навколо озер, та ін. водойм, які встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забрудненню, засміченню, вичерпанню, знищенню навколоводних рослин і тварин та зменшенню коливань стоку цих об'єктів[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Землі водного фонду [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
Джерела[ред. | ред. код]
- Водний кодекс України [Архівовано 14 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Водний кодекс України [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.