Вплив пандемії COVID-19 на дітей — Вікіпедія

Оптимістичні малюнки дітей у Квебеку, квітень 2020 року. На частині з них написано фразу «Ça va bien aller», гасло, яке перекладається як «все буде добре».[1]

У систематичних оглядах зазначається, що діти, хворі на COVID-19 мають легший перебіг та кращий прогноз хвороби, ніж дорослі.[2][3] Проте у дітей може спостерігатися синдром мультисистемного запалення, який є рідкісним, але небезпечним для життя системним захворюванням, при якому спостерігається стійка гарячка та виражений запальний процес у низці органів та систем, після інфікування вірусом SARS-CoV-2.[4][5]

Оскільки діти є вразливою групою населення, тому діти та молодь можуть постраждати від пандемії COVID-19 у багатьох інших аспектах, включаючи освіту, психічне здоров'я, безпеку та соціально-економічну стабільність; захворювання може призвести до розлуки або втрати сім'ї. Як і у випадку з багатьма іншими надзвичайними ситуаціями, пандемія COVID-19 може посилити наявну вразливість до стресових ситуацій, і нерівність у ставленні в суспільстві, з якими можуть стикнутися діти.[6][7][8]

Хвороба[ред. | ред. код]

Якщо дитина інфікувалася COVID-19, то існує більша ймовірність того, що в неї буде безсимптомний перебіг хвороби, або хвороба буде мати легкий або середній ступінь важкості. Діти менш схильні до інфікування або госпіталізації, ніж дорослі.[3][9][10][11] Проте в дітей також імовірний розвиток важкого перебігу хвороби, і в цих випадках може знадобитися підтримка дихальної системи, зокрема переведення на апарат штучної вентиляції легень. У частини дітей розвинувся синдром поліорганної недостатності. Такі випадки важкого або вкрай важкого перебігу хвороби були найбільш поширеними серед дітей з низкою хронічних захворювань, зокрема хворих бронхіальною астмою (і особливо у випадку більш важкої форми астми) або в дітей з ослабленою імунною системою.[12][13][11] У дитячому віці спостерігаються нижчі показники смертності від COVID-19, ніж в інших вікових групах. У дітей, хворих на COVID-19, частіше спостерігаються шлунково-кишкові симптоми, ніж у дорослих.[14]

Найпоширенішими симптомами COVID-19 у дітей є гарячка і сухий кашель.[12][11] Іншими поширеними симптомами хвороби в дітей є закладеність носа або нежить, втомлюваність та головний біль.[10] Низка досліджень вказує, що в багатьох дітей, які захворіли на COVID-19, спостерігається розвиток постковідного синдрому.[15]

На початку пандемії дерматологи повідомили про появу змін на стопах та пальцях рук і ніг, схожих на обмороження, особливо в дітей. Його неофіційно називають «ковідними пальцями стоп».[15]

У частини дітей, інфікованих COVID-19, розвивається рідкісний стан, відомий як MIS-C, скорочення від «мультисистемного запального синдрому у дітей».[16] Цей синдром спричинює тривалу гарячку та виражене запалення.[4][5][9][17] Іншими симптомами, асоційованими з мультисистемним запальним синдромом, є сильний біль у животі та артеріальна гіпотензія.[16][18]

Освіта[ред. | ред. код]

Графічна діаграма дітей і молоді, які не відвідують школи у зв'язку з карантином внаслідок COVID-19, і молодих людей, класифікованих як NEET.

Закриття шкіл[ред. | ред. код]

Станом на кінець березня 2020 року ЮНЕСКО підрахувала, що понад 89 % учнів та студентів у світі не відвідували школи або вищі навчальні заклади у зв'язку із закриттям учбових закладів, спрямованим на сповільнення поширення COVID-19.[19] Це спричинило серйозне занепокоєння щодо соціальних, економічних та освітніх наслідків тривалого закриття учбових закладів для учнів.[20][21][22][23] Крім того, закриття шкіл у гіршу сторону впливає на дітей з малозабезпечених сімей або сімей меншин, дітей з обмеженими можливостями, та молодих жінок через нерівність у доступі до дистанційної освіти, що полягає у нерівному розподілі великої кількості обов'язків щодо догляду за дітьми та іншими домашніми обов'язками; а також той факт, що школа часто субсидує програми харчування та щеплення, що є наріжним каменем охорони здоров'я дітей для багатьох сімей.[8] Зокрема, закриття шкіл під час спалаху гарячки Ебола в Західній Африці в 2014—2016 роках призвело до збільшення кількості тих, хто покинув школу, збільшення випадків дитячої праці, насильства над дітьми та підліткової вагітності.[24]

Згідно зі звітом, майже всі діти відстали в навчанні під час пандемії COVID-19.Серед дітей поширились відчуття самотності, нудьги та нещастя, а фізичне та психічне здоров'я в дітей погіршувалось. Головний інспектор шкіл Великої Британії Аманда Спілман заявила, що деякі маленькі діти відстали у своїх мовних навичках, їм стало важче спілкувалися з однолітками в колективі, діти також втратили фізичну спритність і впевненість у зв'язку з малорухливістю в час, коли вони сиділи вдома.[25]

Вплив на студентське та учнівське життя[ред. | ред. код]

Файл:Online class Kerala 2021.jpg
Учень зі штату Керала в Індії на онлайн-уроці

У 2020 році проводилось всебічне глобальне дослідження (Aristovnik et al., 2020) для складання уявлення про задоволеність і сприйняття студентами та учнями різних аспектів свого життя під час першої хвилі пандемії, включно з їхніми думками щодо найближчого та віддаленого майбутнього. Дослідження показало, що викладачі та служба зв'язку з громадськістю навчальних закладів надали здобувачам освіти найважливішу підтримку в університеті під час пандемії. З іншого боку, відсутність комп'ютерних навичок і відчуття відносно більшого навчального навантаження завадили здобувачам освіти відчути вищу продуктивність під час адаптації до онлайн-навчання.

