Вплив пандемії COVID-19 на медичних працівників — Вікіпедія

Пандемія коронавірусної хвороби 2019 вплинула на медичних працівників як фізично, так і психологічно.[1] Медичні працівники є більш уразливими до інфікування COVID-19, ніж решта населення загалом у зв'язку з більшим контактом з інфікованими особами. Медичні працівники під час були змушені працювати в стресових умовах без належного захисного спорядження, та приймати важкі рішення, пов'язані з етичними аспектами медицини. Системи охорони здоров'я та соціального захисту в усьому світі намагалися впоратися з негативними наслідками пандемії. Ситуація була особливо складною в країнах з нестабільною гуманітарною ситуацією, і країнах з низьким рівнем доходу, де системи охорони здоров'я та соціальні системи вже раніше були ослаблені. Послуги з надання медичної допомоги в галузі статевого та репродуктивного здоров'ю були відсунуті на другий план, що могло призвести до підвищення материнської захворюваності та смертності.[2][3]

Проблеми[ред. | ред. код]

Інфікування[ред. | ред. код]

Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила, що в деяких країнах кожен десятий медичний працівник інфікований коронавірусом.[1] У березні 2020 року 9 % інфікованих COVID-19 в Італії були медичними працівниками.[4] У травні 2020 року Міжнародна рада медичних сестер повідомила, що щонайменше 90 тисяч медичних працівників інфікувалися, а понад 260 медсестер померли від COVID-19.[5] У березні 2020 року кожен четвертий лікар у Великій Британії перебував у стані самоізоляції або доглядав за хворим на COVID-19 членом сім'ї.[6]

Уряд Великобританії повідомив, що частина медичних працівників на пенсії будуть знову закликані до роботи, щоб допомогти під час епідемії COVID-19. Це викликало занепокоєння, що вони можуть піддаватися підвищеному ризику захворіти на важку COVID-19.[7]

Дефіцит ЗІЗ[ред. | ред. код]

У низці країн повідомлено про недоліки засобів індивідуального захисту для медичних працівників.[8][7] У Китаї недостатня готовність медперсоналу, нестача засобів індивідуально захисту, недостатні навички та заплутані рекомендації щодо використання ЗІЗ призвели до численних випадків інфікування і смертей від COVID-19 серед медичних працівників.[9]

Низка лікарень у США на початку пандемії повідомили про дефіцит захисних засобів для медичних працівників. Оскільки кількість випадків COVID-19 на початку пандемії постійно зростала, то ймовірно, що Сполученим Штатам було необхідно набагато більше захисних масок, ніж було в наявності на початок пандемії.[10]

В одному унікальному дослідженні, з виключно ретельним способом дослідження, яке проводилось за допомогою інтерв'ю із записом відгуків медсестер щодо нестачі персоналу, тривалого робочого дня та важкості хворих. Одна з відвертих учасниць сказала таке: «Я взагалі не можу заснути, і навіть якщо заснути, то до того часу вже час прокидатися». Медсестри були перевантажені унаслідок того, що вони працювали в умовах нестачі персоналу на додаток до більш важких умов праці. Інша відповідь звучала так: «Найбільше проблемою було носіння захисних засобів. Без їжі та води протягом 12 годин».[11] Доступність захисних засобів була різною в залежності від країни, але всі країни стикалися з однаковою нестачею запасів засобів захисту, щоб захистити медпрацівників під час їх роботи у надмірно зараженому оточенні.

Дефіцит ЗІЗ поставив багатьох медичних працівників під загрозу зараження COVID-19. Медичні працівники провели нетрадиційні заходи, щоб компенсувати нестачу захисних засобів, використовуючи ресурси, які вони мали в наявності. Вони виявляли неабияку креативність для самостійного виготовлення захисних засобів, зокрема використовували пластикові пакети як халати, і використовували зрізи з пластикових пляшок для води для захисту очей.[12] Дефіцит засобів індивідуального захисту був ще більшим у лікарнях у місцевостях з низьким рівнем доходу. Такі предмети, як засоби індивідуального захисту, завжди були дефіцитними товарами в країнах з низьким рівнем доходу. Країни з низьким рівнем доходу також отримують вакцини проти COVID-19 повільніше через нерівномірний їх розподіл. Країни, що розвиваються, не можуть належним чином зберігати та виробляти вакцини, щоб мати можливість вакцинувати населення так само швидко, як розвинені країни. У міжнародній асоціації медичних працівників повідомили, що організація змогла придбати лише одну десяту з 240 мільйонів масок, які в неї просили ці країни.[13] Хоча засоби захисту стають менш ефективними в захисті від інфікування при повторному використанні, тривале носіння захисних засобів також спричинює пошкодження шкіри у 97 % медичних працівників.[14] Пошкодження шкіри найчастіше виникають на переніссі, що спричинене подразненням від масок для обличчя.

