French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 квітня — 15 квітня 2022) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 квітня 2022 року по 15 квітня 2022 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
Усі списки[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Список загиблих з 1 по 15 квітня 2022 року[ред. | ред. код]
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
Квітень[ред. | ред. код] | |||||
1 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6201 |  |  Дадак Юрій Романович | 26 вересня 1980, м. Бережани Тернопільська область. Мешканець м. Львову. Солдат, військовослужбовець підрозділу 24 ОМБр. З перших днів російського вторгнення в Україну відбув добровольцем на фронт. Поет, вчений, громадський діяч, автор літературних публікацій. Засновник проекту «Дух Нації» та бренду одягу «Ґwear». Залишилося двоє дітей. | 1 квітня 2022 | Загинув у боях з окупантом на Луганщині[2][3]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]. |
| 6202 |  | Антолик Іван (Друг «Сталкер») | Мешканець Виноградівської міської громади Закарпатська область. Боєць добровольчого батальйону «Сонечко». | 1 квітня 2022 | Загинув на виконанні дводобового рейдового завдання, зупиняючи ворожу танкову колону (місце — не уточнено)[5]. |
| 6203 | | Романов Ярослав (Друг «Самурай») | Мешканець Виноградівської міської громади Закарпатська область. Боєць добровольчого батальйону «Сонечко». | 1 квітня 2022 | Загинув на виконанні дводобового рейдового завдання, зупиняючи ворожу танкову колону (місце — не уточнено)[5]. |
| 6204 |  | Казюк Микола Михайлович | 19 грудня 1998, 23 роки, смт Сваричів Калуський район Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[6]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7]. |
| 6205 | | Василик Віталій Володимирович | Мешканець м. Івано-Франківська. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 квітня 2022 (орієнтовно) | Згідно повідомлення міського голови м. Івано-Франківська, військовослужбовець загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в м. Івано-Франківську[8]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9]. |
| 6206 | | Боберський Володимир Семенович | 24 липня 1981, 40 років, с. Лопушанка Турківська міська громада Львівська область. Мешканець с. Дарахів Тернопільська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник Революція Гідності. Учасник АТО (2014). З початком російського вторгнення в Україну, 26 лютого 2022 року повернувся з роботи у Польщі і став на захист України. Залишилися дружина та дворічний син. | 1 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Тернопільської ОВА, військовослужбовець загинув в боях з агресором на Донеччині в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Похований в с. Дарахові[10]. |
| 6207 |  | Бучичев Євген Миколайович | 6 січня 1997, с. Скуносове Сумська область. Сержант, боєць 4 батальйону ДУК ПС. До початку російського вторгнення в Україну понад три роки проходив військову службу у ЗС України. 24 лютого 2022 року приєднався до ДУК «Правий сектор». | 1 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час виконання бойового завдання на початку квітня 2022 року в боях під Харковом від осколкового поранення[11]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[7]. |
| 6208 | | Киналь Віталій Валерійович | 1995, мешканець с. Чагарівка Хмельницька область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В 2014 році був призваний на військову службу до ЗС України. | 1 квітня 2022 | Загинув у боях з російським окупантом на Миколаївщині[12]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[13]. |
| 6209 |  | («Монгол») | Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. | 1 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором у м. Попасній на Луганській області[14]. |
| 6210 | .png) | Бугайчук В'ячеслав Віталійович | 1971, Шихани, Вольський район, Саратовська область, РСФСР СРСР. Підполковник, начальник штабу 37 ОМПБ 56 ОМПБ. Учасник АТО/ООС. | 1 квітня 2022 | В ході бою біля смт Велика Новосілка, що на Донеччині, отримав важкі поранення, які виявилися несумісні з життям. Похований на рідній Бердичівщині. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[15]. |
| 6211 |  | Ковальчук Євген Володимирович | 6 вересня 1992, 29 років, м. Глухів Шосткинський район Сумська область. Капітан, командир 1 мінометної батареї 15 батальйону 58 ОМПБр. Навчався у глухівській школі № 4, згодом – у місцевому агротехнічному коледжі СНАУ. В ЗС України - з лютого 2015 року. Залишилися батьки, брат, дружина та малолітній син. | 1 квітня 2022 | Згідно повідомлення Глухівської міської ради, офіцер загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Чернігова. Його автівка натрапила на міну, коли він допомагав евакуювати людей зі звільнених напередодні населених пунктів. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища в м. Сумах[16]. |
| 6212 |  | Вацик Олексій Олегович | 30 січня 1994, с. Троянівка Камінь-Каширський район Волинська область. Старший матрос, військовослужбовець підрозділу ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено). Починаючи з 2014 року проходив військову службу в складі АТО/ООС на сході України. Залишилися молода дружина та однорічний син. | 1 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу м. Оріхова Запорізької області. Похований з усіма військовими почестями на місцевому цвинтарі на Волині[17]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[18]. |
| 6213 |  | Шастун Ігор Михайлович («Маяк») | 23 лютого 1993, м. Маріуполь. Старший сержант. Після закінчення загальноосвітньої школи працював на металургійному комбінаті імені Ілліча з 2012 року. Прямо на робочому місці в 2015 році одержав повістку та пішов служити в морську прикордонну службу. За шість років дослужився до старшого сержанта та був призначений командиром прикордонного катера. У 2021 році контракт закінчився, він почав служити в полку «Азов» Національної гвардії України. Дружина і молодший брат також військовослужбовці. Повномасштабне вторгнення рашистів зустрів з побратимами, даючи відсіч ворогу, що рвався в його рідне місто. Брав участь в вуличних боях, проявив себе взірцевим військовим. Сім`я Ігоря евакуювалася 16 березня з Маріуполя. Залишився син Давид. | 1 квітня 2022 | Загинув внаслідок авіаудару по перехрестю вулиці Зелінського і проспекту Миру. Осколком Ігорю відірвало ногу і йому не змогли надати модичну допомогу. Помер від втрати крові. Цивільні поховали його біля дев`ятиповерхівки. Указами Президента України за особисту мужність, самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого сержанта Ігоря Шастуна нагороджено орденами "За мужність" III та II ступеня (посмертно). |