Під час карантину студенти в першу чергу висловлювали занепокоєння щодо своєї майбутньої професійної кар'єри[26], та проблемами навчання, також у них частіше спостерігалась нудьга, тривога та розчарування. Студенти також змінили частину своїх гігієнічних звичок, зокрема розпочали регулярно носити маски для обличчя, та частіше мити руки, а також змінити свої повсякденні звички, зокрема рідше виходити з дому та потискати руки. Хоча діяльність як лікарень, так і навчальних закладів під час пандемії загалом оцінена позитивною, проте уряди та банки не виправдали очікувань студентів під час пандемії.

Соціально-демографічні і географічні фактори також відігравали важливу роль у сприйнятті студентами різних аспектів академічної роботи або життя. Емпіричні результати опитувань засвідчили, що перехід від очних до онлайн-занять у зв'язку з пандемією COVID-19 мав сильніший вплив на чоловіків, студентів-заочників, здобувачів бакалаврату, студентів спеціальностей прикладних наук, студентів із нижчим рівнем життя та студентів із менш розвинутих країн та регіонів (зокрема Африки та Азії), тоді як пандемія загалом більше вплинула на студентів жіночої статі, студентів денної форми навчання, студентів, які мали фінансові проблеми, проблеми емоційного плану та особистих обставин. Результати дослідження також показали, що студенти з більшою впевненістю в собі та меншою нудьгою та студенти, які були більш задоволені своїм навчанням/життям, студенти соціальних наук, та студенти, які навчались у Європі, відчули менший вплив пандемії та зазначили більший позитивний вплив своїх навчальних закладів на їх проблеми та навчальний процес під час пандемії.[27].

Загальнонаціональне опитування агентства «Reuters», проведене в США, показало серйозні наслідки для психічного здоров'я внаслідок закриття шкіл і пандемії COVID-19. Це опитування показало, що пандемія вплинула як на учнів, так і на їх вчителів. У 90 % шкільних округів, де проводилось опитування, повідомили, що в їхньому окрузі спостерігається більша кількість «прогулів або незалученості до навчання», а в 74 % округів вказали на збільшення психічного стресу серед учнів.[28]

Здоров'я та розвиток дітей[ред. | ред. код]

Підвищений стрес для батьків та опікунів, ризик інфікування та соціальна ізоляція загрожують здоров'ю та розвитку дітей, і можуть сприяти виникненню синдрому негативного досвіду дитинства.[29][30] Стресовий тиск, подібний до цього, може негативно вплинути на неврологічний розвиток дитини, особливо в дитинстві чи ранньому дитинстві, у тому числі сприяючи розвитку депресії у дорослому віці.[29] Вчені висловили занепокоєння тим, що розвиток немовлят, зокрема які провели значну частину першого року свого життя в режимі карантину, міг сповільнитись у зв'язку з обмеженням соціальних контактів.[31]

У статті журналу «The Lancet» зазначено, що COVID-19 опосередковано призведе до збільшення материнської та дитячої смертності у зв'язку з погіршенням доступу до медичної допомоги та їжі. Згідно даних авторів статті, при найменш важкому сценарії пандемія протягом 6 місяців призведе до 253500 додаткових смертей дітей і 12200 додаткових смертей матерів.[32] Діти ризикували втратити своїх опікунів унаслідок смерті COVID-19. Пандемія та її наслідки могли спричинити зменшення доступу до низки ресурсів, зокрема води, соціального забезпечення чи медичного обслуговування для вразливих верств населення.[33] Унаслідок пандемії зросла бідність серед дітей.[34] Тривала відсутність фізичної активності внаслідок соціального дистанціювання та карантину призводить до погіршення фізичної підготовки дітей, у тому числі до збільшення кількості випадків ожиріння та порушення режиму сну. Відсутність фізичного доступу до шкільних ресурсів також може посилити погіршення доступу до харчування для бідних учнів.[35][36]

ЮНІСЕФ очікує, що ще додатково мільйони дітей у всьому світі відчують нестачу продуктів та недоїдання. Заходи щодо імунізації проти інфекційних захворювань, окрім COVID-19, значно зменшились, що призведе до збільшення дитячої смертності. За даними ЮНІСЕФ, очікується, що понад 94 мільйони дітей пропустять вакцинацію проти кору, очікується також зростання випадків ВІЛ-інфекції серед дітей за умови порушення заходів щодо профілактики поширення ВІЛ-інфекції. Очікується, що за умови погіршення доступу до медичних послуг зросте кількість мертвонароджених.[34]

Психічне здоров'я[ред. | ред. код]

Діти в усьому світі постраждали від пандемії та запровадження карантину по різних причинах. Частина дітей мали можливість розраховувати на належну підтримку та ресурси, що робить ситуацію з навчанням для них керованою, а інші прагнули не відставати від шкільної програми в цій новій реальності. Закриття шкіл призвело до того, що дітям стало важко навчатися вдома. Діти в сім'ях, які не могли забезпечити ресурси для домашнього навчання, де батьки мають низький рівень освіти або де немає достатнього простору для ефективного навчання, однозначно відставали в навчанні за цей період.