Смерті медичних працівників[ред. | ред. код]

Вже на початку пандемії у кількох країнах повідомлено про смерть медсестер і лікарів від COVID-19.[4][15] У травні 2020 року повідомлено, що щонайменше 260 медсестер померли від COVID-19. У березні 2020 року в Італії від COVID-19 померли щонайменше 50 лікарів.[16] Кількість смертей медичних працівників в Італії продовжувала зростати. За оцінками станом на квітень 2020 року кількість померлих лікарів становила близько 119, а серед медсестер — до 34. Дві смерті серед медсестер, були самогубствами через нестерпне навантаження на роботі.[17]

8 серпня 2020 року Індійська медична асоціація повідомила, що в Індії від COVID-19 померли 198 лікарів.[18] У лютому 2021 року Індійська медична асоціація заявила, що кількість смертей лікарів в Індії від COVID-19 зросла до 734[19][20], однак уряд Індії заявив, що лише 162 лікарі померли від COVID-19.[19]

Нестача медичних працівників[ред. | ред. код]

На час до пандемії COVID-19 на думку багатьох опитаних, значна кількість галузей стикалася з нестачею персоналу, що також стосувалося сфери охорони здоров'я. Навіть до пандемії нестача персоналу в медичній галузі не була чимсь дивним у світі. Проте у зв'язку з боротьбу з пандемією негативний вплив нестачі медичних працівників ще посилився. У дослідженні зі спостереженням за медичними працівниками «Lasater» та в інших дослідженнях показано, що робоче навантаження медсестер було дуже високим, і що половина медперсоналу відчувала виснаження. Також у дослідженнях було показано, що погіршення результатів лікування хворих та поганий медсестринський догляд тісно пов'язані з погіршенням кваліфікації медсестер.[21] Без належно кваліфікованого персоналу, який би впорався з напливом хворих коронавірусною хворобою, медичні працівники не можуть забезпечити хворим необхідний рівень догляду, оскільки відсутня необхідна кількість працівників, щоб охопити всіх хворих.

Стреси та синдром вигорання на роботі[ред. | ред. код]

Пандемія COVID-19 вплинула на всіх медичних працівників, і статті про медсестер і пости в соціальних мережах рясніють історіями про медсестер, які виснажені, налякані, іноді піддаються дискримінації, відчувають себе вигорілими, перевтомленими, деморалізованими неефективними рішеннями урядів і керівників системи охорони здоров'я, або розчарованими байдужістю громадськості дотримуватись санітарних приписів щодо карантинних норм під час пандемії. Це перевантаження і виснаження впливало на медсестер як психічно, так і фізично. Синдром вигорання у медсестер дуже виражений, і якщо з ним не боротися, то він призводить до погіршення догляду за хворими. Цим медсестрам, яких уже вразив синдром вигорання, доводиться не тільки долати додатковий стрес від перевтоми, але вони також частіше хворіють коронавірусною хворобою. За оцінками міжнародної асоціації медичних сестер, близько 10 % випадків COVID-19 у всьому світі припадає на медичних працівників.[22]Формально медсестри під час пандемії знаходяться під захистом держави, але у зв'язку з нестачею ресурсів медсестри не можуть повністю захистити себе, або забезпечити найкращий догляд за пацієнтами. Ці проблеми вирішуються шляхом самонавчання та пристосування до проблем. Вирішення шляхів подолання наслідків перевантаження і синдрому вигоряння на роботі не були миттєвими і не завжди очевидними, але за бажання способи подолання цих проблем можна було віднайти. В іншому дослідженні встановлено, що під час пандемії посилений стрес вдалося знизити завдяки загальнодержавній підтримці.[23] Це дослідження показує, що медсестри витривалі й справляються з новими викликами за підтримки інших.

Психологічне напруження[ред. | ред. код]

Виснажений лікар-анестезіолог у Пезаро, Італія, березень 2020 року

Дослідження, проведене в Сінгапурі, показало, що медичні працівники, які доглядають за пацієнтами з COVID-19, відчували тривогу, депресію та стрес.[24] Підвищення робочих вимог до медичних працівників суперечило їхнім обов'язкам перед родиною та друзями, що спричинило появу в них психологічного стресу.[7] Медичні працівники повідомили, що відчувають занепокоєння у зв'язку із самоізоляцією, карантином або можливістю захворіти самим.[25] Для медичних працівників перебування на карантині позитивно асоціювалося з мінімізацією прямого контакту з пацієнтами та неявкою на роботу.[26]

Медичні працівники, як медсестри, так і лікарі та інший медичний персонал, який безпосередньо боровся з поширенням хвороби в Китаї, відчували симптоми тривоги, депресію, та труднощі із засипанням. Зокрема, близько 46,04 % опитаних відчували тривогу, 44,37 % депресію, і 28,75 % мали безсоння.[27] У місті Ухань у Китаї, де розпочалась пандемія, понад 70 % медичних працівників повідомили про психологічний стрес.[28]

Медичні працівники ризикували отримати травму чи інший розлад, пов'язаний зі стресом, або страхом захворіти та не знати, що станеться з ними в майбутньому.[29] Серед медичних працівників поширився посттравматичний стресовий розлад, причому в медсестер була вища ймовірність розвитку або виникнення тривоги серед інших медичних працівників.[30] Одна медсестра з Італії покінчила життя самогубством після стресу, намагаючись врятувати життя хворих на COVID-19.[31]

Медичні працівники у Мексиці також повідомили про високий рівень тривоги через страх стати безсимптомним носієм вірусу, що потенційно може призвести до випадкового інфікування їх пацієнтів та членів родин медпрацівників.[32]

