Військове право — Вікіпедія

Військове право цей термін може мати такі значення:

в Україні — це галузь національного права , норми якої регулюють суспільні відносини у сфері будівництва, розвитку, життєдіяльності збройних сил та інших утворених відповідно до чинного законодавства військових формувань.
в більшості інших країн — наука і навчальна дисципліна.

Військове право відноситься до публічного права будь-якої держави. Складна система військового права містить інститути (право військовоі служби, право воєнної безпеки, право внутрішньої служби, військово-дисциплінарне право тощо) та взаємодіє з іншими галузями публічного права.

ВП як галузь права[ред. | ред. код]

Військове право України є комплексною галуззю національного права, здійснює регулювання військово-публічних відносин, суб'єктами яких є не лише військовослужбовці, але спеціально-визначені законом органи державної влади та управління, військові частини та установи, органи військового управління. Військове право забезпечує вирішення питань устрою Збройних Сил України та інших військових формувань, порядку їх комплектування і проходження військової служби, прав, обов'язків і відповідальності військовослужбовців, а також питання військового управління, охорони військового правопорядку, економічної та господарської діяльності військових частин та організацій тощо.

Військове право України засновується на положеннях Конституції України, де передбачено обов'язки громадян України щодо захисту держави, функції Збройних Сил та інших військових формувань України, компетенцію органів державної влади в галузі військового будівництва та керівництва сектором безпеки і оборони. Найважливішою у згаданому контексті є стаття 17 Конституції, відповідно до якої " захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом".

Водночас згідно зі статтею 65 Конституції України «захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України».

Джерела ВП України[ред. | ред. код]

Конституція України, Закони Укази і Розпорядження Президента України, Постанови, розпорядження Уряду Накази, розпорядження, директиви Міністра оборони, Начальника Генерального штабу Збройних Сил, командувачів оперативних командувань, правові звичаї, нормативні договори, рішення суду у конкретних справах та інш.

Військова доктрина — декларація про політику держави (країни) в галузі військової безпеки. Система офіційних поглядів і положень держави (країни), яка встановлює напрямки підготовки і дій держави, військового будівництва у військовий та мирний час.
Конституція України.
Законодавство, норми якого регулюють військово-правові відносини (Закони України):
- Про оборону України,
- Про Збройні Сили України,
- Про національну безпеку України
- Про Раду національної безпеки і оборони України,
- Про Державний Кордон України,
- Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію,
- Про правовий режим воєнного стану,
- Про військовий обов'язок і військову службу,
- Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України,
- Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,
- Про участь України в міжнародних миротворчих операціях,
- Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав,
- Про господарську діяльність у Збройних Силах України,
- Про правовий режим майна у Збройних Силах України
- Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,
- Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Законами також затверджені Військові статути Збройних Сил України. Слід зазначити, що з прийняттям Конституції України норми раніше прийнятих законів з питань військової діяльності приведено у відповідність до конституційних положень.

Джерела[ред. | ред. код]

Базов В. Реформування Збройних сил України: пріоритети, передумови та перспективи. // НІСД. Архівовано з джерела 16 червня 2008. Процитовано 15 вересня 2010.
Богуцький П.П. Військове право України: джерела, структура та розвиток : моногр. / П.П.Богуцький. – Одеса : Фенікс, 2008. – 188 с.
Богуцький П.П. Основи військового права України : курс лекцій / П.П.Богуцький, С.М. Скуріхін. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Одеса : Фенікс, 2011. – 343 с.
Богуцький П.П. Концепція військового права у сучасній юриспруденції / П.П.Богуцький // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць.– Вип. 40 – О. : Фенікс, 2008, С. 327-331

Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.