Волкобій Петро Миронович — Вікіпедія

Петро Миронович Волкобій;
	Генерал-лейтенант; генеральний значковий
Загальна інформація
Народження	26 червня 1859; Полтавська губернія
Смерть	15 жовтня 1918 (59 років); м. Київ
Громадянство	Гетьманат
Військова служба
Приналежність	Гетьманат
Командування
	7-й Харківський корпус
Нагороди та відзнаки

Петро Миронович Волкобій (26 червня 1859, Полтавська губернія — 15 жовтня 1918, м. Київ) — генеральний значковий армії Української Держави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із селян Потавської губернії. Навчався у Лубенській гімназії, згодом закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище за 2-м розрядом (1881), вийшов підпрапорщиком до 130-го піхотного Херсонського полку (Київ).

У складі 21-го Східносибірського стрілецького полку брав участь у Російсько-японській війні (дістав контузію). З 21 дистопада 1906 — полковник. З 3 жовтня 1907 року командир Башкадикларського резервного батальйону (Телав). Згодом командир 147-го піхотного Самарського полку (Оранієнбаум).

З 19 дипня 1914 — генерал-майор, начальник 1-ї Фінляндської стрілецької бригади. З 24 вересня 1914 начальник 3-ї Фінляндської стрілецької дивізії. 13 листопада 1915 присвоєно звання генерал-лейтенант.

З 22 квітня 1917 начальник 44-го армійського корпусу, проводив його українізацію. Служив в арміях УНР та Української Держави. З 17 квітня 1918 командир 7-й Харківського корпусу.

Помер від хвороби 15 жовтня 1918, похований в Києві.

Джерела[ред. | ред. код]

Литвин М. Р., Науменко К. Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. — 244 с. Стор.179-180

Посилання[ред. | ред. код]

Тинченко Я.Ю. » Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)