У медичних працівників були помічені вищі рівні депресії та виснаження як прямий наслідок COVID-19. В одному з експериментів вчені помітили, що понад 28 % вибірки медичних працівників повідомили про високий рівень емоційного виснаження, більший у медичних працівників, які займаються лікуванням хворих на COVID-19". Крім того, понад 50 % вибірки повідомили про низький рівень деперсоналізації, за винятком медсестер та лікарів, які займаються лікуванням хворих на COVID-19, які повідомили про високий рівень деперсоналізації — 36,73 % випадків.[33] Деперсоналізацію можна визначити як відчуття відчуженості від себе та своєї ідентичності. Враховуючи це, можна зробити висновок, що психічне здоров'я медичних працівників погіршилося внаслідок COVID-19. Крім того, при оцінці результатів іншого дослідження під керівництвом доктора Вуна рівень поширеності депресії внаслідок COVID-19 досягав 21,8 %, а учасники з надзвичайно важкою депресією становили 13,3 % вибірки.[34]

Важкість такого психологічного впливу на медичних працівників у Сполучених Штатах Америки навіть призвела до розвитку захворювань у медичних працівників, пов'язаних зі стресом, які можуть спричинити серйозні проблеми зі здоров'ям.[35] До цих захворювань відносяться серцево-судинні захворювання, хвороби травної системи, та розлади опорно-рухового апарату.[36] Не виключено, що ці статистичні дані можуть бути значно завищеними у зв'язку із самоізоляцією чи перебування на карантині. Організатори дослідження пояснили, що після проведення свого дослідження вони виявили, що ті, хто знаходився на самоізоляції або карантині, повідомляли про вираженіші симптоми депресії.[37] Навпаки, дослідники підозрюють, що депресія та/або виснаження, які відчувають медичні працівники, можуть бути не безпосередньо спричинені COVID-19, а є наслідком ситуації, в яку потрапили їхні сім'ї та/або вони самі. Дослідники також повідомили, що внаслідок пандемії COVID-19 навантаження на працівників медичної сфери надзвичайно зросло, через що вони можуть відчувати себе виснаженими та нездатними справитися з проблемами.

У зв'язку зі стресом, спричиненим пандемією, багато медсестер відчувають втому внаслідок великого об'єму надання допомоги, та виснаження. Частково вигорання медсестер пов'язане з їх нестачею, оскільки хворих стало більше, ніж медсестри обслуговують зазвичай. Збільшення навантаження на роботі призвело до більш довгих змін у більшості медсестер, відсутності ентузіазму, і в багато з них виникло емоційне виснаження.[38]

Під час піку другої хвилі пандемії COVID-19 в Індії, зображення «до і після» індійського лікаря на ім'я доктор Сохіл Маквана, одягненого в захисний костюм і мокрого від поту після зняття захисного спорядження, стало вірусним у всьому світі. Це зображення відображало стан усіх лікарів та інших медичних працівників, які безпосередньо борються з пандемією, і воно сприяло поширенню обізнаності про те, наскільки важко та нереально для медичних працівників довго працювати в захисних комплектах на тлі поширення другої хвилі пандемії коронавірусної хвороби.[39][40][41][42][43][44][45][46][47][48] Зображення явно спричинило резонанс у користувачів Інтернету, оскільки його ретвітнули майже 17 тисяч разів, і воно отримало понад 132 тисячі лайків.[49]

Насильство над медичними працівниками[ред. | ред. код]

Медичні працівники частіше ставали жертвами насильницьких злочинів, зокрема нападів. Лікарні та уряди вжили суворіших заходів для забезпечення безпеки свого персоналу; однак багато медичних працівників все ж продовжували стикатися зі значним ризиком отримання тілесних ушкоджень.[50]

У зв'язку з COVID-19 медичний персонал зазнав понад 600 випадків негативного ставлення, спрямованого на нього в різних формах. У Пакистані на лікарів напали члени родини померлого від COVID-19 хворого. Мешканці громади в Бангладеш змусили лікаря, в якого був позитивний тест на COVID-19, і його сім'ю залишити свій дім і виїхати з населеного пункту, закидавши їх будинок цеглою.[51]

Етичні рішення[ред. | ред. код]

Видання «The Conversation» повідомило, що медичним працівникам доведеться зіткнутися з «моральним ушкодженням» унаслідок прийняття важких рішень, зокрема відключення хворого від апарату штучної вентиляції легень або відмови від місця у відділенні інтенсивної терапії унаслідок відсутності місць.[7] Пандемія COVID-19 змусила медичних працівників приймати багато складних етичних рішень. До них належать занепокоєння щодо безпеки поширення COVID-19 серед їхніх сімей, оскільки цей ризик вищий серед працівників, які працюють і доглядають за пацієнтами з COVID-19; рішення про те, як розподілити обмежені ресурси, зокрема апарати штучної вентиляції легень, серед великої кількості хворих, які всі потребують його застосування; і рішення про те, в який момент медичні працівники повинні залишатися вдома замість того, щоб продовжувати ходити на роботу, якщо вони підозрюють, що вони могли інфікуватися COVID-19.[52]

Два дослідження показали, що медсестри під час пандемії стикаються з сильним стресом. Медсестри відчувають один із найвищих рівнів професійного стресу порівняно з іншими професіями. COVID-19 змінив правила медичного догляду за хворими, тому що для проведення огляду лікаря багатьом хворим потрібно було записуватися на прийом у віртуальному режимі, а не особисто. У кількох дослідженнях також показано, що ізоляція означала, що медсестри не могли прийти додому до своїх близьких, і вимушені були спілкуватися з близькими лише віртуально.[53] Багато медсестер заявили, що вони почуваються в небезпеці на своєму робочому місці, ризикуючи власним здоров'ям та недостатньою підтримкою з боку свого закладу.

