French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 травня — 31 травня 2022) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 16 травня 2022 року 31 травня 2022 (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
Усі списки[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Список загиблих з 16 по 31 травня 2022 року[ред. | ред. код]
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Травень[ред. | ред. код] | ||||||||
16 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 6951 |  |  Ліснічук Василь Анатолійович | 22 квітня 1991, м. Луцьк Волинська область. Молодший сержант, старший гранатометник підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 травня 2022 | Загинув, захищаючи незалежність України, поблизу м. Слов'янська Донецької області[2]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | |||
| 6952 | .png) | Гуссіді Сергій Миколайович | 2 березня 1981, с. Кир'яківка Миколаївська область. Командир взводу гранатометників 90 ОАеМБ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2017). | 16 травня 2022 | Загинув від осколкового поранення поблизу м. Вугледару Донецької області[4]. | |||
| 6953 |  | Красножон Олег Григорович | 7 січня 1973, 49 років, м. Донецьк. Старший сержант, розвідник-радіотелефоніст 131 ОРБ. Коли був маленьким, то батьки поїхали працювати до Сибіру в Росію. Виховувався рідними дідусем і бабусею, з якими довгий час проживав у селі Андріївці. Тут він ходив до школи, а згодом був призваний на військову службу до радянської армії, проходив військову службу на території Придністров'я. Після армії навчався в Хорольському агропромисловому коледжі. Повернувшись на Батьківщину, батьки придбали квартиру і деякий час мешкав у м. Хоролі. Працював у селі Андріївці, але згодом переїхав до м. Києва, де тривалий період свого життя трудився слюсарем-ремонтником у ЖЕКу. Після вторгнення російської федерації у лютому 2014 року за першою хвилею мобілізації потрапив у зону АТО. Воював на передовій усі вісім років на контрактних умовах із невеликими перервами. Воював у містах Дебальцеве і Щастя. Отримав важку контузію, але після лікування у військовому шпиталі відразу повернувся на лінію фронту. Залишилася сестра та двоюрідний брат з родинами. | 16 травня 2022 | Загинув в бою в результаті отриманих поранень під час обстрілу ворожого танку поблизу населеного пункту Левадного Токмацького району Запорізької області. Похований в с. Новий Байрак Хорольського району на Полтавщині[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |||
| 6954 |  | Москівець Валентин Олександрович («Док») | 22 вересня 1998, с. Хрещате Полтавська область. Молодший сержант, бойовий медик 81 ОАеМБр. Навчався у Хрещатівській неповній середній школі. У третьому класі перейшов у Шилівську школу, а з 2010 року навчався у Калениківській школі І-ІІІ ст. Після закінчення школи продовжив навчання в училищі № 16 м. Полтави. Через рік навчання став фаховим медиком. 2019 року закінчив з відзнакою Лубенське медичне училище за спеціальністю «медбрат». Працював в Полтавській обласній лікарні ім. Скліфасовського. Згодом підписав контракт із ЗС України і проходив військову службу у 81 ОАеМБр. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». Посів 3-те місце по Україні в конкурсі на звання «Найкращий фахівець тактичної медицини». | 16 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[7]. | |||
| 6955 | | Ворошов Володимир Сергійович | 11 лютого 1999, м. Суми. Мешканець смт Варва Чернігівська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у Варвинській районній гімназії, по закінченні 9 класів якої вступив до Роменського коледжу. В період з 2018 до 2019 року проходив строкову військову службу. 2020—2021 рр. — перебував на контрактній службі. Учасник ООС. З початку російського вторгнення в Україну добровольцем пішов на фронт й проходив службу у харківському підрозділі. Залишились батьки, брат, молода дружина, бабусі та дідусь. | 16 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Тернової Харківської області[8]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9]. | |||
| 6966 |  | Козел Олександр Григорович | 12 квітня 1987, м. Глобине Кременчуцький район Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець 72 ОМБр. У 2002 році закінчив Глобинську загальноосвітню школу № 1 імені В.Є.Курченка. До ЗС України був призваний за мобілізацією 8 лютого 2022 року. | 16 травня 2022 | Загинув в результаті тяжкого поранення, отриманого при підриві на ворожій протитанковій міні в Харківській області[10]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[11]. | |||
| 6967 |  | Поповченко Олександр Володимирович | 3 січня 1978, м. Глухів Сумська область. Головний сержант, інспектор прикордонної служби другої категорії відділу прикордонної служби "Глухів" ДПСУ. Мав 10-річний досвід служби. У 2021 році звільнився після закінчення чергового контракту. Після російського вторгнення в Україну, повернувся на службу в ДПСУ. Залишились дружина і двоє дітей. | 16 травня 2022 | Загинув в бою з диверсійно-розвідувальною групою РФ на прикордонній території Шосткинського району Сумської області[12]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[13]. | |||
| 6968 | | Кірдан Ігор Іванович | 19 вересня 1969, с. Гиряві Ісківці Миргородський район Полтавська область. Сержант, гранатометник 1-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 3-ї штурмової роти (підрозділ — не уточнено) ЗС України. Після закінчення навчання в школі, отримав спеціальність техніка-механіка в Хорольському агропромисловому коледжі. Проходив військову службу в радянській армії на території Угорщини. Працював у різних сферах, опанував багато робітничих професій, але більшість років трудового стажу напрацював в ДП «ДГ імені 9 січня» на посаді «тракториста-механізатора». До ЗС України був призваний за мобілізацією 5 березня 2022 року. Залишилися двоє дорослих дітей від першого шлюбу, троє онуків, дружина та синочок, якому всього 5 років. | 16 травня 2022 | Загинув в результаті тяжких поранень, які виявилися несумісними з життям, отриманих під час артилерійського обстрілу поблизу с. Солодкого Волноваського району на Донеччині. Похований зі всіма військовими почестями на кладовищі с. Велика Попівка на Полтавщині[14]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[15]. | |||
| 6969 |  | Приймак Микола Миколайович | 28 березня 1982, c. Вільськ Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 3-го окремого батальйону спеціального призначення 1 ОБрСпП. Народився у сім’ї військовослужбовця. Будівельник за фахом. З перших днів російського вторгнення в Україну долучився до ЗС України. Залишилися дружина та двоє дітей. | 16 травня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу після запуску дрона поблизу с. Троїцького Луганської області. Похований на Корбутівському міському цвинтарі м. Житомира[16]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[17]. | |||
