French
DeutschВільгельм Кінцль — Вікіпедія
| Вільгельм Кінцль | |
|---|---|
| нім. Wilhelm Kienzl | |
_-_Archivio_Storico_Ricordi_ICON010547_B.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 17 січня 1857[1][2][…] |
| Місце народження | Вайценкирхенd, Гріскірхен, Верхня Австрія, Австрія[4][5] |
| Дата смерті | 3 жовтня 1941[1][2] (84 роки) |
| Місце смерті | Відень, Третій Рейх[1][4] |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Громадянство | Австрійська імперія, Третій Рейх, Перша Австрійська Республіка і Долитавщина |
| Професії | композитор, диригент, музикознавець, піаніст, біограф |
| Освіта | Віденський університет, Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона і Празька консерваторія |
| Вчителі | Вільґельм Маєр (композитор)[6] |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера |
| Нагороди | |
| Батько | Wilhelm Kienzld |
| Мати | Nina Kienzld |
 Файли у Вікісховищі | |
Вільгельм Кінцль (нім. Wilhelm Kienzl; 17 січня 1857, Вайценкірхен в землі Верхня Австрія — 19 жовтня 1941, Відень) — австрійський композитор, диригент і музикознавець.
Життєпис[ред. | ред. код]
Вільгельм Кінцль виріс в Ґраці, де зробив перші кроки в грі на фортепіано в школі Йоганна Буви, однак за відсутністю успіхів перейшов до занять скрипкою під керівництвом концертмейстера міського оркестру Ігнаца Уля, потім займався композицією у Вільгельма Майєра, також брав уроки фортепіано у Мортье-де-Фонтена, який працював у цей період переважно в Мюнхені. Далі навчався музиці в консерваторіях Праги і Дрездена, захистив дисертацію з музикознавця у Віденському університеті. Вчителями Кінцля в різний час були Едвард Ганслік, Ференц Ліст і Йозеф Крейчі. Останньому Кінцль зобов'язаний раннім знайомством з музикою Вагнера: Крейчі взяв його з собою до Байройта на прем'єру «Кільця Нібелунгів», і вагнерівське розуміння оперного жанру сильно вплинуло на Вільгельма Кінцля.
Переважно Кінцль був оперним композитором, і найбільшу популярність принесла йому опера «Євангеліст» (нім. Der Evangelimann; 1895). Інші його опери: «Urvasi» (1886), «Heilmar der Narr» (1892), «Дон Кіхот» (1898), «Der Kuhreigen» (1911). Кінцль вважається також, поряд з Гуго Вольфом, найважливішим пісенним композитором з часів Франца Шуберта. Серед його обробок — пісні зі збірки «Чарівний ріг хлопчика»[7] (наприклад, «An einen Boten»[8]). У числі інших малих вокальних творів Кінцля був і перший державний гімн Австрії (до 1929 р.).
Музикознавчі праці Кінцля включають біографію Вагнера (1904), книгу «Музична декламація» (нім. «Die musikalische Declamation») і безліч статей.
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Вільгельм Кінцль зображений на австрійській поштовій марці 2007 року[9].
- У Відні на будинку, де жив композитор, встановлена меморіальна дошка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118777149 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Krackowizer F., Berger F. Biographisches Lexikon des Landes Österreich ob der Enns: Gelehrte, Schriftsteller und Künstler Oberösterreichs seit 1800 — Pas, Linz: Verein und Institut für Ostbairische Heimatforschung, 1931. — S. 152–154. — 411 с.
- ↑ Österreichisches Musiklexikon Online
- ↑ Catalog of Copyright Entries: Musical compositions. Library of Congress, Copyright Office. 1941. с. 1362.(англ.)
- ↑ Wilhelm Kienzl. www.muziekweb.nl (нід.). Stichting Centrale Discotheek. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 18 липня 2018.
- ↑ Sonderpostmarke [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.].
Посилання[ред. | ред. код]
На Вікісховищі є медіафайли з теми Вільгельм Кінцль- Вільгельм Кінцль // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. і 4 дод). — СПб., 1890—1907.
|
 | Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |