French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 квітня — 30 квітня 2022) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 16 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
Усі списки[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Список загиблих з 9 по 30 квітня 2022 року[ред. | ред. код]
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
Квітень[ред. | ред. код] | |||||
16 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6558 |  |  Кошурко Андрій Васильович | 17 березня 1991, м. Дубровиця Рівненська область. Майор служби цивільного захисту, начальник частини гуманітарного розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України[2]. | 16 квітня 2022 | За інформацією голів МВС України та Харківської обласної військової адміністрації, загинув під час самовідданих дій при розмінуванні російських касетних боєприпасів поблизу м. Харкова[3]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]. |
| 6559 | | Герасимов Олег Васильович | 15 березня 1972, м. Мерефа Харківська область. Прапорщик служби цивільного захисту, водій-сапер відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт частини гуманітарного розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України[2]. | 16 квітня 2022 | За інформацією голів МВС України та Харківської обласної військової адміністрації, загинув під час самовідданих дій при розмінуванні російських касетних боєприпасів поблизу м. Харкова[5]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[4]. |
| 6560 | | Стаднік Юрій Володимирович | 12 квітня 1980, с. Павловське Костанайська область Казахська РСР. Старший прапорщик служби цивільного захисту, водій-сапер відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт частини гуманітарного розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України[2]. | 16 квітня 2022 | За інформацією голів МВС України та Харківської обласної військової адміністрації, загинув під час самовідданих дій при розмінуванні російських касетних боєприпасів поблизу м. Харкова[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]. |
| 6561 |  | Габрусь Степан | 36 років, мешканець м. Сколе Стрийський район Львівська область. Стрілець-снайпер підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[6]. |
| 6562 |  | Захарченко Олександр Григорович («Джин») | 8 вересня 1964, с. Майданецьке Тальнівський район Черкаська область. Солдат, боєць добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Закінчив Таращанський коледж. Технік-електрик, енергетик, столяр. Залишилась дружина, дочка і син. | 16 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами на Харківщині[7]. |
| 6563 | | Федорак Ігор Ігорович («Шах») | 21 березня 1993, с. Ісаків Тлумацький район Івано-Франківська область. Обороняв Ірпінь, потім Харківщину. Боєць добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Залишилась батьки, дружина і син. | 16 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами на Харківщині[7]. |
| 6564 | | Лінкін Олександр Валерійович («Лінкольн») | 10 березня 1985, с. Первомайське Ясинуватський район Донецька область. Боєць добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». За професією «інженер-будівельник», закінчив Донбаську національну академію будівництва і архітектури. З братом мав бізнес у м. Києві. Залишилась мати. | 16 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами на Харківщині[7]. |
| 6565 | | Скрипін Станіслав Геннадійович («Тор») | 28 серпня 1966, м. Первоуральськ Свердловська область (РФ). Боєць добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Старший лейтенант запасу ЗС України, військовий десантник. Походив з української козацької родини, виселеної до Сибіру. Проживав у військовому містечку за Уралом. Повернувшись до Києва, закінчив Національний авіаційний університет. Інженер із приладів та електроустаткувань. Залишилась дружина. | 16 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Ізюмському районі на Харківщині[8]. |
| 6566 |  | Фраткін Володимир Олексійович | 6 жовтня 1988, м. Мукачево Закарпатська область. Старший солдат, військовослужбовець 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Закінчив мукачівську школу № 20. Навчався на кухаря. Учасник АТО (2014—2016). Після початку російського вторгнення в Україну, повернувся із заробітків у Чехії та став на захист України. | 16 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[9]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[10]. |
| 6567 | | Дутчак Володимир Васильович | 1984, 38 років, мешканець с. Микитинці Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російським агресором (місце — не уточнено)[11]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[12]. |
| 6568 | |  Біцадзе Заза | 50 років, Грузія. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 квітня 2022 | Загинув біля міста Рубіжне Луганської області, внаслідок ДТП, коли разом із Аліком Цаавою намагався вивезти із зони бойових дій тіло смертельно пораненого Аркадія Касрадзе. Похований в місті Руставі[13][14]. |
| 6569 | | Касрадзе Аркадій | Грузія. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 квітня 2022 | Забезпечив безпечне перекидання своїх товаришів на вогневу позицію, але отримав смертельне поранення біля міста Рубіжне, що на Луганщині. Похований у селі Ергнеті[13]. |
| 6570 | | Цаава Алік | Грузія. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 квітня 2022 | Загинув біля міста Рубіжне Луганської області, внаслідок ДТП, коли разом із Зазою Біцадзе намагався вивезти із зони бойових дій тіло смертельно пораненого Аркадія Касрадзе. Похований на фамільному кладовищі в місті Зугдіді[13][15]. |
| 6571 |  | Губський Віктор («Мойша») | 12 липня 1991, м. Івано-Франківськ. Військовослужбовець підрозділу Морської піхоти України (підрозділ — не уточнено). | 16 квітня 2022 | Загинув в боях з російським агресором (місце — не уточнено)[16]. |
| 6572 |  | Голіков Микола | 7 вересня 1993, с. Добровляни Калуський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець Сил ТрО ЗС України м. Києва (підрозділ — не уточнено). Народився і жив у с. Добровлянах, потім навчався та працював у м. Калуші. 2014 року був у Третій сотні Майдану. Після Революції гідності воював у складі батальйону «Айдар». Потрапив у полон, був звільнений в результаті обміну. Після цього залишився жити у м. Києві, де одружився. Після початку російського вторгнення в Україну приєднався до ТрО ЗС України. | 16 квітня 2022 | У боях за місто-герой України Ірпінь отримав 10 кульових поранень, переніс 18 операцій, але врятувати бійця не вдалося[17]. |
| 6573 |  | Чорний Дмитро Олексійович («Гелік») | 22 вересня 2000, м. Київ. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов». Після досягнення 18-річного віку, вступив до полку «Азову» та переїхав з м. Києва до м. Маріуполя[18]. | 16 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[19]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[20]. |