| 6970 | | Міщенко В'ячеслав В'ячеславович | Житомирська область. Солдат, розвідник 3-го окремого батальйону спеціального призначення 1 ОБрСпП. Дитинство провів у м. Житомирі, навчався у школі № 14. Згодом закінчив екологічний ліцей та природничий факультет державного університету імені Івана Франка. Співак, композитор, поет, скелелаз. У свій час він був солістом житомирської групи «Битий Жак». З перших днів російського вторгнення в Україну добровільно долучився до ЗС України. Залишилися мати, дружина і троє дітей. | 16 травня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу після запуску дрона поблизу с. Троїцького Луганської області[18]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[17]. | |||
| 6971 | .svg) | Євтушенко Сергій | 38 років, смт Біловодськ Луганська область. Молодший сержант, військовослужбовець 111 ОБрТрО. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет. З початком повномасштабного вторгнення вступив до територіальної оборони. | 16 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Золотого Луганської області[19]. | |||
| 6972 | .svg) | Огієнко Юлія Ігорівна | 13 травня 1976, м. Івано-Франківськ. Старший лейтенант, військовий медик. Випускниця Івано-Франківського національного медичного університету, працювала за фахом у місті Хуст Закарпатської області в Хустській районній лікарні. Служила військовим медиком. | 16 травня 2022 | Загинула під час обстрілу медчастини з "Градів" на Луганщині. Похована на міському кладовищі на Чукалівці біля Івано-Франківська [20][21]. | |||
| 6973 | | Папп Олександр Васильович | м. Хуст. Лікар-хірург. Вступив разом з Юлією Огієнко в Хустську ТРО. | 16 травня 2022 | Загинув під час обстрілу медчастини з "Градів" на Луганщині [20]. | |||
| 6974 … 6975 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 16 травня 2022 | (для доповнення за 16 травня 2022 року) | |||
17 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 6976 | | Комаров Іван | 1995. Мешканець м. Умань Черкаська область. Військовослужбець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 17 травня 2022 | 9 травня потрапив до лікарні з множинними осколковими пораненнями, за життя боровся до 17 травня. Похований в м. Умані[22]. | |||
| 6977 | | Морозов Вадим Сергійович | 1989. Мешканець Ротмістрівської сільської громади Черкаська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону (підрозділ — не уточнено). | 17 травня 2022 | Загинув поблизу села Новобахмутівка Донецької області[23]. | |||
| 6978 | | Внуков Роман Олександрович | 1984, м. Маріуполь Донецька область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався в м. Черкасах. | 17 травня 2022 | Загинув в результаті ракетного обстрілу противника в районі м. Бахмута Донецької області. Похований в м. Черкаси[24]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[25]. | |||
| 6979 | | Кіц Костянтин Ігорович | 4 листопада 1974, м. Луцьк Волинська область. Солдат, діловод бригади ЗС України (підрозділ — не уточнено). До війни працював оператором телеканалу «Аверс». | 17 травня 2022 | Загинув в результаті бомбардування противником в м. Бахмуті Донецької області. За іншими даними, загинув поблизу населеного пункту Яковлівка на Донеччині[26]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27]. | |||
| 6980 | | Баранець Юрій | 1967, с. Устимівка Кременчуцький район Полтавська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До ЗС України був призваний за мобілізацією 19 квітня 2022 року. | 17 травня 2022 | Згідно повідомлення Глобинської міської ради, військовослужбовець загинув в результаті ракетного обстрілу НЦ «Десна» на Чернігівщині[28][29]. | |||
| 6981 | | Кобзистий Андрій Іванович | Мешканець с. Новоукраїнка Донецька область. Старший солдат, розвідник підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (16.03.2022)[30]. | 17 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований на Краснопільському кладовищі у м. Дніпрі[31]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |||
| 6982 |  | Мирний Андріян Іванович | 1967, 54 роки, с. Заможне Глобинська міська громада Кременчуцький район Полтавська область. Солдат, військовослужбовець 1 ОТБр. До ЗС України був призваний за мобілізацією 14 квітня 2022 року. Залишилася дружина та донька. | 17 травня 2022 | Згідно повідомлення представника Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату, військовослужбовець під час бойових дій отримав поранення та був діставлений на лікування до м. Дніпро, де 17 травня — помер[32]. | |||
| 6983 | | Мягков Сергій | 50 років, с. Некрасовка АР Крим. Мешканець с. Наумівка Чернігівської області. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У перший день повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до військкомату. | 17 травня 2022 | Загинув під час російського ракетного удару по селищу Десна Чернігівської області[33]. | |||
| 6984 |  | Фурсов Костянтин | 39 років, м. Полтава. Воював у складі полку «Азов». | 17 травня 2022 | Загинув під час оборони міста Маріуполь[34]. | |||
| 6985 |  | Самсоненко Віталій Сергійович | 26 серпня 1987, м. Калуш, Івано-Франківська область. Навчався у шостій школі міста Калуша. Брав участь в АТО на Сході України — був військовослужбовцем-контрактником 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Після закінчення контракту повернувся до цивільного життя, планував створити сім'ю. Воював за Україну з перших днів війни[35]. | 17 травня 2022 | Загинув неподалік Попасної на Луганщині. Рота, у якій служив Віталій, потрапила під мінометний обстріл ворога на першій лінії оборони[35]. Похований 20 травня на Алеї Слави калуського міського кладовища[36]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[37]. | |||
| 6986 |  | Бережний Олег Володимирович | 8 червня 1986, м. Енергодар, Запорізька область. Навчався у місцевій школі, канікули проводив в бабусі в селі Виспа на Рогатинщині. У 2005 був призваний на строкову службу і здобув професію зварювальника. Згодом мешка у місті Запоріжжя, працював за фазом на заводі, одружився у 2009 році. Був мобілізований 20 квітня 2022 до лав ЗСУ у місті Запоріжжя. Виконував обов'язки старшого кухаря взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини А7014. | 17 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетних ударів по селищі Десна на Чернігівщині. Похований у селі Виспа Рогатинської громади звідки родом його бабуся[38]. | |||
| 6987 |  | Вацеба Ярослав Ярославович | 8 квітня 1994, с. Радча біля Івано-Франківська. У 2000-му році пішов у перший клас. З часом знайшов собі справу до душі —став будівельником. Патріотичне виховання він дістав від дідуся, який багато розповідав йому про Україну, про його прадідуся Сенича Івана, який у 1939 році пішов на війну і не повернувся. Приймав участь у революції Гідності. Після повномасштабного вторгнення не маючи військової підготовки і досвіду вирішив вступити добровольцем у ЗСУ. 10 березня був відправлений у Львівську область, місто Яворів на навчання. Наступного дня полігон зазнав ракетного обстрілу. Коли загроза минула, вони повернулись на полігон і були відправлені на навчання у Київ, де прийняв присягу у Президентський полк імені Богдана Хмельницького. Через місяць навчань був відправлений на схід, на лінію вогню. | 17 травня 2022 | Загинув під час звільнення села Циркуни та селища Питомник, загинув від мінометного обстрілу українських позицій. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[39][40]. | |||