| 6214 | | Заруцький Віталій Іванович | 1995, м. Карлівка, Полтавська область. Старший солдат. | 1 квітня 2022 | Загинув обороняючи місто Маріуполь. 9 грудня похований в місті Карлівка [19]. |
| 6215 |  | Куракін Іван Володимирович | 15 червня 1988, м. Вільнянськ Запорізька область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 28 ОМБр. | 1 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами у Волноваському районі Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[20]. |
| 6216 | | Дядечко Сергій Іванович | 10 серпня 1975 Старший солдат. | 1 квітня 2022 | Загинув біля селища Нижнє, Луганської області |
| | Військовослужбовці ЗС України. | 1 квітня 2022 | (для доповнення за 1 квітня 2022 року) | |
2 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6217 | | Слука Петро Богданович | 1981, м. Жовква Львівська область. Лейтенант, військовослужбовець 24 ОМБр. Учасник АТО. Активний учасник двох Майданів. Залишились матір, батько, брат, дружина та троє дітей. | 2 квітня 2022 | Загинув в результаті бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу села Степове Донецької області[21]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[22]. |
| 6218 |  | Овдієнко Артур Олександрович | 23 роки, с. Капулівка Дніпропетровська область. Військовослужбовець 501 ОБМП. Перший контракт із ЗС України підписав 29 січня 2018 року. Учасник АТО. Випускник історичного факультету ЗНУ. | 2 квітня 2022 | Загинув в результаті розриву ворожого снаряда під час оборони м. Маріуполя[23]. |
| 6219 | | Комащенко Вадим Віталійович | Мешканець с. Серединці (Шепетівський район) Хмельницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). На початку березня добровольцем пішов на фронт. | 2 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[24]. |
| 6220 |  | Лис Едуард Вікторович | Старший матрос, військовослужбовець 503 ОБМП. | 2 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. |
| 6221 |  | Коваль Руслан Володимирович | 1973, 49 років, м. Львів. Штаб-сержант, командир взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти 56 ОМПБр. Дитинство провів у селі Дусанові на Перемишлянщині. Вивчився на геодезиста, пішов в армію. Його військова спеціальність — розвідник-геодезист. Коли Україна здобувала Незалежність, ходив на мітинги, був членом однієї із державницьких громадських організацій. Коли у 2014 році прийшла війна, спочатку був волонтером, потім пішов добровольцем у батальйон «Шторм». Упродовж двох років був снайпером, проте отримав поранення й надалі не міг виконувати цю роботу за станом здоров'я, тому був переведений до 56 ОМПБр. 2017 року став почесним мешканцем Сокільників. Залишились дружина та син. | 2 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Донецька[27]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[28]. |
| 6222 | | Кравченко Володимир («Крава») | 26 років. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 24 лютого 2022 року добровольцем пішов захищати Україну. В кінці березня на вертольоті прилетів до м. Маріуполя для підсилення гарнізону міста. | 2 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[29]. |
| 6223 |  | Сирота Богдан Миколайович | 4 лютого 1995, Запоріжжя. На початку березня 2022 року привіз свою сім‘ю у Пістинь, Івано-Франківська область звідки родом його дружина. Служив у 4-й зведеній роті, 2-го батальйону 25-ї Січеславської повітрянодесантної бригади | 2 квітня 2022 | Похорон відбувся 10 квітня в селі Пістинь Івано-Франківської області [30]. |
| 6224 |  | Храмцов Дмитро Романович | 2000 рік, с. Лизогубівка, Харківська область. 92 бригада 3 батальйон 9 механізована рота | 2 квітня 2022 | Загинув біля с. Хромове. 10 квітня 2023 відбувся похорон в селі Лизогубівка на Алеї Слави Безлюдівського кладовища [31]. |
| 6221 … 6221 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 2 квітня 2022 | (для доповнення за 2 квітня 2022 року) |
3 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6222 | | Кравченко Андрій Анатолійович («Кремінь»)  | 1981. Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З 2014 року захищав Україну у складі 25 ОМПБ «Київська Русь». Перебуваючи в оточенні в районі Дебальцеве та маючи осколкове поранення і контузію, він ще декілька годин корегував вогонь артилерії, прикриваючи відхід українських військ з котла. Після одужання, повернувся до наукової роботи. Педагог, кандидат хімічних наук, співробітник Інституту хімії поверхонь ім. О. О. Чуйка НАН України. Разом з колегами-науковцями розробляв дешеві кровозупинні гемостатики. Нагороджений Орденом «Народний Герой України». | 3 квітня 2022 | Загинув в результаті підриву на міні при виконанні військового обов'язку по захисту України від російсько-фашистських окупантів поблизу с. Гоголів Броварського району на Київщині[32][33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[34]. |
| 6223 | | Комиз Олег Юрійович | 1992, с. Лозуватка Шполянський район Черкаська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 3 квітня 2022 | Згідно повідомлення голови Шполянської ОТГ, військовослужбовець отримав тяжкі поранення в боях з агресором поблизу м. Ізюма на Харківщині, в результаті яких помер в лікарні м. Краматорська. Похований в с. Лозуватці[35]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[36]. |
| 6224 |  | Топала Станіслав Костянтинович | 15 січня 2003, 19 років, м. Рені Ізмаїльський район Одеська область. Матрос, військовослужбовець підрозділу морської піхоти України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Ренійську школу № 1, потім Ізмаїльський агротехнічний коледж, займався спортом. | 3 квітня 2022 | Загинув від кулі снайпера, коли намагався перебігти вулицю під час бою з окупантами в ході оборони м. Маріуполя[37]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38]. |
| 6225 |  | Кузьмінський Станіслав Петрович | 27 років, с. Рункошів Хмельницька область. Старший солдат ОПБ. 2014 році добровольцем пішов боронити цілісність України. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[39]. | 3 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором[40]. |
| 6226 |  | Герман Анатолій Леонідович | м. Краматорськ Донецька область. Військовослужбовець 53 ОМБр. Закінчив Краматорську школу № 9, потім ПТУ 28, працював у АТП 11410. Після початку російського вторгнення в Україну став на захист України. Залишилися дружина, сестра, та маленькі діти - донька (9 років) та син (3 роки). | 3 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в результаті вибуху ворожої міни в районі м. Сєвєродонецька на Луганщині[41]. |