| 6574 |  | Формальова Валерія Євгеніївна | 8 вересня 2000, м. Рубіжне Луганська область. Бойовий медик підрозділу 17 ОТБр. Мешкала в Рубіжному, що на Луганщині, але після початку російської агресії 2014 року переїхала до Кривого Рогу. Будучи студенткою Луганського національного університету здобувала фах фармацевтки. Спочатку працювала в кав'ярні, але в травні 2019 року підписала контракт з 17 ОТБр. Більше двадцяти військовослужбовців залишилися живі завдяки самовідданості та професійності молодої медсестри. | 16 квітня 2022 | Вона з чотирьма фронтовиками зайшла у бліндаж після перезмінки під Новотошківським, що на Луганщині, і туди влучив ворожий снаряд[21]. |
| 6575 | | Бабенко Борис Вікторович | 1979 (42 роки), м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат 17 ОТБр. Боронив Україну з 2014 року. Після початку повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини. Залишилась дружина та син. | 16 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами в Луганській області[22]. |
| 6576 |  | Толопко Степан | 47 років, м. Львів. Працював у лабораторії санітарно-ветеринарної експертизи у Львові. У 2000-му році переїхав на Хмельниччину. Працював механіком на сільськогосподарському виробничому кооперативі села Святець. Із 2014 року виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у складі 24-ї ОМБр імені короля Данила ОК «Захід» Сухопутних військ ЗС України. Після 24 лютого попри статус особи з інвалідністю внаслідок війни воював у складі 28-ї ОМБр імені Лицарів Зимового Походу ОК «Південь» Сухопутних військ ЗС України. | 16 квітня 2022 | Загинув в боях з окупантами (місце — не уточнено). Похований 1 грудня 2022 року на Личаківському кладовищі м. Львова. |
| 6577 |  | Хаблак Олександр Вікторович | Мешкав із сім'єю на Луганщині — в м. Біловодськ, зголом — у м. Сєвєродонецьк. У 2015 році вступив до ЗС України, служив у 72 ОМБр, пізінше — в ДПСУ. Головний сержант, військовослужбовець підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в м. Кремінній на Луганщині під час важкого бою з росіянами. Похований у м. Дніпрі[23] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[24]. |
| 6578 … 6579 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 16 квітня 2022 | (для доповнення за 16 квітня 2022 року) |
17 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6580 | | Орленко Юрій Миколайович | 1977, Черкаська область. Солдат, навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). | 17 квітня 2022 | Загинув під час виконання службових обов'язків (місце — не уточнено). Похований в м. Смілі на Черкащині[25]. |
| 6581 | | Волик Леонід Іванович | 1985, с. Геронимівка Черкаська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 17 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Черкаської районної ради, військовослужбовець загинув в боях поблизу смт Новотошківське на Луганщині[26]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27]. |
| 6582 | | Колоколов Сергій Анатолійович («Тренер») | 38 років. Військовослужбовець 105-го окремого стрілецького батальйону Сил ТрО ЗС України. Тренер-викладач Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з важкої атлетики, майстер спорту України. Його вихованці представляли на змаганнях з важкої атлетики місто Волноваху та Волноваський район Донецької області, ставали переможцями і призерами чемпіонатів України серед юнаків. 2014 року переїав до Волновахи з окупованого Донецька, а 2018 року відкрив спортивну секцію. Залишилися дружина та маленька дитина. Після початку російського вторгнення в Україну став на захист України. | 17 квітня 2022 | 8 квітня під час виконання бойового завдання в Донецькій області отримав поранення. Був доставлений у лікарню, але згодом помер[28]. |
| 6583 |  | («VEGAN») | Військовослужбовець 114 ОБрТрО. | 17 квітня 2022 | Загинув в боях з окупантами (місце — не уточнено)[29]. |
| 6584 |  | Куртаніч Фелікс Валерійович («Лис Подольський») | 1996, 26 років, с. Грижинці Тиврівський район Вінницька область. Мешканець смт Іванкова Київської області. Старший сержант, пілот дрона батальйону оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького. Закінчив Чернівгівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Учасник Революції гідності. Проходив військову службу в батальйонах «Карпатська січ», «Донбас», «Айдар» та з 2015 року брав участь у бойових діях в зоні АТО/ООС. У 2020 вступив на політологію в Університет Григорія Сковороди у Переяславі.З 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях в Авдіївці, Широкиному, Пісках та Кримському. Залишилися батьки, сестра та бабуся. | 17 квітня 2022 | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу м. Рубіжного Луганської області разом з 4-ма побратимами [30]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[31]. Тіло опізнане завдяки ДНК-експертизі. Похований в рідному селі Грижинці [32]. |
| 6585 |  | Домінюк Леонід Анатолійович | 57-59 років. Підполковник, начальник комендантського відділу Донецького прикордонного загону ДПСУ. В прикордонній службі – понад 30 років, 2015 року повернувся на службу. Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави» (№ 24921). | 17 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[33]. |
| 6586 | | Середа Микола Миколайович | 29 серпня 1985, м. Луцьк Волинська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З початком російського вторгнення в Україну був призваний на військову службу за мобілізацією 5 березня 2022 року. | 17 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в м. Харкові. Похований на Алеї почесних поховань на кладовищі в с. Гаразджа Луцького району[34][35][36][37][38]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[39]. |
| 6587 | | Антонов Віктор Федорович | 1977, с. Ялтушків Барський район Вінницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилася мати, дружина та син. | 17 квітня 2022 | Отримав поранення, які стали несумісними з життям в бою з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Вся група, що потрапила у ворожу засідку, врятувалась завдяки йому, а він сам героїчно віддав життя за свою країну і побратимів. Похований в с. Ялтушків[40]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[41]. |
| 6588 |  | Гора Володимир Олексійович | 23 липня 1983, с. Вербки Полтавська область. Військовослужбовець 95 ОДШБр. З 2002 року проходив службу в ЗС України у військовій частині «Десна». Учасник АТО. | 17 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Довгенького в Харківській області. Був ідентифікований лише восени 2022 року[42]. |
| 6589 … 6590 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 17 квітня 2022 | (для доповнення за 17 квітня 2022 року) |
18 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6591 |  | Савченко Іван Олександрович | Лейтенант поліції, старший оперуповноважений Лисичанського відділу поліції Національної поліції України. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2005 році. | 18 квітня 2022 | Загинув під час виконання службових обов’язків під час відсічі та стримання збройної агресії з боку рф у м. Лисичанську на Луганщині[43]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[10]. |