| 6988 … 6989 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 17 травня 2022 | (для доповнення за 17 травня 2022 року) | |||
18 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 6988 | | Поліщук Анатолій Вікторович | 47 років, мешканець с. Бурти Звенигородський район Черкаська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Пішов захищати Україну 24 лютого 2022 року. | 18 травня 2022 | Загинув від кульових поранень, які виявилися несумісними з життям в бою поблизу м. Попасної на Луганщині[41]. | |||
| 6989 | .svg) | Кузьмів Сергій Андрійович («Док») | м. Соснівка Львівської області. Старший сержант 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. 21 грудня 2016 року нагороджений відзнакою «За мужність та милосердя». Учасник АТО. | 18 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[42]. | |||
| 6990 … 6992 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 18 травня 2022 | (для доповнення за 18 травня 2022 року) | |||
19 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 6993 | | Темненко Віктор Володимирович | 1976, с. Косарі Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 19 травня 2022 | Загинув поблизу населеного пункту Новоселівка Друга Ясинуватського району Донецької області. Похований в Кам'янській міській громаді на Черкащині[23]. | |||
| 6994 | | Зібер Олег Володимирович | 47 років, мешканець м. Рівного. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив НУВГП, працював у ППФ «Експерт-Рівне». 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до ТЦК та СП. Залишилися син та донька. | 19 травня 2022 | Загинув у бою поблизу села Новоселівка на Донеччині. Похований у м. Рівному[43][44]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[45]. | |||
| 6995 | | Зібер Дмитро Володимирович | 39 років. Мешканець м. Рівного. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Рівненський ДГУ, займався підприємницькою діяльністю, працював далекобійником. 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до ТЦК та СП. Залишилися син та донька. | 19 травня 2022 | Загинув у бою поблизу села Новоселівка на Донеччині. Похований у м. Рівному[43][44]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[45]. | |||
| 6996 | | Демченко Володимир Ігорович | 1996, м. Київ. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався в м. Черкасах. | 19 травня 2022 | Загинув поблизу населеного пункту Новоселівка Ясинуватського району Донецької область, отримавши поранення несумісне з життям. Похований в м. Черкаси[46]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[45]. | |||
| 6997 | | Марочканич Петро | 12 липня 1989, Львівська область. Згодом родина переїхала до Черкаської області на Шполянщину. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До ЗС України був призваний 2 березня 2022 року. | 19 травня 2022 | Загинув внаслідок танкового обстрілу поблизу населеного пункту Новоселівка Друга Донецької області. Похований в Матусівській сільській громаді на Черкащині[47]. | |||
| 6998 | | Михайлишин Роман Миронович | 18 серпня 1988, 34 роки, с. Вільхівчик Чортківський район Тернопільська область. Старший солдат, навідник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 80 ОДШБр. У 2007 році закінчив Кутковецький професійний аграрний ліцей за фахом електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. У 2014 році відбув добровольцем на російсько-українську війну. Проходив службу в 5 окремому батальйоні ДУК «Правий сектор», 8 оп СпП, 128 ОГШБр, 24 ОМБр та 80 ОДШБр. Залишилася дружина та син. | 19 травня 2022 (орієнтовно) | Загинув при виконанні бойового завдання в ході стримування російської агресії неподалік м. Попасної на Луганщині. Тиждень не виходив на зв'язок[48]. Похований в смт Гусятині на Тернопільщині[49]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[17]. | |||
| 6999 | | Кашлей Сергій Володимирович | 49 років, с. Княжпіль, Хмельницька область. Військовослужбовець 80 ОДШБр. | 19 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[50]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. | |||
| 7000 |  | Негер Ілля Борисович | 3 жовтня 1991, с. Болган Вінницька область. Майор, старший штурман авіаційної ескадрильї 7 БрТА. Штурман екіпажу літака Су-24М. Навчався в Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Набув бойового досвіду під час участі в ООС у 2018 та 2020 роках. З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну виконував бойові завдання в різних регіонах України (Бориспіль, Ізюм, Пологи, Краснополівка, Дмитрівка), підтримував бойові дії піхоти. У складі екіпажу з Ігорем Хмарою виконав 14 бойових вильотів, було знищено багато військової техніки, логістики ворога. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[52]. | 19 травня 2022 | Загинув в результаті збиття літака, який він пілотував, поблизу селища Липове, що на Донеччині[53][54][55]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[56]. | |||
| 7001 | | Хмара Ігор Віталійович | 37 років, м. Вінниця. Підполковник, командир авіаційної ескадрильї 7 БрТА. Пілот екіпажу літака Су-24М. Учасник ООС. З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну виконував бойові завдання в різних регіонах України (Бориспіль, Ізюм, Пологи, Краснополівка, Дмитрівка), підтримував бойові дії піхоти. У складі екіпажу з Ігорем Хмарою виконав 14 бойових вильотів, було знищено багато військової техніки, логістики ворога. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[52][53] | 19 травня 2022 | Загинув в результаті збиття літака, який він пілотував, поблизу селища Липове, що на Донеччині[54]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[56]. | |||
| 7002 |  | Новіков Михайло | 35 років. Капітан, військовослужбовець 25 ОПДБр. Випускник факультету психології та спеціальної освіти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Учасник Революції гідності. 2014 року став на захист України. Брав участь у штурмі Савур-Могили, боях біля шахти Бутівка, звільненні Вовчиого мосту, боях за Нижню Кринку, Комунар, Жданівку, Дебальцеве. Після поранення повернувся до цивільного життя. Працював лід-геймдизайнером в AB Games. 25 лютого 2022 року знову став на захист України. | 19 травня 2022 | Загинув в боях з російськими лкупантами поблизу Авдіївки, на Донеччині[57]. | |||
| 7003 | | Долженко Володимир Миколайович | 1976, с.Якимівка (Смолінська селищна громада) | 19 травня 2022 (раніше) | Похований 19 травня[58]. | |||
20 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 7004 |  | Трепільченко Едуард Юрійович («Ахіллес») | 2 січня 1988, м. Луганськ. Молодший сержант, розвідник 93 ОМБр. У рідному місті закінчив школу та юридичний факультет Політехнічного коледжу. З 2007 по 2008 роки проходив строкову службу у Збройних Силах України. 2012 року вступив до Луганського Національного Університету Внутрішніх Справ ім. І. О. Дідоренка. З початку російського вторгнення на територію України у 2014 році, приєднався до добровольчого батальйону «Донбас». В 2015 році був призваний до 93 ОМБр, у складі якої боронив суверенітет та незалежність держави до демобілізації у 2020 році. З початком російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року повернувся до 93 ОМБр. За три місяці війни на його рахунку десятки знищеної ворожої техніки та декілька десятків — а може й сотень — знищених окупантів. | 20 травня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами поблизу міста Барвінкове Ізюмського району на Харківщині, коли з FGM-148 Javelin полював на російський танк, але постріл танка виявився першим[59]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[60]. | |||