Вплив на персонал[ред. | ред. код]

Медичний працівник під час пандемії в українському місті Чернівці.

Жінки-медпрацівники[ред. | ред. код]

У всьому світі жінки складають 70 % працівників охорони здоров'я та соціальної сфери. Жінки відіграють непропорційну роль у боротьбі з поширенням хвороби, як серед працівників, які безпосередньо беруть участь у боротьбі з епідемією, доглядом за хворими вдома, та як громадські лідери та мобілізатори. У низці країн інфікування COVID-19 серед жінок-медичних працівників вдвічі більше, ніж серед чоловіків.[54][55][56] Майже в усіх країнах жінки все ще отримують значно нижчу платню, ніж їхні колеги-чоловіки, і займають менше керівних посад у галузі охорони здоров'я. Маски та інше захисне спорядження, розроблене та виміряне для чоловіків, спричиняють вищий ризик інфікування COVID-19 для жінок.[54][55][56][57]

Під час пандемії COVID-19 показники вигорання серед жінок-медичних працівників вищі, ніж у чоловіків. Відсоток жінок-медичних працівників, які відчувають тривогу під час пандемії, був вдвічі більший, ніж у чоловіків.[58] Жінки-медичні працівники на 55 % частіше повідомляли про синдром вигорання порівняно з їхніми колегами-чоловіками.

Медичні працівники загалом[ред. | ред. код]

Пандемія спричинила велику напруженість в роботі медичних працівників. Загальнонаціональне перехресне опитування в Індії показало, що 71,4 % лікарів і 74,4 % медсестер відчували помірний або важкий стрес.[59] В іншому дослідженні, проведеному під час пандемії, в усіх медсестер виявлено спільні причини неспокою, серед яких: понаднормова робота, страх перед скороченнями, обмежені запаси, нескінченна кількість хворих, та самопожертва.[60] Подібним чином у перехресному опитуванні дослідники прийшли до висновку, що високий відсоток опитаних медсестер, які мають тривале навантаження, повідомляють про високий рівень стресу та/або симптоми посттравматичного стресового розладу.[61] Опитування також визначило 8 основних проблем, виявлених із довільних текстових відповідей медсестер: (а) робота в ізольованому середовищі, (б) дефіцит захисних засобів і дискомфорт від їх тривалого використання, (в) проблеми зі сном, (г) інтенсивність робочого навантаження, (ґ) культурні та мовні бар'єри, (д) відсутність підтримки сім'ї, (е) страх заразитися та (є) недостатній досвід роботи з COVID-19.[61] Значна частина з цих проблем є прямим наслідком або загостренням наслідків пандемії. Нещодавня нестача медсестер спричинила вигорання медсестер, що впливає на медпрацівників та їх навантаження на роботі. Медсестри мають підвищений рівень розвитку стресу та психічних розладів у зв'язку зі збільшенням навантаження та кількості хворих, яких вони обслуговують.[62]

Рекомендації щодо збереження здоров'я[ред. | ред. код]

Всесвітня організація охорони здоров'я[ред. | ред. код]

Всесвітня організація охорони здоров'я надала наступні основні рекомендації щодо зменшення поширення COVID-19 серед медичних працівників[1]:

  • Навчання медичних працівників діагностиці захворювань органів дихання.
  • Забезпечення покращення доступу до засобів індивідуального захисту.
  • Надання психологічної підтримки медичним працівникам.
  • Регулярні медичні огляди.
  • Визнання, що кожна система охорони здоров'я може мати прогалини.

Центри контролю та профілактики захворювань[ред. | ред. код]

Центри з контролю та профілактики захворювань у США випустили рекомендації щодо запобігання передачі інфекції та зниження стресу на роботі у відповідь на пандемію COVID-19 для медичних працівників:

Профілактика інфекцій[ред. | ред. код]

  • Впроваджувати практику телемедичних консультацій, де це можливо.[63][64]
  • Перевірка кожного, хто приходить до медичного закладу, на наявність симптомів COVID-19.
  • Використовувати відповідні маски для обличчя залежно від процедури (наприклад, N95 для процедур, що утворюють аерозоль).
  • Розробити план виявлення та відстеження підозрюваних і підтверджених випадків для швидкого введення карантинних заходів.
  • Облаштувати зони очікування та встановити бар'єри для заохочення фізичного дистанціювання.
  • Застосовувати заходи для гігієни рук і проводити часту дезінфекцію поверхонь.