| 6227 |  | Ситник Микита Володимирович | 4 березня 1995, м. Харків. Старший лейтенант, військовослужбовець 132 ОРБ. Випускник факультету іноземних мов ХНУ імені В. Н. Каразіна. У 1,5 роки втратив матір. Залишився батько. | 3 квітня 2022 | Загинув під час авіаудару по командно-спостережному посту в Житомирській області[42]. |
| 6228 | | Навроцький Михайло Володимирович («Миша») | 22 листопада 1990 м. Київ. Старший солдат. Служив в Азові з 2014 року. Посада: водій бронеавтомобіля. Мешкав в селі Вишеньки Київської області. | 3 квітня 2022 | Загинув під час оборони Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 21 березня 2023 похований в селі Вишеньки[43]. |
| 6229 | | Дерев'янко Олександр Анатолійович («Казімір»/«Аддамс») | 24 роки, м. Сміла, Черкаська область. Військовослужбовець ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Мешкав у м. Черкасах, але згодом переїхав до м. Києва. Ультрас черкаського «Дніпра» і київського «Динамо». Брав участь в турнірах зі змішаних єдиноборств MMA, виховував дітей в таборі «Азовець», а потім сам пішов служити в ОЗСП «Азов». Незадовго до російського вторгнення в Україну у нього закінчувався контракт, але він вирішив його продовжити. | 3 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором під час оборони м. Маріуполя[44]. Похований 14 січня 2023 року в м. Черкаси. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[45] |
| 6230 | | Божко Андрій Юрійович («Фамас») | 31 липня 1998, Кривий Ріг Дніпропетровської області. Навчався у металургійному ліцеї №16. Потім вступив до педагогічного університету на факультет історії та права. Навчання не закінчив, оскільки поїхав до Франції та приєднався до «Французького іноземного легіону». Через рік служби повернувся в Україну й долучився до полку «Азов» НГУ. | 3 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в Маріуполі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[43]. Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у Кривому Розі [46]. |
| | Бігун Мар`ян | 17 серпня 1989, с. Студінка Калуської громади. Навчався у Студінській гімназії. Служив сапером-мінером 110 механізованої бригади. У ЗСУ з 2015 року. Був поранений біля Дебальцевого. | 3 квітня 2022 | У квітні 2022 року загинув у Донецькій області [47]. | |
| | Військовослужбовці ЗС України. | 3 квітня 2022 | (для доповнення за 3 квітня 2022 року) | |
4 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6330 | | Мар’янич Михайло Миколайович | 19 листопада 1976, мешканець м. Одеси. Солдат, військовослужбовець 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу. Учасник Революції гідності. До війни був програмістом, працював інженером систем телебачення в ІТ-компанії "Tenet". Залишилася наречена. | 4 квітня 2022 | Загинув о 6:30 в бою з окупантами за с. Олександрівку Херсонської області. Після прощання в гарнізонному Будинку офіцерів, похований на Західному кладовищі м. Одеси[48]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49]. |
| 6331 | | Бостан Олександр Георгійович | с. Братківці Івано-Франківська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 4 квітня 2022 (орієнтовно) | Згідно повідомлення міського голови м. Івано-Франківська, загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в с. Братківцях[50]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[51]. |
| 6332 | | Джаман Василь Васильович | 1975, с. Красноставці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 4 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув у запеклому бою в селі Горинь на Житомирщині[52]. |
| 6333 |  | Протас Віктор Борисович | 13 серпня 1972, смт Віньківці Віньковецький район Хмельницька область. Сержант, військовослужбовець 3 ОТБр. 2014 року добровільно пішов боронити Україну від ворога у складі 72 ОМБр. В 2015 році був демобілізований та повернувся додому, створив сім’ю. Після російського вторгнення в Україну 25 лютого 2022 року знову відбув захищати Україну. Батько трьох дітей. | 4 квітня 2022 | Героїчно загинув в бою з окупантами поблизу м. Ізюму на Харківщині[53]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[54]. |
| 6334 | | Наливайко В’ячеслав Юрійович | 1984, м. Павлоград Дніпропетровська область. Військовослужбовець ЗС України. Учасник АТО. 2019 року отримав Відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». | 4 квітня 2022 | Загинув під час оборони Маріуполя[55]. |
| 6335 |  | Путінцев Михайло Сергійович | 20 січня 1997, м. Луцьк Волинська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 128 ОГШБр. Навчався у Луцькій гімназії № 18, Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні та НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. В 2022 році був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[56]. | 4 квітня 2022 | Загинув під час ведення бою з російськими окупантами поблизу с. Щербаки Запорізької області. Похований на Алеї почесних поховань на кладовищі у с. Гаразджа Луцького району на Волині[57]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7]. |
| 6336 |  | Теребій Андрій Богданович | 29 жовтня 1991, 30 років, м. Тернопіль. Солдат, військовослужбовець 122 ОАеМБ 81 ОАеМБр. Навчався в Тернопільському Центрі професійно-технічної освіти № 1, Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя. Від 2014 — учасник АТО. Військову службу також проходив у складі 24 ОМБр, 54 ОМБр, а також в УДА. Учасник громадського руху ветеранів та волонтерів «Захисти Україну» та громадської організації «Res_Publica. Брати по Зброї». З початком російського вторгнення в Україну воював на фронті в складі 122 ОАеМБ. | 4 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Рубіжного Луганської області. Похований на Алеї Героїв Микулинецького кладовища[58]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[59]. |
| 6337 | | Агаєв Рафаіл Рамізович («Раф») | 3 березня 1979. Старший матрос, військовослужбовець ВМС ЗС України. Співзасновник Pizza Veterano. Мав азербайджанське походження. | 4 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в Маріуполі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований в Києві на Лісовому цвинтарі [60][61]. |
| 6337 ... | | | Військовослужбовці ЗС України. | 4 квітня 2022 | (для доповнення за 4 квітня 2022 року) |
5 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6338 |  | Балюк Володимир Петрович («Балу»)  | с. Сереховичі Старовижівський район Волинська область. Сержант, головний сержант десантно-штурмової роти 80 ОДШБр. Учасник ООС. Герой України (посмертно). | 5 квітня 2022 | Згідно з повідомленням служби зв'язків з громадськістю 80 ОДШБр, військовослужбовець загинув в результаті смертельного осколкового поранення в бою з російськими окупантами поблизу населеного пункту на півдні України. В бою він, особисто, застосував ПТРК «Джавелін» та ППКР «NLAW», якими знищив дві ворожі БМД та чимало живої сили противника[62]. |