| 7005 | | Фетисов Микола | 22 травня 1994, м. Київ. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Гід та скелелаз. Засновник туристичної команди «Like to hike». На початку березня пішов добровольцем до ЗС України. | 20 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[61]. | |||
| 7006 |  | Журавський Вадим Віталійович («Вікінг») | 10 червня 1998, с. Новокостянтинів Хмельницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 95 ОДШБр. Військову освіту отримав в ВА (м.Одеса). Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (15 квітня 2022). | 20 травня 2022 | Загинув у боях з окупантами в Донецькій області[62]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[63]. | |||
| 7007 | | Степанов Віталій Анатолійович | 9 червня 1975, смт. Сосниця Чернігівська область. Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В Сосниці закінчив загальноосвітню школу ім. О. П. Довженка, а потім вступив до Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу. Після цього закінчив Національний аграрний університет. Батько був директором «Сосницяагролісгоспу», де й працював Віталій Степанов. Потім працював у корюківському лісництві. Пізніше влаштувався завідуючим виробництва у «Карбонленді», що в Мені. Перед повномасштабним вторгненням зареєструвався як ФОП. Був мобілізований 13 квітня і 18 квітня відправлений на навчання у 169 НЦ «Десна». | 20 травня 2022 | 17 травня опинився під завалами внаслідок ракетного удару по 169 НЦ «Десна». Віталія витягнули і доправили в Головний військовий клінічний госпіталь, де він помер за 3 дні від отриманих поранень[64]. | |||
| 7008 |  | Гнатишин Тарас Романович («Боцман»)
| ||||||
| 7009 | | Рудика Артем | 19 років, с. Великий Мидськ Рівненська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 20 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Катеринівка Луганської області[66]. Отримав смертельні поранення під час обстрілу з танків та авіації. | |||
| 7010 |  | Слюсарев Сергій | 29 років, м. Кременчук. Головний сержант, служив помічником гранатометника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» 12-ї бригади оперативного призначення НГУ. У військового залишилися батьки. | 20 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в м. Маріуполь[67]. | |||
| 7011 | | Кримський Іван Степанович («Крим»)
| с. Яворів Косівського району Івано-Франківщині. Був командиром 3 окремої десантно-штурмової роти 90 окремого аеромобільного батальйону імені старшого лейтенанта Героя України Івана Зубкова. | 20 травня 2022 | Загинув 20 травня 2022 року в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце с. Богородичне, Донецька обл)[68] | |||
| 7011 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 20 травня 2022 | (для доповнення за 20 травня 2022 року) | |||
21 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 7012 |  | Гонта Валерій Олександрович | 40 років, м. Ковель Волинська область. Молодший сержант, військовослужбовець 14 ОМБр. Учасник АТО. Кіборг. Брав участь у боях за Піски та Донецький аеропорт. Брав участь у боях на Світлодарській дузі, за що нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. | 21 травня 2022 | Загинув під час обстрілу у районі траси Бахмут — Лисичанськ[69] Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[70]. | |||
| 7013 | | Махаринець Микола Григорович | 1971. Мешканець с. Малий Бузуків Черкаська область. Молодший сержант, командир відділення-командиром машини мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 21 травня 2022 | Помер під час безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в рідному селі[23]. | |||
| 7014 | | Кондратюк Ярослав Сергійович | 1 листопада 1993, с. Великі Дедеркали Кременецький район Тернопільська область. Мешкав в м. Тернополі. Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався в Тернопільській ЗОШ № 16. В ЗС України — з 2012 року. | 21 травня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу м. Запоріжжя. Похований в м. Тернополі[71]. | |||
| 7015 | | Гапіч Тарас Васильович | 5 грудня 1981, мешканець с. Бужанка Черкаська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 21 травня 2022 | В ході оборонного бою підрозділів бригади з російськими окупантами на Донеччині під час артнальоту отримав поранення, яке виявилося несумісним з життям. Похований на Лисянщині в Черкаській області[47][72]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[63]. | |||
| 7016 | | Білан Сергій Олександрович | 1996, мешканець м. Черкаси. Солдат, стрілець-санітар підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 21 травня 2022 | Загинув в результаті отриманого поранення несумісного з життям під час мінометного обстрілу в бою на підступах до м. Сіверськодонецька в Луганській області. Похований в м. Черкаси[46]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[25]. | |||
| 7017 | | Тарасенко Олександр Ігоревич | 1 грудня 1992, с. Славне Роздольненський район АР Крим. Мешканець с. Ризине Звенигородського району Черкаської області. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Протягом 2011—2012 років проходив військову службу в ЗС України. Учасник АТО (2015). Після початку російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року відбув на фронт. | 21 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований у Водяницькій сільській громаді Черкаської області[47]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | |||
| 7018 | | Кримський Іван Степанович | с. Яворів Косівський район Івано-Франківська область. Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускник Військової академії (Одеса). В 2014 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[73]. | 21 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну на сході України (місце — не уточнено)[74]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[75]. | |||
| 7019 | | Диконюк Петро | с. Вербовець Косівський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 21 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну на сході України (місце — не уточнено)[74]. | |||
| 7020 | | Янковський Олександр | 22 роки, м. Рубіжне Луганська область. Лейтенант, заступник командира роти — інструктор з повітряно-десантної підготовки роти радіаційного, хімічного і біологічного захисту (підрозділ — не уточнено). Закінчив Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». | 21 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі м. Лиману Донецької області[76]. | |||