Боротьба зі стресом на робочому місці[ред. | ред. код]

Анестезист у лікарні Сан-Сальваторе в Пезаро, Італія, наприкінці своєї зміни 18 березня 2020 року

Кокранівська співпраця 2020 року повідомляла, що при дослідженні серед працівників охорони здоров'я виявлено, що існує низька достовірність доказів того, що тренування стійкості нервової системи можуть призвести до підвищення рівня індивідуальної психічної стійкості медичних працівників. У зв'язку з обмеженням в розглянутих дослідженнях (44 РКД), автори радять бути обережними у підході до остаточних висновків і рекомендують більше досліджень із покращеним дизайном.[65]

Інші рекомендації:

  • Спілкуйтесь з колегами та керівниками на теми стресу на роботі.
  • Підтримуйте постійний розклад сну та їжі.
  • Харчуйтесь здоровою їжею.
  • Розробіть власний механізм подолання проблем у здоров'ї.[66]
  • Займіться спортом і знайдіть час для хобі поза роботою.
  • Робіть перерви в перегляді, читанні та прослуховуванні новин.
  • Застосовуйте методи аутотренінгу, такі як дихальні вправи та медитація.
  • Якщо потрібно, поговоріть зі спеціалістом із психічного здоров'я.
  • Технологія (онлайн-консультування) може забезпечити фізіологічну підтримку, щоб зменшити ризик безсоння, тривоги та депресії/вигорання.

UNFPA[ред. | ред. код]

UNFPA рекомендує, щоб усі жінки та дівчата мали доступ до безперервних послуг із сексуального та репродуктивного здоров'я. Відповідно до національних рекомендацій і стандартів ці послуги для жінок і дівчат включають допологовий, перинатальний і післяпологовий догляд, а також скринінгові тести.[2][3]

Каролінський інститут[ред. | ред. код]

