French
DeutschВільгельм II (граф Голландії) — Вікіпедія
| Вільгельм II | |
|---|---|
 | |
| Король Німеччини | |
| Правління | 1247-1256 |
| Коронація | 1 листопада 1248 |
| Попередник | Генріх Распе |
| Наступник | Річард Корнуольський Альфонс X Кастильський |
| Інші титули | Граф Голландії |
| Біографічні дані | |
| Народження | 19 липня 1227 |
| Смерть | 29 січня 1256 Гогвауд загиблий у бою[1] |
| Поховання | Мідделбург |
| Дружина | Єлизавета Брауншвезька |
| Діти | 1 син і 1 донька |
| Династія | Герульфінги |
| Батько | Флоріс IV |
| Мати | Мехтильда Брабантська |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Вільгельм II (нім. Wilhelm II; 19 липня 1227 — 29 січня 1256) — король Німеччини 1247—1256 років та граф Голландії і Зеландії 1234—1256 років.
Життєпис[ред. | ред. код]
Граф[ред. | ред. код]
Син Флоріса IV, графа Голландії та Зеландії, і Мехтильді (матильди) Брабантської. У 1234 році його батько загинув під час лицарського турніру в Корбі. Вільгельму було всього 6 років, тому для управління графствами Голландія і Зеландія був призначено опікун, яким став стрийко Вільгельм, який керував графствами до своєї смерті в 1238 році. У 1238—1239 роках регентом був інший стрийко Вільгельма II — Оттон, який пізніше він став єпископом Утрехта. По досягненню повноліття у 1246 році зробив матір своєю радницею.
Король[ред. | ред. код]
Після смерті антикороля Німеччини Генріха Распе в 1247 році частина німецької знаті, незадоволена політикою імператора Фрідріха II, вирішила обрати нового антикороля. Вибір припав на Вільгельма II Голландського, який 3 жовтня 1247 року був обраний в Воррінгені королем за сприяння вуйко Генріха II, герцога Брабанта. Вибір підтримали архієпископи Кельна, Майнца і Тріра. 8 листопада Вільгельма було визнано королем папою римським Інокентієм IV. Після п'ятимісячної облоги він взяв Ахен, де і був коронований 1 листопада 1248 року Конрадом фон Гохштаденом, архієпископом Кельна. Того ж року наказав звести фортецю навколо Гааги.
Втім фактичну владу король Вільгельм спочатку мав тільки в Рейнській області. Для збільшення впливу йому довелося вести війну з Конрадом IV, який також вважався королем Німеччини. Після того, як Вільгельм переміг останнього у битві при Оппенгеймі в 1251 році, той був змушений відступити до Італії. Крім того, додаткову підтримку знаті Вільгельм дістав завдяки шлюбу з донькою герцога Брауншвейзького. Більшість німецьких князів визнало його своїм королем.
У липні 1252 року на з'їзді, який проходив поблизу Франкфурта, було вирішено відібрати у Гогенштауфенов усі лени. Король роздав ці землі своїм прихильникам, а щоб здобути додаткову підтримку князів і міст Гарлем, Делфт і Алкмар, дарував їм нові пільги. На цьому закінчилося реальне правління Вільгельма. Хоча він був людиною хороброю, доброю і чесною, як монарх він не мав ніякого значення, оскільки не володів ні великим розумом, ні широкими політичними поняттями.
Могутні князі незабаром зовсім перестали зважати на нього. Ніхто з князів не з'являвся до королівського двору на з'їзди по великих святах. Вільгельм, втім, не звертав на це уваги, цілком задоволений своєю номінальною величчю. Він був зайнятий війнами в своїх родових володіннях.
1252 року Вільгельм вступив у конфлікт з графством Фландрією на підставі того, що графиня Маргарита II не принесла королю оммаж. У липні 1253 року король здобув перемогу над фламандцями у битві при Весткаппелі (також знищено фландрський флот), а 1254 року уклав з графинею Маргаритою Фландрской перемир'я. Водночас погіршилися стосунки з Францією та архієпископами Кельна, Трира, єпископством Льєзьким.
З 1254 року король Вільгельм вів успішні війни проти західних фризів, звівши потужні фортеці Хеемскерк і Гарлем та провівши гарні військові шляхи. Але під час одного з походів 28 січня 1256 року біля Хогвуда при спробі перетнути замерзле озеро загін фризів влаштував засідку Вільгельму. На короля були залізні обладунки, і навіть коня вкривала кольчужна попона. Лід не витримав, король провалився у воду і не зміг вибратися. Вояки Вільгельма втекли, а фризи накинулися з усіх боків з дротиками. Тонучи, Вільгельм запропонував їм величезний викуп, щоб зберегти життя, однак вороги вбили його. Поховано в абатстві Міделбурга. Після смерті Вільгельма в Німеччині настало так зване велике міжцарів'я.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Єлизавета, донька Оттона I, герцога Брауншвейг-Люнебурга
Діти:
- Флоріс (1245—1296), граф Голландії та Зеландії
- Мехтильда (1256-д/н)
- 1 бастард
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Bernd Schneidmüller/Stefan Weinfurter (ed.): Die deutschen Herrscher des Mittelalters, Historische Porträts von Heinrich I. bis Maximilian I., C.H. Beck: Monaco di Baviera 2003 (нім.)
- Martin Kaufhold: Die Könige des Interregnum. Konrad IV., Heinrich Raspe, Wilhelm, Alfons, Richard (1245—1273). In: Bernd Schneidmüller, Stefan Weinfurter (Hrsg.): Die deutschen Herrscher des Mittelalters, Historische Porträts von Heinrich I. bis Maximilian I. C.H. Beck, München 2003, S. 315—339. (нім.)
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм II (граф Голландії) |
|
