Військовики муїсків — Вікіпедія

Військовики муїсків — очільники військових підрозділів муїсків, що відзначилися за весь час існування державних об'єднань цього народу. Відомості про більшість з них уривчасті.

Характеристика[ред. | ред. код]

Перші військовики муїсків суміщали посади жерців та очільників військовик загонів. Про таку традицію свідчать історії про напівлегендарного правителя, жерця і законодавця Горанчачу, що піднявся до влади завдяки підтримці жерців бога Сонця. Також обо'єязки жерця, володаря та головного військовика виконували усаке Іраки зі столицею в Согамосо (найвідомішим є Номпанім), та Гуатавіти (відомий насамперед Гуаска Тикісоке).

До середини XV ст. встановилася ієрархія військового командування: на чолі військ стояв сіпа (саке) або незалежний усаке, його військовим заступником був спадкоємець трону, його підпорядковувалися залежні вожді. Тому завжди військом командували вожді (правителі) муїсків, з яких найзначущими були представники Бакати — Сагуаманчіка, Немекене та Тіскесусе; Хунзи — Мічуа, Кемуенчаточа.

В часи іспанського загарбання держав муїсків уславився також правитель Тундами, відомий як Великий Дуітама (власне ім'я його невідоме), який з 1537 до 1539 року партизанськими засобами боровся проти іспанців.

Традиція особистого очолювання війська зберегалася у державах муїсків до самого часу ліквідації держав конкістадорами. Лише Тіскесусе після сходження на трон, фактично передав командування братові Сакесасіпі, що не був спадкоємцем трону.

Джерела[ред. | ред. код]

• Herrera Angel, Martha. Los señores muiscas. Revista Credencial Historia, No. 44, Bogotá, 1993
• Broadbent S.M. Los chibchias. Organizacion socio-politica. Bogota. 1964