| 6339 |  | Майор Святослав Іванович | 14 березня 2001, с. Шелепухи Черкаська область. Солдат, старший стрілець механізованого відділення механізованої роти 57 ОМПБр. | 5 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Черкаського обласного ТЦК, військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання в районі смт Нижнє Луганської області. Похований в с. Шелепухи[63]. |
| 6340 |  | Струтинський Владислав Францович | Мешканець м. Подільська Одеська область. Військовослужбовець 11 ОМПБ 59 ОМПБр. | 4 квітня 2022 | Згідно повідомлення пресслужби Подільської міської ради, військовослужбовець загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну в с. Мирне Миколаївської області Похований в м. Подільську[64]. |
| 6341 | | Івашина Олександр Анатолійович | 6 квітня 1983, м. Семенівка Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив семенівську школу, за освітою водій- механік. Водій великих вантажних машин. Захоплювався автомобілями. Залишилася дружина, батьки, сестра. | 5 квітня 2022 | Загинув в боях з російським агресором (місце — не уточнено)[65]. |
| 6342 | | Хомяков Віктор Олександрович | 26 жовтня 1992, с. Іванчуківка Ізюмський район Харківська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення дев'ятирічки в с. Липчанівка, навчався на кухаря-кондитера в Ізюмському ліцеї № 24. 2018 року був призваний на строкову військову службу до ЗС України. Службу проходив в м. Рубіжному Луганської області за посадою «кінолог-дресирувальник». Після демобілізації в 2019 році працював у Польщі. 2020 року одружився. Після початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на війну. Залишилися дружина, мати та молодша сестра. | 5 квітня 2022 (орієнтовно) | Згідно повідомлення голови Решетилівської громади, військовослужбовець загинув в боях з російським агресором (місце — не уточнено). Похований у м. Решетилівці на Полтавщині[66]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49]. |
| 6343 | | Шахмартов Ярослав Михайлович | 25 березня 1994, с. Отроків Хмельницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у Отроківській загальноосвітній школі. Закінчив Хмельницьке ВПУ[53]. | 5 квітня 2022 | Загинув у боях у місті Авдіївка[67]. |
| 6344 | | Березняк Олександр Петрович | 1981, 41 рік, мешканець м. Сміли Черкаська область. Командир метеорологічного відділення метеорологічного взводу батареї управління та артилерійської розвідки, військовослужбовець (підрозділ — не уточнено). Залишилася дружина та шестирічний син-першокласник. | 5 квітня 2022 | Згідно повідомлення Черкаської районної ради, військовослужбовець загинув під час артилерійського обстрілу командно-спостережного пункту у м. Рубіжному Луганської області[68]. |
| 6345 |  | Сергій («Пенсія») | Миколаїв. Військовослужбовець Морської піхоти України (підрозділ — не уточнено). | 5 квітня 2022 | Загинув у боях з окупантами[69]. |
| 6346 | | Сидорук Дмитро Юрійович | 2 лютого 1983, Львів. Молодший сержант, військовослужбовець 24 ОМБр. Учасник АТО/ООС. Майстер спорту міжнародного класу зі стрільби з лука. | 5 квітня 2022 | Загинув в бою з окупантами в Херсонській області[70]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[22]. |
| 6347 |  | Дорошенко Микита Андрійович | 7 березня 1996, мешканець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Старший солдат, старший навідник, військовослужбовець 17 ОТБр. У зоні проведення АТО/ООС перебував з 2016 року (з перервою). | 5 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в Донецькій області, за іншими відомостями — в боях на Луганщині отримав осколкове поранення, яке виявилося несумісним з життям[71]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[72]. |
| 6348 | | Куцопал Володимир Миколайович | 2 квітня 1970, м. Конотоп Сумська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр. Випускник ЗОШ № 14 та Конотопського професійно-технічного училища, мав професію столяра. Працював на Конотопському ВРЗ, у вільний час займався дресируванням собак. Учасник АТО (2015—2016). | 5 квітня 2022 | Загинув в результаті поранень, отриманих від розриву ворожого снаряду в с. Осокорівці Нововоронцовського району Херсонської області[73]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[74]. |
| 6349 | | Ярина Роман Іванович («Ярий») | 15 червня 1989, Львів. Старший солдат, військовослужбовець 80-ї ОДШБр. Закінчив львівську школу № 32. Потім вступив до Львівського екологічного технікуму на спеціальність «Водопостачання та водовідведення». Продовжив навчання у Національному університеті «Львівська політехніка», здобув освітній рівень магістра. Брав участь у Революції Гідності. Потім воював в АТО на Донбасі у складі ДУК «Правий Сектор», а згодом у — 57-й мотопіхотній бригаді ЗСУ. Спочатку працював на Львівському бронетанковому заводі майстром виробничої дільниці, а з 2021 року на Львівському комунальному підприємстві «Львівводоканал» слюсарем-сантехніком у складі дільниці з монтажу та обслуговування вузлів обліку води. Під час повномасштабної війни Роман захищав Україну у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ[75]. | 5 квітня 2022 | Героїчно загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу села Нововознесенське на Херсонщині[75]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[74]. |
| 6350 | | Іванчук Микола Мирославович | 16.12.1992, житель села Троїця, Заболотівська селищна рада. Старший солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». | 5 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну у Маріуполі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[43]. |
| 6351 | | Балабанов Дмитро | 38 років, м. Житомир. До повномасштабного російського вторгнення був на заробітках за кордоном. Чоловік одразу вирішив повернутися в Україну і вступити до Збройних сил. Залишилися мама та сестра. | 5 квітня 2022 | Загинув в боях на Херсонщині. Поховали бійця на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі[76]. |
| 6352 | | Мороз Юрій Андрійович | 18 серпня 1998, м. Львів. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі № 33 та Середній загальноосвітній школі І-III ступенів № 49 міста Львова. Закінчив Вище професійне училище № 29 міста Львова за спеціальністю «слюсар-механік». З 2017 року виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Після повернення до цивільного життя працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія „Львівхолод“». З початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся до лав 80-ї бригади Збройних сил України[77][78]. | 5 квітня 2022 | Загинув у с. Нововознесенське, Високопільського району, Херсонської області[79]. Похований 20 грудня на Личаківському кладовищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[80]. |
