Відьомська доба — Вікіпедія

«Відьомська доба»
Автор Дяченки Марина та Сергій
Назва мовою оригіналу рос. Ведьмин век
Країна Україна Україна
Мова російська
Жанр фентезі
Видавництво Україна Україна — Кальварія[2]
Росія Росія — Терра-Азбука[3]
Видано 1997
Видано українською 2000[2]
Перекладач(і) Андрій Гурмака[1]
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 418[4]

Відьомська доба (оригінальна назва — рос. Ведьмин век) — роман українських письменників Марини та Сергія Дяченків; опублікований у видавництвах «Терра-Азбука» 1997 року.

Опис книги[ред. | ред. код]

Україна Україна[ред. | ред. код]

«Відьомська доба» — одна з найкращих книжок Дяченків.

Втім, це можна сказати мало не про все, що виходить з-під їхнього пера, чи то пак — пер. Чи вилазить з їхнього принтера.

Читачі, що на дух не переносять фантастики, можуть спокійно братися до читання — якість гарантована. За позірною легкістю, за прозорістю письма — темний жах одвічних питань. Це — теж про кохання. Про Любов, яка ламає стереотипи, традиції, змиває тавро рабства з душі, підіймає людину до рівня Бога. Саме вона, така всесильна, рятує світ від рутини, що тягне у болото немічності й самознищення.[2]

Польща Польща[ред. | ред. код]

Перша у Польщі і напевно не остання повість російського дуету, дуже популярного у Росії і в Україні. Фентезі, що відбувається тут і зараз, але напевно в альтернативному світі, бо населяють його відьми, мавки й інші істоти. Що кілька сот років приходить Час Відьом, коли їх народжується багато, що символізує прихід їхньої королеви, Матки матриці. Інквізитор Старж є єдиним, хто із самого початку знає про ситуацію, а якщо не нейтралізую Матки відьом, світ буде знищено.[5]

Росія Росія[ред. | ред. код]

У цьому світі поєднуються буденність і міф. Тут відьми танцюють у балеті, а вулицями бродять нави — злобливі і нещасні, що переслідуються жорстокою спецслужбою «Чугайстер». Коли крах неминучий, коли неминуча катастрофа, хто повірить у нове кохання, таке неможливе за мірками жителів?[6]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Вперше опублікувався у київському журналі «Радуга» 1997 року. Того ж року вийшов у видавництві «Азбука». Ця версія була «без відома авторів безжально відредагованою». Її було відновлено у публікації 2000 року, проте через «технічну необережність» не було включено декілька епізодів. Оригінальний текст вперше опублікували 2003 року. Далі він випускався без змін[3].

Нагороди[3][ред. | ред. код]

  • 1998 — фестиваль «Зиланткон», нагорода «Большой Зилант» (Росія)
  • 2004 — нагорода «SFinks», номінація Закордонний роман року (пол. Zagraniczna powieść roku, Польща)

Видання[3][ред. | ред. код]

  • 1997 рік — видавництво «Терра-Азбука». (рос.)
  • 2000 рік — видавництво «Кальварія». (укр.)
  • 2000 рік — видавництво «Олма-пресс». (рос.)
  • 2003 рік — видавництво «Solaris» (назва — пол. Czas wiedźm). (пол.)[5]
  • 2003 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
  • 2004 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
  • 2005 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
  • 2007 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
  • 2008 рік — видавництво «Piper». (нім.)
  • 2008 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)

Український переклад[ред. | ред. код]

Українською мовою був перекладений і опублікований 2000 року видавництвом «Кальварія»[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Русская фантастика: Украинский - (рос.)
  2. а б в Марина Дяченко, Сергій Дяченко. Відьомська доба на сайті «Книгоман». — Процитовано 27 грудня 2012
  3. а б в г Дяченки Марина та Сергій. Відьомська доба на сайті «Лабораторія Фантастики». — Процитовано 27 грудня 2012 (рос.)
  4. а б Марина та Сергій Дяченки. Відьомська доба[недоступне посилання] на сайті видавництва «Кальварія». — Процитовано 27 грудня 2012
  5. а б Марина та Сергій Дяченки. Відьомська доба на сайті katedra.nast.pl. — Процитовано 27 грудня 2012 (пол.)
  6. Марина та Сергій Дяченки. Відьомська доба [Архівовано 29 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Лібрусек». — Процитовано 27 грудня 2012 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Дяченки Марина та Сергій. Відьомська доба [Архівовано 23 травня 2013 у Wayback Machine.] (електронна версія) на сайті e-reading-lib. — Процитовано 27 грудня 2012 (рос.)