Каролінський інститут рекомендує медичним працівникам піклуватися про себе, уникати надмірних планів, залишатися на зв'язку з близькими, не звинувачувати себе та звертатися за допомогою, якщо потрібна фізична чи психологічна допомога.[67]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в How to protect health workers now: WHO Hay COVID-19 briefing. World Economic Forum (англ.). Процитовано 13 травня 2020.
  2. ↑ а б Continuing essential Sexual, Reproductive, Maternal, Neonatal, Child and Adolescent Health services during COVID-19 pandemic (PDF). World Health Organization, UNFPA, UNICEF. 2020. (англ.)
  3. ↑ а б Coronavirus Disease (COVID-19) Pandemic UNFPA Global Response Plan (PDF). UNFPA. 2020. (англ.)
  4. ↑ а б Mitchell G (20 березня 2020). Nurses among confirmed deaths from Covid-19 around the world. Nursing Times (англ.). Процитовано 13 травня 2020.
  5. ↑ 90,000 healthcare workers infected with COVID-19: ICN. www.aa.com.tr. Процитовано 13 травня 2020.(англ.)
  6. ↑ Covid-19: One in four doctors off sick or in isolation. ITV News (англ.). Процитовано 13 травня 2020.
  7. ↑ а б в г Taegtmeyer M, Wingfield T. Healthcare workers and coronavirus: behind the stiff upper lip we are highly vulnerable. The Conversation (англ.). Процитовано 13 травня 2020.
  8. ↑ Begging for Thermometers, Body Bags, and Gowns: U.S. Health Care Workers Are Dangerously Ill-Equipped to Fight COVID-19. Time (англ.). Процитовано 13 травня 2020.
  9. ↑ Wang J, Zhou M, Liu F (травень 2020). Reasons for healthcare workers becoming infected with novel coronavirus disease 2019 (COVID-19) in China. The Journal of Hospital Infection. 105 (1): 100—101. doi:10.1016/j.jhin.2020.03.002. PMC 7134479. PMID 32147406. (англ.)
  10. ↑ Ranney ML, Griffeth V, Jha AK (квітень 2020). Critical Supply Shortages - The Need for Ventilators and Personal Protective Equipment during the Covid-19 Pandemic. The New England Journal of Medicine. 382 (18): e41. doi:10.1056/NEJMp2006141. PMID 32212516. (англ.)
  11. ↑ Chahal S, Govil N, Gupta N, Nadda A, Srivastava P, Gupta S, Dang P (30 липня 2020). COVID Related Original Research: Stress, coping and attitudinal change towards medical profession during COVID-19 Pandemic among health care professionals in India: a cross sectional study (PDF). Indian Journal of Mental Health. 7 (3): 255. doi:10.30877/IJMH.7.3.2020.255-262. ISSN 2394-6652. (англ.)
  12. ↑ Livingston E, Desai A, Berkwits M (травень 2020). Sourcing Personal Protective Equipment During the COVID-19 Pandemic. JAMA. 323 (19): 1912—1914. doi:10.1001/jama.2020.5317. PMID 32221579. (англ.)
  13. ↑ McMahon DE, Peters GA, Ivers LC, Freeman EE (липень 2020). Global resource shortages during COVID-19: Bad news for low-income countries. PLOS Neglected Tropical Diseases. 14 (7): e0008412. doi:10.1371/journal.pntd.0008412. PMC 7337278. PMID 32628664.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  14. ↑ Shaukat N, Ali DM, Razzak J (липень 2020). Physical and mental health impacts of COVID-19 on healthcare workers: a scoping review. International Journal of Emergency Medicine. 13 (1): 40. doi:10.1186/s12245-020-00299-5. PMC 7370263. PMID 32689925.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  15. ↑ ((Lost on the Frontline contributors)) (12 травня 2020). A striving school nurse, a devoted pharmacist: the US health workers who died from Covid-19. The Guardian. Процитовано 13 травня 2020. (англ.)
  16. ↑ 50 doctors have now died in Italy as health system struggles amid coronavirus epidemic. The Independent (англ.). 28 березня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
  17. ↑ Lapolla P, Mingoli A, Lee R (березень 2021). Deaths from COVID-19 in healthcare workers in Italy-What can we learn?. Infection Control and Hospital Epidemiology. 42 (3): 364—365. doi:10.1017/ice.2020.241. PMC 7256220. PMID 32408922. (англ.)
  18. ↑ IMA says nearly 200 doctors in India have succumbed to COVID-19 so far; requests PM's attention. Economic Times. 8 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020. (англ.)
  19. ↑ а б Asian News International (ANI) (3 лютого 2021). IMA refutes govts data, says 734 doctors died due to Covid-19, condemns Centres apathy. Hindustan Times (англ.). Процитовано 13 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  20. ↑ PTI (16 вересня 2020). IMA publishes list of 382 doctors who died due to Covid-19, demands they be treated as martyrs. Hindustan Times (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  21. ↑ Lasater KB, Aiken LH, Sloane DM, French R, Martin B, Reneau K, Alexander M, McHugh MD (серпень 2021). Chronic hospital nurse understaffing meets COVID-19: an observational study. BMJ Quality & Safety. 30 (8): 639—647. doi:10.1136/bmjqs-2020-011512. PMC 7443196. PMID 32817399. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  22. ↑ Turale S (червень 2021). COVID-19: Looking to the future of nursing: innovations & policy recommendations. International Nursing Review. 68 (2): 139—140. doi:10.1111/inr.12687. ISSN 0020-8132. PMC 8207033. PMID 34053075. (англ.)
  23. ↑ Zhang M, Zhang P, Liu Y, Wang H, Hu K, Du M (червень 2021). Influence of perceived stress and workload on work engagement in front-line nurses during COVID-19 pandemic. Journal of Clinical Nursing. 30 (11–12): 1584—1595. doi:10.1111/jocn.15707. PMC 8014711. PMID 33590524. (англ.)
  24. ↑ Tan BY, Chew NW, Lee GK, Jing M, Goh Y, Yeo LL, Zhang K, Chin HK, Ahmad A, Khan FA, Shanmugam GN, Chan BP, Sunny S, Chandra B, Ong JJ, Paliwal PR, Wong LY, Sagayanathan R, Chen JT, Ng AY, Teoh HL, Ho CS, Ho RC, Sharma VK (серпня 2020). Psychological Impact of the COVID-19 Pandemic on Health Care Workers in Singapore. Annals of Internal Medicine. 173 (4): 317—320. doi:10.7326/M20-1083. PMC 7143149. PMID 32251513. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  25. ↑ Brooks SK, Webster RK, Smith LE, Woodland L, Wessely S, Greenberg N, Rubin GJ (березень 2020). The psychological impact of quarantine and how to reduce it: rapid review of the evidence. Lancet. 395 (10227): 912—920. doi:10.1016/S0140-6736(20)30460-8. PMC 7158942. PMID 32112714. (англ.)
  26. ↑ Marjanovic Z, Greenglass ER, Coffey S (серпень 2007). The relevance of psychosocial variables and working conditions in predicting nurses' coping strategies during the SARS crisis: an online questionnaire survey. International Journal of Nursing Studies. 44 (6): 991—8. doi:10.1016/j.ijnurstu.2006.02.012. PMC 7094220. PMID 16618485. (англ.)
  27. ↑ Que J, Shi L, Deng J, Liu J, Zhang L, Wu S, Gong Y, Huang W, Yuan K, Yan W, Sun Y, Ran M, Bao Y, Lu L (14 червня 2020). Psychological impact of the COVID-19 pandemic on healthcare workers: a cross-sectional study in China. General Psychiatry. 33 (3): e100259. doi:10.1136/gpsych-2020-100259. PMC 7299004. PMID 32596640. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  28. ↑ Lai J, Ma S, Wang Y, Cai Z, Hu J, Wei N, Wu J, Du H, Chen T, Li R, Tan H, Kang L, Yao L, Huang M, Wang H, Wang G, Liu Z, Hu S (березень 2020). Factors Associated With Mental Health Outcomes Among Health Care Workers Exposed to Coronavirus Disease 2019. JAMA Network Open. 3 (3): e203976. doi:10.1001/jamanetworkopen.2020.3976. PMC 7090843. PMID 32202646. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  29. ↑ Cabarkapa S, Nadjidai SE, Murgier J, Ng CH (жовтень 2020). The psychological impact of COVID-19 and other viral epidemics on frontline healthcare workers and ways to address it: A rapid systematic review. Brain, Behavior, & Immunity - Health. 8: 100144. doi:10.1016/j.bbih.2020.100144. PMC 7494453. PMID 32959031. (англ.)
  30. ↑ Si MY, Su XY, Jiang Y, Wang WJ, Gu XF, Ma L, Li J, Zhang SK, Ren ZF, Ren R, Liu YL, Qiao YL (серпень 2020). Psychological impact of COVID-19 on medical care workers in China. Infectious Diseases of Poverty. 9 (1): 113. doi:10.1186/s40249-020-00724-0. PMC 7422468. PMID 32787929. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  31. ↑ Squires N (25 березня 2020). Italian nurse commits suicide as another 683 people die from coronavirus. The Telegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 13 травня 2020. (англ.)
  32. ↑ Delgado-Gallegos JL, Montemayor-Garza RJ, Padilla-Rivas GR, Franco-Villareal H, Islas JF (жовтня 2020). Prevalence of Stress in Healthcare Professionals during the COVID-19 Pandemic in Northeast Mexico: A Remote, Fast Survey Evaluation, Using an Adapted COVID-19 Stress Scales. International Journal of Environmental Research and Public Health. 17 (20): 7624. doi:10.3390/ijerph17207624. PMC 7593933. PMID 33086744.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  33. ↑ Di Mattei VE, Perego G, Milano F, Mazzetti M, Taranto P, Di Pierro R, De Panfilis C, Madeddu F, Preti E (травень 2021). The "Healthcare Workers' Wellbeing (Benessere Operatori)" Project: A Picture of the Mental Health Conditions of Italian Healthcare Workers during the First Wave of the COVID-19 Pandemic. International Journal of Environmental Research and Public Health. 18 (10): 5267. doi:10.3390/ijerph18105267. PMC 8156728. PMID 34063421. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  34. ↑ Woon LS, Sidi H, Nik Jaafar NR, Leong Bin Abdullah MF (грудень 2020). Mental Health Status of University Healthcare Workers during the COVID-19 Pandemic: A Post-Movement Lockdown Assessment. International Journal of Environmental Research and Public Health. 17 (24): 9155. doi:10.3390/ijerph17249155. PMC 7762588. PMID 33302410.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  35. ↑ Kim SC, Sloan C, Montejano A, Quiban C (березень 2021). Impacts of Coping Mechanisms on Nursing Students' Mental Health during COVID-19 Lockdown: A Cross-Sectional Survey. Nursing Reports (англ.). 11 (1): 36—44. doi:10.3390/nursrep11010004.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  36. ↑ Melnyk BM, Tan A, Hsieh AP, Gawlik K, Arslanian-Engoren C, Braun LT, Dunbar S, Dunbar-Jacob J, Lewis LM, Millan A, Orsolini L, Robbins LB, Russell CL, Tucker S, Wilbur J (травень 2021). Critical Care Nurses' Physical and Mental Health, Worksite Wellness Support, and Medical Errors. American Journal of Critical Care. 30 (3): 176—184. doi:10.4037/ajcc2021301. PMID 34161980. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  37. ↑ Blake H, Bermingham F, Johnson G, Tabner A (квітень 2020). Mitigating the Psychological Impact of COVID-19 on Healthcare Workers: A Digital Learning Package. International Journal of Environmental Research and Public Health. 17 (9): E459—E460. doi:10.1503/cmaj.200519. PMC 7246821. PMID 32357424. (англ.)
  38. ↑ Nwanya M, Rowberry D (травень 2021). The importance of understanding burnout: an oncology nurse perspective. British Journal of Nursing. 30 (10): S8—S14. doi:10.12968/bjon.2021.30.10.s8. PMID 34037439. (англ.)
  39. ↑ Kumar, Naveen (липень 2021). Plastic surgeons as COVID doctors during second wave of COVID-19 in India. International Journal of Surgery Case Reports. 84: 106130. doi:10.1016/j.ijscr.2021.106130. ISSN 2210-2612. (англ.)
  40. ↑ Shocking with photo of Doctor in India: Proud to serve the nation - World Stock Market (англ.). Процитовано 12 лютого 2022.
  41. ↑ StreamNews. Indian doctor photo wet sweat causes fever. www.streamnews.net (англ.). Процитовано 12 лютого 2022.
  42. ↑ Pic Of The Day: The True Warriors. Gulte (англ.). 1 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  43. ↑ If the doctor of Ahmedabad removed the PPE kit, then look at him with sweat, wrote- Proud that I am doing something for the country | Sohil of Ahmedabad launched PPE kit, looked sweaty, wrote- Proud to be doing something for the country | NewsBust. newsbust.in. Процитовано 12 лютого 2022. (англ.)
  44. ↑ In Viral Photo, Doctor Shares After-Effects Of Wearing PPE Suits. NDTV.com. Процитовано 12 лютого 2022. (англ.)
  45. ↑ Viral photo: Doctor shows how it’s like wearing PPE kit for entire day. The Siasat Daily (англ.). 1 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  46. ↑ Doctor's sweat-drenched picture shows what it's like to wear a PPE suit for long hours. www.timesnownews.com (англ.). Процитовано 12 лютого 2022.
  47. ↑ Gujarat doctor shares after-effects of wearing PPE suits. Deccan Herald (англ.). 1 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  48. ↑ Exhausted doc in India goes viral with post urging vaccinations. New York Post (англ.). 1 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  49. ↑ Indian doctor shares harrowing photo showing him drenched in sweat. www.msn.com. Процитовано 12 лютого 2022. (англ.)
  50. ↑ Health workers become unexpected targets during covid-19. The Economist. Процитовано 13 травня 2020. (англ.)
  51. ↑ Devi S (вересень 2020). COVID-19 exacerbates violence against health workers. Lancet. 396 (10252): 658. doi:10.1016/S0140-6736(20)31858-4. PMC 7470723. PMID 32891198. (англ.)
  52. ↑ Menon V, Padhy SK (червень 2020). Ethical dilemmas faced by health care workers during COVID-19 pandemic: Issues, implications and suggestions. Asian Journal of Psychiatry. 51: 102116. doi:10.1016/j.ajp.2020.102116. PMC 7187815. PMID 32371227. (англ.)
  53. ↑ Maben J, Bridges J (серпень 2020). Covid-19: Supporting nurses' psychological and mental health. Journal of Clinical Nursing. 29 (15–16): 2742—2750. doi:10.1111/jocn.15307. PMC 7264545. PMID 32320509. (англ.)
  54. ↑ а б UN Secretary-General's policy brief: The impact of COVID-19 on women | Digital library: Publications. UN Women (англ.). Процитовано 12 червня 2020.
  55. ↑ а б Gender equality matters in COVID-19 response. UN Women (англ.). Процитовано 12 червня 2020.
  56. ↑ а б COVID-19: Emerging gender data and why it matters | UN Women Data Hub. data.unwomen.org (англ.). Процитовано 12 червня 2020.
  57. ↑ Rimmer MP, Al Wattar BH (серпень 2020). Provision of obstetrics and gynaecology services during the COVID-19 pandemic: a survey of junior doctors in the UK National Health Service. BJOG. 127 (9): 1123—1128. doi:10.1111/1471-0528.16313. PMC 7283977. PMID 32460422. (англ.)
  58. ↑ Shaukat N, Ali DM, Razzak J (липень 2020). Physical and mental health impacts of COVID-19 on healthcare workers: a scoping review. International Journal of Emergency Medicine. 13 (1): 40. doi:10.1186/s12245-020-00299-5. PMC 7370263. PMID 32689925.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  59. ↑ Kader N, Elhusein B, Chandrappa NS, Nashwan AJ, Chandra P, Khan AW, Alabdulla M (серпень 2021). Perceived stress and post-traumatic stress disorder symptoms among intensive care unit staff caring for severely ill coronavirus disease 2019 patients during the pandemic: a national study. Annals of General Psychiatry. 20 (1): 38. doi:10.1186/s12991-021-00363-1. PMC 8379565. PMID 34419094.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  60. ↑ Sadang JM (2021). The Lived Experience of Filipino Nurses' Work in COVID-19 Quarantine Facilities: A Descriptive Phenomenological Study. Pacific Rim International Journal of Nursing Research. 25 (1): 154—164. (англ.)
  61. ↑ а б Leng M, Wei L, Shi X, Cao G, Wei Y, Xu H, Zhang X, Zhang W, Xing S, Wei H (березень 2021). Mental distress and influencing factors in nurses caring for patients with COVID-19. Nursing in Critical Care. 26 (2): 94—101. doi:10.1111/nicc.12528. ISSN 1362-1017. PMID 33448567. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  62. ↑ Pines AM (травень 2000). Treating career burnout: a psychodynamic existential perspective. Journal of Clinical Psychology. 56 (5): 633—42. doi:10.1002/(sici)1097-4679(200005)56:5<633::aid-jclp5>3.0.co;2-#. PMID 10852150. (англ.)
  63. ↑ CDC (11 лютого 2020). Interim Infection Prevention and Control Recommendations for Healthcare Personnel During the Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) Pandemic. Centers for Disease Control and Prevention (англ.). Процитовано 14 липня 2020.
  64. ↑ Chidiebere Okechukwu E, Tibaldi L, La Torre G (2020). The impact of COVID-19 pandemic on mental health of Nurses. La Clinica Terapeutica. 171 (5): e399—e400. doi:10.7417/CT.2020.2247. PMID 32901781. (англ.)
  65. ↑ Kunzler AM, Helmreich I, Chmitorz A, König J, Binder H, Wessa M, Lieb K (липень 2020). Psychological interventions to foster resilience in healthcare professionals. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2020 (7): CD012527. doi:10.1002/14651858.CD012527.pub2. PMC 8121081. PMID 32627860. (англ.)
  66. ↑ Hertel, R. A. (2020). The Use of Psychological PPE in the Face of COVID-19. MEDSURG Nursing, 29(5), 293—296. (англ.)
  67. ↑ Covid-19: Recommendations and resources for healthcare workers Karolinska Institutet. ki.se (англ.).

Джерела[ред. | ред. код]

  Ця стаття містить текст, що поширено за вільною ліцензією (твердження про ліцензію або дозвіл у Вікісховищі): Explainer: How COVID-19 impacts women and girls . UN Women

Посилання[ред. | ред. код]

Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вплив_пандемії_COVID-19_на_медичних_працівників&oldid=39145399