Водоспоживання — Вікіпедія

Водоспожива́ння (рос. водопотребление, англ. water consumption, water use, нім. Wasserverbrauch m) — використання води підприємствами та населенням для технічних і господарсько-побутових цілей.

Обсяг індивідуального водоспоживання[ред. | ред. код]

Гірництво

Наприклад, у гірництві основні джерела, що забезпечують В. для техн. цілей — шахтні і кар'єрні води, зливи хвостосховищ і відстійних ставків (оборотна вода), а також поверхневі води (річки, озера, водосховища тощо).

Нафтогазовий комплекс

Значним споживачем води виступає нафтогазовий комплекс. Згідно з укрупненими показниками на одну тонну видобутої нафти треба витратити 3,6 т свіжої води. При цьому 3,2 т втрачається безповоротно, 0,4 т скидається у водойми у вигляді стічних вод^[1].

Норми водоспоживання[ред. | ред. код]

Відповідно до статті 7 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», для нарахування плати за спожиті послуги з централізованого водопостачання холодної, гарячої води і водовідведення у разі відсутності приладів обліку (лічильників) застосовуються норми, затверджені органами місцевого самоврядування^[2].

Ці норми встановлюються відповідно до Методики визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.09.2005 № 148, з урахуванням ступеню благоустрою житла, впливу кліматичних і екологічних факторів, забезпеченості населеного пункту водними ресурсами тощо^[3].

Згідно з вимогами ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування», залежно від ступеня благоустрою та кліматичних умов питома середньодобова норма питного водоспоживання може коливатися від 100 до 285 літрів добу на одного жителя.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Водные ресурсы Тюменской области. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2012.
↑ Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.].
↑ Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.09.2005 № 148 «Про затвердження Методики визначення нормативів питного водопостачання населення» [Архівовано 31 жовтня 2018 у Wayback Machine.], зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.10.2005 за № 1210/11490.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Водоспоживання // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 42.

[1] Водные ресурсы Тюменской области. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2012.

[2] Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.].

[3] Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.09.2005 № 148 «Про затвердження Методики визначення нормативів питного водопостачання населення» [Архівовано 31 жовтня 2018 у Wayback Machine.], зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.10.2005 за № 1210/11490.

[1]

[2]

[3]