| 6353 | | Перхач Сергій Сергійович | 30 років, м. Львів. Закінчив Львівський ліцей імені Героїв Крут. Потім вступив до Національної академії Сухопутних військ. Навчання не завершив, бо мав доглядати за хворою бабусею. Працював комірником. Захоплювався історією та астрономією. У 2015 році чоловік пішов у 24-ту механізовану бригаду ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. З 2019-го служив у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. З 24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, продовжував захищати Україну від російських окупантів[81]. | 5 квітня 2022 | Загинув на Херсонщині. Коли бійці їхали на допомогу побратимам, їхній БТР потрапив під ворожий обстріл. Сергій отримав смертельне осколкове поранення. Похований 9 квітня на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[74]. |
| 6354 | | Нікітенко Петро | 31 липня 1982, селище Чернігівка Запорізької області. Загальну середню освіту здобув у школі № 1 того ж населеного пункту. У 2000 році був призваний на строкову військову службу, у 2002-му підписав свій перший контракт. З 2005 по 2011 роки навчався у Харківській національній академії внутрішніх справ. Після здобуття вищої освіти продовжив військову службу за контрактом у лавах Національної гвардії України. З 2014 року брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, мав статус учасника бойових дій. З перших днів повномасштабного вторгнення тримав оборону Маріуполя. У березні 2022 року у боях за «Азовсталь» отримав смертельне поранення. Майор. | 5 квітня 2022 | В евакуаційний вертоліт, який доставляв поранених із «Азовсталі» та в якому він перебував у тяжкому стані, влучила російська ракета. Прощання відбулося 29 липня 2023 в Жовтих Водах[82] |
| 6354 | | Кміть Ярослав Романович | 2001, Львів. Закінчив міську школу № 37. Згодом вступив на філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2020 році хлопець вирішив пов'язати своє життя з армією та пішов на контракту службу до Збройних Сил України. Згодом став військовослужбовцем 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. На момент повномасштабної війни обіймав посаду оператора зенітно-ракетного комплексу «Стріла-10». З перших днів вторгнення разом із побратимами стримував і нищив окупантів на найгарячіших напрямках фронту[83]. | 5 квітня 2022 | Загинув у бою з окупантами в районі села Нововознесенське на Херсонщині. Внаслідок прямого влучання ворожого «Граду» отримав смертельне поранення[84][85]. Похований на Марсовому полі Личаківського кладовища у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[86]. |
| 6455 |  | Яцишин Олег Юрійович | 9 лютого 1998, м. Кривий Ріг. Закінчив Криворізький коксохімічний технікум, мав перспективи, разом із коханою Мариною ростив маленьку донечку. 8 лютого 2022 відбув на ротацію в Маріуполь і там зустрів повномасштабне вторгнення. Перебував на Азовсталі з полком Азов. Був важко поранений, тому | 5 квітня 2022 | Загинув, коли окупанти збили евакуаційний гелікоптер у Запорізький області. Кілька хвилин не вистачило, аби дістатися позицій української армії. Нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. Похорон відбувся 21 жовтня 2023 [87]. |
| 6456 |  | Муровинець (Муравинець) Олександр Михайлович | 03.10.1978, с.Каноничі, Володимерецький район, Рівненська область. У 1993 році закінчив Першотравневу ЗОШ Снігурівського р-ну Миколаївської обл. Молодший сержант 79-ї окремої десантно-штурмової бригади | 5 квітня 2022 | Загинув поблизу н.п. Попасна під час виконання бойового завдання внаслідок отримання поранень несумісних з життям. Похований 12 квітня 2022 року в м. Миколаєві, нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)[88]. |
| 6355 6355 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 5 квітня 2022 | (для доповнення за 5 квітня 2022 року) |
6 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6353 | | Оцерклевич Віктор Ярославович («Крєпиш») | 10 травня 1986, м. Болград Одеська область. Мешканець м. Кривого Рогу Дніпропетровська область. Капітан, заступник командира механізованого батальйону 17 ОТБр. Учасник АТО (2015-2016). У грудні 2016 року уклав контракт зі ЗС України про проходження військової служби. До служби в ЗС України певний час працював прохідником дільниць на одній з шахт Криворіжжя. Залишилися дружина та дві доньки. Герой України (посмертно). | 6 квітня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами на 29 блокпосту поблизу смт Новотошківського на Луганщині[89]. |
| 6354 | | Чалий Роман Вікторович | 1 лютого 1998, Маньківський район Черкаська область. Солдат, старший навідник мінометної батареї механізованого батальйону 28 ОМБр. | 6 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Черкаського обласного ТЦК, загинув під час запеклих боїв на Миколаївщині[90][91]. |
| 6355 |  | Дюльгер Дмитро Іванович | 18 серпня 1999, мешканець м. Кілія Одеська область. Солдат, військовослужбовець 24 ОМБр. У 2020 році уклав контракт з ЗСУ, брав участь в ООС. | 6 квітня 2022 | Згідно повідомлення Кілійського міського голови, військовослужбовець загинув поблизу села Прибузьке Миколаївського району Миколаївської області. Похований 9 квітня 2022 року в м. Кілії[92]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]. |
| 6356 | .png) | Тихоненко Юрій Володимирович («Бізон») | Головний майстер-сержант, військовослужбовець 57 ОМПБр. Проходив службу у 57 ОМПБр з моменту її формування на початку 2015 року. На посаді командира відділення РХБ розвідки пройшов бойове хрещення неподалік м. Горлівки. Пізніше захищав позиції поблизу шахт «Бутівка» та «Південна», Донецького аеропорту, на околицях населених пунктів Зайцеве, Піски та інших. В 2017 році отримав звання "головний сержант". | 6 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з окупантами на Луганщині[93]. |
| 6357 | | Бокітько Віктор Юрійович | 9 травня 1972, Смілянський район Черкаська область. Солдат, стрільць-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу окремої мотопіхотної бригади (підрозділ — не уточнено). | 6 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Черкаської районної ради, військовослужбовець загинув під час бойових дій в районі смт Нижнє Луганської області[94]. |