| 7021 | | Тлустий Сергій Миколайович | 7 січня 1993, с. Макієве Врадіївського району Миколаївської області. З 2001 по 2010 рік навчався в Нововасилівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 2010 по 2013 рік працював водієм у фермерському господарстві «Рідний край». В жовтні 2013 року був призваний до лав ЗСУ. Ніс військову службу в с. Антонівка Херсонської області в ракетно-зенітних військах. Після проходження військової служби повернувся до роботи у фермерському господарстві «Рідний край». 25 лютого 2022 року Сергій став на захист рідної землі. В рядах 80 ОДШБ брав активну участь в бойових діях за міста Вознесенськ, Баштанку та Снігурівку Миколаївської області[77]. | 21 травня 2022 | Загинув біля с. Пилипчатине Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно)[78]. | |||
| 7022 | | Сметана Віталій Геннадійович | 08.10.1988, м. Київ. Старший солдат, старший оператор радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління і артилерійської розвідки 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь в антитерористичній операції та операції об'єднаних сил на сході України. Був справжнім патріотом своєї держави та свого народу. З початку повномасштабної агресії приймав безпосередню участь в її відбитті. З середини квітня 2022 року виконував бойове завдання з розвідки та коригування вогню артилерії на спостережному посту в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області. | 21 травня 2022 | 21 травня противником було нанесено масоване артилерійське вогневе ураження переднього краю оборони наших військ, в результаті якого отримав тяжкі осколкові поранення несумісні з життям. Похований на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 1 ряд. | |||
| 7023 |  | Греков Анатолій Олексійович | 18 жовтня 2001, м. Молодогвардійськ на Луганщині. З дитинства мріяв стати військовим. Ще у 2014 році після початку російсько-української війни хлопець разом з родиною змушений був переїхати на Івано-Франківщину в село Кальна. Вступив до Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу на спеціальність «Буріння свердловин». У 2019 році підписав контракт на військову службу з 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Служив гранатометником. Коли почалася повномасштабна війна, хлопець продовжував боронити Україну разом із побратимами[79][80]. | 21 травня 2022 | Загинув під час ворожого артилерійського обстрілу біля села Пилипчатине під Бахмутом Донецької області. Похований в селі Кальна. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно)[81]. | |||
| | Військовослужбовці ЗС України. | 21 травня 2022 | (для доповнення за 21 травня 2022 року) | ||||
22 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 7023 | | Лунковський Валентин Ярославович
 | 28 років, смт Володимирець Рівненська область. Майор, військовослужбовець 95 ОДШБр. Закінчив Львівську Академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (15.04.2022). | 22 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Долина Донецької області[82]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[63]. | |||
| 7024 |  | Бойко Олександр Васильович | 29 серпня 1988. Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Черкаська область. | 22 травня 2022 | Загинув захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України (місце — не уточнено)[83]. | |||
| 7025 | | Дяченко Станіслав Вікторович | 6 квітня 1985. Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Черкаська область. | 22 травня 2022 | Загинув захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України (місце — не уточнено)[83]. | |||
| 7026 | | Прудкий Олег Вікторович | 11 вересня 1991. Український боксер, чемпіон України, майстер спорту міжнародного класу. Випускник Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Черкаська область. | 22 травня 2022 | Загинув захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України (місце — не уточнено)[83]. | |||
| 7027 | | Сагайдак Віталій Миколайович | 20 березня 1987. Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Черкаська область. | 22 травня 2022 | Загинув захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України (місце — не уточнено)[83]. | |||
| 7028 | | Антощук Віталій Геннадійович («Джокер») | 21 квітня 1989. Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції Вінницька область. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7029 | | Бондарчук Ігор | м. Вінниця. Старший лейтенант підрозділу особливого призначення «КОРД» Головного управління Національної поліції, Вінницька область. Пауерліфтер, кандидат у майстри спорту. Випускник Вінницького фахового коледжу мистецтв імені Леонтовича та Національної академії внутрішніх справ. Залишилися дружина й донька[85]. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7030 | | Булега Богдан | Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Вінницька область. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7031 | | Зайцев Михайло | Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Вінницька область. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7032 |  | Клименко Дмитро Сергійович («Клім») | 24 листопада 1984. Майор поліції, боєць полку спецпризначення Національної поліції України «Сафарі». До повномасштабного вторгнення був старшим інспектором 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «КОРД» Головного управління Національної поліції у Вінницькій області[86]. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7033 | | Олійник Віталій Вікторович («Змій») | 20 грудня 1984. Капітан поліції,старший інспектор відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «КОРД» Головного управління Національної поліції,боєць полку спецпризначення "Сафарі", Вінницька область.Нагороджений орденом "За мужність"III ступеня.Залишилась дружина та двоє діток. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області під час виконання службових обов'язків та захисту цілісності та сувереності держави.[84]. | |||
| 7034 | | Подзігун Ігор | Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Вінницька область. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7035 | | Турляк Артур | Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Вінницька область. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7036 | | Щербань Богдан | Поліцейський відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» Головного управління Національної поліції, Вінницька область. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару в Запорізькій області[84]. | |||
| 7037 | | Паньків Віктор Ярославович | 36 років, м. Калуш Івано-Франківська область. Капітан поліції (посмертно), боєць полку спецпризначення Національної поліції України «Сафарі». До повномасштабного вторгнення був командиром взводу № 2 роти поліції особливого призначення ГУНП в Івано-Франківській області, а з березня перебував на фронті: ніс службу на Київщині, а коли ворога звідти вибили, виконував бойові завданні у Запорізькій області. Кандидат у майстри спорту з пауерліфтинг. 21 квітня 2014 року добровольцем вирушив у зону бойових дій на Схід України. 6 червня 2014 року отримав осколкове поранення від мінометного обстрілу і був евакуйований. Проте не покинув службу і продовжив боронити країну від загарбників до останнього. Отримав ряд нагород за віддану службу. | 22 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетного удару по місцю тимчасової дислокації бійців полку «Сафарі», які зупинилися на ночівлю в Запорізькій області[87][88]. | |||