| 6592 | | Березневич Олександр Миколайович | 20 листопада 1993, Смілянський район Черкаська область. Молодший сержант, стрілець-снайпер механізованого відділення окремої мотопіхотної бригади (підрозділ — не уточнено). | 18 квітня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу смт Новотошківське на Луганщині[44][25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27]. |
| 6593 | | Бугайов Артем Вадимович | 22 серпня 1997, с. Полянецьке Уманський район Черкаська область. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового взводу окремої десантно-штурмової бригади (підрозділ — не уточнено). | 18 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Рідкодуб Донецької області[45]. |
| 6594 | | Демиденко Олег Вікторович | 22 серпня 1985, Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 18 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором (місце — не уточнено). Похований в Білозірській сільській громаді на Черкащині[25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27]. |
| 6595 |  | («Лис») | Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. | 18 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Попасної на Луганщині[46]. |
| 6596 | | Сілецький Василь Іванович | 5 січня 1999, мешканець с. Вирів Львівська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Круглий сирота. З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист України. | 18 квітня 2022 | Загинув у бою із ворогом поблизу м. Попасної на Луганщині[47]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[48]. |
| 6597 | | Опанасович Денис Володимирович («Вжик») | 1989, 33 роки, м. Южне Одеська область. Військовослужбовець 28 ОМБр. З 205 по 2016 рік брав участь в АТО. Після початку повномасштабного вторгнення приєднався до міської муніципальної варти. З 8 березня по мобілізації пішов боронити рідну землю у складі ЗС України. | 18 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в Олександрівці, що на Херсонщині[49]. |
| 6598 … 6600 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 18 квітня 2022 | (для доповнення за 18 квітня 2022 року) |
19 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6601 |  | Токарчук Андрій Петрович | 38 років, мешканець м. Бар Вінницька область. Лейтенант, військовослужбовець підрозділу НГУ (підрозділ — не уточнено). | 19 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в м. Бар[50]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. |
| 6602 |  | Проценко Вадим Анатолійович | 1992, мешканець м. Корсунь-Шевченківського Черкаська область. Солдат, оператор протитанкового відділення протитанкового взводу механізованого окремого батальйону 30 ОМБр. | 19 квітня 2022 | Загинув у боях з агресором на Донеччині в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Похований в м. Корсунь-Шевченківському[52]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[53] |
| 6603 | | Кононенко Олександр Володимирович | 14 жовтня 1994, с. Калинівка (Роменський район) Сумська область. Майор, заступник командира механізованого батальйону з артилерії 17 ОТБр. Закінчив школу в сусідній Миколаївці. Після закінчення школи став військовослужбовцем за контрактом у військовій частині поблизу Києва. Був призначений на посаду старший механік радіорелейної станції зв’язку. Прослуживши місяця три, звернувся до командира роти, аби вчитися далі і поступив на навчання до НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного у м. Львові за фахом артилериста. Випустився лейтенантом і з того часу служив в 17 танковій бригаді. Учасник АТО/ООС. Після російського вторгнення в Україну знову прибув до найгарячіших точок війни. Залишилися дружина та малолітній син. | 19 квітня 2022 | 13 квітня під час ведення бойових дій поблизу смт Новотошківське Луганської області був важко поранений та евакуйований до м. Дніпра. Тиждень лікарі боролися за його життя, але від бойових поранень, офіцер помер[54]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[55]. |
| 6604 | | Попович Андрій Федорович | 10 лютого 1970, с. Ріпне Івано-Франківська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у місцевій школі, потім у професійно-технічному училищі. Учасник АТО/ООС. Після початку російського вторгнення в Україну знову став на захист держави. | 19 квітня 2022 | Загинув у боях з окупантами (місце — не уточнено)[56]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[57]. |
| 6605 |  | Вакарчук Роман Михайлович | 5 грудня 1994, с. Гарячківка Вінницька область. Молодший лейтенант, командир 3-го взводу 1-ї роти 11 ОМпБ. Закінчив Одеський політехнічний університет, відслужив строкову службу і вирішив стати професійним військовим. Вступив до Національну академію сухопутних військ ім. П. Сагайдачного. | 19 квітня 2022 | Загинув від вибухової травми, яку отримав в боях з агресором на Херсонщині[58]. |
| 6606 | | Башев Олексій Сергійович («Бек»)  | м. Нікополь Дніпропетровська область. Підполковник, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 19 квітня 2022 | Загинув в боях з окупантами (місце — не уточнено)[59]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[60]. |
| 6607 | | Кочетков Дмитро Олександрович («Дейдж») | 28 липня 1979, смт Буди Харківська область. Старший солдат, військовослужбовець окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України. Закінчив НТУ «ХПІ». Захоплювався альпінізмом, на його рахунку багато сходжень, зокрема Казбек. Член Харківського обласного клубу альпіністів. В Азові з 2015-го року. Нагороджений орденом «За мужність» III та II ступеня. | 19 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на заводі «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя Донецької області[61]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[62]. |
| 6608 | | Волощенко Роман Юрійович («Лугань») | 16 травня 1983, с. Просяне (Марківський район) Луганська область. Сержант, військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. Учасник АТО. | 19 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором поблизу м. Попасної на Луганщині[63]. |
| 6609 |  | Романова Тетяна Олександрівна («Ромашка») | 5 жовтня 1984, с. Малинівка, Донецька область. Молодший сержант, старший бойовий медик десантно-штурмової роти 503 ОБМП. Як медик за фахом, в 2016 році уклала контракт на військову службу в ЗС України. З серпня 2021 року перебувала у складі 503 ОБМП у зоні ООС. На її рахунку десятки врятованих життів українських бійців. Залишилися мати і неповнолітня донька. | 19 квітня 2022 | Загинула внаслідок отриманої вибухової травми поблизу с. Новопіль Донецької області[64]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[65]. |
| 6610 |  | Сова Сергій Олександрович | 13 червня 1986, 35 років, м. Нікополь Дніпропетровська область. Старший солдат, старший стрілець підрозділу 93 ОМБр. З дитинства захоплювався спортом. Кандидат у майстри спорту (бокс), чемпіон України серед юніорів. Був професійним кінологом. Захищав Україну з 2014 року з невеликою перервою. Залишилися дружина, 14-річний син та 9-річна донька. Герой України (посмертно)[66]. | 19 квітня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами, ймовірно, коли разом з іншими бійцями потрапив в оточення на позиціях поблизу м.Ізюму на Харківщині[67]. |