| 6358 | | Ніколаєв Андрій Віталійович | 30 листопада 1991, мешканець с. Себине Миколаївська область. Матрос, водій-механік самохідного артилерійського дивізіону Морської піхоти України (підрозділ — не уточнено). | 6 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором під час оборони м. Маріуполя[95]. |
| 6359 |  | Усік Руслан Вікторович («Злий») | 23 лютого 1969, м. Стрий Львівська область. Молодший сержант, командир відділення снайперів батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» 15 ОП НГУ. За професією - «Машиніст автомобільних кранів». Учасник Революції гідності. В 2015 році, у складі 8-го батальйону «Аратта» ДУК "Правого сектору" відбув до району проведення АТО. Брав участь у боях за Широкине, за Сартану. Останніми роками мешкав у м. Краматорську, де був активним членом місцевої громади. В 2018 році, у складі 24 ОМБр в боях з російськими окупантами отримав інвалідність. На початку російського вторгнення в Україну прибув до Стрийського ТЦК та СП, а вже в березні, разом зі своєю дружиною, відбув на війну. | 6 квітня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу в боях з російськими окупантами за м. Попасну на Луганщині[96]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[97]. |
| 6360 | | Ломов Михайло Васильович | 19 вересня 1965, м.Мерефа харківська область | 6 квітня 2022 | [98] |
| 6361 | | Шейко Євгеній Іванович | 11 серпня 1966, м.Мерефа харківська область | 6 квітня 2022 | [98] |
7 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6361 |  | Годлевський Олександр Анатолійович | 6 квітня 1998, с. Махаринці Козятинський район Вінницька область. Старший матрос, військовослужбовець розвідувального підрозділу 36 ОБрМП ВМС ЗС України. | 7 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[99]. |
| 6362 | | Прокопчук Віталій Миколайович | Мешканець м. Дубно Рівненська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення голів Рівненської ОВА та Дубенської міської ради, військовослужбовець загинув в результаті мінометного обстрілу поблизу с. Степового на Луганщині. Похований в м. Дубно[100]. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[101]. |
| 6363 | | Савіцький Олег Анатолійович | Мешканець м. Дубно Рівненська область. Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення голів Рівненської ОВА та Дубенської міської ради, військовослужбовець загинув в результаті мінометного обстрілу поблизу с. Степового на Луганщині. Похований в м. Дубно[100]. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[101]. |
| 6364 | | Голубчик Юрій Дмитрович | 1981, мешканець м. Сміла Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України, гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти, механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Загинув під час мінометного обстрілу в районі м. Авдіївки Донецької області. Похований в м. Смілі[102]. |
| 6365 | | Янін Олексій («Індєєц») | 5 жовтня 1983 року, м. Запоріжжя. Військовослужбовець ОЗСП «Азов». Чемпіон України з кікбоксингу та чемпіон світу з тайського боксу («муай-тай»). У 2014 році, коли Росія окупувала Крим та розв’язала війну на Донбасі, Олексій добровільно вступив до ЗС України. Одразу потрапив під Маріуполь і пробув там рік, після чого на деякий час повернувся додому. А незабаром після повернення зі строкової служби продовжив боронити Батьківщину в лавах окремого загону спеціального призначення "Азов", й надалі служив у Маріуполі. | 7 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором під час оборони м. Маріуполя[103]. |
| 6366 | | Гиренко Микола Ігорович | 31 серпня 1990, с. Олексіївка Дністровський район Чернівецька область. Командир бойової машини — номер обслуги гранатометного взводу 3-го механізованого батальйону 24 ОМБр. Тривалий час проживав та навчався в місті Сокиряни. Учасник АТО/ООС. З початком російського вторгнення в Україну став на захист Батьківщини. | 7 квітня 2022 | Загинув внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу у м. Попасній, що в Луганській області[104]. |
| 6367 |  | Бунчук Микола Олегович | 29 серпня 1998, м. Лисичанськ Луганська область. Солдат, військовослужбовець 14 ОМБр. | 7 квітня 2022 | Загинув в результаті осколкового поранення під час виконання бойового завдання щодо захисту Незалежності України та відбиття російського вторгнення в Україну поблизу с. Дмитрівки Бучанського району Київської області. Похований на Алеї почесних поховань на кладовищі в селі Гаразджа Луцького району на Волині[105][106]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[107]. |
| 6368 | | Філюк Юрій Васильович | 13 серпня 1972, 49 років, мешканець с. Олександрівки Одеська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися мати та три сини. | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення, військовослужбовець загинув в результаті вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині. Похований в с. Олександрівці[108] |
| 6369 | | Ткаченко Олександр | 33 роки, мешканець с. Олександрівки Одеська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення, військовослужбовець загинув в епіцентрі вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині. Похований в с. Олександрівці[108]. |
| 6370 | | Даниленко Микола | 40 років, мешканець с. Трояндового Одеська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення голови Добровольської ОТГ Людмили Прокопечко, військовослужбовець загинув в результаті вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині[109]. |
| 6371 | | Хрущ Володимир Сергійович | 24 квітня 1995, 27 років, с. Ісаєве Березівський район Одеська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення голови Андрієво-Іванівської ОТГ Олександра Гвоздіка, військовослужбовець загинув в результаті вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині[110]. |
| 6372 | | Пламадяла Олександр | смт Лиманське Одеська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчивши 9 класів загальноосвітньої школи, вступив до морського училища м. Одеси. | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення голови Ренійської ТГ Ігоря Плехова, військовослужбовець загинув в результаті вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині[37]. |
| 6373 | | Белинський Олександр | 18 років, мешканець с. Красносілки Одеська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення пресслужби Красносільської ОТГ, військовослужбовець загинув в результаті вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині[111]. |
| 6374 | | Демидов Денис | 19 років, мешканець с. Красносілки Одеська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення пресслужби Красносільської ОТГ, військовослужбовець загинув в результаті вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині[111]. |