Дослідження, проведені під час минулих епідемій, зокрема SARS, Еболи та близькосхіднього респіраторного синдрому, показали високу поширеність негативних психологічних ефектів не лише у дітей, але й у дорослих. Те ж саме відбувалося під час пандемії COVID-19, і під час карантину найпоширенішими новими психологічними проблемами у дітей і дорослих стали тривога, депресія, дратівливість, нудьга, неуважність і страх.

Зловживання наркотиками та алкоголем серед неповнолітніх під час пандемії скоротилося, також зменшилась кількість арештів серед неповнолітніх. Відвідування психіатричних закладів збільшилися на 24 % для дітей віком від 5 до 11 років і на 31 % для неповнолітніх.[37] Багато дітей унаслідок пандемії та її наслідків стали більш уразливими до психічних розладів, зокрема депресії та тривоги, серед яких соціальна ізоляція стала найбільшим фактором, що сприяє погіршенню якості психічного здоров'я.[29][38][15] Психолог із Гонконгу Занонія Чіу сказала про дітей з депресією: «Тепер, коли школи закриті, частина дітей тижнями замикаються у своїх кімнатах, відмовляючись приймати душ, їсти або виходити з дому, і лише лежать у ліжку».[36] Повідомлялося про підвищення рівня домашнього насильства під час пандемії, зокрема підвищений ризик жорстокого поводження з дітьми у всьому світі.[29][36][35]

Крім психологічних проблем, є докази того, що карантин також вплинув на пізнавальні та соціальні здібності дітей і підлітків. Дослідження, проведені в Європі, свідчать про те, що пандемія COVID-19 вплинула на сім'ї, які доглядають за дітьми з вадами інтелектуального розвитку та вадами розвитку, більше, ніж пандемія вплинула на населення в цілому. Батьки дітей з розумовими та фізичними вадами частіше повідомляли про зміни в поведінці своїх дітей, зокрема про відволікання, нездатність зосередитися, дратівливість і загальний дискомфорт.

Вплив на дітей і підлітків погіршення доступу до психіатричної допомоги[ред. | ред. код]

Велика кількість молодих людей, які користуються психіатричними послугами, під час пандемії втратили доступ до необхідної психіатричної допомоги. Сеанси лікування замінено онлайн-підтримкою чи підтримкою по телефону, або навіть відкладено. Частина молодих людей могли вважати це менш ефективним, або хвилюватися про збереження конфіденційності, якщо сеанси лікування проводилися дистанційно з членами родини поруч. Окрім цих проблем і труднощів, карантин і соціальне дистанціювання також вплинули на окремі групи населення. У дослідженні «Погляди фахівців на вплив COVID-19 на аутистів» зазначено, що люди з розладом психіки по типу аутизму мають підвищений ризик важкості у сприйнятті заходів боротьби з пандемією та відповідними змінами у звичному способі життя.[39] Учні з аутизмом змушені боротися з різкими змінами в навчанні та програмах наставництва через закриття шкіл. Велика кількість осіб з аутизмом потребують підтримки, але надання послуг було тимчасово призупинено. Низка осіб з розладом аутистичного спектру повідомили, що запровадження карантину означало, що вони могли більше займатися хобі, але порушення розпорядку дня та діяльності стало для них важким та стресовим.

Вважається, що локдаун вплинув на освіту, соціальне життя, діяльність і здоров'я осіб із розладами аутистичного спектру. Для частини з них різка зміна освітньої діяльності була несподівано корисною; наприклад, невідвідування школи було кращим для їхнього психічного здоров'я, що призводило до меншого занепокоєння під час їх перебування в школі. Однак деякі особи з розладом аутистичного спектру вважали навчання вдома проблематичним, їм було важко зустрічатися з друзями та родиною, як вони хотіли б, частина з них відчували труднощі з дотриманням структурованого розпорядку дня та заповненням своїх повсякденних справ змістовними заходами. Через те, що вони не могли вийти з дому, їх прогрес у засвоєнні матеріалу погіршився.

Помітна невизначеність пандемії та пов'язані з нею збої в розпорядку дня також можуть бути особливо шкідливими для дітей із порушенням інтелектуального розвитку, яким вигідна чітка структура занять та надання освітніх послуг, і вони можуть мати труднощі з розумінням змін, які запроваджені під час пандемії COVID-19.