| 7038 | | Нєкіпєлов Дмитро | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Гравець ветеранської команди U16.UA у футболі 8х8. | 22 травня 2022 (орієнтовно) | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[89]. | |||
| 7039 | | Захарченко Андрій Павлович | 1977. Мешкав у м. Смілі Черкаської області. Солдат, лінійнй наглядач взводу механізованого батальйону ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 22 травня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами за Батьківщину (місце — не уточнено). Похований в м. Смілі[46]. | |||
| 7040 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 22 травня 2022 | (для доповнення за 22 травня 2022 року) | |||
23 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 7041 |  | Куртяк Роман | 1977, 45 років, с. Київець Миколаївський район Львівська область. Мешканець с. Устя Стрийський район Львівська область. Військовослужбовець 2-ї роти 46-го окремого стрілецького батальйону Сил ТрО ЗС України. Залишились дружина та троє доньок. | 23 травня 2022 | Загинув внаслідок мінометного обстрілу позицій в селі Комишуваха, що у Луганській області, отримавши важке поранення обох ніг, що призвело до смерті[90]. | |||
| 7042 |  | Канюк Юрій Ігорович | 1995, 27 років, м. Миколаїв Львівська область. Лейтенант, командир гірсько-штурмового взводу 15 ОГПБ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. | 23 травня 2022 | Загинув під час ведення бойових дій у населеному пункті Яковлівка Донецької області[91]. | |||
| 7043 |  | Руденко Олександр Миколайович | 36 років, смт Петропавлівка Петропавлівський район Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 92 ОМБр. До війни працював на шахті «Степова» (другому блоці). У листопаді 2021 року вирішив іти служити за контрактом на три роки. 17 грудня 2021 року уклав контракт із ЗС України. Залишилися дружина та двоє діточок, донька і син. | 23 травня 2022 | Загинув у бою поблизу м. Харкова в результаті осколкових поранень від снаряду БМ-21 «Град», закривши собою трьох військовослужбовців та врятувавши їм життя[92]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[93]. | |||
| 7044 |  | Готра Сергій Йосипович | 46 років, Закарпатська область. Військовослужбовець 128 ОГШбр. Учасник АТО (2014-2016). Був призваний за мобілізацією до ЗС України у перший день російського вторгнення в Україну. | 23 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині[94] | |||
| 7045 | | Кузнецов Єгор(«Моджахед») | 27 років, м. Дніпро. Навчався в місцевому інтернаті №3. Потім здобув фах маляра-штукатура. Захоплювався автомобілями. Вільний час любив проводити із друзями та родиною. У 2016-2021 роках служив за контрактом у 93-й механізованій бригаді ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС. Під час повномасштабного російського вторгнення долучився до лав ДШВ. Воював у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. | 23 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Новоселівка на Донеччині. Похований в місті Дніпро [95]. | |||
| 7046 | | Ломпас Михайло Михайлович | 31 рік, селище Битків. Був нащадком воїнів Української повстанської армії. Служив у десантно-штурмових військах України. | 23 травня 2022 | Загинув 23 травня 2022 року під час бойового завдання під Лиманом на Донеччині. Нагороди: орден "За мужність" ІІІ ступеня, медаль "За військову службу Україні" [96]. | |||
| 7046 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 23 травня 2022 | (для доповнення 23 травня 2022 року) | |||
24 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 7046 | | Кофель Денис Анатолійович («Дюрасел») | 20 вересня 2001, 20 років, м. Ужгород Закарпатська область. Старший солдат, військовослужбовець 80 ОДШБр. Після 9 класу вступив до Закарпатського ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, а потім навчався НАСВ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного. Військову службу за контрактом розпочав у ДШВ ЗС України. З першого дня російського вторгнення в Україну перебував у найгарячіших точках. За участь у боях за Бучу був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[97]. | 24 травня 2001 | Загинув в боях з російськими окупантами в с. Берестове Бахмутського району на Донеччині[94]. Похований на Пагорбі Слави в м. Ужгороді. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[17]. | |||
| 7047 | | Власюк Марія Юріївна | 1994, 27 або 28 років, с. Бистричі Рівненська область. Старший сержант, фельдшер евакуаційного відділення медичної роти 80 ОДШБр. | 24 травня 2022 | Загинула під час бойових дій в смт Білогорівці на Луганщині, рятуючи поранених побратимів[98]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[99][100]. | |||
| 7048 | | Крикун Віталій Юрійович | 4 лютого 1997, с. Триліси Кіровоградська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Проходив військову службу старшим водієм, перевозив вантажі та техніку. З 2016 року перебував на військовій службі за контрактом в ЗС України. Учасник бойових дій в АТО. Коли був ще дитиною, сім'я переїхала до с. Матвіївки на Черкащині, де Віталій закінчив школу. Після навчався в Черкаському ліцеї здобув спеціальність автослюсаря. | 24 травня 2022 | Загинув у населеному пункті Слов'янка Дніпропетровської області під час проходження військової служби. Похований в с. Матвіївці[23]. | |||
| 7049 | | Мордас Володимир Васильович | 1981, мешканець м. Кременця на Тернопільщині. Старший солдат, водій 2-го десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2-ї десантно-штурмового роти 87 ОАеМБ 80 ОДШБр[101]. Брав участь у місії в Іраку та АТО. Залишилася дружина та двоє дітей. | 24 травня 2022 | Загинув поблизу с. Ниркове Попаснянського району Луганської області. Похований у м. Кременці[102]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[17]. | |||
| 7050 | | Наливайко Руслан Вікторович | 1987, мешканець м. Умані Черкаська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 24 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу м. Бахмута Донецької області[103]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | |||
| 7051 | | Кащенко Ігор | 44 роки, мешканець м. Золотоноші Черкаської області. Командир автомобільного взводу (підрозділ — не уточнено). Залишилася донька. | 24 травня 2022 | Загинув під час виконання службових обов'язків з евакуації техніки (місце — не уточнено). Похований в м. Золотоноші на Черкащині[104]. | |||
| 7052 | .png) | Косько Олександр Васильович («Професор») | 3 серпня 1984, с. Вахівка Вишгородський район Київська область. Боєць батальйону «Свобода». Звільняв Київщину від окупантів, потім вирушив на Луганщину, де тримав оборону Рубіжного. | 24 травня 2022 | Загинув захищаючи м. Сіверськодонецька Луганської області[105]. | |||
| 7053 | | Тишкевич Юрій Миколайович | 9 грудня 1981. Боєць батальйону «Свобода». З перших днів російського вторгнення в Україну, разом з братом вступив до батальйону «Свобода». Після звільнення Київської області разом з побратимами відправився боронити Донбас. | 24 травня 2022 | Загинув під час оборони м. Сіверськодонецька, що на Луганщині[106]. | |||
