Волос Андрій Олександрович — Вікіпедія

Волос Андрій Олександрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 13 грудня 1995(1995-12-13)
Луцьк, Волинська область, Україна
Смерть 28 червня 2018(2018-06-28) (22 роки)
Південне, Донецька область, Україна
(загиблий у бою)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2015—2018
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України

Андрі́й Олекса́ндрович Во́лос (нар. 13 грудня 1995(19951213), м. Луцьк, Волинська область, Україна — 28 червня 2018, смт Південне, Торецька міська рада, Донецька область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1995 року в Луцьку. Був єдиним сином у матері. Закінчив Луцьку школу-інтернат.

Під час російської збройної агресії проти України 9 разів намагався потрапити добровольцем на фронт, подавав документи у батальйон «Світязь» МВС, проте йому відмовляли через брак досвіду. 2015-го, у 19 років, вступив на військову службу за контрактом.

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів.

28 червня 2018 року о 8:30 противник відкрив вогонь з мінометів, АГС та великокаліберних кулеметів по смт Південне, на північний схід від окупованої Горлівки. Командир роти Королівської бригади Олег Лотоцький, підрозділ якого боронив цей населений пункт, швидко оцінив ситуацію та організував бій. Під прикриттям вогню впритул до містечка наблизилась диверсійно-розвідувальна група бойовиків. Резервна група 24 ОМБр, під керівництвом молодшого лейтенанта Валерія Шишака вступила у бій, в ході якого командир групи дістав смертельне поранення кулею снайпера. Коли побратими намагались евакуювати пораненого командира взводу, старший солдат Волос прикрив собою командира роти та дістав важке поранення, — куля снайпера пройшла між пластинами бронежилета і влучила у серце. Помер від поранення дорогою до шпиталю[1][2][3].

Після прощання у Луцьку похований 1 липня на сільському кладовищі с. Омельне Ківерцівського району, де мешкає мати[4][5][6].

Залишилися мати, вітчим і вагітна дружина, — одружився у травні 2018 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

28 червня 2019 року в селі Омельне Ківерцівського району на фасаді школи відкрили меморіальну дошку полеглому на війні земляку[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зведення щодо обстановки в районі проведення операції Об'єднаних сил станом на 18:00 28 червня 2018 року [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Міністерства оборони України, 28 червня 2018
  2. Мар'яна Бухан. «Дві БМП придавив»: українські військові розповіли, як помстилися за смерть побратимів під Горлівкою [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] // ТСН, 30 червня 2018
  3. Загиблому волинянину можуть присвоїти звання Героя України [Архівовано 2 липня 2019 у Wayback Machine.] // «ВолиньPost», 4 липня 2018
  4. Остання дорога додому загиблого на війні лучанина Андрія Волоса. Фото [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] // «Волинські новини», 1 липня 2018
  5. У Луцьку попрощалися із загиблим на Сході бійцем Андрієм Волосом [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Луцької міської ради, 1 липня 2018
  6. Загиблого волинського бійця зустріли в рідному селі на колінах. Відео [Архівовано 6 серпня 2019 у Wayback Machine.] // «Волинь24», 1 липня 2018
  7. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 467/2019 «Про присвоєння А.Волосу звання Герой України»
  8. У волинському селі відкрили меморіальну дошку загиблому бійцеві [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] // «Волинь онлайн», 30 червня 2019

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 190
27 червня 2019
Наступник:
Грицак Василь Сергійович Ананенко Олексій Михайлович