Діти та підлітки також можуть відчувати проблеми з психікою унаслідок самої пандемії COVID-19, зокрема відчувати підвищену тривожність, оскільки вони можуть боятися, що вони або їхні близькі заразяться, або вони можуть хвилюватися про майбутнє світу.[40] Значно більше дітей повідомили про сильну тривогу та серйозні порушення сну під час карантину, ніж до COVID-19. Результати цього дослідження підтверджують підозри спеціалістів із догляду за дітьми та молоддю щодо того, що карантин під час COVID-19 негативно впливає на психічне та соціальне здоров'я дітей та підлітків. У звітах фахівці детально описували вразливість цієї групи та очікували появу більшого почуття самотності, тривоги та депресії, а також більш напруженої атмосфери вдома. Було також висловлено занепокоєння, що локдаун з приводу COVID-19 призведе до збільшення нерівності, а діти та сім'ї з нижчим соціально-економічним статусом будуть більш вразливими до проблем психічного здоров'я. Хоча це дослідження не могло підтвердити ці занепокоєння, діти з неповних сімей, із сімей з 3 або більше дітьми, та з батьками, у яких ситуація з роботою змінилась на гірш, повідомили про більше проблем із психічним та соціальним здоров'ям під час карантину через COVID-19. Це дослідження показало, що діти та підлітки повідомили про погіршення психічного та соціального здоров'я під час карантину, пов'язаного з COVID-19, порівняно з попереднім періодом, і виявили низку факторів ризику погіршення психічного та соціального здоров'я.

Інші дослідження підкреслюють важливість інших аспектів, які мають великий вплив на здоров'я дітей, зокрема насильства, ситуації невизначеності, страху чи тривоги, ризик виникнення у дітей фізичних проблем, спричинених збільшенням знаходження в сидячому положенні, тривалим перебуванням перед екраном, нездоровим харчуванням та погіршення сну. Ці проблеми можуть посилюватися під час карантину та спровокувати зростання випадків ожиріння та проблеми із серцево-судинною та дихальною системами.

Існує занепокоєння через втрату доступу дітей до цифрових технологій та інших ресурсів, які підтримували їхнє навчання під час карантину. Існують докази того, що охоплення електронними засобами для навчальної програми було недостатнім, і половина батьків займалася домашнім навчанням своїх дітей. Це викликає занепокоєння вчителів, оскільки варіативність відповідності з навчальною програмою потенційно матиме різний вплив на розвиток і психічне здоров'я учнів.

Дослідження психічного здоров'я дітей у різних країнах[ред. | ред. код]

Існують дані, які показують, що частина дітей мають поганий розвиток мовлення внаслідок відсутності соціального контакту з однолітками, соціального дистанціювання та носіння масок.[41]

Фонд «English Endowment Foundation» зібрав дані від 50 тисяч учнів, і провів опитування шкіл по всій Англії, яке показало, що зросла кількість чотири- і п'ятирічних дітей, які потребують допомоги з мовою. Деякі результати полягали в тому, що 96 % сказали, що учні, які йдуть до школи у вересні 2020 року, потребують більшої підтримки у спілкуванні, ніж у попередні роки. Це одне з перших досліджень, яке також надає докази про ступінь втрати навиків навчання внаслідок закриття шкіл.[42] Це дослідження показало, що загальна успішність як з математики, так і з читання була значно нижчою порівняно з успішністю дітей у стандартизованих показниках у 2017 році. Ці первинні результати є частиною тривалого дослідження, яке планувало збирати додаткові дані до вересня 2021 року.

Незважаючи на те, що діти та підлітки не сильно постраждали від пандемії, на них вплинули заходи соціальної ізоляції. Проспективне, описове та перехресне дослідження, фінансоване аргентинським Національним університетом Комауе в Сан-Карлос-де-Барілоче, яке оцінювало зміни у звичках сну, використання екрану, занять спортом, харчування та медичних консультацій, показало, що карантин викликав емоційний та поведінковий вплив на дітей і підлітків.[43] Емоційні та поведінкові зміни включали нудьгу, дратівливість, відмови, гнів і зміни режиму сну. Більш того, використання екранів у вільний час зросло на 3 години в робочі дні. Змінилися й види фізичних навантажень: плавання та командні види спорту змінилися на велосипед, ходьбу та лижі.

Дослідження, проведене в Італії та Іспанії, показало, що батьки помітили емоційні зміни в поведінці своїх дітей під час обмеження пересування.[44] Проте в Італії ці зміни помітили 83,8 % батьків, а в Іспанії — 88,9 % батьків. Дещо менша кількість спостережень в Італії пов'язана з більшою гнучкістю карантину в країні. Щодо змін, про які повідомляли батьки, у дітей та підлітків спостерігалась нудьга, дратівливість, відмови, гнів і занепокоєння, що призводило до суперечок з рештою членів родини, труднощів з концентрацією, та до розчарування. Це перше дослідження, проведене для вивчення психологічного впливу карантину COVID-19 на дітей і підлітків. Ці дві країни є одними з найбільш постраждалих від COVID-19, і це дослідження було спрямоване на вивчення емоційного благополуччя італійських та іспанських дітей і підлітків віком від 3 до 18 років, щоб надати батькам і опікунам корисні поради та вказівки щодо зменшення впливу карантину на молодь.

Заходи, які вживалися для зменшення впливу карантину на дітей та підлітків[ред. | ред. код]

Низка авторів висловили свої думки про можливі наслідки карантину COVID-19 для дітей і підлітків. Ван та його колеги підкреслюють необхідність усвідомлення потенційних наслідків карантину для психічного здоров'я дітей, а також важливість того, щоб уряди, неурядові організації, місцева влада, школи та батьки діяли разом, щоб зменшити можливі наслідки карантину для дітей. Особливу увагу слід приділяти дітям і підліткам, які перебувають у розлуці зі своїми опікунами, інфікованими чи з підозрою на інфікування COVID-19, а також тим, чиї опікуни інфіковані або померли, оскільки такі діти більш вразливі до психологічних проблем.