| 7054 | | Аніканов Тимофій Вікторович («Техно») | 8 квітня 1980. Боєць батальйону «Свобода». Приєднався до батальйону «Свобода» з перших днів російського вторгнення в Україну. Здобував досвід у бою, захищаючи місто Ірпінь. В подальшому відбув на Луганщину. У мирному житті був професійним кухарем, що дало змогу йому готувати для всіх їжу. | 24 травня 2022 | Загинув під час оборони м. Сіверськодонецька, що на Луганщині[106]. | |||
| 7055 | | Нестерюк Юрій Сафронович | 30 квітня 1969, с. Багна Вижницької громади на Чернівеччині. Головний сержант, санітарний інструктор-радіотелефоніст медичного пункту артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 80-ї ОДШБр. З 2014 року Юрій воював в АТО. До цього він понад 20 років працював фельдшером у Вижницькій лікарні. У нього залишилися мати, сестра, дві доньки та онука[107][108]. | 24 травня 2022 | Загинув у запеклих боях, захищаючи територіальну цілісність України. Похований у рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» IІI ступеня (посмертно)[109]. | |||
| 7056 | | Гоцкий Олександр Олександрович | 26 серпня 1997, с. Нетреба Вараського району Рівненської області. Солдат, навідник 1 десантно-штурмового відділення 80 ОДШБр. Пішов на контракту службу до ЗСУ 22 листопада 2019 року[110][111]. | 24 травня 2022 | Загинув внаслідок вибухової травми поблизу населеного пункту Берестове, Бахмутського району, Донецької області. Похований 30 травня в селі Нетреба. Нагороджений орденом «За мужність» IІI ступеня (посмертно)[109]. | |||
| 7057 | | Рудик Андрій Вікторович | 1994, с. Підлісне[112] Хмельницької області. Старший солдат. З 2015 року служив у Національній гвардії, згодом перевівся у бойову частину в Гостомель. Неодноразово виконував бойові завдання в районі АТО/ООС. Після трьох років служби Андрій повернувся в цивільне життя і працював за своєю спеціальністю — автослюсарем. З перших днів вторгнення став на захист України від російських окупантів у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[113]. | 24 травня 2022 | Загинув у бою поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. | |||
| 7058 | | Курашкевич Микола Володимирович | 1990, смт Вовковинці[112]. Старший солдат, військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[113]. | 24 травня 2022 | Загинув на Донеччині. Потрапивши під ворожий артобстріл, він отримав поранення, несумісні з життям. Похований 29 травня в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. | |||
| 7059 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 24 травня 2022 | (для доповнення за 24 травня 2022 року) | |||
25 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 7056 | | Мельничук Андрій Андрійович | Мешканець м. Кременця Тернопільська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускник Кременецької школи № 4. Залишилось двоє дітей. | 25 травня 2022 | Загинув від кулі снайпера (місце — не уточнено)[114]. | |||
| 7057 | | Боть Микола Васильович | 1966, м. Черкаси. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 25 травня 2022 | Загинув у результаті артилерійського обстрілу поблизу м. Бахмута Донецької області. Похований в м. Черкаси[46]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[15]. | |||
| 7058 | | Книрик Андрій Володимирович | 1977, м. Черкаси. Сержант, військовослужбовець 72 ОМБр. Учасник АТО/ООС з 2017 року. | 25 травня 2022 | Загинув в результаті отриманих травм, несумісних з життям, отриманих внаслідок танкового обстрілу в районі населеного пункту Ниркове в Луганській області. Похований в м. Черкаси[46]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[115]. | |||
| 7059 |  | .svg){kind=small} О'Ніл Майкл Чарльз | 47 років, м. Джівстон Тасманія Австралія. Солдат, військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Працював водієм вантажівки в гірничодобувній промисловості. Батько трьох дітей. | 25 травня 2022 | Загинув під час евакуації поранених з лінії фронту (місце — не уточнено)[116]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[117]. | |||
| 7060 | | Ткаченко Геннадій Анатолійович | 31 січня 1976, с. Ярошівка Катеринопільський район Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До ЗС України був призваний на початку російського вторгнення в Україну. | 25 травня 2022 | Загинув в боях з окупантом у східній частині України (місце — не уточнено). Похований в Мокрокалигірській сільській громаді Черкаської області[47]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[15]. | |||
| 7061 |  | Кривицький Богдан Миколайович | 26 жовтня 1995, м. Боярка Київська область. Старший солдат, військовослужбовець 95 ОДШБр. В 2013 році закінчив Боярський навчально-виховний комплекс «Гімназія-ЗОШ І ступеня». В 2017 році здобув вищу освіту в Інституті історичної освіти НПУ ім. М. П. Драгоманова, факультет — історичний, спеціальність — міжнародний туризм. Належав до пластового гуртка «Лицарі», який організаційно входив до 75-го Пластового куреня ім. Героїв бою під Крутами. Був членом підготовчого куреню УПЮ імені Федора Черника. Проходив військову службу за контрактом у ДШВ ЗС України, після демобілізації працював маркетологом. З першого дня російського вторгнення в Україну був призваний до ЗС України. Нагороджений «Залізним Пластовим Хрестом». | 25 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Слов'янська на Донеччині[118]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[63]. | |||
| 7062 | | Климчук Степан Іванович | 29 лютого 1976, 46 років, с. Зубків Червоноградський район Львівська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО (2015). Вдруге був призваний до ЗС України 7 квітня 2022 року. Залишилися батьки, дружина та двоє синів. | 25 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Курахового Донецької області[119]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[120]. | |||
| 7063 | | Білокур Назар Васильович | 13 липня 1996[121], с. Рівне Дрогобицького району Львівської області. Після закінчення школи навчався в Дрогобицькому технікумі нафти і газу. Надалі у Івано–Франківському університеті нафти і газу. Працював в ТзОвВ «Галичина — Захід». Служив у лавах Збройних Сил України в м. Києві. На другий день повномасштабного російського вторгнення в Україну, 25 лютого 2022 року, приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був стрільцем-снайпером. | 25 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Берестове на Донеччині. Похований у рідному селі[122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. | |||
| 7064 | | Божик Назарій Васильович | 2 липня 2000, Вівся Хмельницької області. Його виховувала бабуся. Навчався у Чемеровецькому медичному коледжі. Коли почалася повномасштабна війна, хлопець приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та поїхав на Донбас як медик[124]. Молодший сержант, бойовий медик 3 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 87 ОАеМБ 80 ОДШБр ЗСУ[125][126]. | 25 травня 2022 (у джерелах також подана дата 24 травня) | Загинув поблизу Бахмута на Донеччині, рятуючи життя пораненого бійця. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[127]. | |||