| 6611 | | Геник Степан Миронович | 20 серпня 1984, с. Криве Тернопільська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник Революції гідності. З початком російсько-української війни відбув на фронт добровольцем. Активний учасник ГФ «Самооборона Козівщини», Громадської ветеранської організації «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України». Залишилися дружина та двоє малолітніх синів. | 19 квітня 2022 | Загинув під час бойового зіткнення з російськими окупантами та масованого артилерійського обстрілу на Донеччині. Похований в рідному селі[68]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[69]. |
| 6612 | | Січкар Вадим Володимирович | 1988, 34 роки, с. Вербівка Чортківський район Тернопільська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник Революції гідності. У 2015—2016 роках був учасником боїв в зоні АТО. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем прибув на військову службу до ЗС України. Залишилися мати та 9-річний син. | 19 квітня 2022 | Згідно повідомлення начальника пресслужби Тернопільського обласного ТЦК та СП, військовослужбовець загинув під час бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу на Донеччині. Похований в рідному селі[70]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[69]. |
| 6613 | | Герасименко Сергій Володимирович | 12 березня 1990, с. Водяне Софіївський район Дніпропетровська область. Мешканець м. Теребовлі Тернопільської області. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2016 році, під час мобілізації, добровільно прибув до військкомату та уклав контракт зі Збройними Силами України, який поновив у 2020 році. | 19 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну в Донецькій області. Похований в м. Теребовлі Тернопільської області[71]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[69]. |
| 6614 | | Тертичний Олексій Михайлович(«Каір») | 31 рік, м. Кремінна, Луганська область. Мешкав у Рубіжному. Здобув економічну освіту. У 2017 році пішов служити у 53-тю окрему механізовану бригаду імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посади зенітчика, гранатометника, снайпера. Брав участь в АТО. У березні 2022 року приєднався до Луганського зонального відділу Військової служби правпопорядку ЗСУ. Був стрільцем групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони. Виконував усі поставлені задачі, ділився своїм бойовим досвідом. Потім командування вирішило створити бойовий підрозділ, до якого він потрапив. Звання старший солдат. | 19 квітня 2022 | Загинув від осколкових поранень на рідній Луганщині біля м. Попасна, прикриваючи товаришів від пострілу ворожої гармати. Отримав чисельні осколкові поранення і помер на місці. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований у місті Кременчук на Полтавщині на Світошському цвинтарі [72]. |
| 6615 … 6615 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 19 квітня 2022 | (для доповнення за 19 квітня 2022 року) |
20 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6616 | | Скворцов Владислав Юрійович («Скворець») | 29 липня 1996, м. Дніпро. Старший лейтенант, командир роти 93 ОМБр. В 2014 році, після початку російської агресії, пішов добровольцем до ЗС України. Після повернення із зони бойових дій закінчив Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, навчався на політолога. Згодом одружився. Після початку російського вторгнення в Україну відразу пішов захищати країну. Залишилась дружина та п’ятимісячна донька. | 20 квітня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу на Харківщині[73]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[74]. |
| 6617 | | Бідняк Іван Олександрович | 1 жовтня 1985, м. Марганець Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Майстер спорту України міжнародного класу з кульової стрільби. | 20 квітня 2022 | Загинув від ворожої кулі під час виконання бойового завдання в Херсонській області[75]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[76]. |
| 6618 |  | Лемещук Володимир Володимирович | м. Яворів Львівська область. Капітан, заступник командира батальйону 24 ОМБр. Випускник НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного 2019 року. Проходив військову службу у 24-й ОМБр на посадах командира взводу, командира роти. Мав декілька ротацій у зону проведення операції Об’єднаних сил. Залишилися дружина та двомісячна донька. | 20 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Національної академії сухопутних військ, офіцер загинув в бою поблизу м. Попасної на Луганщині. Ціною свого життя він врятував життя чотирьом пораненим ворогом побратимам[77]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[48]. |
| 6619 | | Ковбасюк Андрій Леонідович | 54 роки, м. Хмельницький. Солдат, військовослужбовець 24 ОМБр. Проходив строкову службу у ЗС колишнього СРСР. Після демобілізації працював у пожежній охороні. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем відбув до ЗС України. Не дожив до своєї 55-ї річниці два місяці. | 20 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами у м. Попасній на Луганщині[78]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[48]. |
| 6620 | | Кириченко Данило («Бродяга») | 23-25 років, м. Луганськ. Боєць ОЗСП «Азов». В досить юному віці став фанатом футбольного клубу «Зоря», а з приходом росіян 2014 року до рідного Луганська, у віці 16 років пішов захищати Україну спочатку в «Айдар», а потім в ОЗСП «Азов». Залишились дружина і маленька донька. | 20 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[19]. |
| 6621 | | Лапчук Віталій Степанович | 15 квітня 1974, м. Херсон. Командир роти одного з підрозділів Сил ТрО ЗС України у м. Херсоні. За кілька років до російського вторгнення в Україну пішов у відставку з військової служби. Кадровий офіцер. До 2017 року викладав в Херсонському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ (за іншими даними — Херсонському факультеті Одеського національного університету внутрішніх справ), захистив кандидатську з юридичної психології. Працював у Держрезерві в м. Києві, але після початку російського вторгнення, повернувся до Херсона. 26 лютого приєднався до ТрО ЗС України. Після окупації міста збирав і ховав зброю для майбутнього наступу ЗС України, а також розвозив людям хліб. | 20 квітня 2022 | 27 березня окупанти схопили Віталія і жорстоко катували. Згодом його побите до невпізнання тіло з причепленою до ніг гирею знайшли у воді на річковому причалі в м. Херсоні[79]. |
| 6622 |  | Шинкаренко Ярослав Сергійович | 15 червня 1999, м. Богуслав Київська область. Командир відділення розвідувальної роти 72 ОМБр. Закінчив Економіко-правовий коледж Київського кооперативного інституту та права. Брав участь в бойових дій у ході російсько-української війни з 2017 року. | 20 квітня 2022 | Загинув в результаті підриву на ворожій протитанковій міні, здійснюючи патрулювання на авто поблизу смт Поліського на Київщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[39]. |
| 6623 | .svg) | Ковальов Євген | 33 роки, смт Новопсков Луганська область. Військовослужбовець 110 ОБрТрО. Останні роки мешкав в Чехії, але в перші дні російського вторгнення в Україну повернувся до України і пішов боронити рідну землю від рашистських окупантів. Фанат «Зорі» (Луганськ). Залишилися дружина і дві доньки. | 20 квітня 2022 | Загинув внаслідок мінометного обстрілу під Авдіївкою на Донеччині[80][81]. |
| 6624 | | Чупіков Євген Євгенович («Люнокс») | 21 рік, м. Тернівка Дніпропетровської області. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». Захоплювався психологією, релігією. | 20 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[82]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[83]. |
| 6625 |  | Войтюк Дмитро Романович | 23 роки, с. Будо-Рижани Житомирська область. Солдат, водій-електрик радіолокаційної розвідки дивізіону артилерійської розвідки 26 ОАБр. Працював на гірничо-збагачувальному комбінаті у селищі Іршанськ. | 20 квітня 2022 | Заинув біля м. Привілля Луганської області[84]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[85]. |
| 6626 | | Радченко Володимир Андрійович | 26 липня 1996, с. Старичі Яворівського району. Вчився у Новояворівському ліцеї, а після його закінчення переїхав до Львова. Там він здобував освіту одразу у двох вишах — Львівському державному університеті внутрішніх справ, а також Львівському університеті бізнесу та права. З 2017 року вступив до Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. По закінченню академії юнак отримав звання лейтенанта та по розподілу став служити у 28 окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового Походу. У лавах цієї бригади захисник боронив державу під Мар’їнкою ще у часи АТО. | 20 квітня 2022 | Загинув 20 квітня 2022 року поблизу села Олександрівка. Тіло повернули в серпні 2023 року. Похований 8 серпня 2023 в селі Старичі [86][87][88]. |
| 6627 … 6627 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 20 квітня 2022 | (для доповнення за 20 квітня 2022 року) |
21 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6627 | | Работін Ігор Миколайович | 5 листопада 1991, м. Черкаси. Сержант, командир господарчого відділення взводу матеріального забезпечення десантно-штурмового батальйону окремої десантно-штурмової бригади (підрозділ — не уточнено). | 21 квітня 2022 | Загинув в ході оборонного бою підрозділів бригади з противником поблизу селища Довгеньке Донецької області[89]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[90]. |
| 6628 | | Ластович Олексій Юрійович | Головний сержант, військовослужбовець ОЗСП «Азов». Проходив службу в ДПС України на донецькому напрямку. Згодом перевівся до ОЗСП «Азов». Залишилися дружина, двоє доньок, новонароджений син і племінниця. | 21 квітня 2022 | Загинув від пострілу ворожого снайпера у грудну клітку, який навиліт пробив дві пластини бронежилета в бою з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[91]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]. |
| 6629 | | Посельський Роман Васильович | м. Краматорськ Донецька область. Офіцер, командир підрозділу Сил ТрО ЗС України. Навчався у краматорській школі № 9. Закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. | 21 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[92]. |
| 6630 | | Касьяненко Віталій Васильович | 16 травня 1992, м. Кропивницький. Капітан, артилерист 24 ОМБр. Випускник НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після закінчення академії пішов воювати на Донбас, був там п’ять років. З початку російського вторгнення в Україну знову пішов захищати Батьківщину. | 21 квітня 2022 | У Попасній потрапив під вогонь артилерії, внаслідок чого отримав не сумісні з життям поранення. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[93]. |
| 6631 | | Рудіч Руслан Вікторович | 29 червня 1974, с. Урмань Тернопільська область. Мешкав у м. Бережанах. Військовослужбовець 95 ОДШБр. Займався ремонтом і технічним обслуговуванням електричного устатковання. Мисливець. Проходив військову службу у складі 95 ОДШБр, брав участь в боях під Мар’їнкою, був демобілізований. Після початку російського вторгнення в Україну повернувся на схід України. | 21 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[94]. |
| 6632 | | Ваверчак Любомир Михайлович | 22 лютого 1995, 26 років, с. Карашинці Чортківський район Тернопільська область. Солдат, старший навідник гармати артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону (підрозділ — не уточнено). Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[95]. | 21 квітня 2022 | Згідно повідомлення Чортківського районного ТЦК та СП, військовослужбовець загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу м. Харкова. Похований в рідному селі[96]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[69]. |
| 6633 | | Шпак Сергій | 27 років, с. Миколаївка Новомосковського району. Після 9 класу пішов у металургійний технікум, де вивчився на зварювальника. Останнім місцем роботи перед повномасштабним вторгненням було "Автомагістраль" в Меліоративному. Працював механіком, ремонтував техніку. Добровольцем пішов воювати 24 лютого. Був у складі 93-ї бригади "Холодний яр". В перші ж дні війни їх під Харковом розбомбили. Командир зміг вивести 10 осіб, в тому числі і його. Після цього 10 днів був вдома, відпочив, і знову поїхав, в Охтирку та у Тростянець, Суми. Вони були там місяць. Возив вантаж 200. Потім його перенаправили на Харківщину де й загинув. | 21 квітня 2022 | Загинув під селом Дмитрівка загинув 21 квітня 2022 року. Його вбила вибухова хвиля. Впродовж кількох днів чоловік вважався зниклим безвісти [97]. |
| 6634 | | Кожухар Іван Ігорович | 1991, Смоліне, сержант, заступник командира бойової машини - навідник-оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону | 21 квітня 2022 | Загинув внаслідок чисельних осколкових поранень, виконуючи бойові завдання та захищаючи українську землю від військ окупанта [98]. |
| 6634 6634 | | Кругляк Олексій Анатолійович | Народився 14.03.1994 року смт. Нововоронцовка, Херсонської області. Приймав участь в АТО у 2018 році. З 26.02.2022 вступив у лави ЗСУ. Проходив службу у 60 піхотній бригаді, 98 піхотному батальйоні, 9 роті, 2 взвод (в/ч А0335) | 21 квітня 2022 | Загинув біля с. Трудолюбівка, Херсонської області, під час бою отримавши кульове паранення не сумісне з життям у голову. |
22 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6635 | | Кошелев Василь Володимирович | 15 вересня 1997, с. Катеринівка Черкаська область. Мешканець с. Бурківці Київської області. Старший солдат, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону 72 ОМБр. Був призваний за мобілізацією до ЗС України у перший день російського вторгнення в Україну. Залишилася дружина та дві доньки. | 22 квітня 2022 | Загинув поблизу с. Козача Лопань Дергачівського району при штурмі м. Золочіва на Харківщині. Екіпаж, в якому перебував також й Василь Кошелев, не встиг евакуюватися з палаючої БМП-2[99]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[100]. |
| 6636 | | Скальд Сергій («Шпрот») | 43 роки, м. Чернівці. Боєць ОЗСП «Азов». Учасник Революції гідності, добровольцем вирушив у зону проведення АТО. Воював у складі ДУК «Правий сектор». Був учасником великої кількості розвідувальних операцій, учасник боїв у Авдіївці. Допомагав у блокуванні залізничного сполучення в рамках блокади ДЛНР. Потім повернувся на фронт. Командував 16-ю Резервною сотнею ДУК ПС на Буковині. Поет, автор збірки «Навиліт. Рими калібру 5,45». | 22 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[101]. |
| 6637 | | Гриценко Артур Володимирович | 15 лютого 1979, смт Городниця Новоград-Волинський район Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 95 ОДШБр. Колишній футболіст ФК «Львів», львівських «Карпат» та низки інших українських клубів. | 22 квітня 2022 | Загинув у бою з окупантами поблизу м. Харкова[102]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[90]. |
| 6638 | | Мартинченко Валентин Вікторович | 3 квітня 1999, Корсунь-Шевченківський район Черкаська область. Молодший сержант, командир відділення десантно-штурмового взводу окремої десантно-штурмової бригади (підрозділ — не уточнено). З 2016 року брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганських областей. | 22 квітня 2022 | Загинув в районі смт Зарічне на Донеччині[103]. |
| 6639 | | Хоменко Віктор Миколайович | 1975, мешканець м. Корсунь-Шевченківський Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 22 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Черкаської районної ради, військовослужбовець загинув, боронячи українську землю від російських загарбників (місце — не уточнено)[26]. |
| 6640 |  | Семеген Валентин Ілліч | с. Мигове Чернівецька область. Військовослужбовець 21 ОМПБ. | 22 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[104]. |
| 6641 | | Ложка Віктор | м. Попасна Луганська область. Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. У складі батальйону «Донбас» воював на сході ще в 2014—2016 роках. Коли ж почалося російського вторгнення в Україну, закрив свій магазин і пішов у військкомат та став на службу в рідний підрозділ. | 22 квітня 2022 | Пішов з групою на допомогу іншому підрозділу і загинув у ближньому бою у рідній Попасній на Луганщині[105]. |
| 6642 | | Закревський Антон | 20 років. Командир підрозділу Морської піхоти України (підрозділ — не уточнено). Паламар храму святителя Михаїла, першого Митрополита Київського. | 22 квітня 2022 | Загинув в боях з окупантами поблизу м. Харкова[106]. |
| 6643 |  | Завада Михайло Йосипович | 22 листопада 1981, 41 рік, с. Дрананівка Тернопільський район Тернопільська область. Солдат, стрілець підрозділу 68 ОЄБр. Працював у лісництві. Строкову військову службу не проходив, проте з початком російського вторгнення в Україну став на захист України. Залишилися мати, дружина та дві доньки. | 22 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Богоявленки на Донеччині[107]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[108]. |
| 6644 | | Польовий Михайло Васильович | 21 листопада 1976, с. Великі Дедеркали Кременецький район Тернопільська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилася дружина. | 22 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині. Похований у рідному селі[109]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[108]. |
| 6645 | | Поремський Віталій Володимирович | 22 роки, с. Гордіївка Житомирська область. Старший солдат, навідник самохідної артилерійської установки «Гвоздика» 24 ОМБр. У 2019 році пішов служити за контрактом у Збройні сили України. | 22 квітня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу біля м. Попасна Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[48]. |
| 6646 | |  | Південна Корея. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після російського вторгнення в Україну, добровільно долучився до ЗС України. | 22 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[110]. |
| 6647 |  | Афанасьєв Іван Ігорович | 25-річний солдат Іван Афанасьєв, народився і жив у Києві. Навчався у школі №262. Закінчив Київське професійне училище залізничного транспорту імені Володимира Кудряшова. Продовжив навчання в технікумі транспортної інфраструктури. Прагнув стати водієм Київського метрополітену, проте його життя кардинально змінилося в одну мить. Він закохався у малюнки та фарби, у мистецтво татуювання. Був професіоналом своєї справи, відкрив студію татуювання «White bear tattoo», залишив свій відбиток на тілах багатьох людей не тільки в Україні, а й за кордоном. Вивчив декількох учнів, що з такою ж пристрастю продовжують його справу. Іван був активною людиною. Обожнював риболовлю. Все життя займався спортом. Був кандидатом у майстри спорту з акробатики, призером багатьох чемпіонатів з футболу. У березні 2022 року приєднався до лав ЗСУ. Служив стрільцем-помічником гранатометника у підрозділі Сил спеціальних операцій. Мав тверду життєву позицію, був бійцем за справедливість, ніколи не кидав у біді і завжди всім допомагав. Любив життя та веселі компанії. Був вірним другом і надзвичайним сином. Мав багато планів на життя: одруження, подорожування, виведення своїх професійних навичок на вищий рівень та взагалі - підкорення світу. Він був амбіційним і нетерплячим, щирим і відданим, люблячим і мрійливим. В Івана залишилися батьки, молодший брат і наречена. | 22 квітня 2022 | Іван Афанасьєв, позивний Афоня, загинув 22 квітня 2022 року поблизу села Вільхівка на Харківщині. Повертаючись із бойового завдання, група захисників потрапила під ворожий обстріл. Під час цього їхній автомобіль підірвався на протитанковій міні. Іван був нагороджений медалями: «Вірність присязі», «За оборону Харкова» та посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня Поховали воїна на Берковецькому кладовищі у Києві.42 ділянка,8 ряд. |
| 6647 | | Щербак Олег Іванович | 13 квітня 1973, м.Мерефа харківська область | 22 квітня 2022 | [111] |
23 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6648 |  | Панасюк Віктор Олександрович | 26 серпня 1983, Волинська область. Майор, льотчик вертольоту армійської авіації України (підрозділ — не уточнено). В 2010 році був призваний до ЗС України. З 2014 року воював на сході України, де отримав травму. Залишилася дружина і троє синів. | 23 квітня 2022 | Був збитий в польоті під час керування вертольотом (місце — не уточнено)[112]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно)[113]. |
| 6649 |  | Петрук Валентин Васильович | 6 серпня 1997, с. Гута-Чугорська Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Старший солдат, снайпер-розвідник 131 ОРБ. У 18 років прибув до військкомату і записався добровольцем до війська, пізніше підписав контракт. З 2016 року брав участь у боях на Світлодарській дузі, Рубіжному, Попасній, Золотому, Водяному. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». З перших днів широкомасштабного вторгнення росії виконував бойові завдання. | 23 квітня 2022 | Загинув під обстрілами ворожих БМ-21 «Град» поблизу м. Покровська у Донецькій області[114]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[115]. |
| 6650 | | Надутий Іван Володимирович | 17 жовтня 1991, с. Никонорівка Краматорський район Донецька область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 23 квітня 2022 | Загинув, прикриваючи відхід свого підрозділу, не даючи можливості ворогу оточити побратимів біля с. Солодкого, що на Донеччині[116]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[117]. |
| 6651 | .svg) | Миронов Денис Юрійович | 21 травня 1979, Білорусь. Значну частину життя прожив у м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Заступник командира роти 124 ОБрТрО. Військовослужбовець за спеціальністю, закінчив Одеський інститут сухопутних військ з відзнакою. 2008 року, після восьми років у армії, залишив службу по закінченню контракту в званні майора. Після цього він займався підприємництвом. П'ять останніх років жив у Херсоні. Мав власну компанію, що займалася експортом плодоовочевої продукції. Після початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем у військомат. Залишилися дружина і син. | 23 квітня 2022 | 27 березня був захоплений в полон російськими військовими. До 18 квітня піддавався тортурам і не отримував медичної допомоги, перебуваючи в полоні у Херсоні. Після цього був перевезений до Севастополя. 19 квітня був переведений до Севастопольського воєнно-морського госпіталю, де й помер 23 квітня через тупу травму грудної клітини з переломом ребер та гемотораксом[118]. |
| 6652 | | Орбеладзе Віталій Зурабович («Грузин») | 16 березня 1976, с. Птича Рівненська область. Боєць добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Проживав у с. Мурзинці Черкаської області, потім у Києві. Після переїзду до Києва працював зварником та висотником-монтажником. Залишилися дружина й шестеро дітей (одна дитина біологічна): Роман, Руслан, Валентина, Віра, Марія, Кароліна (найменша, 2012 р. н.) та четверо онуків. | 23 квітня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Ізюмському районі, що на Харківщині[119]. |
| 6653 |  | Шермірзаєв Валентин Геннадійович («Бандера»)  | 28 січня 1980, с. Можняківка Луганська область. Старший сержант, гранатометник 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу 96-го механізованого батальйону 60 ОПБр. | 23 квітня 2022 | Загинув в результаті кульового поранення голови (куля пробила шолом) під час семигодинного бою біля с. Миколаївки на Херсонщині[120]. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[121]. |
| 6654 | _%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA.png) | Собко Пантелеймон Юрійович («Лімка») | 5 жовтня 1998, с. Качківка Вінницька область. Штурман-головний корабельний старшина МБАК «Кременчук» 9 ДННК. 26 лютого 2022 року був приряджений до 36 ОБрМП та воював на суходолі. | 23 квітня 2022 | Загинув на заводі Азовсталь в ході боїв з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області[122]. |
| 6655 | | Полонський (Куляга) Віктор Євгенійович | 28 грудня 1988, м. Черкаси. Військовослужбовець 95 ОДШБр. Закінчив черкаську школу № 24. До російського вторгнення в Україну грав за футзальну команду «Одна Родина» (Черкаси), вісім років працював у Польщі, де грав у футбол за тамтешню команду. Під час перших днів російського вторгнення, повернувся до України аби її захищати. | 23 квітня 2022 | Загинув у районі м. Сіверськодонецька, коли захищав відхід підрозділів основних військ. Командир загинув і Віктор взяв командування на себе, врятувавши сотні побратимів[123]. |
| 6656 | | Ролюк Юрій Сергійович | 4 травня 1997, с. Острівок Володимирський район Волинська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 28 ОМБр. Закінчив ліцей імені Героїв Крут у м. Львові. Військову освіту здобув у НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного (2019). З 2019 року розпочав військову службу в 14 ОМБр, в подальшому був переведений до 28 ОМБр. Учасник ООС. Залишилися батьки та брат з сестрою. | 23 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Херсонщині. Похований у с. Поничів на Волині[124]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[125]. |
| 6657 | | Шевченко Віталій Васильович («Олд») | 1981, мешканець смт Воронежа Шосткинського району Сумської області. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. 5 травня 2022 року був нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[126]. Залишилися мати, сестра та два сина. | 23 квітня 2022 | Загинув в результаті вогнепального поранення, яке виявилося несумісним з життям, отриманого в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[127]. |
| 6658 |  | Шарпан Родіон | 29 років, м. Краматорськ Донецька область. Військовослужбовець 81-ї ОАкМБр. Закінчив місцеву українську гімназію та Одеський юридичний коледж. У вільний час перебирав автомобілі: займався тюнінгом. У 2014 року Родіон пішов добровольцем захищати Україну. Служив у 81-й ОАеМБр. Брав участь в АТО, був відзначений командуванням нагородами. У грудні 2021 року у нього закінчився контракт. У перший день повномасштабного вторгнення зібрав речі та сам пішов у військкомат. Потрапив до взводу вогневої підтримки оператором протитанкового відділення. Встиг провоювати 2 місяці[128][129]. | 23 квітня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу с. Яцківки[130]. Під час бою захисник отримав вибухову травму та залишився без ноги. Його засипало землею, побратими змогли його відкопати, але боєць вже не дихав. |
| 6659 6659 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 23 квітня 2022 | (для доповнення за 23 квітня 2022 року) |
24 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6660 | | Сивець Богдан Олександрович | 18 років, с. Бутенки Полтавська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилась мати. | 24 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в ході боїв з агресором в Донецькій області[131]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[132]. |
| 6661 | | Скибик Олег Олегович | 23 серпня 1995, м. Львів. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Львівський коледж будівництва архітертури та дизайну. Залишились дружина, син і донька. | 24 квітня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Попасної на Луганщині[133]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[85]. |
| 6662 |  | Логвиненко Юрій Миколайович | Солдат, номер розрахунку-радіотелефоніст 1-го зенітного взводу бригади швидкого реагування НГУ НГУ. | 24 березня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[134]. |
| 6663 | | Мруженко Михайло Миколайович | 15 лютого 1978, смт Єрки Звенигородський район Черкаська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Працював в с. Єрки на місцевому підприємстві. З жовтня 2015 року по жовтень 2016 року брав участь у АТО в місті Слов’янську Донецької області. Був нагороджений грамотою Головнокомандуючого ЗС України та медаллю «За участь в АТО». З початком російського вторгення в Україну в 2022 році одразу став на захист рідної землі. Залишились батьки, сестра, дружина та дві доньки. | 24 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу[135]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[136]. |
| 6664 | | Залевський Сергій Іванович | 19.07.1969, 52 роки. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До ЗС України був призваний за мобілізацією 1 березня 2022 року. В мирний час працював сторожем у Луганській загальноосвітній школі[137]. Перебував у полоні з 28 березня 2022 року. | 24 квітня 2022 | Загинув в районі населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області, був розстріляний разом зі своїм сином російськими окупантами під час їх відступу[138][137]. |
| 6665 | | Залевський Богдан Сергійович | 20.07.1992, 29 років. Український військовослужбовець, мобілізований 1 березня 2022 року. В мирний час працював інструктором-методистом комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа «Олімп»[137]. Перебував у полоні з 28 березня. Розстріляний разом зі своїм батьком російськими окупантами під час їх відступу[138]. | 24 квітня 2022 | Загинув в районі населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області[137]. |
| 6666 | | Романцев Микола Юрійович | 13.06.1968, с. Гута Рівненська область. Головний сержант, командир відділення 24 ОМБр. Учасник АТО. Закінчив Луцький педагогічний інститут. Працював у Гутянській школі вчителем географії, потім став директором. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся до ЗС України. | 24 квітня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу м. Золоте Луганської області[139]. |
| 6667 | | Ненашев Сергій | 35 років, м. Лисичанськ. Старший сержант, військовослужбовець підрозділу ДПСУ. Народився і прожив усе життя в м. Лисичанську. Закінчив місцевий технікум та здобув середню технічну освіту. Згодом пішов служити до ДПСУ, виконував бойові завдання на рідній Луганщині. | 24 квітня 2022 | Загинув під час оборони рідного Лисичанська Луганської області. Похований в м. Полонне на Хмельниччині. |
| 6668 | | Григорів Юрій | 06.05.1998. Старший солдат 24-ї ОМБр ім. Короля Данила. | 24 квітня 2022 | Загинув в селі Катеринівка Донецької області під час виконання бойового завдання[140]. |
| 6669 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 24 квітня 2022 | (для доповнення за 24 квітня 2022 року) |
25 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6670 | | Остап’юк Юрій Васильович | 4 травня 1990, с. Микуличин Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Член постійної комісії районної ради з питань освіти, культури, молодіжної політики, спорту, засобів масової інформації та національно-патріотичного виховання Надвірнянської районної ради. | 25 квітня 2022 | Загинув в боях з окупантами (місце — не уточнено)[141]. |
| 6671 | | Партала Олександр Юрійович | м. Прилуки Чернігівська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилася дружина і двоє дітей. | 25 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Донецька[142]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[143]. |
| 6672 |  | .svg){kind=small} Скотт Сіблі(«Сібс») | 36 років, Велика Британія. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Колишній солдат Дивізіону матеріально-технічного забезпечення Логістичного полку командос Королівської морської піхоти Великої Британії, проходив службу в Іраку. Вирушив добровольцем на захист України від російського вторгнення. | 25 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Миколаєва[144]. |
| 6673 | |  Вілл Джозеф Кансел | 22 роки, США. В 2017 році, як стрілець-піхотинець, приєднався до Корпусу морської піхоти США. Його нагороди свідчать про те, що він провів деякий час на морі та в Південній Кореї. Залишив військову службу після того, як 2020 року був переданий до військового суду і відбув п’ять місяців ув’язнення за те, що приніс зброю на базу. Офіцер виправної установи у штаті Теннессі. На додаток до своєї основної роботи влаштувався на роботу до приватної військової підрядної компанії та прибув воювати на боці України на платній основі. Залишилися дружина і 7-місячний син. | 25 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в бою проти російських окупантів на території України (місце — не уточнено)[145]. |
| 6674 | | Гриняк Олег Володимирович | 47 років, Новомосковський район Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 93 ОМБр. Виріс у багатодітній родині, мав чотирьох братів і сестру. Працював в агрофірмі механізатором, потім отримав ділянку землі та зайнявся сільським господарством. Виховав двох доньок. Після початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем до ЗС України. Через кілька днів після смерті у Героя народилася друга онука. | 25 квітня 2022 | Загинув у бою на Харківщині[146]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[147]. |
| 6675 | | Халіков Опанас Георгійович | 25 років, смт Тарутине Одеська область. Старший сержант, командир взводу 93 ОМБр. Учасник ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення разом із побратимами обороняв Харківську область. | 25 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Грушуваха Харківської області[148]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[149]. |
| 6675 | | Валіцький Віктор Миколайович | 37 років, с. Кочубіїв Хмельницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 25 квітня 2022 | Загинув в боях з окупантом поблизу м. Сєверодонецька на Луганщині[150]. |
| 6676 |  | Остафійчук Ростислав Сергійович | м. Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Головний сержант, військовослужбовець 143 ОНТЦ. Боронив суверенітет України з перших днів російської загарбницької війни. За виконання бойових завдань був неодноразово нагороджений, зокрема високою державною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Перебуваючи у запасі, у перші ж дні після початку російського вторгнення в Україну повернувся з-за кордону та знову був призваний до ЗС України. Залишилися батьки, дружина і двоє доньок – десяти і семи років. Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського (посмертно). | 25 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено)[151]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[152]. |
| 6677 |  | Гудачек Владислав Олександрович | 16 квітня 2001, м. Рівне. Лейтенант, військовослужбовець ССО ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив 9 класів у рівненській школі № 27, продовжив навчання у військовому закладі — Острозькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Далі навчався у Військовій академії в м. Одесі. Займався спортом, у шкільні роки - плаванням, мав перший дорослий розряд, в подальшому займався боксом, футболом, кросфітом. | 25 квітня 2022 | Загинув у боях з окупантами у Донецькій області[153]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[154]. |
| 6678 | | ||||