Щоб зменшити цей далекосяжний і значний негативний вплив на психологічне благополуччя дітей, органи охорони здоров'я повинні розробити низку стратегій, відповідно до віку та розвитку дітей.[45]

Дослідження, проведене компанією «Dialnet» у Країні Басків, проаналізувало оцінку спеціалістами, які працюють з дітьми, щодо впливу карантину на здоров'я та зміни у здоров'ї дитячого населення, а також значення, яке надається проміжним факторам, які можуть модулювати вплив карантину на здоров'я дітей. Крім того, це міждисциплінарне дослідження дозволило фахівцям визначити, чи в спостереженнях того чи іншого фахівця виникла інша думка з огляду на наслідки для здоров'я дитини.

Дитячий досвід і розуміння[ред. | ред. код]

Оглядачі відзначають, що у багатьох дуже маленьких дітей виникло розуміння реальності, засноване в основному на обмеженому світі життя під час пандемії. Ці діти, які втратили можливість відвідувати заклади догляду за дітьми та відокремлені від інших дітей, часто забували своїх старих друзів, а такі раніше повсякденні дії, як відвідини магазину чи родичів у іншому будинку, стали екзотикою. Однак, навіть якщо вони не могли чітко це пригадати, більшість маленьких дітей, які народилися у світі до COVID-19, зберегли певну обізнаність про ці події.[46]

Дослідження розуміння пандемії серед дітей віком від 7 до 12 років у Великій Британії, Іспанії, Канаді, Швеції, Бразилії та Австралії показало, що більше половини дітей мають значну кількість інформації про COVID-19. Вони пов'язували це слово з різними негативними емоціями, кажучи, що це викликало у них почуття «занепокоєння», «страху», «злоби» та «розгубленості». Вони, як правило, знали про типи людей, які були найбільш уразливими до вірусу, і про обмеження, які застосовуються в їх місцевостях. Багато хто вивчив нові терміни та фрази щодо пандемії, такі як соціальне дистанціювання. Найчастіше вони отримували інформацію про COVID-19 від вчителів та батьків, але також дізнавалися про цю тему від друзів, телебачення та Інтернету.[47]

Вплив на групи дітей з найбільшим ризиком[ред. | ред. код]

Під час пандемії безпека дітей знаходиться під загрозою. Особливо ризикують діти, які проживають в антисанітарних умовах і в скупченнях людей.[48] Молодь — особливо молоді жінки, малочисельні корінні народи, мігранти та біженці — стикається з посиленим негативним соціально-економічним впливом і впливом на здоров'я та підвищеним ризиком насильства через соціальну ізоляцію, дискримінацію та зростання фінансового стресу. Представники цих незахищених верств населення також більш схильні до дитячих шлюбів, оскільки сім'ї шукають способи полегшити економічний тягар.[49][50][51][52] Національна мережа зґвалтувань, насильства та інцесту в США повідомила у квітні 2020 року, що вперше більше половини жертв, які зверталися за допомогою на Національну гарячу лінію сексуального насильства, були неповнолітніми.[53]

Вплив на молодих мігрантів[ред. | ред. код]

Глобальна катастрофа, пов'язана з пандемією COVID-19, загострює існуючу вразливість і нерівність, з якими стикається молодь, та посилюється в тих ситуаціях, де нестабільність, конфлікти та надзвичайні ситуації підривають інституційну спроможність і де доступ до допомоги для них обмежений.[6][54] Найбільше постраждали молоді мігранти; молоді люди, які є внутрішньо переміщеними особами або біженцями; молодь, яка живе в бідних міських районах з високою щільністю населення; молодь без дому; молоді люди з інвалідністю; та молоді люди, які живуть з ВІЛ. Молоді люди, які розлучені з працюючими батьками-мігрантами, та знаходяться без супроводу або залишені батьками, стикаються з вищим ризиком експлуатації, насильства та проблем із психічним здоров'ям, а також мають гірший доступ до медичних послуг та захисту.[6][54][55]

Вакцинація[ред. | ред. код]

Станом на 22 вересня 2020 року клінічні дослідження вакцин проти COVID-19 на особах віком до 18 років не проводилися.[56] Відповідно до протоколів Центрів з контролю та профілактики захворювань, підлітки віком 16 та 17 років можуть вакцинуватися вакциною вакциною Pfizer проти COVID-19, але не на вакцинами «Moderna» або «Janssen» («Johnson & Johnson»).[57] Станом на березень 2021 року розпочали проводитись дослідження вакцин «Moderna» та «Pfizer/Biotech» для дітей, планувались дослідження вакцини «Johnson & Johnson» для дітей.[7][58]

22 грудня 2021 року агентство з лікарських засобів і медичних товарів Великої Британії схвалило новий педіатричний склад вакцини «Pfizer/BioNTech» проти COVID-19 для дітей віком від 5 до 11 років у Великій Британії.[59]

19 червня 2022 року FDA дозволило екстрене використання як вакцини «Pfizer-BioNTech» проти COVID-19, так і вакцини «Moderna» в дітей віком від 6 місяців до 5 років.[60]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Meet one of the people behind Quebec's 'Ça va bien aller' posters | CBC News. Canadian Broadcasting Corporation (англ.). Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  2. ↑ Ludvigsson JF (червень 2020). Systematic review of COVID-19 in children shows milder cases and a better prognosis than adults. Acta Paediatrica. 109 (6): 1088—1095. doi:10.1111/apa.15270. PMC 7228328. PMID 32202343. (англ.)
  3. ↑ а б Reardon, Sara (2 вересня 2021). Why don't kids tend to get as sick from Covid-19?. Knowable Magazine. doi:10.1146/knowable-090121-1. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 7 вересня 2021. (англ.)
  4. ↑ а б Ahmed M, Advani S, Moreira A та ін. (вересень 2020). Multisystem inflammatory syndrome in children: a systematic review. EClinicalMedicine. 26: 100527. doi:10.1016/j.eclinm.2020.100527. ISSN 2589-5370. PMC 7473262. PMID 32923992. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  5. ↑ а б CDC (24 лютого 2021). COVID-19 and Your Health. Centers for Disease Control and Prevention (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 25 березня 2021.
  6. ↑ а б в COVID-19: Working with and for young people. www.unfpa.org. травень 2020. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 5 червняе 2020. (англ.)
  7. ↑ а б Harvard Health Publishing (22 березня 2021). Coronavirus outbreak and kids. Harvard Health. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 5 червня 2020. (англ.)
  8. ↑ а б Armitage R, Nellums LB (May 2020). Considering inequalities in the school closure response to COVID-19. Lancet Global Health. 8 (5): e644. doi:10.1016/S2214-109X(20)30116-9. PMC 7195275. PMID 32222161. (англ.)
  9. ↑ а б Rajapakse, Nipunie; Dixit, Devika (25 червня 2020). Human and novel coronavirus infections in children: a review. Paediatrics and International Child Health. 41 (1): 36—55. doi:10.1080/20469047.2020.1781356. ISSN 2046-9047. PMID 32584199. (англ.)
  10. ↑ а б Choi, Soo-Han; Kim, Han Wool; Kang, Ji-Man; Kim, Dong Hyun; Cho, Eun Young (6 квітня 2020). Epidemiology and clinical features of coronavirus disease 2019 in children. Clinical and Experimental Pediatrics. 63 (4): 125—132. doi:10.3345/cep.2020.00535. ISSN 2713-4148. PMC 7170785. PMID 32252139. (англ.)
  11. ↑ а б в Hoang, Ansel; Chorath, Kevin; Moreira, Axel; Evans, Mary; Burmeister-Morton, Finn; Burmeister, Fiona; Naqvi, Rija; Petershack, Matthew; Moreira, Alvaro (1 липня 2020). COVID-19 in 7780 pediatric patients: A systematic review. EClinicalMedicine (English) . 24: 100433. doi:10.1016/j.eclinm.2020.100433. ISSN 2589-5370. PMC 7318942. PMID 32766542 — через The Lancet. (англ.)
  12. ↑ а б Jeng, Mei-Jy (17 квітня 2020). Coronavirus disease 2019 in children: Current status. Journal of the Chinese Medical Association (англ.). 83 (6): 527—533. doi:10.1097/JCMA.0000000000000323. ISSN 1726-4901. PMC 7199766. PMID 32502117.
  13. ↑ Cardinale, Fabio; Ciprandi, Giorgio; Barberi, Salvatore; Bernardini, Roberto; Caffarelli, Carlo; Calvani, Mauro; Cavagni, Giovanni; Galli, Elena; Minasi, Domenico; del Giudice, Michele Miraglia; Moschese, Viviana (16 червня 2020). Consensus statement of the Italian society of pediatric allergy and immunology for the pragmatic management of children and adolescents with allergic or immunological diseases during the COVID-19 pandemic. Italian Journal of Pediatrics. 46 (1): 84. doi:10.1186/s13052-020-00843-2. ISSN 1824-7288. PMC 7296524. PMID 32546234.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  14. ↑ Zimmermann, Petra; Curtis, Nigel (травень 2020). Coronavirus Infections in Children Including COVID-19. The Pediatric Infectious Disease Journal. 39 (5): 355—368. doi:10.1097/INF.0000000000002660. ISSN 0891-3668. PMC 7158880. PMID 32310621. (англ.)
  15. ↑ а б в What We Know About the Impact of Covid-19 on Children. Bloomberg News (англ.). 15 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  16. ↑ а б Sharma C, Ganigara M, Galeotti C, Burns J, Berganza FM, Hayes DA, Singh-Grewal D, Bharath S, Sajjan S, Bayry J (29 жовтня 2021). Multisystem inflammatory syndrome in children and Kawasaki disease: a critical comparison. Nature Reviews Rheumatology. 17 (12): 731—748. doi:10.1038/s41584-021-00709-9. PMC 8554518. PMID 34716418. (англ.)
  17. ↑ COVID-19: The Impact on Pediatric Emergency Care. Pediatric Emergency Medicine Practice (англ.). червень 2020. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 30 березня 2021.
  18. ↑ Rowley, Anne H. (серпень 2020). Understanding SARS-CoV-2-related multisystem inflammatory syndrome in children. Nature Reviews Immunology (англ.). 20 (8): 453—454. doi:10.1038/s41577-020-0367-5. ISSN 1474-1741. PMC 7296515. PMID 32546853.