| 7065 | | Чмара Назар Тарасович(«Шеф») | 4 лютого 1980, с. Чернилява Яворівського району Львівської області. До зміни імені і прізвища — Любомир Федунь. Здобув освіту столяра, а після служби в армії поїхав на заробітки за кордон, працював на будівництві. Повернувся до України під час подій на Майдані, брав участь у Революції Гідності. Коли в 2014-му дізнався, що йому принесли повістку, повернувся з-за кордону й став до лав 80-ї ОДШБр. З початком повномасштабного вторгнення вдруге повернувся із-за кордону і пішов захищати Батьківщину від окупантів. Молодший сержант[128][129]. | 25 травня 2022 | Загинув під Бахмутом, діставши смертельне поранення в голову. Похований 1 червня в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[130]. | |||
| 7066 | ||||||||
| 7066 7066 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 25 травня 2022 | (для доповнення за 25 травня 2022 року) | |||
26 травня[ред. | ред. код] | ||||||||
| 7065 | | Осадца Петро Васильович | 7 березня 1976, м. Бережани Тернопільська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Активний учасник Революції гідності. З перших днів війни 2014 року практично безперервно перебував в самих гарячих місцях України, змінив декілька бойових бригад, щоб завжди бути на передовій. Залишилася донька та син. | 26 травня 2022 | Загинув в результаті важких поранень, отриманих в бою поблизу м. Попасної на Луганщині[131]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[132]. | |||
| 7066 | | Нечай Віктор Ярославович | 20 липня 1978, с. Довжанка Тернопільська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Працював далекобійником. З початком російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт. Залишилася дружина та двоє синів. | 26 травня 2022 | Загинув поблизу м. Бахмута на Донеччині. Похований в рідному селі[133]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[134]. | |||
| 7067 | .svg){kind=logo} | Квапиш Максим Віталійович («Булінь») | 22 роки, м. Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Солдат, військовослужбовець взводу з ліквідації ДРГ ОПСП «Азов». У Кам'янці-Подільському входив до організації Національного корпусу, займався громадською активністю. Був резервістом у полку «Азов», записався туди, щойно мав змогу за віком. 2021 року добровольцем їздив на фронт. Був у підрозділі «Фрайкор» кулеметником, їздив на позиції у Пісках. До 24 лютого 2022 року очолював київський осередок громадської організації «Авангард культурна спілка», влаштовував походи маловідомими місцями України, вів широку організаційну роботу, проводив силові акції проти проросійських сил, перекладав книжки однойменного видавництва, виховував інших бійців. 24 лютого 2022 року зі своїм загоном «Авангарду» зранку записався в ТрО «Азов». Спочатку проходив службу там, потім був оформлений до складу взводу з ліквідації ДРГ. Брав у участь у визволенні Київської області, боях за Гостомель, Бучу, Ірпінь, село Лук'янівку, майже в усіх бойових операціях, де були присутні бійці «АКС» і безпосередньо долучався до планування завдань. Згодом був відправлений на Запорізький напрямок. | 26 травня 2022 | Загін, в складі якого була група авангардистів, штурмував ворожі позиції, Максим був в головному дозорі. В ході вогневого контакту з противником, кулі влучили у тіло та голову. В результаті бою ворожі позиції були взяті, усіх росіян знищено. Посмертно нагороджений відзнакою Кам'янець-Подільського міського голови «За заслуги перед міською громадою»[135]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[136]. | |||
| 7068 | | Кушнеренко Олександр Миколайович («Куша») | 26 грудня 1993, 28 років, смт Іванків Київська область. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». Закінчив КНУБА де здобув фах інженера-будівельника. Учасник Революції гідності. Захоплювався спортом, стрільбою, риболовлею, вивчав сферу IT та загалом вів активний спосіб життя. На військовій службі ОЗСП «Азов» — з 2016 по 2019 рік. Брав участь у боях за села Широкине, Павлопіль, Піски на Донеччині. Після початку російського вторгнення в Україну, разом з побратимами-азовцями з перших днів приєднався до окремої бригадноï роти розвідки 72 ОМБр. Брав участь у боях за с. Мощун в Бучанському районі Київської області. За ці бої був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[137]. Залишилися батьки та старший брат. | 26 травня 2022 | Загинув в бою з ворожою ДРГ в районі поміж містами Попасна — Бахмут. Похований у рідному селищі Іванкові[138]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[139]. | |||
| 7069 | | Нога Маркіян | 26 листопада 1986, м. Львів. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 26 травня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами (місце не уточнено)[140]. | |||
| 7070 | | Утва Назар Геннадійович | 7 червня 2001, м. Носівка Чернігівська область. Головний сержант, військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр. Після навчання в Носівській міській гімназії, навчався в Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту імені О. Майнової. У березні 2020 року уклав контракт на військову службу в ЗС України. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (11.04.2022)[141]. | 26 травня 2022 | Загинув від ворожої кулі під час артобстрілу поблизу м. Ізюму Харківської області[142]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[63]. | |||
| 7071 | | Семененко Олег Володимирович | м. Гірник, Донецької області. Сержант, військовослужбовець ЗС України. Працював у місті Вінниця. Створив мале підприємство з обробки декоративного каменю. А 18 квітня покинув улюблену справу і пішов на військову службу до ЗСУ. | 26 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами біля Авдіівки. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[143]. | |||
| 7072 | | Вовк Віталій Іванович | 55 років, м. Жмеринка. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Все життя пропрацював на залізниці. З 1993 року працював у Жмеринській дистанції сигналізації та зв'язку (ШЧ-4). | 25 травня 2022 | Загинув 25 травня від вибуху снаряду. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[143]. Похований 13 червня в Жмеринці. | |||
| 7073 | | Байбарза Руслан Михайлович | 34 роки, с. Юліямпіль, Шпиківська громада, Шаргородський район. Був солдатом номера обслуги 2 кулеметного відділення окремого кулеметного взводу. | 26 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під Авдіївкою. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[143]. | |||
| 7074 |  | Баранов Олександр Миколайович | 16.02.1986 р. народився в м. Дружківка, Донецької обл., старший солдат, кулеметник 1- ї роти спецпризначення, батальйону спецпризначення «Донбас». Позивний Саид. Закінчив у 2005 р. Артемівський технікум залізничного транспорту за фахом «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем та мереж» і здобув спеціальність техніка-електроніка. Згодом у 2010 році закінчив Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за спеціальністю «Історія». Працював викладачем історії в Покровській ЗОШ у Донецькій області. У листопаді 2014 року добровільно взяв участь в АТО. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках поблизу Маріуполя, Широкіно, Бахмута, Лисичанську, Дебальцево, Попасна. 19.12.2016 року отримав поранення на Світлодарській дузі у Донецькій області. Після одужання знову повернувся до лав ЗСУ. На початку повномасштабного вторгнення Росії у складі ТРО захищав м. Харків. З квітня 2022 перебував у лава� | |||||
