Вулиця Караїмська (Луцьк) — Вікіпедія

Вулиця Караїмська Україна
Населений пункт	Луцьк
Район	Старе місто
Історичні відомості
Колишні назви	Михайла Калініна
Загальні відомості
Протяжність	0,54 км
Координати початку	50°44′20″ пн. ш. 25°18′59″ сх. д. / 50.7389° пн. ш. 25.3163° сх. д. / 50.7389; 25.3163
Координати	50°44′15″ пн. ш. 25°18′59″ сх. д. / 50.7376° пн. ш. 25.3163° сх. д. / 50.7376; 25.3163
Координати кінця	50°44′10″ пн. ш. 25°19′06″ сх. д. / 50.736° пн. ш. 25.3183° сх. д. / 50.736; 25.3183
Транспорт
Покриття	асфальт, бруківка (біля кірхи)
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2692145  ·R
Мапа
Вулиця Караїмська у Вікісховищі

Вулиця Караїмська — вулиця Луцька в історико-культурному заповіднику, що простягається з півночі на південь від вулиці Йова Кондзелевича, паралельно до вулиці Данила Галицького та перетинається з нею біля великої хоральної синагоги.

За назвою та історично пов'язана з місцем проживання караїмів у Луцьку. На ній розташовувалась кенаса — найдавніша з відомих в Україні.

Історія[ред. | ред. код]

Сучасна вулиця Караїмська утворена із власне Караїмської на півдні та Боніфратської на півночі. На першій історично проживали євреї та караїми, на другій — православні та католики (ордену Боніфратрів).

Назва вулиці походить від місцевого поселення караїмів з XV століття. Вона входила до луцького штетлу, відомого як Жидівщина. Боніфратська ж вулиця отримала свою назву від розташованої там у середині XVII століття першої луцької резиденції Боніфратрів — втраченого дотепер костелу святого Якова. Після пожежі, у 1845 році, цей костел занепав і згодом був розібраний. У XIX—XX століттях цвинтар храму був забудований житловими будинками на сучасній вулиці Руській.

На перетині Боніфратської з Вірменською (нині — Галшки Гулевичівни) і Караїмської з Кафедральною розташовувалися дві ринкові площі — Житня (Хлібна) та Кінна, де торгували відповідно зерном і худобою. Торгівля кіньми на площі тривала до 1940-х років, для цього ще на початку XX століття був облаштований артезіанський колодязь. Після того, як на перетині Караїмської і Кафедральної вулиць на руїнах кармелітського монастиря у 1906 році побудували лютеранську кірху, площа перетворилася зі спеціально облаштованого місця на звичайне широке перехрестя.

У 1920 році Боніфратську та Караїмську було об'єднано в єдину вулицю, що успадкувала назву Караїмська. У 1944 році вулиця була перейменована на честь радянського партійного діяча, «всесоюзного старости» Михайла Калініна.

У 1991 році вулиці відновлено історичну назву — Караїмська^[1].

Караїми Луцька[ред. | ред. код]

Поява караїмів у Луцьку достеменно не відома. Відповідно із караїмським переказом, у 1392 році литовський князь Вітовт розбив кримських татар і забрав у полон 383 караїмські родини. Він оселив їх у декількох містах Великого князівства Литовського, зокрема і в Луцьку. Однак вважається, що караїмські громади в Луцьку виникли дещо пізніше. Так, перша згадка про караїмів у Луцьку відноситься приблизно до 1450 року. Отже, громада виникла за декілька десятиліть до цього^[2].

Гміна луцьких караїмів мала свою кенасу, відому з 1506 року завдяки тому, що король Сигізмунд звільнив караїмів від податків на неї^[3]. У 1633 році її замінила нова кенаса, а починаючи з XVIII століття над Стиром в районі будинку № 24 по Караїмській вулиці знаходилась вже третя^[4]. У 1804 році вона згоріла, нова була зведена га тому ж місці у 1809 році і простояла до другої половини XX століття^[3]. Кенаса представляє собою прямокутну в плані будівлю з арковими вікнами і ґанком, критим чотирискатним дахом із заломом. Караїми мали свій цвинтар в районі сучасних вулиць Шевченка та Гайдамацької. У другій половині XIX століття вони отримали нове місце під цвинтар за селом Вулька, де нині пролягає проспект Волі^[4]

На початку XX століття життя караїмів у Луцьку було вельми активним. У 1914 році в Луцьку вийшов єдиний номер караїмського громадського, історико-літературного і наукового журналу «Сабах» (російською мовою), редакція якого розташовувалася на вулиці Караїмській в будинку Алекса Фірковіча. Під час Першої світової війни кенасу пограбували австрійці, вона була пошкоджена. У 1920-ті роки її було відремонтовано. У 1931—1938 роках караїмська громада в Луцьку налічувала 80 осіб. Двічі на рік вони видавали літопис караїмською мовою (латиницею) «Karaj Awazy» («Карай аваз» — «Голос караїма»). У 1935 році в Луцьку було видано караїмський словник з луцько-галицьким діалектом. Всередині 1930-х років виникла необхідність звести будинок для потреб гміни біля кенаси. Близько 1939 року завершено будівництво будівлі. Там знаходилось помешкання хазана, бюро метрик, зала для школи та зібрань^[4].

З луцьких караїмів походив проповідник, богослов, вчений-історик, письменник і педагог Мордехай бен Йосеф Султанський, письменник і археолог Авраам Фиркович, письменник, поет, видавець журналу «Karaj Awazy» Олександр Мардкович, письменник і громадський діяч Сергій Рудковський, єврейський ревізіоніст Йосеф бен Шломо Луцький та інші^[1].

До середини 1940-х років караїмська громада в Луцьку майже зникла. Після закінчення Другої світової війни караїми Луцька, як колишні польські громадяни, скористалися своїм правом на репатріацію, виїхавши до Польщі. Кенаса стояла пустою, у 1972 році в результаті пожежі вона згоріла та не була відновлена^[4].

За радянських часів караїми асимілювалися з місцевим населенням. Останній луцький караїм С. Ішвовіч помер на початку 1990-х років, доживши до глибокої старості. До початку XXI століття в Луцьку не залишилося жодного караїма. Проте, представники караїмів з інших країн регулярно відвідують ці історичні місця^[5].

Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

На вулиці Караїмській розташовані декілька будинків старої забудови, будівля церковно-парафіяльної школи початку XX століття та будинок пастора 1906—1907 років^[1]. Поряд з Лютеранською вулицею знаходиться кірха, фасад якої виходить на вулицю Караїмську. На розі Лютеранської та вулиці Данила Галицького розташована Велика синагога.

Світлини[ред. | ред. код]

• 
  Лютеранська кірха (вул. Караїмська, 16)
• 
  Старовинний будинок (вул. Караїмська, 9)
• 
  Караїмський будинок 1939 року побудови

Див. також[ред. | ред. код]

• Караїми в Україні

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Пясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і майдани Луцька: іст.-краєзн. довід. — Луцьк: Волин. обл. друк, 2005. — 400 с. — 3000 прим. — ISBN 966-361-050-6.

Посилання[ред. | ред. код]

• Хто такі караїми і що вони робили в Луцьку. Луцьк неформатний. [Архівовано 22 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Караїмські шляхи. Monitor Wołyński. [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]