  19. ↑ Covid-19 school closures around the world will hit girls hardest. UNESCO (англ.). 31 березня 2020. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. (англ.)
  20. ↑ Loukas A, Roalson LA, Herrera DE (2010). School connectedness buffers the effects of negative family relations and poor effortful control on early adolescent conduct problems. Journal of Research on Adolescence. 20 (1): 13—22. doi:10.1111/j.1532-7795.2009.00632.x. (англ.)
  21. ↑ Foster CE, Horwitz A, Thomas A, Opperman K, Gipson P, Burnside A, Stone DM, King CA (жовтень 2017). Connectedness to family, school, peers, and community in socially vulnerable adolescents. Children and Youth Services Review. 81: 321—331. doi:10.1016/j.childyouth.2017.08.011. PMC 6128354. PMID 30202142. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  22. ↑ Psacharopoulos G, Patrinos HA (2018). Returns to investment in education: a decennial review of theglobal literature. Education Economics. 26 (5): 445—458. doi:10.1080/09645292.2018.1484426. (англ.)
  23. ↑ Cooper H, Nye B, Charlton K, Lindsay J, Greathouse S (вересень 1996). The Effects of Summer Vacation on Achievement Test Scores: A Narrative and Meta-Analytic Review. Review of Educational Research. 66 (3): 227—268. doi:10.3102/00346543066003227. (англ.)
  24. ↑ RBA Policy Note (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2020. (англ.)
  25. ↑ Turner, Camilla (7 грудня 2021). Nearly all children have fallen behind because of Covid, warns Ofsted. Telegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 7 грудня 2021. (англ.)
  26. ↑ Harwin, Alex (20 жовтня 2020). COVID-19's Disproportionate Toll on Class of 2020 Graduates. Education Week (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  27. ↑ Aristovnik A, Keržič D, Ravšelj D, Tomaževič N, Umek L (жовтень 2020). Impacts of the COVID-19 Pandemic on Life of Higher Education Students: A Global Perspective. Sustainability. 12 (20): 8438. doi:10.3390/su12208438.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  28. ↑ Lesser, Benjamin; Pell, M. B.; Cooke, Kristina. Schools, COVID and Mental Health. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  29. ↑ а б в г De Figueiredo, Camila Saggioro; Sandre, Poliana Capucho; Portugal, Liana Catarina Lima; Mázala-De-Oliveira, Thalita; Da Silva Chagas, Luana; Raony, Ícaro; Ferreira, Elenn Soares; Giestal-De-Araujo, Elizabeth; Dos Santos, Aline Araujo; Bomfim, Priscilla Oliveira-Silva (2 березня 2021). COVID-19 pandemic impact on children and adolescents' mental health: Biological, environmental, and social factors. Progress in Neuro-Psychopharmacology and Biological Psychiatry (англ.). 106: 110171. doi:10.1016/j.pnpbp.2020.110171. ISSN 0278-5846. PMC 7657035. PMID 33186638.
  30. ↑ Araújo, Liubiana Arantes de; Veloso, Cássio Frederico; Souza, Matheus de Campos; Azevedo, João Marcos Coelho de; Tarro, Giulio (23 вересня 2020). The potential impact of the COVID-19 pandemic on child growth and development: a systematic review. Jornal de Pediatria. 97 (4): 369—377. doi:10.1016/j.jped.2020.08.008. ISSN 0021-7557. PMC 7510529. PMID 32980318. (англ.)
  31. ↑ Fearon, Pasco; Bhopal, Sunil. Pandemic babies: how COVID-19 has affected child development. The Conversation (англ.). Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
  32. ↑ Roberton, Timothy; Carter, Emily D.; Chou, Victoria B.; Stegmuller, Angela R.; Jackson, Bianca D.; Tam, Yvonne; Sawadogo-Lewis, Talata; Walker, Neff (1 липня 2020). Early estimates of the indirect effects of the COVID-19 pandemic on maternal and child mortality in low-income and middle-income countries: a modelling study. The Lancet Global Health (англ.). 8 (7): e901—e908. doi:10.1016/S2214-109X(20)30229-1. ISSN 2214-109X. PMC 7217645. PMID 32405459.
  33. ↑ Fore, Henrietta H. (1 липня 2020). A wake-up call: COVID-19 and its impact on children's health and wellbeing. The Lancet Global Health (англ.). 8 (7): e861—e862. doi:10.1016/S2214-109X(20)30238-2. ISSN 2214-109X. PMC 7217644. PMID 32405458.
  34. ↑ а б COVID-19 and children. UNICEF (англ.). жовтень 2020. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  35. ↑ а б Ghosh, Ritwik; Dubey, Mahua J.; Chatterjee, Subhankar; Dubey, Souvik (червень 2020). Impact of COVID -19 on children: special focus on the psychosocial aspect. Minerva Pediatrica. 72 (3): 226—235. doi:10.23736/S0026-4946.20.05887-9. ISSN 1827-1715. PMID 32613821. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021. (англ.)
  36. ↑ а б в Lee, Joyce (1 червня 2020). Mental health effects of school closures during COVID-19. The Lancet Child & Adolescent Health (англ.). 4 (6): 421. doi:10.1016/S2352-4642(20)30109-7. ISSN 2352-4642. PMC 7156240. PMID 32302537.
  37. ↑ An overwhelming toll: What America's children have lost during the pandemic. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  38. ↑ Singh, Shweta; Roy, Deblina; Sinha, Krittika; Parveen, Sheeba; Sharma, Ginni; Joshi, Gunjan (листопад 2020). Impact of COVID-19 and lockdown on mental health of children and adolescents: A narrative review with recommendations. Psychiatry Research. 293: 113429. doi:10.1016/j.psychres.2020.113429. ISSN 0165-1781. PMC 7444649. PMID 32882598. (англ.)