| 6375 | | Бондар Даніїл | 20 років, мешканець с. Донецької області. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 квітня 2022 | Згідно повідомлення пресслужби Красносільської ОТГ, військовослужбовець загинув в результаті вибуху ворожої ракети під час ракетного обстрілу с. Красносілки на Одещині[111]. |
| 6376 |  | Шпинта Василь Михайлович | 27 травня 1993, с. Зелена (Надвірнянський район) Івано-Франківська область. Солдат 68 ОЄБр. Після закінчення дев’яти класів продовжив навчання в Богородчанському професійно-будівельному ліцеї, після закінчення якого працював в Надвірнянському кар’єрі зварювальником, електриком, водієм-оператором великогабаритного самоскида. 6 березня 2022 року добровольцем відправився захищати рідну землю від російської окупації. | 7 квітня 2022 | Загинув під час боїв з російськими окупантами в Донецькій області[112]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[113]. |
| 6377 | | Ольховик Дмитро Сергійович | м. Суми. Старший солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». Хлопця без допомоги батьків виховала бабуся. Фотографія з Маріуполя, на якій зображений Дмитро Ольховик, стала обкладинкою сингла гурту Океан Ельзи під назвою Місто Марії. | 7 квітня 2022 | Загинув під час боїв за центр Маріуполя[114]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[115]. |
| 6378 | | Грачов Максим Олегович («Сіма») | 14 жовтня 1989, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший кулеметник ОЗСП «Азов». Закінчив гірничий технікум, працював на шахті. 2016 року вступив до «Азову». З дня повномасштабного вторгнення перебував на позиціях в м. Маріуполь, зі слів командирів, знищував за день 300-400 окупантів. | 7 квітня 2022 | Загинув в результаті влучання ракети у човен під час переправлення з заводу «Азовсталь» до порту[116]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[117]. |
| 6379 ... 6380 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 7 квітня 2022 | (для доповнення за 7 квітня 2022 року) |
8 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6381 | | Бобанич Тарас Миколайович («Хаммер») | 15 березня 1989, м. Трускавець Дрогобицький район Львівська область. Командир 2-го окремого батальйону (2-ї резервної сотні) ДУК ПС. Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету внутрішніх справ, мав вищу освіту за спеціальністю "юрист". Учасник Революції Гідності. Член проводу Політичної партії "Правий сектор" та керівник Львівського обласного осередку "Правого сектора". Був зареєстрованим кандидатом до Верховної Ради України 8-го скликання (список № 26). Герой України (посмертно). | 8 квітня 2022 | Загинув у бою проти московських окупантів під час виконання бойового завдання підрозділом в селі Вірнопілля, що в Харківській області[118][119]. |
| 6382 | | Синьків Володимир Тарасович («Фокус») | 1998, (23, за іншими даними - 24 роки), с. Микуличин Івано-Франківська область. Старший солдат, боєць 4-ї роти 2-го окремого батальйону ДУК ПС. Після досягнення 18-річного віку, пішов воювати у складі 10 ОГШБр. Під час служби в ЗС України був поранений. У перший день російського вторгнення в Україну долучився до ДУК «Правий сектор». Залишилася дружина і троє дітей. | 8 квітня 2022 | Під час роззосередження по периметру отримав уламкове поранення в ногу. Через короткий проміжок часу ще один уламок прилетів йому у руку. Проте він продовжував вести бій. Після початку шквального обстрілу, командир віддав наказ змінити позицію. Комбат, 2 бійці, одним із яких був Фокус, прикривали відхід побратимів, коли по ним почали бити танки. Саме вони і вбили командира друга Хаммера. Одразу прилетів другий ворожий снаряд, через який загинув Фокус, який закрив собою медика, чим врятував йому життя[120]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[7]. |
| 6383 | | Агаєв Рафаель («Раф») | 3 березня 1979. Військовослужбовець 503 ОБМП ВМС ЗС України. Боронив Україну з 2014 року. Після повернення з фронту став співзасновником київської піцерії «Pizza Veterano». | 8 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором під час оборони м. Маріуполя[121]. |
| 6384 | | Ярмолаш Ігор Володимирович («Айфон») | Сержант, військовослужбовець 503 ОБМП ВМС ЗС України. З 2014 року боронив Україну на фронті. | 8 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. |
| 6385 |  | Борцов Руслан Володимирович | 1 жовтня 1995, м. Волноваха Донецька область. Військовослужбовець 105-го окремого стрілецького батальйону Сил ТрО ЗС України. | 8 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області[123]. |
| 6386 | | Козачище Володимир Вікторович | м. Волноваха Донецька область. Молодший сержант 105-го окремого стрілецького батальйону Сил ТрО ЗС України. | 8 квітня 2022 | Загинув під час боїв з агресором за м. Волноваху в Донецькій області[123][124]. |
| 6387 |  | Унєгов Руслан Володимирович | Головний сержант, військовослужбовець 3-го спеціального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (м. Львів). | 8 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу м. Попасної на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[125]. |
| 6388 | .svg) | Андрій | 51 рік. Військовослужбовець 107-го окремого батальйону територіальної оборони 109 ОБрТрО. | 8 квітня 2022 | Загинув внаслідок поранення голови, отриманого через розрив ворожої міни під час оборони Маріуполя[126]. |
| 6389 | | Нечибой Павло Володимирович | Запорізька область. Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 8 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований на Балабинському селищному цвинтарі Запорізької області[127]. |
| 6390 … 6391 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 8 квітня 2022 | (для доповнення за 8 квітня 2022 року) |
9 квітня[ред. | ред. код] | |||||
| 6392 |  | Дашко Ігор Тарасович («Масон») | 18 червня 1977, м. Самбір Львівська область. Підполковник підрозділу Державної прикордонної служби України. У 1999 році закінчив Академію Державної прикордонної служби України. Герой України (посмертно). | 9 квітня 2022 | Загинув в боях з агресором під час оборони м. Маріуполя. Згідно повідомлення позаштатного радника голови Офісу Президента України з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони Олексія Арестовича, офіцер, перебуваючи в оточенні ворога і маючи поранення, підірвав себе разом з радіостанцією, щоб вона не дісталась противнику, з останніми словами в радіоефірі «Слава Україні!»[128]. |
| 6393 |  |  Менабдішвілі Давид | 13 січня 1975, Грузія. Боєць добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Раніше служив в МВС Грузії. У 2008 р. воював у м. Цхінвалі. З 2015 року мешкав в Україні. Воював у складі загону грузинських партизанів у м. Лисичанську. Залишилися матір, дружина та двоє синів. | 9 квітня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання на Харківщині[129]. |
| 6394 | | Шанава Ніколоз | 5 лютого 2001, Грузія. Боєць добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Служив у грузинській армії. На початку російського вторгнення в Україну, разом з рідним братом, прибув до України і встпив до «Карпатської Січі». | 9 квітня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання на Харківщині[130]. |
| 6395 | | Апостолов Олександр Валерійович | 2 квітня 1983, с. Новоселиця Катеринопільський район Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення школи вивчився на механізатора, працював почергово на різних фермерських господарствах. | 9 квітня 2022 | Загинув в результаті осколкових поранень, захищаючи Україну від російських загарбників (місце — не уточнено)[131]. |
| 6396 | | Засунько Григорій Миколайович | 24 вересня 1973, с. Вербовець Катеринопільський район Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив профтехучилище, працював водієм, а потім контролером у місцевому РЕМі. З перших днів російського вторгнення вступив добровольцем до ЗС України. | 9 квітня 2022 | Загинув в результаті осколкових поранень, захищаючи Україну від російських загарбників (місце — не уточнено)[131]. |
| 6397 |  | Брода Володимир Орестович | 22 липня 1979, мешканець м. Тернополя. Молодший сержант, військовослужбовець підрозділу 128 ОГШБр. Учасник АТО (2014). Проходив військову службу у складі 44 ОАБр. | 9 квітня 2022 | Згідно з повідомленням Тернопільської ОВА, військовослужбовець загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в м. Тернополі[132]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7]. |
| 6398 | .svg) | Білокінь Сергій Віталійович | 1990, Кам'яні Потоки Полтавська область. Військовослужбовець 54 ОМБр. | 9 квітня 2022 | 29 березня 2022 року отримав мінно-вибухову травму і важке кульове проникаюче хребтово-спинномозкове поранення. Був відправлений на лікування до Дніпра, але через отриманні поранення помер[133]. |
| 6399 |  | Чорній Роман Ярославович | 2 липня 1997, с. Рата Львівська область. Сержант, військовослужбовець 8 оп СпП. Закінчив Рава-Руський ОЗЗСО I—III ступенів № 1. Навчався у Рава-Руському професійному ліцеї. У 18 років добровільно пішов служити по контракту у 8 опСпП. Учасник АТО/ООС. | 9 квітня 2022 | Загинув через мінно-вибухове поранення під час виконання бойового завдання з ведення спеціальної розвідки у складі групи спеціального призначення поблизу Семенівки, Чернігівська область[134]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[135]. |
| 6400 | | Алексєєв Максим Віталійович | м. Краматорськ Донецька область. Лейтенант, військовослужбовець 25 ОПДБр. Вихованець краматорської школи № 6, випускник Київського військового ліцею ім. І. Богуна. | 9 квітня 2022 | Загинув в боях під Авдіївкою[136]. |
| 6401 | | Олексій | Хмельницький. Військовослужбовець 36 ОБрМП. 15 червня 2016 року почав свою службу в 36 ОБрМП. Учасник АТО. | 9 квітня 2022 | Загинув після авіаудару по заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя та падіння на нього двох плит перекриття[137]. |
| 6402 | | Чемерис Віталюс Кестутісович | 8 січня 1993. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час боїв за Олександрівку, що на Херсонщині[138]. |
| 6403 | | Луцко Віктор Вікторович | 7 грудня 1990. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час боїв за Олександрівку, що на Херсонщині[138]. |
| 6404 | | Блинов Руслан Валерійович | 16 серпня 1977. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час боїв за Олександрівку, що на Херсонщині[138]. |
| 6405 | | Коченко | 16 серпня 1977. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час боїв за Олександрівку, що на Херсонщині[138]. |
| 6406 | | Олик І. | 16 серпня 1977. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 квітня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час боїв за Олександрівку, що на Херсонщині[138]. |
| 6407 | | Соколовський Ростислав Сергійович | 5 травня 1989, Шполянський район Черкаська область. Молодший сержант, командир гармати самохідного артилерійського взводу 36 ОБрМП. | 9 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в ході оборони м. Маріуполя[139]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[140]. |
| 6408 | | Рибальченко Даніїл Аркадійович («Риба») | 10 квітня 1995, м. Таврійськ Херсонська область. Головний сержант, військовослужбовець ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. | 9 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[141]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[142]. |
| 6409 | | Джура-Соколовський Станіслав Анатолійович | Старший солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. | 9 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[142]. |
| 6410 | | Ангелуца Юрій Володимирович | смт Онуфріївка Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, водій 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО (2014). Після демобілізації займався автомобільними перевезеннями. У лютому 2022 року, приїхавши додому у відпустку, до місця роботи вже не повернувся, бо з початком російського вторгнення в Україну повернувся до ЗС України. З 1 березня 2022 року був вже на фронті. | 9 квітня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в рідному селищі Онуфріївці. Був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»[143][144]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[145]. |
| 6411 |  | Бабичев Денис Валерійович | Молодший лейтенант, військовослужбовець 3 БрОП НГУ. Родився 1 вересня 1998 року в м. Харків. В 2015 р. закінчив 158ЗОШ та вступив до Харківського політехнічного інституту, який закінчив в 2020 р. 24 лютого пішов добровільно боронити Україну. | 9 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну м. Харків, котеджне містечко «Харківська Швейцарія».(місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[142]. |
| 6412 | | Стасюк Дмитро Сергійович  | Старший лейтенант, заступник командира 1-го механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). В 2021 році закінчив магістратуру кафедри підйомно-транспортних машин Донбаської державної машинобудівної академії. Того ж року вступив на навчання до аспірантури, працював над дисертацією. Мав мрію працювати на станції «Академік Вернадський», і вже був зарахований до обліку, як майбутній член антарктичної експедиції України. З початком російського вторгнення в Україну перебував на передовій. В перші дні війни про� | ||