Роїк Віра Сергіївна — Вікіпедія

Роїк Віра Сергіївна
Ім'я при народженні рос. Вера Сергеевна Сосюрко
Народився 12 (25) квітня 1911(1911-04-25)
Лубни, нині Полтавська область
Помер 3 жовтня 2010(2010-10-03) (99 років)
Сімферополь
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність вишивальниця, шкільна учителька
Батько Сергій Онуфрійович Сосюрко
Мати Лідія Еразмівна Сосюрко
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Ві́ра Сергі́ївна Ро́їк (нар. 12 (25) квітня 1911(19110425) року, Лубни, нині Полтавської області — пом. 3 жовтня 2010 року, Сімферополь) — українська вишивальниця. Заслужений майстер народної творчості України (1967). Герой України (2006). Почесний громадянин Сімферополя.

Від 1952 року працювала в Сімферополі. Вивчала стильові особливості вишивок різних областей України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Роїк Віра Сергіївна

Віра Роїк народилася 25 квітня 1911 року в місті Лубни нині Полтавської області. Її батьками були Лідія Еразмівна Сосюрко (Яворська), художник-графік, та Сергій Онуфрійович Сосюрко, залізничний службовець. Син — Вадим.

З 1952 року жила в Сімферополі. Закінчила Московський художній інститут у 1963 році.

Вперше свої вишивки Роїк виставила в 1936 році на Всесоюзній виставці у Москві.

Загалом майстриня організувала 140 персональних виставок своїх творів «Український рушничок», в тому числі, у всіх обласних центрах України, а також у Росії, Німеччині, Болгарії, Польщі, Туреччині. Брала участь у 287 загальних художніх виставках в СРСР, України і за кордоном, у тому числі в Бельгії, Франції, Угорщини, Італії, Монголії, США, Хорватії. Роботи Роїк зберігаються в 43 музеях різних країн світу.

Вишивальниця є засновницею музею декоративного мистецтва народних умільців, салону живопису самодіяльних художників Криму і школи української вишивки в Криму.

Опанувала близько 300 технік вишивання. Сюжети вона не копіювала, а вигадували сама надихаючись навколишньою дійсністю. Головними властивостями її робіт є лаконічність кольору, чіткість малюнка, емоційність та натхнення іконописом.[1]

Роїк була членом Національної спілки художників України і майстрів народної творчості України. Володіла 300 видами технік вишивання народів світу.

Померла 3 жовтня 2010 року. Похована у Сімферополі на цвинтарі «Абдал».

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (19 серпня 2006) — за визначний особистий внесок у розвиток культури України, утвердження традицій національного декоративно-прикладного мистецтва, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність[2]
  • Орден княгині Ольги III ст. (19 квітня 2001) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки[3]

Роїк була удостоєна звання Заслужений майстер народної творчості України, Заслужений художник Автономної Республіки Крим. Вона — лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим.

У 2006 засновано премію в галузі народного мистецтва імені Віри Роїк.

Почесна громадянка міст Кобеляки, Лубни, Сімферополь.

Твори[ред. | ред. код]

  • Рушники:
    • «Півники» (1960),
    • «Мережево» (1970),
    • «Волинський» (1971),
    • «Полтавський» (1977),
    • «Ніжна казка» (1980),
    • «Сутінки» (1985),
    • «Морозець» (1992),
    • «Фантазія» (1995).
  • Декоративні панно:
    • «Заповіт» (1978),
    • «Сонечко» (1981),
    • «Перемога» (1985),
    • «Свято врожаю» (1994).
    • «Зачарований півень» (2000).
    • «Світанок» (2001).
    • «Фантазія» (2002).
  • Серветки:
    • «Сніжок» (1992),
    • «Казка» (1992).
  • Дитячі килими:
    • «Іграшка» (1993),
  • «Гусенята» (1993).

Твори зберігаються у 43 музеях зарубіжних країн.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Полтаві існує провулок Віри Роїк.

В селі Войниха Лубенського району вулиця Віри Роїк.

У Сімферополі площа імені Віри Роїк.

Меморіальні дошки: у Сімферополі — на будинку, де мешкала Віра Роїк (вул. Декабристів, 9); на будівлі Гімназії № 9;

у місті Кобеляки Полтавської області — на будівлі музею літератури і мистецтв;

у місті Лубни Полтавської області — на будинку, де мешкала родина Віри Роїк.

У місті Лубни Полтавської області ЗОШ № 7 носить ім'я Віри Роїк також у школі існує музей імені Віри Роїк.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Як геніальна вишивальниця Віра Роїк назавжди довела, що Крим – це Україна - poltavchanka.info (укр.). 14 вересня 2022. Процитовано 20 вересня 2022. 
  2. Указ Президента України № 700/2006 від 19 серпня 2006 року «Про присвоєння В. Роїк звання Герой України»
  3. Указ Президента України № 269/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України»

Література[ред. | ред. код]

  • Жінки України. Біографічний енциклопедичний словник. Редакційна колегія, голов. ред. М. А. Орлик. — К,: Фенікс. — 2001. — С. 381—382.
  • Кагадій Г. Майстриня. // Вісник товариства української культури Кубані. — 2001. — № 1. — С. 8.
  • Логвиненко Є. Цілує сонце рушники. // Лубни в ХХ столітті. — Лубни, 2001.
  • Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 511—512.
  • Савка Ю. За вишивки їй дали Героя України. Газ. «Волинь-нова», 23 квітня 2011 р., с. 8.
  • Художники України. Творчо-біографічний довідник. Випуск 2. — К.: Іпрез, 2001. — С. 175.

Посилання[ред. | ред. код]