  39. ↑ Spain, Debbie; Mason, David; J Capp, Simone; Stoppelbein, Laura; W White, Susan; Happé, Francesca (1 травня 2021). "This may be a really good opportunity to make the world a more autism friendly place": Professionals' perspectives on the effects of COVID-19 on autistic individuals. Research in Autism Spectrum Disorders (англ.). 83: 101747. doi:10.1016/j.rasd.2021.101747. ISSN 1750-9467. (англ.)
  40. ↑ Luijten, Michiel A. J.; van Muilekom, Maud M.; Teela, Lorynn; Polderman, Tinca J. C.; Terwee, Caroline B.; Zijlmans, Josjan; Klaufus, Leonie; Popma, Arne; Oostrom, Kim J.; van Oers, Hedy A.; Haverman, Lotte (15 травня 2021). The impact of lockdown during the COVID-19 pandemic on mental and social health of children and adolescents. Quality of Life Research (англ.). 30 (10): 2795—2804. doi:10.1007/s11136-021-02861-x. ISSN 1573-2649. PMC 8122188. PMID 33991278. Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 24 вересня 2021. (англ.)
  41. ↑ Lockdowns hurt child speech and language skills - report. BBC News (англ.). 27 квітня 2021. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  42. ↑ EEF publishes new analysis on impact of Covid-19 on attainment gap. EEF (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  43. ↑ Schnaiderman, Diego (2021). Psychological impact of COVID-19 lockdown in children and adolescents from San Carlos de Bariloche, Argentina: Parents' perspective (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021. (англ.)
  44. ↑ Immediate psychological effects of the COVID-19 quarantine in youth from Italy and Spain. psyarxiv.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021. (англ.)
  45. ↑ Panda, Prateek Kumar (2021). Psychological and Behavioral Impact of Lockdown and Quarantine Measures for COVID-19 Pandemic on Children, Adolescents and Caregivers: A Systematic Review and Meta-Analysis. Journal of Tropical Pediatrics. 67 (1). doi:10.1093/tropej/fmaa122. PMC 7798512. PMID 33367907. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021. (англ.)
  46. ↑ Perspective | What the 'return to normal' means for toddlers who no longer remember 'normal'. Washington Post (англ.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 8 липня 2021. (англ.)
  47. ↑ We asked children around the world what they knew about COVID. This is what they said. 1 березня 2021. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021. (англ.)
  48. ↑ Impact of Covid-19 on Children. 8 травня 2020. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020. (англ.)
  49. ↑ UN Secretary-General's policy brief: The impact of COVID-19 on women | Digital library: Publications. UN Women (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  50. ↑ UN Women. (19 вересня 2019). Families in a changing world / UN Women. New York. ISBN 978-1-63214-156-9. OCLC 1120137550. (англ.)
  51. ↑ Women, U. N. How COVID-19 impacts women and girls. interactive.unwomen.org (англ.). Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  52. ↑ Gender equality matters in COVID-19 response. UN Women (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  53. ↑ Child abuse risk remains concern amid continued COVID financial, social strain. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 4 січня 2021. (англ.)
  54. ↑ а б CDC (11 лютого 2020). Coronavirus Disease 2019 (COVID-19). Centers for Disease Control and Prevention. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. (англ.)
  55. ↑ UNICEF Office for the Eastern Caribbean Area (1 червня 2020). The Impact of COVID-19 on Migrant Children in Trinidad and Tobago (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 29 вересня 2020. (англ.)
  56. ↑ Zimmerman, Carl (21 вересня 2020). A COVID-19 Vaccine May Not Arrive Until Fall 2021. The New York Times. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 22 вересня 2020. (англ.)
  57. ↑ Interim Clinical Considerations for Use of COVID-19 Vaccines | CDC. Centers for Disease Control and Prevention (англ.). 12 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  58. ↑ Morris, Amanda. 'The one way I can protect them': Parents enroll kids in early COVID-19 vaccine trials. The Arizona Republic (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 25 березня 2021.
  59. ↑ UK regulator approves use of Pfizer/BioNTech vaccine in 5 to 11-year olds. GOV.UK (англ.). Процитовано 6 липня 2022.
  60. ↑ CDC (19 червня 2022). COVID-19 Vaccines for Children & Teens. Centers for Disease Control and Prevention (англ.). Процитовано 6 липня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  Ця стаття містить текст, що поширено за вільною ліцензією (твердження про ліцензію або дозвіл у Вікісховищі): Explainer: How COVID-19 impacts women and girls . UN Women

Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вплив_пандемії_COVID-19_на_дітей&oldid=38166676